Рішення № 138959828, 12.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/25959/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 04 вересня 2024 року № 38047/13-01-07-09 про застосування відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 102 522,00 грн;

- стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області у період з 09.07.2024 по 18.07.2024 проведено перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 та складено Акт фактичної перевірки №16097/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 18.07.2024.

На підставі вказаного акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2024 року № 38047/13-01-07-09, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) на загальну суму 102 522,00 грн (далі також спірне/оскаржуване ППР).

Позивач не погоджується із викладеними в акті фактичної перевірки висновками, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатами фактичної перевірки в належному позивачу магазині, яка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в наказі контролюючого органу про проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норму, що їх регулює (юридичні підстави).

По суті зафіксованих актом фактичної перевірки порушень щодо не ведення обліку товарних запасів, позивач вказує, що ним надано на початку та під час перевірки працівникам контролюючого органу всі документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходились в магазині.

Позивач наголошує, що ГУ ДПС у Житомирській області не надало жодних доказів на підтвердження вчинення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, такі твердження є виключно припущеннями, в той час, як інспектори повинні відображати в своїх документах факти встановлених порушень, а не припущення щодо їх допущення, а тому правових підстав для застосування відносно нього штрафних санкцій немає. Вищенаведене вказує на необ`єктивний підхід контролюючого органу до проведення податкової перевірки та встановлення її результатів, а відтак, винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення вчинено у порушення вимог чинного законодавства.

Позивач зазначив, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у частині застосованої фінансової санкції в розмірі 102522,00 грн не підтверджується жодними доказами, є безпідставним і необґрунтованим. Просить врахувати усталені правові позиції Верховного Суду стосовно аналогічних спірних правовідносин.

У відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач підтримав доводи, наведені у позовній заяві, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 вересня 2024 року № 38047/13-01-07-09, а позов задовольнити.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи - судовий збір 968,96 грн та витрати на правову допомогу - 10000 грн.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача була доповідна записка управління податкового аудиту від 08.07.2024 №2226/06-30-07-06.

Відповідач уважає, що оскільки правовою підставою для проведення перевірки є підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього (наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкового законодавства у визначених сферах), то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним та нівелювати правові наслідки проведеної перевірки.

Щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарів, відповідач зазначає, що перевіркою встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» неналежне ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку за встановленою формою, а саме до перевірки надано Договір комісії №ВМ-01-05-24-ЗД від 01.05.2024, в якому не відображено облік проданих товарів.

Також при перевірці встановлено, що позивачем не забезпечено ведення в порядку встановленому законодавством облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, до перевірки не надано первинних документів щодо походження товару. Станом на дату початку перевірки за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 у магазині за адресою: АДРЕСА_1 на реалізації перебувало 9 штук одиниць товару торгової марки «APPLE» на загальну суму 137517,00 грн, про що складено відповідний опис.

В ході проведення перевірки також встановлено, що відповідно до баз даних ДПС України СОД РРО через програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 4000864275 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в періоді в якому проводилась перевірка встановлено факти продажу товарів торгової марки «APPLE» в кількості 8 штук на загальну суму 102522,00 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, а саме: ФОП ОСОБА_1 через представника Дзюба К.В. до перевірки надано договір комісії від 01.05.2024 року №ВМ-01-05-24-ЗД, в якому не відображено облік проданих товарів.

Відтак, враховуючи вищевикладене, докази і обґрунтування, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують висновки Акта перевірки від 18.07.2024 та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 04.09.2024 №38047/13-01-07-09.

Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з розпорядженням Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року № 7/р «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» вирішено відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду провести повторний автоматизований розподіл, зокрема справи № 380/25959/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2026 року для розгляду справи № 380/25959/24 визначено головуючою суддею Клименко Оксану Миколаївну.

Ухвалою суду від 02 лютого 2026 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/25959/24 до провадження. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 24.05.2022, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350000000152332.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.41 Роздрібна торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення у спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.

ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу від 09.07.2024 №1655-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та направлень на перевірку від 21.01.2025 1 09.07.2024 №2880, №2878, №2879 проведена фактична перевірка господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , який належить суб`єкту господарської діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Запит про надання документів ГУ ДПС у Житомирській області від 09.07.2024 отримано представниками позивача о 13.00 09.07.2024.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області складено акт фактичної перевірки №16097/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 18.07.2024 (далі акт перевірки від 18.07.2024).

За висновками акта перевірки від 18.07.2024, контролюючим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час перевірки встановлено, що станом на дату початку перевірки за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 у магазині за адресою: АДРЕСА_1 на реалізації перебувало 9 штук одиниць товару торгової марки «Apple» на загальну суму 137517,00 грн, про що складено відповідний опис.

