Ухвала суду № 138958807, 13.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні клопотання

13 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5918/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №260/5918/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.02.2023 року основного розміру пенсії, перерахованої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року по справі №260/6622/24, з 71% на 70% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести з 01.02.2023 року перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, на підставі оновленої довідки Головного управління ДСНС України в Закарпатській області №108 від 25 вересня 2024 року, з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 71% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, та без обмеження її максимальним розміром з 01.02.2023 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26.11.2025 року до суду від позивача надійшла заява про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що відповідач не виконує рішення суду та обмежує його пенсію максимальним розміром.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відмовлено.

30 березня 2026 року позивачем було подано заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що відповідачем на виконання рішення суду в цій справі нараховано різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії за період з 01 лютого 2023 року по 30 листопада 2025 року, яка склала суму 497289,50 грн., однак вказана сума коштів відповідачем не виплачена позивачу. Таким чином, невиплаченою залишається нарахована заборгованість у сумі 497289,50 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року змінено спосіб і порядок виконання судового рішення від 19 серпня 2025 року у справі №260/5918/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на користь ОСОБА_1 нараховану та невиплачену доплату до пенсії за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 року в розмірі 497289 (чотириста дев`яносто сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 59 коп., залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року.

26 травня 2026 року позивачем подано до суду клопотання про встановлення судового контролю. Позивач обґрунтовує подане клопотання тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі №260/5918/25, яке набрало законної сили 18.09.2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області було зобов`язане здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 71% грошового забезпечення без обмеження її максимальним розміром. На виконання зазначеного рішення відповідач повідомив про проведення перерахунку пенсії та нарахування різниці за минулий час у сумі 497289,59 грн. Разом із тим, після отримання розрахунку на доплату пенсії позивач встановив, що при визначенні сум, які підлягали виплаті за період з лютого 2023 року по березень 2024 року, відповідач застосував розміри пенсії 43194,55 грн., 41694,55 грн. та 55970,24 грн., які, на думку позивача, не відповідають протоколу перерахунку пенсії станом на 01.02.2023, відповідно до якого розмір пенсії становить 62472,90 грн. У зв`язку з цим позивач вважає, що сума належної йому доплати визначена неправильно та є меншою, ніж повинна бути відповідно до рішення суду.

Листом від 15.05.2026 року №5646-5303/К-02/8-0700/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивачу, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №260/5918/25 виконано у межах покладених судом зобов`язань та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зазначив, що розмір пенсії розраховано виходячи із 71% грошового забезпечення, із урахуванням проведених індексацій, доплат та положень Закону України №3668-VI, а її виплата здійснюється із застосуванням обмежень, передбачених законодавством, зокрема постановами Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року та №821 від 14.07.2025 року. Крім того, відповідач повідомив, що різниця пенсії за минулий час у сумі 497289,59 грн. облікована в електронній пенсійній справі та підлягатиме виплаті відповідно до Порядку №821 у межах бюджетних асигнувань, а також висловив позицію про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів, оскільки суми, нараховані на виконання судових рішень, мають разовий характер та не підпадають під дію Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Позивач зазначає, що він не погоджується із наведеною позицією відповідача, оскільки вважає, що останній, всупереч рішенню суду у справі №260/5918/25, здійснив розрахунок доплати пенсії не в повному обсязі, фактично не виконавши судове рішення в повному обсязі, чим порушив його право на отримання пенсії у належному розмірі.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на таке.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам із урахуванням наданих сторонами доказів, які мають юридичне значення для вирішення питання щодо встановлення судового контролю, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В частині другій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами (вказані висновки щодо застосування положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України викладені у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №802/357/17-а).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Частинами 1-3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення.

З набранням чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, слід зважати на те, що встановлення судового контролю є правом суду, а не його обов`язком.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Відповідно, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що:

- загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату,

- або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Дійсно, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Вказаний порядок встановлений статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в частині першій цієї статі зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на вказане, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.

Водночас, невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 року у справі №260/5918/25 залишено без змін ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачу нараховано, однак не виплачено, доплату до пенсії за період з 01.02.2023 по 30.11.2025 у розмірі 497289,59 грн., а тому змінено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення зазначеної суми.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що при визначенні суми доплати за весь період з 01.02.2023 відповідач повинен був застосувати розмір пенсії 62472,90 грн. Як убачається з протоколу перерахунку пенсії та розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії, зазначений розмір пенсії є результатом проведених перерахунків пенсії та відображає її розмір на відповідному етапі перерахунку. Водночас із розрахунку на доплату вбачається, що за період з лютого 2023 року по березень 2024 року при визначенні належних до виплати сум враховувалися інші розміри пенсії, а саме 43194,55 грн., 41694,55 грн. та 55970,24 грн., тоді як розмір 62472,90 грн. застосовувався лише починаючи з квітня 2024 року. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 року вже встановлено, що відповідачем самостійно визначено суму доплати 497289,59 грн., і саме ця сума стала предметом зміни способу виконання рішення. Тобто, суд апеляційної інстанції уже виходив із правильності цього розрахунку як визначеної відповідачем суми заборгованості, а не перевіряв правильність її математичного обчислення.

Отже, суд зазначає, що обставини щодо визначення відповідачем розміру нарахованої доплати та її суми вже були предметом судового розгляду та отримали правову оцінку судом апеляційної інстанції.

Пенсійним фондом нарахована сума пенсії в розмірі 497289,59 грн. на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №260/5918/25. Тобто, рішення суду знаходиться на опрацюванні та буде виконано відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

Суд зазначає, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність.

Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень діяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17).

До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (зокрема, постанови від 24 січня 2018 року у справі №405/3663/13-а, від 07 листопада 2018 року у справі №818/159/18, від 07 листопада 2019 року у справі №560/523/19, від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19) зазначав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Крім того, судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах - це, у тому числі, особлива форма правосуддя, діяльність суду пов`язана із реалізацією судових актів у адміністративних справах, яка здійснюється у формі «контрольного санкціонування» вчинення деяких процесуальних дій у виконавчому провадженні.

Так, головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

У той же час, правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду та згідно приписів статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України є правом суду, а не його обов`язком.

ОСОБА_1 просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 у справі №260/5918/25.

Суд наголошує позивачу, що з урахуванням здійсненої зміни способу і порядку виконання зазначеного рішення суду, внаслідок якого зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії змінено на стягнення коштів з такого суб`єкта владних повноважень, виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №260/5918/25 має здійснюватися виключно органами Казначейства.

Отже, підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року у справі №260/5918/25 відсутні.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Я. М. Калинич