Рішення № 138959182, 12.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Київ №320/30160/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ЛОГІСТИК" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.07.2023 №0487290702, №00487380705, №00487360702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що висновок контролюючого органу про порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки виявлені під час перевірки розбіжності щодо окремих товарно-матеріальних цінностей були зумовлені їх внутрішнім переміщенням між складами, реалізацією товару, боєм товару або особливостями проведення інвентаризації та підтверджуються первинними документами. Також позивач стверджував, що частина товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 386 068 941,11 грн перебувала на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТОРГОВИЙ ХОЛДИНГ «ПАРТНЕР» на підставі договору від 06.02.2023 №01/2023, а товар на суму 550 116 206,14 грн був переданий на відповідальне зберігання за договором від 15.02.2022 №16 до складу в м. Маріуполі, проведення інвентаризації якого стало неможливим у зв`язку з тимчасовою окупацією відповідної території. На думку позивача, ці обставини підтверджуються договорами, актами приймання-передачі, інвентаризаційними описами та іншими первинними документами, а відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність господарських операцій. Крім того, позивач вказував, що чинне законодавство, зокрема підпункт 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, не покладають на платника податків обов`язку проводити інвентаризацію у присутності посадових осіб контролюючого органу. На підтвердження цієї позиції позивач посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2020 у справі №807/1556/17, від 28.09.2022 у справі №1.380.2019.004529 та від 28.02.2023 у справі №520/11549/21. Щодо податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за нереєстрацію податкових накладних позивач зазначав, що протягом квітня-липня 2023 року був включений до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, у зв`язку з чим реєстрація податкових накладних підлягала автоматичному зупиненню. Позивач вважав, що за таких обставин був об`єктивно позбавлений можливості своєчасно зареєструвати податкові накладні, а тому відсутня його вина у вчиненні податкового правопорушення. Також позивач заперечував висновки контролюючого органу про незабезпечення зберігання первинних документів, зазначаючи, що всі витребувані документи та пояснення надавалися під час перевірки, а додатково були подані листом від 16.06.2023 №16/06/23-1. Крім цього, позивач вказував, що висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 131 642 грн є необґрунтованим, оскільки акт перевірки не містить належного мотивування такого висновку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2023 року № 00487290702; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 липня 2023 року № 00487360702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 118 489,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 18.09.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року скасовано в частині задоволених позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат. Справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду в цій частині. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 прийнято до провадження адміністративну справу, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, під час нового розгляду суд розглядає справу виключно в межах скасованої Верховним Судом частини судових рішень, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.09.2025.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що висновки акта перевірки ґрунтуються на встановлених під час документальної перевірки обставинах та підтверджуються матеріалами перевірки. Відповідач вказував, що позивачем не підтверджено документально фактичне місцезнаходження частини товарно-матеріальних цінностей, а надані документи не спростовують висновків перевірки щодо їх нестачі та необхідності нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України. Крім того, відповідач вважав правомірним застосування штрафних санкцій та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Під час нового розгляду справи позивач додаткових письмових пояснень з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.09.2025, не подав, нових доказів на підтвердження позовних вимог суду не надав.

Головним управлінням ДПС у м. Києві подано письмові додаткові пояснення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову та, з урахуванням висновків Верховного Суду, навів додаткове обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а також подав додаткові докази. Відповідач зазначив, що під час документальної позапланової виїзної перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, безпідставне завищення від`ємного значення ПДВ, нездійснення реєстрації податкових накладних та незабезпечення зберігання первинних документів. Податкові повідомлення-рішення прийняті саме на підставі акта перевірки від 23.06.2023 №46139/26-15-07-02-05-03/42933160. При цьому відповідач звертав увагу, що позивач не подавав заперечень на акт перевірки, а після його складення надіслав гарантійний лист щодо поетапної сплати донарахованих податкових зобов`язань та здійснив часткову оплату у сумі 20 000 000 грн. Відповідач наголошував, що під час проведення перевірки неодноразово витребовував у позивача документи бухгалтерського обліку, інвентаризаційні описи, оборотно-сальдові відомості та пояснення щодо встановлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей. На думку відповідача, позивач не надав необхідних документів у повному обсязі та не підтвердив місцезнаходження значної частини товарно-матеріальних цінностей на момент проведення інвентаризації, що унеможливило співставлення фактичних залишків із даними бухгалтерського обліку. Крім того, відповідач зазначив, що після проведення інвентаризації позивач подав нові інвентаризаційні описи щодо складських приміщень у м. Києві, внаслідок чого документально з`явилися товарно-матеріальні цінності на суму понад 1,26 млрд грн, які були відсутні у первинно наданих інвентаризаційних описах. У зв`язку з цим контролюючим органом були направлені додаткові запити щодо підтвердження переміщення товарів, їх місцезнаходження та документального оформлення відповідних господарських операцій.

У наступних письмових поясненнях відповідач окремо зупинився на встановлених під час інвентаризації нестачах товарно-матеріальних цінностей на складах по вул. Куренівській, вул. Промисловій та вул. Івана Дзюби у м. Києві. Відповідач заперечував доводи позивача про те, що представники податкового органу не брали участі в інвентаризації, зазначаючи, що інвентаризація проводилася саме у присутності представників ГУ ДПС у м. Києві та територіальних органів ДПС, а її результати відображені в акті перевірки та додатках до нього. Відповідач зазначив, що за результатами інвентаризації встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4 046 111,60 грн, зокрема на складах по вул. Куренівській 3 224 400 грн, вул. Промисловій 609 012,60 грн та вул. Івана Дзюби 212 699 грн. Також вказував, що після направлення позивачу запиту про надання пояснень щодо виявлених розбіжностей останній у визначений строк відповідних пояснень не надав, про що був складений окремий акт. На підтвердження своїх доводів відповідач посилався на інвентаризаційні описи, додатки №4 6 до акта перевірки, запити контролюючого органу та акт про ненадання пояснень.

У третіх додаткових поясненнях відповідач просив суд врахувати правові висновки, викладені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №320/30167/23 за позовом ТОВ «СТС-ГРУПП», вважаючи правовідносини у зазначеній справі аналогічними спірним правовідносинам у даній справі. На думку відповідача, у зазначеній справі суд апеляційної інстанції вже надав оцінку аналогічним доводам щодо передачі товарів на відповідальне зберігання, подання документів після завершення перевірки, відсутності товарно-транспортних накладних та документального підтвердження руху товарно-матеріальних цінностей. Відповідач зазначив, що обставини цієї справи є аналогічними, оскільки позивач також не забезпечив підтвердження фактичного місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей на момент проведення інвентаризації, а документи щодо їх відповідального зберігання та переміщення були подані лише після неодноразових письмових запитів контролюючого органу. У зв`язку із цим відповідач просив врахувати наведені правові висновки Шостого апеляційного адміністративного суду як такі, що підтверджують правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для задоволення позову.

Протокольною ухвалою суду від 04.11.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 17.12.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК зареєстровано як юридична особа 05.04.2019 з кодом ЄДРПОУ 42933160, з основним видом діяльності за КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15 лютого 2022 року між ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» (Поклажодавцем) та ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» (Зберігачем) укладено Договір № 16 про надання послуг відповідального зберігання, пунктом 1.1 якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця.

Відповідно до пунктом 2.10 Договору № 16, що Зберігач зобов`язаний здійснювати транспортування Товару Поклажодавця до місця зберігання та по закінченню строку дії цього Договору із місця зберігання на склад Поклажодавця. Транспортування Товару здійснюється силами та за рахунок Зберігача. Вартість послуг, пов`язаних із транспортуванням Товару, включається до вартості послуг Зберігача, які надаються за даним Договором.

Передача Товару на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі товару або накладною. Кількість і вартість (заставна) Товару, який передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі (пункти 3.1, 3.3 Договору № 16).

Згідно з актом приймання-передачі майна № 1 від 18 лютого 2022 року ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» передано, а ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» прийнято на відповідальне зберігання майно на загальну суму 550 116 206,14 грн. Місце зберігання майна: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 64.

За фактом надання послуг з транспортування товару згідно з Договором № 16 сторони підписали акт надання послуг № 18022022-2 від 18 лютого 2022 року, згідно з яким ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» як виконавцем надано ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» як замовнику послуги транспортування за Договором № 16 на загальну суму 4 240 000 грн.

На виконання умов Договору № 16 позивач здійснив часткову оплату за надані послуги в розмірі 500 000 грн, що підтверджується наданою до суду платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 21.09.2023 № 23035 ( а.с. 8 т. 11).

06 лютого 2023 року між ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» (Поклажодавцем) та ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» (Зберігачем) укладено Договір № 01/2023 про надання послуг відповідального зберігання, пунктом 1.1 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця.

Пункти 2.10, 3.1, 3.3 Договору № 01/2023 містять положення, ідентичні до аналогічних пунктів Договору № 16.

Відповідно до акта приймання-передачі майна № 02/2023-1 від 06 лютого 2023 року ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» передано, а ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» прийнято на відповідальне зберігання майно у кількості 60 197 677 одиниць загальною вартістю 1 386 068 941,11 грн. Місце зберігання майна: м. Вишневе, вул. Промислова, 10 (1 пов.літ «Б», прим. 6).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 05 червня 2023 року № 06/2023-1 ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» 05 червня 2023 року повернуло, а ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» прийняло з відповідального зберігання майно у кількості 60 197 677 одиниць вартістю 1 386 068 941,11 грн.

За фактом надання послуг за Договором № 01/2023 сторони підписали акти надання послуг, згідно з якими ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» як Виконавцем надано ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» як Замовнику послуги транспортування та відповідального зберігання за Договором № 01/2023 на загальну суму 12 773 809,33 грн, а саме акти від 06 лютого 2023 року № 06022023-2, від 28 лютого 2023 року № 28022023-2, від 31 березня 2023 року № 31032023-2, від 30 квітня 2023 року № 30042023-2, від 31 травня 2023 року № 31052023-2, від 05 червня 2023 року № 05062023-2.

На виконання умов Договору № 01/2023 позивач здійснив часткову оплату за надані послуги в розмірі 500 000 грн, що підтверджується наданою до суду платіжною інструкцією кредитного переказу коштів від 21.09.2023 № 23034 (а.с. 18 т. 11).

У період з 29 травня 2023 року по 16 червня 2023 року (з урахуванням наказу ГУ ДПС від 06 червня 2023 року № 2779-п про продовження терміну проведення перевірки з 12 червня 2023 року по 16 червня 2023 року) посадові особи ГУ ДПС провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2023 року, за результатами якої складено акт від 23 червня 2023 року № 46139/26-15-07-02-05-03/42933160 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки головному бухгалтеру ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» вручено запит від 29.05.2023 №21196/І/26-15-07-02-05-09 щодо проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів у присутності представників контролюючого органу, а також запити про надання оборотно-сальдових відомостей та інвентаризаційних описів.