Фізичною особою ОСОБА_1 як документи, що підтверджують походження товару, що перебувають в реалізації, надано договір комісії від 01.05.2024 року №ВМ-01-05-24-ЗД, укладений з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 .

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до баз даних ДПС України СОД РРО через програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 4000864275 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в періоді, в якому проводилась перевірка, встановлено факти продажу товарів торгової марки «Apple» в кількості 8 штук на загальну суму 102522,00 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, а саме: ФОП ОСОБА_1 через представника Дзюба К.В. до перевірки надано договір комісії від 01.05.2024 року №ВМ-01-05-24-ЗД, в якому не відображено облік проданих товарів.

Від підпису акта перевірки від 18.07.2024 та отримання його примірника Дзюба К.В.- представник ФОП ОСОБА_3 відмовився, про що посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області складено акт відмови від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки.

Запит про надання документів ГУ ДПС у Житомирській області від 09.07.2024 отримано представниками позивача о 13.00 09.07.2024.

09.07.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслано на адресу ГУ ДПС у Житомирській області для долучення до матеріалів перевірки наступні документи: копію договору комісії та акта приймання передачі товарів до договору комісії, копію форми обліку товарних запасів, копію договорів про спільну діяльність, копію договору суборенди. Відповідно до трекінгу поштового відправлення такі документи вручено за довіреністю 12.07.2024.

18.07.2024 посадовими особами контролюючого органу складено акт, що засвідчує факт відмови від надання документів, а саме документів, зазначених у п. 6 Запиту про надання документів від 09.07.2024 (контрольні стрічки та/або копії фіскальних чеків, х-звітів з ПРРО та банківського терміналу по дату закінчення перевірки).

На підставі акту перевірки від 18.07.2024, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ГУ ДПС у Львівській області винесене податкове повідомлення рішення від 04.09.2024 №38047/13-01-07-09, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 102 522,00 грн за порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечення встановленого законодавством обліку товарних запасів відсутні прихідні накладні на суму 102 522,00 грн.

За наслідками оскарження спірного рішення в адміністративному порядку, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №38047/13-01-07-09 - без змін.

Уважаючи податкове повідомлення-рішення від 04.09.2024 №38047/13-01-07-09 ГУ ДПС у Львівській області протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Одним із видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

Так, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.

На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.

Водночас попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов`язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Суд звертає увагу на правове формулювання норми пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду висловив правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема:

«Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки».

Наведена правова позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2026 року у справі № 320/18586/25, який підкреслив, що посилання у наказі на підпункти 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України та на наявність доповідної записки Управління податкового аудиту та звернення споживача, є мінімально допустимим і достатнім обсягом інформації для ідентифікації підстав перевірки. Відтак, відсутність у тексті самого наказу деталізованого опису скарги чи конкретних фактів порушень не є істотним недоліком розпорядчого акта та не породжує його неоднозначного трактування. Контролюючий орган на стадії призначення перевірки не зобов`язаний розкривати повний зміст наявної інформації, оскільки саме метою фактичної перевірки і є верифікація отриманих даних шляхом безпосереднього податкового контролю та подальший аналіз цієї інформації.

Матеріалами справи підтверджено, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача був лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07 04-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до яких, за результатами проведеного аналізу проведення розрахунків за товари в торговельній мережі під торговою маркою « «Ябко» встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства щодо застосування РРО/ПРРО, ведення облiку товарних запасiв, здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi та використаннi працi неоформлених найманих працівників, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації та отримана саме від державного органу, та відповідно, давала підстави для призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС в Житомирській області від 09.07.2024 №1655-п «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:

- мету перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, порядку ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій, свідоцтв, в тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) з проведенням хронометражу господарських операцій;

- вид перевірки фактична перевірка;

- підстави для проведення перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.8 статті 80 ПК України;

- об`єкта, перевірка якого проводитиметься, магазин «Ябко» за адресою: м. Житомир, вул. Михайла Грушевського, буд. 5;

Тож з урахуванням встановлених обставин справи суд уважає, що в контролюючого органу були наявні достатні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача. Зміст наявного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.

У зв`язку з цим суд оцінює критично та відхиляє покликання позивача на відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення фактичної перевірки.

Щодо виявленого під проведення фактичної перевірки позивача порушення суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділ ІІ Закону № 265/95 урегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95 унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону № 265/95 передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95, полягає у веденні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Водночас вказаною нормою права визначено, що на початок проведення перевірки суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). У разі невиконання суб`єктом господарювання зазначених обов`язків до нього застосовується фінансова санкція на підставі статті 20 Закону № 265/95.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.

У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).

За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

У цій справі суд встановив, що на початок проведення фактичної перевірки позивач надав контролюючому органу такі документи, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації:

договір комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як Комітентом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як Комісіонером;

акт приймання-передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 785 одиниць товару на суму 1128893,00 грн);

акт приймання-передачі товарів від 08.07.2024 до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 10 одиниць товару на суму 109222,00 грн);

- Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ;

- договори про співпрацю.

