Рішення № 138959419, 13.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ справа №320/19934/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Миколаївській області від 13.11.2018 №Ф-2574-54У;

- зобов`язати відповідача скасувати позивачу недоїмку з ЄСВ у сумі 30 769,93 грн, про що внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомила, що спірною вимогою про сплату боргу (недоїмки) її повідомлено про наявність нарахованої, але не сплаченої заборгованості з ЄСВ за 2017-2020 роки.

Позивач пояснила, що з 2006 по 2024 роки була зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте за період нарахування їй ЄСВ підприємницькою діяльністю не займалась, доходу не отримувала, звітність не подавала. На противагу означеному, позивач вказала, що у спірний період була працевлаштована як найманий працівник, а тому за неї ЄСВ сплачувався роботодавцем та, як наслідком, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування ЄСВ за такий період.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інформаційно-комунікаційних систем баз даних органів ДПС (далі ІКС), позивач з 19.05.2004 зареєстрована як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області, Кривоозерська ДПІ з 01.06.2004. З 15.02.2024 позивач перебуває в стані « 11» - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Відповідач пояснив, що за період з 2017 по 2020 роки позивачу як фізичній особі-підприємцю нараховувався ЄСВ, який не був нею сплачений. Означені обставини слугували підставою для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 03.12.1999.

З 19.05.2004 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.02.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №2005140060005000387.

13.11.2018 ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2574-54, в якій зазначено, що загальна сума боргу платника єдиного внеску станом на 31.10.2018 становить 15989,54 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї вимоги, позивач звернулася з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями статті 92 Основного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі по тексту також - Закон №2464-VI).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI:

- єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі по тексту - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону №1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі по тексту також - Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції №449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції №449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що норми чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства дозволяють відповідачу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на підставі інформаційної системи контролюючого органу.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

В означеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, від 05.11.2020 по справа № 460/2442/19, від 03.12.2020 по справі №140/2122/19.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач у період з 14.03.2000 по 08.01.2018 не перебувала у трудових відносинах, що також підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

З листа ГУ ДПС у Миколаївській області від 27.03.2024 №9400/6/14-29-24-01-03 вбачається, що 06.06.2016 позивачу нараховано штрафну санкцію у сумі 170 грн відповідно до акта камеральної перевірки своєчасності подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за №000083/14-22-00/2748705247 від 15.03.2016 та прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 15.03.2016 за №0000880, врученого позивачу 27.05.2016, за несвоєчасне подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік. Також зазначено про здійснення наступних нарахувань:

- 09.02.2018 - 8448,00 грн за січень - грудень 2017 року;

- 19.04.2018 - 2457,17 грн за І квартал 2018 року;

- 19.07.2018 - 2457,18 грн за ІІ квартал 2018 року.

Означені нарахування підтверджуються також наданими позивачем витягами з ІКП ОСОБА_1 .

Оскільки означені суми нарахувань не було сплачено, відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Водночас відповідно до запису у трудовій книжці позивача 09.01.2018 її було прийнято на посаду кухаря Відділу освіти Білоцерківської РДА (Скребишівське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»). Згідно з відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 починаючи з січня 2018 року і до дати, станом на яку було сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) (31.10.2018) позивач перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Білоцерківської РДА (Скребишівське НВО «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад») та ним як роботодавцем сплачувався за позивача єдиний внесок.

Тобто, починаючи з 09.01.2018 у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю.

Дослідивши зміст оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), судом встановлено, що вона сформована виходячи з наявної у позивача заборгованості з єдиного внеску станом на 31.10.2018 у сумі 15 989,54 грн, до якої входить недоїмка у сумі 15 819,54 грн та штраф у сумі 170,00 грн.

Як встановлено судом, до складу зазначеної недоїмки входить сума єдиного внеску у розмірі 8 448,00 грн, нарахована позивачу 09.02.2018 за січень грудень 2017 року, а також штраф у розмірі 170,00 грн, нарахований рішенням від 15.03.2016 за №0000880, за несвоєчасне подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, відомості щодо оскарження чи скасування якого відсутні в матеріалах справи. Оскільки у цей період позивач перебувала у статусі фізичної особи-підприємця та не перебувала у трудових відносинах, вона відповідно до положень Закону №2464-VI була платником єдиного внеску та на неї був покладений обов`язок щодо його сплати у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Відтак підстави для визнання протиправним нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8 618,00 грн (170,00 грн + 8 448,00 грн) відсутні.

Водночас з 09.01.2018 позивач перебувала у трудових відносинах з Відділом освіти Білоцерківської РДА, а єдиний внесок за неї сплачувався роботодавцем. Отже, з цієї дати позивач була застрахованою особою, а тому, з урахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування їй єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю за період її одночасного перебування у трудових відносинах.

З огляду на наведене, нарахована позивачу недоїмка за 2018 рік у сумі 7 201,54 грн (15 819,54 грн 8 618,00 грн) є безпідставною та підлягає виключенню зі складу заборгованості, визначеної оскаржуваною вимогою.

Отже, з огляду на встановлені обставини, із загальної суми заборгованості у розмірі 15 989,54 грн правомірною є лише сума недоїмки з єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8 618,00 грн. Натомість сума у розмірі 7 201,54 грн, яка складається з недоїмки за період з 09.01.2018 по 31.10.2018 у розмірі 7 201,54 грн, визначена позивачу без достатніх правових підстав.

Враховуючи означені обставини суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-2574-54 у частині визначення позивачу заборгованості у розмірі 7 201,54 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимоги, а саме щодо визначення позивачу недоїмки з єдиного внеску у розмірі 8 448,00 грн за 2017 рік та штрафу 170,00 грн, підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача скасувати позивачу недоїмку з єдиного внеску у сумі 30 769,93 грн та внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків суд зазначає таке.

Як встановлено судом, предметом розгляду у цій справі є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-2574-54, якою позивачу визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2018 у сумі 15 989,54 грн.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність зазначеної вимоги в частині визначення позивачу заборгованості у сумі 7 541,54 грн. Водночас правомірність іншої заборгованості, яка відображається в інтегрованій картці платника та входить до заявленої позивачем суми 30 769,93 грн, не була предметом дослідження суду у цій справі. Відповідно, на час розгляду справи відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача скасувати всю суму недоїмки у розмірі 30 769,93 грн, оскільки правомірність її виникнення в повному обсязі судом не встановлювалася.

Разом з тим, скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 №Ф-2574-54 у відповідній частині є підставою для приведення відповідачем облікових даних позивача у відповідність до судового рішення. Отже, після набрання цим рішенням законної сили у відповідача виникне обов`язок здійснити передбачені законодавством заходи щодо коригування даних інтегрованої картки платника податків у частині заборгованості, визнаної судом протиправною.

В свою чергу, станом на дату ухвалення рішення у цій справі відповідачем не було внесено до ІКП відповідні коригування щодо суми недоїмки, нарахованої спірною постановою неправомірно на виконання цього ж судового рішення.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача скасувати недоїмку з єдиного внеску у сумі 30 769,93 грн та внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків є передчасною та такою, що заявлена у розмірі, більшому на нараховану спірною вимогою суми єдиного внеску.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Аналогічний правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.04.2024 №0.0.3608122653.1.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 283,47 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ ДПС у Миколаївській області пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Миколаївській області від 13.11.2018 №Ф-2574-54 в частині визначення ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 7 201,54 грн.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 283,47 грн (двісті вісімдесят три грн 47 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 44104027, місцезнаходження: 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.