Рішення № 138958502, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Справа № 160/10046/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняДеркач О.В. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Бабій О.М. Стець А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/199/5001 від 24.03.2026р., -

УСТАНОВИВ:

20.04.2026р.через систему «Електронний суд» Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №000/199/5001 від 24.03.2026р.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача всі здійснені ним та документально підтверджені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 26.02.2026р. за висновками якого посадовими особами контролюючого органу було виявлено порушення позивачем п.200.4-1 ст.200 ПК України, а саме: щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача фізичної особи ОСОБА_1 прийняте рішення про застосування санкцій у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення, внаслідок чого контролюючим органом було зроблено висновок про те, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 128 821 440 грн. за грудень 2025р. Позивач із вказаними висновками акту перевірки та оспорюваним податковим повідомленням-рішення не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на таке. Щодо використання відповідачем звіту незалежного аудитора за 2024 рік (вх. №2969/6/ЕКПП) стосовно позивача, а саме: відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), розміщеної на сайті компанії 06.08.2025 року Проміжних фінансових результатів за 6 місяців, що закінчилися 30.06.2025 року, вказано: 49,3% акцій цієї компанії належить Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою, в свою чергу, на 100% володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст), а також зазначено, що його вигодонабувачами є Фізична особа та двоє найближчих родичів. Проте, з наведеної інформації неможливо встановити розмір часток кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust, а також можливість здійснення їх вирішального впливу (контролю) на позивача; вказані дані у Проміжному результаті за 6 місяців, що закінчився 30.06.2025р., не можуть бути належними доказами, оскільки вони не стосуються спірного періоду грудня 2025р. за яким документальна перевірка проводилась з 13.01.2026р. по 27.01.2026р.; посилання відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/25, яка, на переконання відповідача, встановлює кінцевого бенефіціарного власника для цілей податкового спору, не відповідає дійсності, оскільки нею вирішувалося процесуальне питання, пов`язане лише із забезпеченням позову, і не стосувалося правомірності податкового повідомлення-рішення та правомірності визначення позивачем сум до бюджетного відшкодування, що не може свідчити про подібність правовідносин та виключає можливість застосування таких правових висновків у акті перевірки відповідачем; стосовно посилання контролюючого органу у акті перевірки на ухвалу Київського апеляційного суду від 30.01.2025р. у справі №757/39743/23-к про накладення арешту у кримінальному провадженні, позивач зазначив, що посилаючись на цю ухвалу суду, відповідач безпідставно посилається на те, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі позивача у розмірі 49,3 %, оскільки обов`язковими для адміністративного суду є правові висновки, які викладені у вироку суду або ухвалі про закриття кримінального провадження згідно ст.78 КАС України, а не висновки слідчого судді при розгляді питання накладення арешту на майно відповідної фізичної чи/або юридичної особи в межах кримінального провадження; стосовно відомостей про засновника (учасника) позивача, то за даними, оприлюдненими у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, засновником позивача є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), акціонерами якої є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) який володіє 0,000001% акцій, відтак, саме ці дані щодо засновників та учасників позивача вважаються достовірними згідно до вимог Закону №755-ІУ, крім того, у ЄДР є достовірними і відомості про кінцевого бенефіціарного власника позивача: «кінцевий бенефіціарний власник відсутній. Причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника: «Неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на ОСОБА_4 », а відповідно до даних Державного реєстру санкцій, доданих до позову, до позивача або Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) як учасника позивача, жодних санкцій не застосовано, тому відповідачем вказані відомості при складанні акту не було враховано безпідставно; у Меморандумі структури власності та контролю над Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) фізичні особи, які здійснюють контроль та/або мають вирішальний вплив на діяльність позивача відсутні; також позивач зазначив, що отримав із Торгового реєстру ОСОБА_5 витяг щодо Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_6 а.р.л.) реєстраційний №В128246 згідно якого єдиним (100%) учасником згаданої компанії є Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), реєстраційний №233846, а не фізична особа. Відтак, на переконання позивача, контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що фізична особа ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником позивача, відповідно, позивач п.п. «б» п.200.4-1 ст.200 ПК України не порушував, тому має право на вищенаведене бюджетне відшкодування. Також позивач вказав і на протиправність застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2023р. №1011 «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника», оскільки вона може бути застосована лише юридичною особою, а не контролюючим органом, а також даний нормативно-правовий акт не зареєстрований в Міністерстві юстиції України у порядку, встановленому постановою КМУ №731 від 28.12.1992р., відтак, не може бути застосований відповідачем, оскільки не набув статусу нормативно-правового акту. За викладеного позивач вважає, що оскільки до нього не було застосовано спеціальних обмежувальних санкцій, що випливає з Витягів з Державного реєстру санкцій, доданих до позову, його права не можуть бути обмежені за п.17.3 ст.17 ПК України, відтак, наявна суперечність між нормами п.17.3 ст.17 та п.200.4-1 ст.200 ПК України в частині обмеження права платника податку на отримання бюджетного відшкодування при застосуванні санкцій до засновників (учасників) кінцевих бенефіціарних власників платника податків, тому з урахуванням колізії норм податкового законодавства, позивач просив застосувати при прийнятті рішення до позивача принцип презумпції правомірності рішень платника податків, визначений ст.4 ПК України та врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 10.02.2021р. у справі №380/671/20.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов, поданому 22.05.2026 через систему «Електронний Суд», просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, затвердженої постановою КМУ і Національного банку України від 19.09.2023 №1011 як нормативно-правовий акт розміщено на офіційному веб-порталі, має статус «чинний», що надає можливість його використання при регулюванні відповідних правовідносин згідно до вимог ст.49 Закону України «Про правотворчу діяльність». Щодо правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким відмовлено у отриманні суми бюджетного відшкодування ПДВ, відповідач зазначив, що за грудень 2025р. позивачем було задекларовано податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 декларації) в сумі ПДВ 128 821 440,00 грн. Під час перевірки достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у грудні 2025 року у згаданій сумі було встановлено відсутність права у позивача на таке бюджетне відшкодування з огляду на те, що відповідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, в схематичному зображенні структури власності позивача зображено таких учасників структури власності позивача, а саме: акціями підприємства ПрАТ «Полтавський ГЗК» володіє: 100% - Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), країна Швейцарія. Акції Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) належить: 99,999999% Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), країна Сполучене Королівство; 0,000001% акцій володіє ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Швейцарської Конфедерації. Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня». Примітка: Феррекспо ПЛС є публічною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі та на яку не поширюються вимоги ст.51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» згідно з ч.8 цієї статті. Феррекспо ПЛС володіє всіма акціями Феррекспо АГ, крім однієї. Враховуючи зазначене, відповідно до ч.1 ст.51 згаданого Закону, ПрАТ «Полтавський ГЗК» повинно мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника та зобов`язано подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника для внесення до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, так як ч.8 ст.51 згаданого Закону, не стосується обставин ПрАТ «Полтавський ГЗК». Згідно до п.16 Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника або встановлення факту його відсутності, затвердженої постановою КМУ від 19.09.2023р. №1011 під час визначення кінцевого бенефіціарного власника за ознакою непрямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голову юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб досліджується інформація про зв`язки між особами, які можуть бути використані для того, щоб домогтися більшої вигоди для себе, та можуть ґрунтуватися на родинних відносинах, майнових, організаційно-управлінських або договірних відносинах. Так, позивачем на виконання вимог абз.4 п.46.2 ст.46 ПК України було надано Звіт незалежного аудитора за 2024 рік в розділі 810000 «Примітки Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ» якого зазначено: «…Станом на 31 грудня 2024 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт.) Аналогічний стан був і на 31 грудня 2023 року. Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo рlc (спільно іменується як «Група компаній Ferrexpo»), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі. 24 травня 2007 року компанія Ferrexpo рlc («Кінцева материнська компанія») придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об`єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlc у кінцевому рахунку утримує компанія Minco Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_7 та його найближчим родичам…». За даними Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025 компанії Ferrexpo PLC, опублікованого 06.08.2025 на її офіційному веб-сайті: «Найближчим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка, в свою чергу належить ОСОБА_7 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3% акціонерного капіталу «FERREXPO PLC» (31.12.2024 49,3%, 30.06.2024 49,3%) випущеного голосуючого акцій «FERREXPO PLC» (за винятком власних акцій). Частки Групи в її дочірніх компаніях належать Компанії опосередковано, за винятком Ferrexpo AG, яка належить безпосередньо Компанії. Інформація про консолідовані дочірні компанії Групи розкрита в Додаткових розкриттях інформації до річного звіту та фінансової звітності за 2024 рік». Крім того, в ході перевірки враховано ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2023 по справі №910/268/23 та позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.01.2024р. у цій же справі про забезпечення позову, ухвалу Київського апеляційного суду від 30.01.2025р. по справі №757/39743/23-к (розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень), де було встановлено, що «ОСОБА_10» є кінцевим бенефіціарним власником та опосередковано володіє, зокрема, часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,5% у вигляді 153 450 000 простих іменних акцій, зазначена ухвала набрала законної сили 04.02.2025р. Також і згідно Меморандуму щодо структури власності та контролю над Феррекспо ПЛС підтверджує, що «Fevamotinico S.a.r.l.» володіє 49,32% акцій Ferrexpo PLC та як наслідок ОСОБА_1 , що на переконання представника відповідача, підтверджує причетність вказаної фізичної особи до акцій компанії Ferrexpo PLC та не спростовує, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Полтавський ГЗК». За викладеного, відповідач вважає, що обставина володіння ОСОБА_1 відповідними корпоративними правами була встановлена не тільки у справі №757/39743/23-к (кримінальне провадження), а й у справі №910/268/23 (господарське провадження). За даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом України «Про санкції» прийнято рішення про застосування обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, щодо зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно до вимог ст.211 ПК України. Згідно до п.200.12 ст.200 ПК України з дня прийняття рішення про застосування санкцій зупиняється бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування. Представник відповідача також вказав і на те, що у на запит відповідача від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була отримана інформація від 27.02.2026р. №1645/5 в якій зазначено, що компанії ПрАТ «Полтавський ГЗК», ТОВ «Єристівський ГЗК», ТОВ «Біланівський ГЗК», ТОВ «ФЕРРЕКСПО СЕРВІС», Ferrexpo AG, Ferrexpo PLC, Fevamotinico S.a.r.l. та Minco Trust належать ОСОБА_8 та знаходяться під його контролем. Зазначене також підтверджено і листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.03.2026р. №2415/6, наданого у відповідь на запит контролюючого органу, що свідчить про те, що ОСОБА_1 протягом певного періоду часу володів різним процентом корпоративних прав, а саме: 50,3%, 49,5%,49,3% та станом на 2026 рік відповідний процент володіння становив 49,3%. Представник відповідача послався і на те, що будь-які зміни щодо власників повинні бути відображені у Єдиному державному реєстрі, однак у разі застосування санкцій до осіб, які пов`язані з відповідним підприємством, то зміни не є можливими та суперечать вимогам закону згідно постанови Верховного Суду від 14.05.2025р. по справі №320/14459/24; зміни бенефіціарного власника юридичної особи, зареєстровані в Україні чи за кордоном, з підсанкційної особи має ознаки обходу санкцій, а правочин, спрямований на обхід санкцій, є нікчемним з підстави порушення публічного порядку України згідно постанови Верховного Суду від 26.05.2025р. по справі №160/1038/24. Отже, на переконання представника відповідача, контролюючий орган оспорюване податкове повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ, заявленого у декларації за грудень 2025р. на суму 128 821 440,00 грн. було винесено правомірно.