Перераховані документи 09.07.2024 надіслано ФОП ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у Житомирській області для долучення до матеріалів перевірки. Відповідно до трекінгу поштового відправлення такі документи вручено за довіреністю 12.07.2024.

Факт надання вказаних документів відображений контролюючим органом в п. 4.5. акта фактичної перевірки №16097/06/25/РРО/ НОМЕР_1 від 18.07.2024, більше того, такі документи долучені відповідачем до матеріалів фактичної перевірки, тож суд відхиляє доводи відповідача про те, що ці документи були відсутні на початок проведення перевірки.

Водночас у цьому ж акті контролюючий орган, попри надані позивачем документи, вказав, що встановлено факти продажу товарів торгової марки «Apple» в кількості 8 штук на загальну суму 102522,00 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку, а саме: ФОП ОСОБА_1 через представника Дзюба К.В. до перевірки надано договір комісії від 01.05.2024 року №ВМ-01-05-24-ЗД, в якому не відображено облік проданих товарів, зробивши на підставі цього висновок про не забезпечення позивачем встановленого законодавством обліку товарних запасів.

Суд критично оцінює такий висновок відповідача, оскільки за змістом приписів Порядку № 496 документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи.

Своєю чергою, первинними документами згідно з Порядком № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У розглядуваній ситуації позивач, як вже зазначено судом вище, надав контролюючому органу договір комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД; акт приймання-передачі товарів від 01.07.2024 до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД; акт приймання-передачі товарів від 08.07.2024 до договору комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД; Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ; договори про співпрацю.

Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів.

Водночас суд встановив, що договір комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД, та акти приймання-передачі товарів від 01.07.2024, від 08.07.2024 до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, передання товарів, зазначених в актах, найменування, кількість та вартість товару (найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в актах).

Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.

З урахуванням наведеного суд уважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Своєю чергою, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи, стверджує про встановлення фактів продажу товарів торгової марки «Apple» в кількості 8 штук на загальну суму 102522,00 грн, які не обліковані у встановленому законодавством порядку.

За наслідками детального аналізу касових чеків за 15.07.2024, 14.07.2024, 13.07.2024, 11.07.2024, 10.07.2024, 09.07.2024 (програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 4000864275) (а.с.51-54) суд зазначає, що такі товарні одиниці, як: Мобільний телефон iPhone 12 64 black used - відображено в акті приймання-передачі товарів від 08.07.2024 під № 5; Battery Apple Watch S6 (акумулятор) - відображено в акті приймання передачі товарів від 08.07.2024 під № 1; Battery iPhone SE 2020 (батарея) - відображено в акті приймання передачі товарів від 08.07.2024 під № 3; Стилус Apple Pencil (MU8F2) new - відображено в акті приймання передачі товарів від 08.07.2024 під № 10; Мобільний телефон iPhone 15 Pro 256 Natural Titanium new - відображено в акті приймання-передачі товарів від 08.07.2024 під № 6; Навушники Apple AirPods Pro 2 with MagSafe Charging Case (USB?C) (MTJV3) (2023) new - відображено в акті приймання-передачі товарів від 08.07.2024 під № 7; Навушники Apple AirPods 2 (MV7N2) new - відображено в акті приймання передачі товарів від 08.07.2024 під № 8.

Отже, усі товари, які були реалізовані, відображені в прихідних документах, а саме договорі комісії від 01.05.2024 № ВМ-01-05-24-ЗД та актах приймання-передачі товарів від 01.07.2024 та від 08.07.2024, які є додатками договору і їх невід`ємною частиною, що повністю спростовує наведені порушення контролюючим органом.

У відзиві на позовну заяву відповідач відзначає, що первинними є ті документи, які передбачені Порядком № 496.

Суд цього не заперечує, утім, відзначає, що за приписами вказаного Порядку до первинних належать, зокрема, й інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У спірній ситуації такі документи, як встановив суд вище, були надані позивачем податковому орану, проте безпідставно ним проігноровані.

З огляду на те, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації, суд уважає безпідставними твердження контролюючого органу, що викладені в акті перевірки від 18.07.2024 щодо здійснення продажу товарів на суму 102522,00 грн, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд уважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95 відсутні.

За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 04.09.2024 №38047/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 102522,00 грн, не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А інші доводи та заперечення учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 968,96 грн сплаченого судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, такі будуть вирішені судом із урахуванням та в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 139, ст. 252 КАС України, після подання детального переліку наданих послуг правової допомоги та розрахунку згідн зі ст.134 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 04 вересня 2024 року № 38047/13-01-07-09.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 968,96 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 12 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна