Рішення № 138959167, 11.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ справа №320/16640/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Головного управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЦ Україна» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а, електронна адреса: kyivobl.official@tax.gov.ua) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЦ Україна» (ЄДРПОУ 41875297; 08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Броварська, буд. 56-А), в якому просить суд стягнути кошти платника податків на суму податкового боргу у розмірі 841160,45 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на прибуток приватних підприємств, порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, який виник внаслідок здійснення перевірок та прийняття податкових повідомлень рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Станом на час прийняття даного рішення по справі, відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЦ Україна» не надходив. В матеріалах справи наявні відомості про направлення відповідачу на його зареєстровану адресу (Україна, 08302, Київська обл., місто Бориспіль, вул.Броварська, будинок 56) позовної заяви з додатками згідно з відправленням №0600905195694 та ухвали про відкриття провадження згідно з відправленням №0600914198086, проте поштові повідомлення повернулися на адресу відправника з незалежних від суду причин.

Відповідно, згідно з ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України відповідне поштове відправлення вважається належним чином врученим.

Відтак, 15-ти денний строк, з урахуванням поштового перебігу, сплинув.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником податків та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

Відповідно до інформаційних баз даних Державної податкової служби України за Товариством з обмеженою відповідальністю «КТЦ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 41875297) обліковується податковий борг у загальному розмірі 841 160,45 грн.

Зазначений податковий борг складається із заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 246,68 грн та заборгованості за пенею, штрафними санкціями за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 840 913,77 грн.

Заборгованість з податку на додану вартість виникла за результатами камеральної перевірки щодо неподання/несвоєчасного подання податкової звітності, за результатами якої складено акт №17228/10-36-04-07/41875297 від 11.08.2023 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №00187310407 від 09.10.2023, яким визначено штрафні санкції у розмірі 1 200,00 грн.

З урахуванням надміру сплачених коштів у розмірі 773,32 грн, які обліковувалися в інтегрованій картці платника податків, залишок заборгованості з податку на додану вартість становить 246,68 грн.

Заборгованість за пенею та штрафними санкціями за порушення вимог валютного законодавства виникла за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства, за результатами якої складено акт №6862/10-36-07-09/41875297 від 13.04.2023 та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №7224/0709 від 09.05.2023, яким визначено штрафні санкції у розмірі 840 913,77 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу за його податковою адресою та повернулися контролюючому органу за закінченням строку зберігання з причин, що не залежали від контролюючого органу.

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку, їх скасування або зміни матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів податкові декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним та першочерговим.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України сума грошового зобов`язання та/або пені, самостійно визначена платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, вважається узгодженою.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України платник податків зобов`язаний сплатити таке грошове зобов`язання у строки, визначені пунктом 57.3 статті 57 ПК України, якщо протягом встановленого строку не розпочато процедуру його оскарження.

Згідно з пунктами 58.2, 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

За змістом пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представнику.

Отже, за відсутності доказів оскарження або скасування податкових повідомлень-рішень визначені ними грошові зобов`язання є узгодженими та у разі їх несплати у встановлений законом строк набувають статусу податкового боргу.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем узгоджені грошові зобов`язання у встановлені законом строки не сплачені, у зв`язку з чим за ним утворився податковий борг.

У зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 07.08.2023 №0012964-1306-1036, яка була направлена відповідачу за його податковою адресою поштовим відправленням №0600037407523.

Зазначене поштове відправлення повернулося контролюючому органу за закінченням строку зберігання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі виникнення у платника податкового боргу контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі збільшення або зменшення суми податкового боргу після направлення податкової вимоги погашенню підлягає вся сума податкового боргу, що існує на день погашення. У разі зміни суми податкового боргу після направлення податкової вимоги, якщо борг не погашено повністю, додаткова податкова вимога не надсилається.

Таким чином, та обставина, що податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №00187310407 було прийнято 09.10.2023, тобто після формування податкової вимоги від 07.08.2023, сама по собі не свідчить про необхідність направлення контролюючим органом нової податкової вимоги.

При цьому положення пункту 59.5 статті 59 ПК України підлягають застосуванню за умови, що після направлення податкової вимоги податковий борг платника збільшився та на день звернення до суду залишався непогашеним. Верховний Суд у справах про стягнення податкового боргу виходить із того, що закон не вимагає направлення нової податкової вимоги у разі збільшення суми податкового боргу після направлення первісної вимоги.

Отже, за умови підтвердження матеріалами справи факту виникнення первісного податкового боргу до 07.08.2023 та його подальшого збільшення за рахунок грошового зобов`язання, визначеного ППР від 09.10.2023, відсутність окремої податкової вимоги щодо останнього не є підставою для відмови у стягненні.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що у випадку неможливості вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги з причин, визначених цією нормою, відповідний документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин направлення податкової вимоги відповідачу та причин її невручення, суд доходить висновку про дотримання контролюючим органом встановленого ПК України порядку направлення податкової вимоги.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Водночас пунктом 95.2 статті 95 ПК України встановлено строк, після спливу якого можливе здійснення відповідних заходів стягнення. Тому матеріали справи мають підтверджувати дотримання контролюючим органом цього строку.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу предметом доказування є, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт його несплати у встановлений законом строк, направлення податкової вимоги та дотримання контролюючим органом встановленої законом процедури примусового стягнення.

При цьому спір про стягнення податкового боргу не є способом перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення по суті. Оцінка правомірності визначення грошового зобов`язання контролюючим органом здійснюється в межах спору про оскарження відповідного рішення контролюючого органу.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22, у якій суд звернув увагу на принцип диспозитивності адміністративного судочинства та необхідність встановлення саме тих юридичних фактів, з якими закон пов`язує можливість примусового стягнення податкового боргу.

Отже, у межах цієї справи суд не здійснює повторної оцінки правомірності визначення відповідачу грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки останні не є предметом оскарження у цій справі.

Матеріалами справи не підтверджується оскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень №7224/0709 від 09.05.2023 та №00187310407 від 09.10.2023 в адміністративному чи судовому порядку.

Відповідач також не надав суду належних та допустимих доказів сплати визначених грошових зобов`язань, їх відстрочення, розстрочення, списання або наявності інших обставин, які б свідчили про припинення податкового обов`язку чи відсутність правових підстав для примусового стягнення податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що за ТОВ «КТЦ УКРАЇНА» обліковується податковий борг у загальному розмірі 841 160,45 грн, який відповідачем не сплачено.

Доказів, які б спростовували розмір зазначеного боргу або підтверджували його погашення, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність передбачених Податковим кодексом України правових підстав для примусового стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 841 160,45 грн за рахунок коштів, що знаходяться на рахунках відповідача у банках, які його обслуговують.

Водночас суд зазначає, що предметом доказування у цій категорії справ є не правомірність визначення контролюючим органом відповідних грошових зобов`язань, а наявність передбачених законом умов для їх примусового стягнення.

Так, у справах за позовами контролюючих органів про стягнення податкового боргу суду належить встановити, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, відсутність його оскарження платником податків, факт несплати узгодженого грошового зобов`язання у встановлений законом строк, належне направлення податкової вимоги та дотримання контролюючим органом установленого законом порядку примусового стягнення.

При цьому питання правомірності визначення контролюючим органом грошових зобов`язань за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями не є предметом розгляду у справі про стягнення податкового боргу. Такі питання можуть бути предметом судового розгляду у справі за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.

Такий підхід обумовлений правовою природою спорів про стягнення податкового боргу, предметом яких є перевірка наявності передбачених законом умов для примусового стягнення саме узгодженого податкового боргу, а не повторна перевірка законності рішень контролюючого органу по суті.

Наведене також відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.06.2023 у справі № 160/13436/22, відповідно до якої адміністративний суд при вирішенні спору пов`язаний предметом та підставами заявлених позовних вимог і розглядає справу в їх межах.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять, підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути до бюджету на користь Головного управління ДПС у Київській області з Товариства з обмеженою відповідальністю «КТЦ Україна» (Україна, 08302, Київська обл., місто Бориспіль, вул.Броварська, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи41875297) податковий борг у розмірі 841160,45 грн (вісімсот сорок одну тисячу сто шістдесят гривень, 45 копійок).

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797, місцезнаходження Україна, 03151, місто Київ, вул. Святослава Хороброго, будинок 5-А).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КТЦ Україна» (Україна, 08302, Київська обл., місто Бориспіль, вул.Броварська, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41875297).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.