Рішення № 138959955, 13.08.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 р. № 400/4553/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , простягнення податкового боргу у сумі 31 420,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної податкової служби у Миколаївській області звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальному розмірі 31 420,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за кодом бюджетної класифікації 18010300.

Ухвалою суду від 30.04.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання, вказана ухвала направлялася на адресу відповідача та була доставлена останьому23.05.2026 року.

Станом на час розгляду справи від відповідача заперечення на позовну заяву не надходили.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, податковий борг виник у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені законодавством строки сум податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях за 2018 2024 роки, а також нарахованої пені.

З матеріалів справи вбачається, що за 2018 рік відповідачу податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0029333-5206-1414 від 30.05.2019 визначено податкове зобов`язання в сумі 3 206,25 грн. Із зазначеної суми відповідачем сплачено 2 411,16 грн, у зв`язку з чим непогашеною залишилася сума 795,09 грн.

За 2019 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0020511-5205-1414 від 14.04.2020 визначено податкове зобов`язання в сумі 3 593,79 грн, яке відповідачем не сплачено.

За 2020 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0398133-2408-1414 від 07.05.2021 визначено податкове зобов`язання в сумі 3 728,49 грн, яке також залишилося несплаченим.

За 2021 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 1368933-2405-1414 від 07.09.2022 визначено податкове зобов`язання в сумі 5 167,20 грн, яке відповідачем не сплачено.

За 2022 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0054880-2412-1414 від 05.05.2023 визначено податкове зобов`язання в сумі 5 597,80 грн, яке відповідачем не сплачено.

За 2023 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0314272-2412-1414-UA48040170000057262 від 13.05.2024 визначено податкове зобов`язання в сумі 5 770,04 грн, яке відповідачем не сплачено.

За 2024 рік податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 0383593-2409-1406-UA48040170000057262 від 07.05.2025 визначено податкове зобов`язання в сумі 6 114,52 грн, яке відповідачем також не сплачено.

Таким чином, загальна сума несплачених податкових зобов`язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 30766,93 грн.

Крім того, контролюючим органом на суму податкового боргу нараховано пеню в розмірі 653,28 грн, у зв`язку з чим загальний розмір податкового боргу відповідача становить 31 420,21 грн.

Наявність зазначеної суми податкового боргу підтверджується розрахунком податкового боргу, відомостями інтегрованої картки платника податків та іншими матеріалами справи.

З метою досудового врегулювання питання погашення податкового боргу контролюючим органом 03.02.2026 сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу форми «Ф» № 0000805-1307-1429.

На час звернення до суду зазначена податкова вимога не була відкликана, а податковий борг відповідачем у повному обсязі не погашено.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Судом встановлено, що спірні податкові зобов`язання визначені відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями за відповідні податкові періоди.

Доказів скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, їх відкликання контролюючим органом, а також доказів сплати визначених ними сум у повному обсязі матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому визначені контролюючим органом грошові зобов`язання, які не були оскаржені платником податків у встановленому законом порядку та не були скасовані, набувають статусу узгоджених і підлягають сплаті.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі є саме питання наявності та розміру податкового боргу, а не правомірності податкових повідомлень-рішень як таких. У випадку незгоди з визначеним контролюючим органом податковим зобов`язанням платник податків має право оскаржити відповідне податкове повідомлення-рішення у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Щодо правових підстав нарахування відповідачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Отже, сам факт перебування у власності фізичної особи об`єкта нежитлової нерухомості за наявності визначеної законом бази оподаткування є юридичною підставою для виникнення обов`язку зі сплати відповідного місцевого податку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником об`єкта (об`єктів) нежитлової нерухомості, щодо якого контролюючим органом здійснювалося нарахування податку.

Позивачем при зверненні до суду надано відомості щодо нарахованих сум податку, податкові повідомлення-рішення та дані інтегрованої картки платника податків, які у своїй сукупності підтверджують виникнення та непогашення податкового боргу.

При цьому суд бере до уваги, що саме по собі ненадання платником податків доказів сплати податкового зобов`язання не звільняє його від обов`язку сплатити узгоджену суму податкового боргу.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, додаткова податкова вимога не надсилається.

Таким чином, направлення відповідачу податкової вимоги від 03.02.2026 № 0000805-1307-1429 відповідає встановленому Податковим кодексом України порядку вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, у разі самостійного погашення платником податків відповідної суми або скасування контролюючим органом відповідного рішення. Доказів настання таких обставин у справі не встановлено.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення податкового боргу.

Згідно з матеріалами справи сума несплачених податкових зобов`язань становить 30 766,93 грн, а сума нарахованої пені 653,28 грн. Загальна сума податкового боргу становить 31 420,21 грн.

Наведений позивачем розрахунок відповідачем не спростований. Доказів погашення податкового боргу повністю або частково, які б свідчили про необхідність зменшення заявленої до стягнення суми, матеріали справи не містять.

Суд виходить із того, що обов`язок доказування правомірності визначення суми податкового зобов`язання та наявності податкового боргу у спорі про його стягнення покладається на контролюючий орган. У цій справі позивачем надано належні докази, які у своїй сукупності підтверджують як підстави виникнення податкового зобов`язання, так і його несплату відповідачем.

Водночас відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували розмір заявленого податкового боргу, підтверджували його погашення або свідчили про скасування чи відкликання податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Миколаївській області є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають вимогам податкового законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 код ЄДРПОУ 44104027) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь відповідного місцевого бюджету, згідно до бюджетної класифікації, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 31 420,21 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (50 18010300 місцевий бюджет).

3. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко