Рішення № 138959790, 12.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/11697/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач/Личаківський ВДВС), у якому із урахуванням позовної заяви від 14 липня 2026 року просить:

- визнати дії головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федько Ольги Юріївни при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення з мене на користь Держави 1000,00 грн на виконання постанови № ЕГА 1864544, виданої 04 вересня 2025 року УПП у Львівській області, протиправними;

- скасувати постанову головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федько Ольги Юріївни про відкриття виконавчого провадження від 03 березня 2026 року за № 80400813 про примусове виконання постанови № ЕГА 1864544, виданої 04 вересня 2025 року УПП у Львівській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно прийняв до примусового виконання постанову № ЕГА 1864544, видану 04 вересня 2025 року УПП у Львівській області, про стягнення штрафу в розмірі 1000,00 грн, та 03 березня 2026 року відкрив виконавче провадження № 80400813 з її примусового виконання, оскільки стягувачем за таким виконавчим документом є Держава, а відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Крім того, відповідно до статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Ураховуючи те, що стягувачем за виконавчим документом є Держава і виконавчий документ був пред`явлений відповідачу для примусового виконання із пропуском тримісячного строку, передбаченого, законом, відповідач мав відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження. Однак, з порушенням чинного законодавства, відповідач не виконав вимоги закону про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку із пропуском стягувачем строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а навпаки прийняв цей документ та відкрив виконавче провадження, в рамках якого вчинив низку виконавчих дій, що, на думку позивача, є протиправним та порушує його права.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 22 липня 2026 року, у встановлений судом строк (до 06 серпня 2026 року) відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 21 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження № 80400813, а також докази звернення до виконання постанови № ЕГА 1864544 від 04 вересня 2025 року.

Витребуваних доказів відповідач не подав.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

03 березня 2026 року головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федько Ольга Юріївна, розглянувши заяву про примусове виконання постанови № ЕГА 1864544, виданої 04 вересня 2025 року УПП у Львівській області (набрала законної сили 13 вересня 2025 року), про стягнення з боржника ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1000,00 грн, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», відкрила виконавче провадження № 80400813, стягувачем за яким є Держава.

Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно прийняв до примусового виконання постанову № ЕГА 1864544, видану 04 вересня 2025 року УПП у Львівській області про стягнення з позивача штрафу в розмірі 1000,00 грн, та 03 березня 2026 року відкрив виконавче провадження № 80400813 з її примусового виконання, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною другою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини першої статті 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 303 КУпАП передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває й досі.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, за загальним правилом, закріпленим у статті 303 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Водночас та сама норма прямо допускає встановлення іншими законами більш тривалих строків для окремих категорій справ, а частина перша статті 300 цього Кодексу у питаннях порядку виконання постанов відсилає до інших законів України.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про виконавче провадження». Частина перша статті 12 цього Закону також передбачає тримісячний строк, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання. Отже, норми як КУпАП, так і Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють однаковий строк.

Однак у період дії воєнного стану запроваджено особливості примусового виконання рішень.

Так, пункт 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачає переривання строків, визначених цим Законом, на період воєнного стану.

Оскільки КУпАП у питаннях строків виконання відсилає до положень зазначеного Закону, норма пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» є пріоритетною, а тому застосовується і до строків виконання постанов про адміністративні стягнення.

Відповідно, перебіг тримісячного строку, у межах якого постанова про накладення адміністративного стягнення може бути пред`явлена до примусового виконання, у спірний період був перерваний.

За наведених обставин твердження позивача про те, що відповідач поза межами строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання прийняв постанову № ЕГА 1864544 від 04 вересня 2025 року та 03 березня 2026 року відкрив виконавче провадження № 80400813 з її примусового виконання, є помилковими, оскільки позивач не враховує спеціальне правило пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яке є пріоритетним та застосовується до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 260/2595/22, від 18 лютого 2026 року у справі № 640/8331/22 та від 09 червня 2026 року у справі № 496/2814/25, які суд ураховує на підставі імперативної норми частини п`ятої статті 242 КАС України.

Водночас жодних інших аргументів, доводів стосовно протиправності дій відповідача щодо прийняття до примусового виконання постанови № ЕГА 1864544 від 04 вересня 2025 року та відкриття 03 березня 2026 року виконавчого провадження № 80400813 з її примусового виконання позивач не наводить.

З урахуванням наведеного суд констатує, що відповідач з дотриманням строку пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання прийняв постанову № ЕГА 1864544 від 04 вересня 2025 року УПП та 03 березня 2026 року відкрив виконавче провадження № 80400813 з її примусового виконання, а тому підстави для визнання таких дій та постанови протиправними відсутні, з огляду на що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (проспект В`ячеслава Чорновола, 39, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 35009358) про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 12 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна