Ухвала суду № 138958622, 13.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 серпня 2026 р.Справа №160/23723/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік після його виключення з військового обліку на підставі рішення компетентного органу 2015 року;

- зобов`язати відповідача усунути наслідки протиправних дій щодо повторного взяття позивача на військовий облік шляхом приведення його військово-облікових даних у відповідність до чинного рішення компетентного органу, на підставі якого позивача було виключено з військового обліку у 2015 році;

- зобов`язати відповідача виключити відомості про перебування позивача на військовому обліку, внесені внаслідок протиправного повторного взяття його на військовий облік, та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до рішення компетентного органу про виключення позивача з військового обліку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 прийнято позовну заяву до провадження, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника позивача до суду 13.08.2026 надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, а також іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, військовим частинам, органам військового управління та іншим суб`єктам, які реалізують повноваження у сфері військового обліку та мобілізації, вчиняти щодо позивача будь-які індивідуальні адміністративні дії, правовою підставою для яких є оскаржуване повторне взяття позивача на військовий облік, зокрема: приймати рішення про призов (мобілізацію) позивача на військову службу; видавати накази про його призов або направлення до військової частини; направляти позивача для проходження військово-лікарської комісії у зв`язку з перебуванням на військовому обліку; видавати мобілізаційні розпорядження чи інші індивідуальні акти, що ґрунтуються на оскаржуваному статусі позивача як особи, яка перебуває на військовому обліку; змінювати військово-облікові дані позивача або вчиняти інші індивідуальні дії, безпосередньо пов`язані з його перебуванням на військовому обліку.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що до ухвалення рішення у даній справі відповідач продовжуватиме вважати позивача особою, яка перебуває на військовому обліку, а тому будь-якої миті може реалізувати всі юридичні наслідки, що випливають із такого статусу. Спірні у цій справі дії відповідача не є завершеними, а мають характер триваючого порушення прав позивача.

Незаконна, на думку позивача, повторна постановка на військовий облік щоденно породжує для нього нові юридичні наслідки та створює реальну можливість прийняття нових адміністративних рішень, які безпосередньо випливають із оскаржуваного правового статусу. Таким чином, між предметом позову та необхідністю застосування заходів забезпечення існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Якщо до ухвалення рішення суду відповідач реалізує юридичні наслідки повторної постановки позивача на військовий облік, це фактично призведе до створення нових правовідносин, які безпосередньо випливають із дій, законність яких оскаржується у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.

Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.

Як слідує з позовної заяви предметом спору у справі є оскарження дій відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік після його виключення з військового обліку у 2015 році, а також зобов`язання відповідача усунути наслідки його протиправних дій та виключення відомостей про перебування позивача на військовому обліку, внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Разом з тим, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що станом на момент подання позову та цієї заяви існують підстави стверджувати, що відповідачем можуть здійснюватися заходи щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, що призведе до зміни його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця. Також представник позивача зазначає, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Надаючи оцінку цим твердженням, суд виходить з такого.

Так, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

За змістом пунктів 21, підпункту 1 пункту 27, пунктів 28-29 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відповідно до пункту 88 Порядку № 560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.

З наведених положень слідує, що у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. За результатами проведення медичного огляду військовозобов`язаного військово-лікарською комісією, зокрема, може бути прийнято рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації. В подальшому, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Однак представником позивача не надано в матеріали справи повісток про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 або до будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, із зазначенням мети такого виклику. Позивачем не надано суду результатів проходження ВЛК (зокрема, рішення (постанови) військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до проходження військової служби). Також до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем або іншим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, подані суду докази не підтверджують очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, або ускладнення чи неможливості виконання рішення суду. Таких обставин наразі судом не встановлено.

Тобто твердження представника позивача про подальшу мобілізацію позивача базуються виключено на припущеннях, з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних документів про існування таких обставин.

Суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які останній посилається, не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.

Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Предмет позову у цій справі охоплює наявність чи відсутність підстав для постановлення відповідачем позивача на військовий облік військовозобов`язаних, а також зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони як відповідачу, так і будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, військовим частинам, органам військового управління вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, направлення його для проходження військової служби, вручення повісток, проведення заходів з оповіщення та будь-яких інших дій, спрямованих на зміну його статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, не узгоджується з предметом позову, оскільки позивачем не оскаржуються дії відповідача або інших ТЦК та СП, військових частин, органів військового управління щодо призову позивача, і суду не надано доказів, що на теперішній час відповідачем вчиняються дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Так, як вже вище вказано, призов на військову службу оформлюється начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якому передує комплекс заходів, таких як вручення повістки, проходження ВЛК, отримання довідки ВЛК тощо.

Вказані дії не охоплюються предметом заявленого на розгляд суду спору, тому обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає предмету судового спору, та в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не може бути застосований судом.

Проаналізувавши мотиви, якими представник позивача обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Таким чином, у ході розгляду заяви про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 157, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі № 160/23723/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя К.О. Пляшкова