Позивачем було надано інвентаризаційні відомості із зазначенням фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 29.05.2023, відповідно до яких загальна сума залишків становила 339 464 985,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводилась за участю посадових осіб Головного управління ДПС у м. Києві та регіональних органів ДПС виключно щодо товарно-матеріальних цінностей, відображених у наданих товариством інвентаризаційних описах. При цьому відомості про перебування значної частини товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні у ТОВ «Торговий холдинг «ПАРТНЕР» на момент проведення інвентаризації контролюючому органу не надавалися.

За результатами проведеної інвентаризації на складах за адресами: м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, вул. Промислова, 4-А та вул. Івана Дзюби (Сім`ї Сосніних), 7 були зафіксовані розбіжності між даними інвентаризаційних описів та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 4 046 111,60 грн.

Також, головному бухгалтеру товариства 09.06.2023 було вручено запит про надання пояснень та документального підтвердження встановлених розбіжностей, однак у визначений строк такі пояснення надані не були, у зв`язку із чим контролюючим органом складено акт від 13.06.2023 №3191/Ж6/26-15-07-02-05.

Відтак, перевіркою встановлено порушення:

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, пункту 198.5 статті 198, Положення № 879, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 389 670 851 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 131 642 грн;

- пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, а саме не здійснено реєстрацію податкових накладних на покупців - платників ПДВ на загальну суму ПДВ 19 272 225 грн та не здійснено реєстрацію податкових накладних на умовний продаж товарів на загальну суму ПДВ 389 802 493 грн;

- пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 ПК України, а саме платником податків не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

1) позивачу 29 травня 2023 року були вручені запити про проведення інвентаризації фактично наявних ТМЦ, основних фондів та інших активів та про надання оборотних відомостей по рахунку 28 та/або інвентаризаційних описів в розрізі номенклатурних одиниць окремо станом на 30 травня 2023 року. ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» в присутності представників ГУ ДПС та регіональних органів ДПС була проведена інвентаризація фактично наявних залишків ТМЦ, за наслідками якої встановлено розбіжності, а саме нестачу ТМЦ: на складі в м. Львові у розмірі 8 009 391,80 грн, на складі у м. Хмельницькому - 706 367,70 грн, на складі у м. Кривому Розі - 2915,20 грн, на складі у м. Чернівці - 2494,40 грн, на складі у м. Б. Церква - 60041 грн, на складі по вул. Куренівській - 3 224 400 грн, на складі по вул. Промисловій - 609012,60 грн, на складі по вул. І. Дзюби - 212699 грн. Згідно із поясненнями, наданими платником податків, на перших п`яти складах причиною нестачі ТМЦ став збій на складі, внутрішнє переміщення товару та реалізація ТМЦ під час проведення інвентаризації. Щодо причин нестачі ТМЦ на останній трьох складах платник податків пояснень не надав, про що складено акт від 13 червня 2023 року № 3191/Ж6/26-15-07-02-05. Враховуючи викладене, податковий орган виснував, що в порушення пункту 198.5 статті 198 ПК України позивач не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ у розмірі 2 565 464 грн на вартість ТМЦ у розмірі 12 827 321,70 грн, які не були використані в ході господарської діяльності та фактично відсутні станом на дату проведення інвентаризації відповідних залишків ТМЦ;

2) Товариству були вручені запити № 2, № 3 від 29 травня 2023 року, № 4 від 30 травня 2023 року про надання загальної оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 в розрізі номенклатурних одиниць станом на 30 травня 2023 року, оборотні відомості по рахунку 28 та/або інвентаризаційні описи в розрізі номенклатурних одиниць окремо за кожним місцем зберігання станом на 30 травня 2023 року, загальної оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за квітень 2023 року, загальних обсягів реалізації та придбання ТМЦ за квітень 2023 року та за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року, загальної оборотно-сальдової відомості квітень 2023 року та за період з 01 травня 2023 року по 29 травня 2023 року. До перевірки не були надані оборотно-сальдові відомості, про що складено відповідні акти про ненадання документів та облікових регістрів. Крім того, станом на 29 травня 2023 року платник податків не надав інформації про перебування ТМЦ на інших складах, місцях відповідального зберігання, в дорозі тощо. Згідно із даними інвентаризаційних описів, наданих 29 травня 2023 року ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК», загальна сума залишків ТМЦ становила 339 464 985 грн.

З оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари», що була подана разом з листом від 16 червня 2023 року № 16/16/23-1, сума залишків ТМЦ становила 2 325 651 762,05 грн. Враховуючи виписану 31 травня 2023 року податкову накладну № 428 про умовний продаж ТМЦ на суму 50 001 630 грн (з них ПДВ - 10 000 326 грн), ГУ ДПС виснувало, що станом на 29 травня 2023 року різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичними даними суб`єкта господарювання складає 1 936 185 147,25 грн (з яких ПДВ - 387 237 029 грн) (2 325 651 762,05 грн - 339 464 985 грн - 50 001 630 грн).

Станом на 06 червня 2023 року Товариством були документально відображені залишки ТМЦ, інформація про які була відсутня станом на 29 травня 2023 року, на загальну суму 1 260 274 538 грн, в тому числі, в розрізі складів: по вул. Промисловій - 587 649 913 грн, по вул. Куренівській - 84 058 512,20 грн, по вул. Калнишевського - 588 566 112,75 грн. У зв`язку з такими обставинами податковий орган вручив Товариству низку запитів про надання пояснень та документального підтвердження, відповіді на які не отримав, про що були складені акти про ненадання документів. Тільки листом від 16 червня 2023 року № 16/16/23-1 ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» повідомило ГУ ДПС, що на дату проведення інвентаризацій значна кількість ТМЦ знаходилась на відповідальному зберіганні згідно з Договором № 01/2023 і була повернута на означені вище склади 05 червня 2023 року. Враховуючи обставини ненадання вказаної інформації станом на 29 травня 2023 року та проведення інвентаризації 06 червня 2023 року без залучення посадових осіб ГУ ДПС, податковий орган дійшов висновку про формальне складення зазначених інвентаризаційних описів та маніпулювання даними, що в них містяться. ГУ ДПС також врахувало, що на відповідальне зберігання передавався товар, що має обмежений строк зберігання, та виснувало, що операції з передачі ТМЦ на відповідальне зберігання не мали будь-якої розумної економічної причини (ділової мети), окрім як забезпечення документального оформлення розбіжностей між обліковими та реальними даними. На підставі наведеного ГУ ДПС дійшло висновку, що перевіркою не підтверджено дані облікових регістрів щодо фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1 936 185 147,25 грн, з яких ПДВ складає 387 237 029 грн;

3) за наслідками співставлення показників податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2023 року та даних ЄРПН податковий орган встановив нездійснення реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ 389 802 493 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки ГУ ДПС 14 липня 2023 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00487290702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 487 088 564 грн, з яких за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 389 670851 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 97 417713 грн;

- № 00487380702, яким за не здійснення реєстрації податкових накладних в ЄРПН до позивача застосовано штраф у сумі 9 639 513 грн;

- № 00487360702, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 131 642 грн.

За наслідками адміністративного оскарження Державна податкова служба України рішенням № 23188/6/99-00-06-01-02-06 від 17 серпня 2023 року скаргу позивача залишила без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення - без змін.

За зверненням позивача Український науково-дослідний інститут спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України провів судову економічну експертизу, за результатами якої підготував Висновок експерта № 289/5 від 11 грудня 2023 року (далі - Висновок експерта № 289/5). За змістом вказаного висновку документально підтверджуються висновки Акта перевірки в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 13152,35 грн, документально не підтверджені висновки Акта перевірки в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 389 670 851 грн.

Відповідач надав до суду Висновок експерта від 08 грудня 2023 року № 3518 (далі - Висновок експерта № 3518), складений за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження №72023000210000025 Київським відділенням Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса». Відповідно до вказаного висновку у разі неврахування результатів інвентаризації товарів за інвентаризаційними описами від 06 червня 2023 року документально підтверджується розмір заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 387 237 029 грн (в тому числі, заниження ПДВ - 387 105 387 грн, завищення від`ємного значення з ПДВ - 131 642 грн).

Крім того, відповідач долучив до матеріалів справи Висновок експерта від 18 квітня 2024 року №53/5, складений за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України (далі - Висновок комісійної експертизи). Згідно з указаним висновком за умови неврахування результатів інвентаризації товарів за інвентаризаційними описами від 06 червня 2023 року висновки Акта перевірки документально не підтверджуються на загальну суму 389670 851 грн, в той же час, документально підтверджуються висновки про заниження ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» податку на додану вартість за квітень 2023 року на загальну суму 387 237 029 грн.

Також під час судового розгляду справи відповідач додатково надав суду матеріали кримінального провадження № 72023000210000025 від 05 квітня 2023 року, порушеного за підозрою у вчиненні директором ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вважаючи наведені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд зазначає, що розгляд вказаної справи здійснюється з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №320/30160/23.

Таким чином, розгляду підлягають позовні вимоги в частині задоволених позовних вимог, а саме про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487290702 визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 №00487360702 в частині завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 118 489,65 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні. та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю. а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів. пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Реальність господарської операції полягає в тому, що наслідки у даних податкового обліку створює лише фактично здійснена господарська операція (рух активів), а не задекларована на папері.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормами пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом: 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України: 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року. у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги. необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 139.9 статті 189 цього Кодексу).

В силу абз. 10 п. 198.5 ст. 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації. проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили. що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 16.1.9 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно з пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків. що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів. товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (далі Положення № 879).

Відповідно до абз. 6 п. 7 розділу І Положення № 879, проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Абзацами 1, 4, 5 п.1 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що для проведения інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства. бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми. централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Положення № 879 наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються.

Пунктом 16 розділу 11 Положення № 879 встановлено, що в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання. з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об`єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.

Згідно п. 18 розділу ІІ Положення № 879 інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

За наявними в ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначеннями:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання. реєстрації, накопичення. узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань. власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію:

фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу ч. 1 ст. 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88). передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.3 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції. одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.4 Положення № 88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження ПДВ на загальну суму 389670851 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 131642 грн були виявлена відповідачем різниця між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками на складі суб`єкта господарювання становила 1936185147,25 грн, в тому числі ПДВ 387237029.00 грн станом на 29.05.2023.

В акті перевірки зазначено, що станом на 29.05.2023 за даними бухгалтерського обліку згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 Товари залишок товарно-матеріальних цінностей становить 2 325 651 762,05 грн, в той час, як фактичний залишок ТМЦ відповідно до інвентаризаційних описів складає 339 464 984.80 грн та умовний продаж на списання залишків ТМЦ - 50 001 630,00 грн.

Так, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 за 01.05.2023-29.05.2023 загальне сальдо на кінець періоду (вартість товарно-матеріальних цінностей, що перебувають на бухгалтерському обліку позивача) становить 2325651765,05 грн.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин. в користуванні позивача на умовах договорів оренди та суборенди перебували нежитлові приміщення за адресами: м. Київ, вул. Куренівська, 14-6; м. Рівне, вул. Князя Володимира, 111; м. Львів, вул. Польова, 55; м. Вінниця, вул. Баженова, 24: м. Сарни, вул. Соборна. 109: м. Чернівці, пров. Складський. 13: м. Біла Церква, вул. Січневого прориву. 88; м. Хмельницький. вул. Козацька. 55; Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Берегівська-Об`їздна, 6; м. Тернопіль, вул. Промислова, 20; м. Луцьк, вул. Карбишева, 2 м. Дніпро, вул. Шинна. 18; м. Кривий Ріг. вул. Тягова підстанція, 18; м. Київ, вул. Промислова, 4а; м. Одеса, вул. Моторна. 8.

Також, між позивачем (поклажодавець) та ТОВ СТС ГРУПП (зберігач) 01.05.2023 укладено договір №19 про надання послуг відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей за адресою м.Київ, вул. Івана Дзюби. 7.

У зв`язку з проведенням ГУ ДПС у м.Києві перевірки позивача та відповідно до направлених відповідачем запитів, ТОВ АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК 29.05.2023 видано накази про призначення робочих інвентаризаційних комісій з метою проведення інвентаризації складських приміщень, що перебувають в оренді та суборенді товариства та 30.05.2023 видано наказ №1-Д щодо призначення робочої інвентаризаційної комісії на складі за адресою м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7, де товар перебував на відповідальному зберіганні, за результатами чого були складені інвентаризаційні описи та інвентаризаційні відомості станом на 29.05.2023, а по адресам м. Кривий Ріг, вул. Тягова підстанція, 18, м. Львів, вул. Польова. 55 станом на 31.05.2023 і по адресам м. Рівне, вул. Князя Володимира, 111, м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7 та м. Сарни, вул. Соборна, 109 станом на 30.05.2023.

Також, 31.05.2023 позивачем оформлено податкову накладну №428 на умовний продаж товару на загальну суму 60001956,00 грн. в тому числі ПДВ 10000326.00 грн. Вартість товару без ПДВ - 50001630,00 грн.

Наведені обставини були встановлені відповідачем під час перевірки, внаслідок чого податковим органом враховано, що фактична наявність товарно-матеріальних цінностей на складах позивача складає 339464984,80 грн, умовний продаж здійснено на суму 50001630,00 грн, а розбіжність становить 1936185147,25 грн.

Разом з тим, позивач посилається на те, що 15.02.2022 між ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» (Поклажодавцем) та ТОВ «Торговий Холдинг «ПАРТНЕР» (Зберігачем) укладено Договір № 16 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до умов якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання матеріальні цінності Поклажодавця. Договором передбачено, що Зберігач здійснює транспортування товару до місця зберігання та після закінчення строку дії договору повертає його на склад Поклажодавця власними силами та за власний рахунок, а передача товару оформлюється актами приймання-передачі або накладними.

На підтвердження здійснення зазначених господарських операцій позивач надав до матеріалів справи Договір № 16 від 15.02.2022, Акт приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022, відповідно до якого ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» передало, а ТОВ «Торговий Холдинг «ПАРТНЕР» прийняло на відповідальне зберігання майно на загальну суму 550 116 206,14 грн із місцем зберігання: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 64, Акт надання послуг № 18022022-2 від 18.02.2022, згідно з яким Зберігачем надано послуги транспортування за Договором № 16 на суму 4 240 000,00 грн, банківські документи, що підтверджують часткову оплату вартості послуг у розмірі 500 000,00 грн, а також картку бухгалтерського рахунку 6311, у якій відображено проведення відповідних господарських операцій та залишок кредиторської заборгованості у розмірі 3 740 000,00 грн.

На думку позивача, наведені документи підтверджують реальність господарських операцій із передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, їх транспортування, оплату наданих послуг та належне відображення таких операцій у бухгалтерському обліку.

З приводу зазначених доводів суд зазначає таке.

Судом встановлено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» контролюючим органом неодноразово витребовувались документи та інформація, необхідні для підтвердження фактичного місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей, їх обліку та руху.

Так, головному бухгалтеру ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» Данильчук Світлані Володимирівні 29.05.2023 вручено запит № 21196/І/26-15-07-02-05-09 щодо проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та інших активів товариства у присутності представників Головного управління ДПС у м. Києві. Цього ж дня посадовій особі позивача вручено запит № 2, яким витребувано оборотно-сальдові відомості по рахунку 28 та/або інвентаризаційні описи у розрізі номенклатурних одиниць окремо за кожним місцем зберігання станом на 30.05.2023. Крім того, протягом проведення перевірки контролюючим органом вручались запити № 3 від 29.05.2023 та № 4 від 30.05.2023 про надання загальної оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 у розрізі номенклатурних одиниць, загальної оборотно-сальдової відомості у розрізі субрахунків за квітень 2023 року, відомостей про придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, а також інших документів бухгалтерського обліку, необхідних для співставлення фактичних залишків товару з даними бухгалтерського обліку.

Разом із тим, як встановлено судом, станом на дату проведення інвентаризації - 29.05.2023, а також протягом подальшого проведення перевірки позивачем не було надано контролюючому органу відомостей про те, що значна частина товарно-матеріальних цінностей перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР», не подано договорів відповідального зберігання, актів приймання-передачі майна, документів щодо місць фактичного зберігання товару, матеріально відповідальних осіб, документів про переміщення товару між місцями зберігання та інших документів, які б давали можливість встановити фактичне місцезнаходження відповідних товарно-матеріальних цінностей під час проведення контрольних заходів.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, до перевірки також не були надані витребувані оборотно-сальдові відомості, у зв`язку із чим контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання документів та облікових регістрів. Крім того, станом на 29.05.2023 ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» не повідомило контролюючий орган про перебування товарно-матеріальних цінностей на інших складах, місцях відповідального зберігання або в дорозі. За наданими 29.05.2023 інвентаризаційними описами загальна сума фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей становила 339 464 985,00 грн.

Лише 16.06.2023, тобто в останній день проведення перевірки, ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» листом № 16/06/23-1 (вх. ГУ ДПС у м. Києві № 62334/6 від 16.06.2023) повідомило контролюючий орган про те, що значна частина товарно-матеріальних цінностей перебувала на відповідальному зберіганні у ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР» відповідно до Договору № 01/2023 від 06.02.2023, а також надало оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 «Товари» станом на 29.05.2023, відповідно до якої залишок товарно-матеріальних цінностей становив 2 325 651 762,05 грн. Одночасно позивачем були подані пояснення щодо передачі товару на відповідальне зберігання та окремі документи, які, за його твердженням, підтверджували повернення товару зі зберігання 05.06.2023 та проведення 06.06.2023 інвентаризації після такого повернення.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що згідно з договором № 01/2023 від 06.02.2023 позивач посилався на передачу на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 386 068 941,11 грн, які, за його твердженням, були повернуті 05.06.2023 та після цього інвентаризовані. Крім того, позивач посилався на наявність Договору № 16 від 15.02.2022, за яким товар на суму 550 116 206,14 грн перебував на відповідальному зберіганні у м. Маріуполі.

Разом з тим, як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 18.09.2025, судами попередніх інстанцій не було встановлено, чи містився Договір № 16 та документи, складені на його виконання, серед документів, поданих позивачем 16.06.2023, чи взагалі такі документи були надані під час проведення перевірки або в порядку пункту 44.7 статті 44 ПК України, а також не було досліджено, який саме перелік документів фактично був поданий позивачем до контролюючого органу в останній день перевірки та чи охоплював він документи, що витребовувалися податковим органом. Верховний Суд також зазначив про необхідність перевірки обґрунтованості складення актів про ненадання документів та надання оцінки поведінці сторін під час проведення перевірки у період з 29.05.2023 по 16.06.2023.

За таких обставин суд враховує, що ні станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023, ні станом на момент здійснення контролюючим органом відповідних контрольних заходів інформація про перебування значної частини товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та документи, які б дозволяли підтвердити їх фактичне місцезнаходження, рух та співставлення з даними бухгалтерського обліку, контролюючому органу не були надані, а відповідні пояснення та документи були подані лише 16.06.2023, тобто в останній день проведення перевірки. Саме ці обставини стали підставою для висновків контролюючого органу про неможливість підтвердження фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей під час проведення перевірки.

Відтак, судом встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» на неодноразові запити контролюючого органу позивачем не було надано документального підтвердження факту переміщення товарно-матеріальних цінностей між місцем відповідального зберігання та складськими приміщеннями товариства.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення перевірки контролюючому органу були надані товарно-транспортні накладні, видаткові накладні (акти) на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, інші документи, які б підтверджували транспортування товару зі складу відповідального зберігання до складських приміщень позивача, а також документи, що підтверджували б фактичне місцезнаходження товару після його повернення з відповідального зберігання.

Судом також встановлено, що відповідно до Договору № 01/2023 від 06.02.2023 місцем відповідального зберігання визначено склад за адресою: м. Вишневе, вул. Промислова, 10 (1 поверх, літера «Б», приміщення 6). Разом із тим під час проведення перевірки документи, які б підтверджували подальше переміщення товарно-матеріальних цінностей із зазначеного складу до складських приміщень ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» за адресами: м. Київ, вул. Промислова, 4-А, вул. Куренівська, 14-Б та вул. Івана Дзюби (Сім`ї Сосніних), 7, контролюючому органу не надавалися.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки контролюючому органу не були надані копія Договору № 16 від 15.02.2022, акт приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022 та інші первинні документи, складені на його виконання. У зв`язку з цим на момент складання акта перевірки у контролюючого органу була відсутня інформація щодо перебування товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 550 116 206,14 грн на відповідальному зберіганні за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 64.

Отже, станом на час проведення перевірки документально не було підтверджено ні факт перебування зазначених товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, ні їх подальше переміщення до складських приміщень позивача, що стало однією з підстав для формування висновків акту перевірки. При цьому, матеріали перевірки не містять документів, які підтверджували б надання контролюючому органу під час проведення перевірки документів щодо переміщення товарно-матеріальних цінностей між місцем відповідального зберігання та складськими приміщеннями позивача, а також документів, складених на виконання Договору № 16 від 15.02.2022.

Відповідно до змісту пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України ненадання платником податків до завершення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, документів, які підтверджують показники податкової звітності, має наслідком презумпцію їх відсутності у платника податків на момент складення такої звітності.

Водночас подання платником податків після завершення перевірки, але до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення документів, які не були надані під час перевірки, покладає на контролюючий орган обов`язок врахувати такі документи під час розгляду матеріалів перевірки та прийняття відповідного рішення.

Аналіз положень пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.07.2024 у справі № 380/5630/23, свідчить про те, що законодавець розмежував правові наслідки ненадання документів під час проведення перевірки та їх подання після її завершення. Ненадання документів у визначені законом строки тягне презумпцію їх відсутності на момент складення податкової звітності, тоді як документи, подані після закінчення перевірки, але до прийняття податкового повідомлення-рішення, підлягають обов`язковому врахуванню контролюючим органом під час розгляду матеріалів перевірки.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок підтвердити показники податкової звітності належними первинними документами покладається на платника податків. Саме надання таких документів під час проведення перевірки або у строки, визначені пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, забезпечує можливість їх оцінки контролюючим органом при встановленні фактичних обставин та прийнятті відповідного рішення. У разі ж неподання таких документів закон пов`язує із цим правовий наслідок у вигляді презумпції їх відсутності на момент складення податкової звітності, за винятком випадків їх виїмки або вилучення правоохоронними чи іншими уповноваженими органами. Водночас документи, подані після завершення перевірки, але до прийняття податкового повідомлення-рішення, підлягають обов`язковому врахуванню контролюючим органом під час розгляду матеріалів перевірки.

Аналогічний підхід до застосування положень пунктів 44.6 та 44.7 статті 44 Податкового кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 826/27811/15, від 06.08.2019 у справі № 160/8441/18, від 31.01.2020 у справі № 826/15328/18, від 07.02.2023 у справі № 640/9880/19 та від 03.10.2023 у справі № 420/534/20.

Таким чином, вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення того, чи були відповідні документи подані позивачем під час проведення перевірки або у порядку та строки, визначені пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки саме від цього залежить можливість їх врахування контролюючим органом при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Договір № 16 від 15.02.2022, Акт приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022 та інші документи, складені на їх виконання, не можуть бути покладені в основу висновку про спростування встановлених під час перевірки обставин, оскільки позивач не довів їх подання контролюючому органу під час проведення перевірки або у строки, визначені пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, а також не обґрунтував неможливість їх своєчасного подання з поважних причин.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивач посилається на Договір №01/2023 від 06.02.2023 про надання послуг відповідального зберігання, акти приймання-передачі майна, акти надання послуг, інвентаризаційні описи та інші первинні документи.

Оцінюючи наведені докази, суд виходить із того, що сам по собі факт укладення договору відповідального зберігання та складення документів на його виконання не є достатнім доказом фактичного перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх подальшого повернення.

Як встановлено судом, інформація про перебування товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 386 068 941,11 грн на відповідальному зберіганні за Договором №01/2023 станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023 та станом на дату складення інвентаризаційних описів 06.06.2023 контролюючому органу не повідомлялась. Відповідні пояснення та документи були подані лише 16.06.2023.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували безперервний рух товарно-матеріальних цінностей від місця відповідального зберігання до складських приміщень позивача, де проводилась інвентаризація. Зокрема, під час перевірки не було надано документів, які підтверджували б переміщення товару, його прийняття на відповідні склади після повернення зі зберігання та можливість співставлення фактичних залишків із даними бухгалтерського обліку.

При цьому, суттєвим є той факт, що договори про надання послуг відповідального зберігання на момент проведення не надані, а оплата за вказані договори була здійснена вже після проведення перевірки та винесення спірних ППР, що ставить під сумнів наявність таких договорів на момент проведення перевірки та спростовує висновки позивача про наявність ТМЦ на відповідальному зберіганні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем документи самі по собі не спростовують встановлених під час перевірки розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що проведена 06.06.2023 після повернення товарно-матеріальних цінностей інвентаризація підтверджує відсутність розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками товару, оскільки результати такої інвентаризації самі по собі не підтверджують фактичне перебування відповідних товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023 та не усувають встановлених під час перевірки розбіжностей.

В силу вимог підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків. При цьому, проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

Таким чином, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що є чи не є господарською діяльністю платника податку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 320/18745/24.

Крім того, Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що положення підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 879).

За приписами пункту 5 розділу І вказаного Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Положеннями абзацу 6 пункту 7 розділу І Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

У відповідності до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Положення № 879, на підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії.

Пунктом 5 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що до початку перевірки фактичної наявності активів, зокрема, завершується обробка всіх документів щодо руху активів та формуються останні на момент інвентаризації реєстри прибуткових і видаткових документів або звіти про рух активів.

Абзацом 1 пункту 20 розділу ІІ Положення № 879 закріплено, що бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Розділом ІV «Перевірка та оформлення результатів інвентаризації» Положення № 879, серед іншого, унормовано питання виявлення розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, інвентаризація передбачає перевірку і контроль наявності, складу, стану та відповідності наявних активів, зокрема, запасів, даним бухгалтерського обліку на певну дату.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 травня 2025 року у справі № 420/373/24, від 18 вересня 2025 рок у справі №320/30160/23, від 18 вересня 2025 року у справі №320/30167/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що проведена після повернення товару інвентаризація підтвердила відсутність розбіжностей між фактичними залишками товарів та даними бухгалтерського обліку.

Як встановлено судом, станом на дату проведення загальної інвентаризації 29.05.2023, а також станом на дату складення інвентаризаційних описів після, як стверджує позивач, повернення товарно-матеріальних цінностей зі зберігання - 06.06.2023, інформація про перебування товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 1 386 068 941,11 грн на відповідальному зберіганні відповідно до Договору № 01/2023 від 06.02.2023 контролюючому органу не надавалася. Відповідні пояснення та окремі документи були подані позивачем лише 16.06.2023, тобто в останній день проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Разом із тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне переміщення товарно-матеріальних цінностей із місця відповідального зберігання до складських приміщень ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК», де проводилася інвентаризація. Зокрема, під час нового розгляду справи не встановлено наявності документів, які б уможливлювали простежити безперервний рух товарно-матеріальних цінностей від місця їх заявленого відповідального зберігання до складських приміщень позивача, а саме: документів внутрішнього переміщення товару, документів складського обліку щодо його прийняття, товарно-транспортних накладних або інших первинних документів, які в сукупності підтверджували б факт повернення товару та його надходження на відповідні склади.

За таких обставин суд дійшов висновку, що інвентаризаційні описи та інвентаризаційні відомості, складені позивачем 06.06.2023 після повернення товарно-матеріальних цінностей із відповідального зберігання, самі по собі не можуть вважатися належним і достатнім доказом фактичної наявності спірних товарно-матеріальних цінностей станом на дату проведення інвентаризації, ініційованої контролюючим органом відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, та не спростовують встановлених під час перевірки розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей.

При цьому факт проведення позивачем інвентаризації після повернення товарно-матеріальних цінностей із відповідального зберігання не підтверджує їх фактичного перебування на такому зберіганні станом на момент проведення контрольних заходів та не усуває необхідності підтвердження безперервного руху товару належними первинними документами.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.09.2025, відповідно до яких жоден із наданих сторонами висновків експертів не має наперед установленої сили. Такі висновки підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, а їх доказове значення визначається з урахуванням усіх встановлених обставин та взаємозв`язку з іншими доказами.

Відповідач обґрунтовуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, посилався на матеріали кримінального провадження № 72023000210000025 від 05.04.2023, копії яких долучено до матеріалів справи. Зокрема, відповідач зазначав про встановлені під час досудового розслідування обставини, які, на його думку, ставлять під сумнів реальність господарських операцій між ТОВ «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» та ТОВ «ТХ «ПАРТНЕР».

Разом із тим суд виходить із того, що існування кримінального провадження або відсутність вироку не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас такі обставини не можуть бути залишені поза увагою суду та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи. Такий правовий підхід прямо визначений Верховним Судом у постанові від 18.09.2025, якою справу направлено на новий розгляд.

Оцінюючи наведені відповідачем відомості разом з іншими доказами, суд враховує, що вони узгоджуються з установленими під час нового розгляду обставинами, а саме: ненаданням позивачем під час перевірки документів щодо відповідального зберігання товарів, відсутністю належного документального підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей, поданням частини документів лише в останній день перевірки та іншими встановленими судом обставинами, яким надано оцінку вище.

Між тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про нереальність господарських операцій та спростовувати факт переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що висновки у цій справі не ґрунтуються виключно на відсутності товарно-транспортних накладних. Зазначена обставина оцінювалася судом у сукупності з іншими встановленими під час розгляду справи обставинами, зокрема ненаданням позивачем під час проведення перевірки документів, витребуваних контролюючим органом, непідтвердженням своєчасного подання Договору № 16 від 15.02.2022 та документів, складених на його виконання, відсутністю належного документального підтвердження перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні, а також документів, які б давали можливість простежити їх фактичне переміщення від місця відповідального зберігання до складських приміщень позивача.

Крім того, суд враховує, що з огляду на значний обсяг товарно-матеріальних цінностей, які, за твердженням позивача, перебували на відповідальному зберіганні, наявність товарно-транспортних накладних та інших документів, що супроводжують транспортування товару, у сукупності з іншими доказами могла б підтвердити реальність відповідних господарських операцій та фактичне переміщення товару.

За таких обставин посилання позивача на те, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами бухгалтерського обліку, саме по собі не спростовує висновків суду щодо недоведеності фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей та не впливає на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що договори відповідального зберігання та складені на їх виконання первинні документи підтверджують фактичне перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх повернення. Наявність лише формально оформлених документів без належного підтвердження фактичного руху товарно-матеріальних цінностей не є достатньою для підтвердження реальності відповідних господарських операцій. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів такого переміщення, наведені документи не спростовують висновків контролюючого органу.

Щодо доводів позивача про те, що товарно-матеріальні цінності, передані на відповідальне зберігання за Договором № 16 від 15.02.2022 на склад у м. Маріуполі Донецької області, не могли бути проінвентаризовані у зв`язку з тимчасовою окупацією відповідної території, суд зазначає про те, що наведені обставини не спростовують встановленого судом факту ненадання контролюючому органу під час проведення перевірки або у строки, визначені пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, Договору № 16 від 15.02.2022, Акта приймання-передачі майна № 1 від 18.02.2022 та інших документів, складених на його виконання, а також не підтверджують належними доказами фактичне перебування відповідних товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні.

Отже, сукупність встановлених під час нового розгляду справи обставин, а саме: ненадання позивачем документів, що підтверджують передачу товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України; відсутність належного документального підтвердження їх подальшого переміщення до складських приміщень позивача; недоведеність фактичного перебування товарно-матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні та їх повернення; а також результати проведених інвентаризацій, свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо встановлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичною наявністю товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують обґрунтованість висновків контролюючого органу, покладених в основу податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2023 № 00487290702 та № 00487360702, у зв`язку з чим підстав для їх скасування суд не вбачає.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-ЛОГІСТИК» та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тоді як позивач не спростував установлених контролюючим органом обставин та не довів наявності підстав для визнання таких рішень протиправними. Відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.