28.05.2026р. через систему «Електронний суд» від представника позивача була надана відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що використана контролюючим органом в якості доказу інформація наведена у справі №757/39743/23-к не має наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62019000000000890 від 14.06.2019, оскільки не відповідає приписам ст.78 КАС України; у постанові Верховного Суду від 10.01.2024р. у справі №910/268/23 предмет спору щодо визнання кінцевого бенефіціарного власника відсутній (спір у даній справі стосувався процесуальних питань, пов`язаних із забезпеченням позову накладення арешту/заборону відчуження корпоративних прав), відтак, правовідносини, у вказаній справі не є подібними до правовідносин у даній справі, оскільки не стосувалися правомірності податкового повідомлення-рішення щодо відмови у бюджетному відшкодуванні, що є предметом спору у цій справі. Також представник позивача вказав і на те, що згідно доданих до позову документів, зокрема, витягу із Торгового реєстру Люксембургу, свідоцтва із офіційного реєстру Республіки Кіпр та відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Зе Мінко Траст є дискреційним трастом під управлінням Довірчого власника, який повністю контролює всі активи Зе Мінко Траст. Особи, зазначені як дискреційні вигодоодержувачі Зе Мінко Траст, не мають жодного гарантованого права (включно з будь-яким правом на отримання вигоди чи доходу) на майно Зе Мінко Траст та не можуть впливати на рішення щодо нього. Таким чином, Фізична особа не має ані юридичного, ані фактичного вирішального впливу або контролю над Зе Мінко Траст, Февамотініко Мінко Лімітед, Февамотініко С.а.р.л. або будь-яких компаній групи Феррекспо, зокрема, позивача. У відповіді на відзив фактично позивачем викладено ті ж самі підстави та обставини, що були наведені у позові.

02.06.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник відповідача додатково вказав на те, що відповідно до річної декларації ОСОБА_9 за 2016, поданої як Народним депутатом України, останній задекларував, що через Мinco Trust є власником акцій Ferrexpo Pic (відповідна обставина закріплена і у відповіді на запит від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2025р. №1645/5). Вищезазначена обставина також закріплена у декларації за 2019 рік. Щодо персоніфікації даних, які зазначені в ухвалі від 30.03.2025 у справі №757/39743/23-к відповідач зазначив, що контролюючим органом отримано відповідь від офісу Генерального прокурора від 15.05.2026р. у якій зазначено, що слідчими ГУ ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019000000000890 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України та інших осіб, а отже відомості, зазначені в ухвалі від 30.03.2025р. у вказаній вище справі стосуються саме ОСОБА_1 . Крім того, щодо справи №991/5700/24 наявна інформація в ЄДРСР. На сайті судової влади визначено підозрюваним у вказаній справі саме ОСОБА_1 . Також представник відповідача зазначив, що наявні рішення судів на користь контролюючого органу у справах, в яких розглядались подібні правовідносини, зокрема, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026р. у справі №440/10547/25, яка набрала законної сили, тому представник відповідача вважає, що вищезазначене рішення суду є додатковим доказом, який повинен бути врахований на користь контролюючого органу. Крім того, відповідач зазначив, що ним 22.05.2026р. були отримані відповіді від БЕБ України про те, що останнім здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №72025001220000039 від 01.07.2025 за підозрою голови правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.28. ч.1 ст.366 КК України за фактом умисного заниження службовими особами суб`єкта господарювання за 2015-2017 роки податку на прибуток, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а також службового підроблення та 17.05.2025р. обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження були скеровані до суду. Тому, контролюючим органом правомірно винесено оспорюване ППР на загальну суму відмови у бюджетному відшкодуванні заявленого в декларації за грудень 2025 року 128 821 440,00 грн.

Ухвалою суду від 11.05.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 10.06.2026р. про що свідчить зміст ухвали суду наявної у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у відпустці у період з 08.06.2026р. по 19.06.2026р. розгляд даної справи було перенесено на 22.06.2026р. о 14:30 год., що підтверджується змістом копії довідки начальника управління персоналом суду від 01.06.2026р. №162 та довідкою секретаря судового засідання від 03.06.2026р. про перенесення справи, наявних у справі.

22.06.2026 у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження у даній справі та дану справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22.07.2026р. на підставі ст.ст.180-183 КАС України, про що свідчить зміст протоколу підготовчого засідання, наявного у справі.

Далі, у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. у відпустці у період з 20.07.2026р. по 31.07.2026р. розгляд даної справи було перенесено на 03.08.2026р. о 14:00 год., що підтверджується змістом копії довідки начальника управління персоналом суду від 14.07.2026р. №198 та довідкою секретаря судового засідання від 14.07.2026р. про перенесення справи, наявних у справі.

У судовому засіданні 03.08.2026р. представник позивача підтримав даний позов, а представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечував з підстав, які наведені у позові та у відзиві на позов.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» 05.01.1995р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16, перебуває на обліку як платник податків, зокрема, податку на додану вартість у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, про що свідчить зміст копії акту перевірки від 26.02.2026р. №118/32-00-50-01/00191282, який у цій частині учасниками справи не заперечується.

У розширеному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПРАТ «Полтавський ГЗК», у графі «Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи» значиться, що "Кінцевий бенефіціарний власник відсутній". Причина відсутності кінцевого власника: «неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі».

Згідно даних, які містяться у акті перевірки та також не оспорюються учасниками справи, за грудень 2025 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» (позивачем у справі) було задекларовано податок на додану вартість (далі ПДВ), що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 Декларації) в сумі ПДВ 128 821 440,00 грн (Декларація з ПДВ №9433735946 від 20.01.2026).

У період з 11.02.2026р. по 24.02.2026р. згідно до вимог, зокрема, п.п.78.1.8 ст.78, п.79.2 ст.79, п.200.11 ст.200 ПК України на підставі наказу відповідача від 04.02.2027р. №38-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ та від`ємного значення ПДВ по декларації з ПДВ за грудень 2025 року з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків за результатами якої було складено акт перевірки від 26.02.2026р. за №118/32-00-50-01/00191282.

За висновками згаданого Акту перевірки від 26.02.2026р. посадовими особами контролюючого органу було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.200.4-1 ст.200 ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ та відповідно до п.200.14-1 ст.200 ПК України відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого у податковій декларації з ПДВ за грудень 2025 року в сумі 128 821 440 грн., про що свідчить зміст вищенаведеної копії акту перевірки, наявної у справі.

Висновок контролюючого органу, наведений у акті перевірки від 26.02.2026р., про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що перевіркою було встановлено, що за даними Проміжного звіту за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025 компанії Ferrexpo PLC, опублікованого 06.08.2025 на її офіційному веб-сайті: «Найближчим акціонером групи є «Fevamotinico S.a.r.l.» («Fevamotinico»), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить «The Minco Trust», яка, в свою чергу належить ОСОБА_7 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3% акціонерного капіталу «FERREXPO PLC» (31.12.2024 49,3%, 30.06.2024 49,3%) випущеного голосуючого акцій «FERREXPO PLC» (за винятком власних акцій).

Таким чином, ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%.

За даними Державного реєстру санкцій щодо ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом України «Про санкції» прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо обмежувальних заходів, ці санкції введені в дію на підставі позиції 3 Додатку до Рішення РНБО від 12.02.2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 року №81/2025, терміном безстроково.

На підставі вищенаведених висновків Акту перевірки від 26.02.2026р. посадовою особою контролюючого органу були прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В3» від 24.03.2026 року №000/199/5001 про відсутність у ПрАТ «Полтавський ГЗК» права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення ПДВ у розмірі 128 821 440 грн. задекларованого у податковій декларації з ПДВ від 20.01.2026р. №9433735946 за грудень 2025 року.

Не погоджуючись із наведеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду та це рішення є предметом спору у даній справі.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, виходячи з наступного.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень..

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Стаття 79 ПК України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У взаємозв`язку з викладеним, Законом України від 10.08.2023 №3317-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), окремі положення якого набрали чинності з 03.09.2023, а Закон у цілому з 29.01.2024, статтю 200 ПК України було доповнено, зокрема, пунктами 200.41, 200.121, 200.141 такого змісту:

"200.4-1. Платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від`ємного значення (із змінами, внесеними згідно із Законом №3813-IX від 18.06.2024 року).

Суми такого від`ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

200.12-1. З дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

200.14-1. Якщо протягом періоду проведення контролюючим органом камеральної або документальної перевірки прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", такий контролюючий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення-рішення, в якому зазначається відмова в наданні бюджетного відшкодування.

Таке податкове повідомлення-рішення не підлягає оскарженню".

Законом України від 18.06.2024 №3813-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства, який набрав чинності з 01.08.2024, ПК України було доповнено, зокрема, підпунктом 14.1.241-1 такого змісту:

"14.1.241-1. Термін "кінцевий бенефіціарний власник" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Відповідно до преамбули Закону України від 06.12.2019 року №361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", який набрав чинності з 28.04.2020 року, цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (надалі - Закон №361-IX).

За визначенням, наведеним у пункті 30 частини першої статті 1 вказаного Закону, кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

- для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

- для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.

Стаття 51 Закону №361-IX регулює питання, пов`язані з інформацією про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону №361-IX, юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.

Юридичні особи зобов`язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов`язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Закону №361-IX, форма та зміст структури власності юридичної особи встановлюються положенням, яке затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Міністерством юстиції України, крім осіб, визначених абзацами другим і третім цієї частини.

Методологія визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами проведеного обговорення з громадськістю, затверджується Кабінетом Міністрів України та Національним банком України.

Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 51 Закону №361-IX Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України постановою від 19.09.2023 №1011 затвердив Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника, метою якої є створення ефективної системи у сфері розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників, удосконалення процесу визначення юридичними особами кінцевих бенефіціарних власників (надалі - Методологія).

Методологія підлягає державній реєстрації.

За умовою статті 1 Закону №361-IX ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

З огляду на зміст приведеної норми Закону, суд не може тлумачити її в будь-який інший спосіб, ніж той, що закладений в її суть із прив`язкою до точного відсоткового значення - принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу.

В свою чергу, аналіз положень пункту 200.4-1 статті 200 ПК України свідчить про те, що для застосування вказаної норми права необхідно, що б санкції були застосовані до однієї з наступних осіб: самого платника податку, засновників (учасників) платника податку, кінцевого бенефіціарного власника платника податку.

Так, встановлені вище обставини справи свідчать, що фактичною підставою для висновку відповідача про відсутність у ПРАТ «Полтавський ГЗК" права на бюджетне відшкодування за грудень 2025 року послугували обставини, встановлені в ході проведення перевірки, щодо наявності рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, про зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань, щодо кінцевого бенефіціарного власника (контролера) позивача - фізичної особи ОСОБА_1 .

Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення РНБО про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відносно ОСОБА_1 безстроково.

Підставою для висновку контролюючого органу про те, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3% слугували наступні документи, а саме:

1. Проміжний результат компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025, опублікованого 06.08.2025 на офіційному сайті www.ferrexpo.com;

2. Звіт незалежного аудитора за 2024 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №2969/6/ЕКПП від 08.04.2025) на підставі аналізу яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що компанія Fevamotinico S.a.r.l. належить The Minco Trust, яка у свою чергу належить ОСОБА_1 та двом іншим членам його родини;

3. Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 №757/39743/23-к, якою залишено без змін ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2023 про накладення арешту у кримінальному провадженні №62019000000000890 від 14.06.2019, де з-поміж інших обставин справи суд зазначив про те, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%;

4. Позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 10.01.2024 року про забезпечення позову у справі №910/268/23 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , в якій наведено частку володіння корпоративними правами фізичної особи у «The Minco Trust», Fevamotinico Sarl.

Щодо використання контролюючим органом Проміжного результату компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025, опублікованого 06.08.2025 на офіційному сайті www.ferrexpo.com та Звіту незалежного аудитора за 2024 рік, згаданих вище ухвали суду від 30.01.2025р. та позиції Верховного Суду від 10.01.2024р., суд зазначає наступне.

Так, у Звіті незалежного аудитора за 2024 рік (вх. №2969/6/ЕКПП від 08.04.2025) у розділі 810000 «Примітки Корпоративна інформація та Звіт про відповідність вимогам МСФЗ» зазначено, що «…Станом на 31 грудня 2024 року Компанія має єдиного акціонера Ferrexpo AG, якому належить 100% акцій (310 000 000 шт.) Аналогічний стан був і на 31 грудня 2023 року.

Компанія є основною виробничою потужністю для групи підприємств, які знаходяться під контролем компанії Ferrexpo рlc (спільно іменується як «Група компаній Ferrexpo»), яка є публічною компанією, акції якої котируються на Лондонській фондовій біржі.

24 травня 2007 року компанія Ferrexpo рlc («Кінцева материнська компанія») придбала 100% частку в компанії Ferrexpo AG за рахунок обміну акцій, у результаті чого відбулося об`єднання підприємств під спільним контролем. Частку менше 50% в компанії Ferrexpo рlc у кінцевому рахунку утримує компанія Minco Trust, яка була створена для управління часткою участі у Групі компаній Ferrexpo, яка належить ОСОБА_7 та його найближчим родичам…».

За даними Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2025 компанії Ferrexpo PLC, опублікованого 06.08.2025 на її офіційному веб-сайті: www.ferrexpo.com:

«Мова оригіналу: The largest shareholder of the Group is Fevamotinico S.a.r.l. (Fevamotinico), a company incorporated in Luxembourg. Fevamotinico is ultimately wholly owned by The Minco Trust, of which Kostyantin Zhevago and two other members of his family are the beneficiaries. At the time this report was published, Fevamotinico held 49.3% (31 December 2023: 49.3%; 30 June 2023: 49.5%) of Ferrexpo plc's issued share capital.».

Переклад: «Найбільшим акціонером групи є Fevamotinico S.a.r.l. (Fevamotinico), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить The Minco Trust, яка в свою чергу належить ОСОБА_1 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами. На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу Ferrexpo PLC (31.12.2024 - 49,3%, 30.06.2024 - 49,5%) випущеного голосуючого акцій FERREXPO PLC (за винятком власних акцій).

Частки Групи в її дочірніх компаніях належать Компанії опосередковано, за винятком

Ferrexpo АG, яка належить безпосередньо Компанії. Інформація про консолідовані дочірні компанії Групи розкрита в Додаткових розкриттях інформації до річного звіту та фінансової звітності за 2024 рік».

У акті перевірки зазначено, що "відповідно до Ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 по справі №757/39743/23-к (розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, reyestr.court.gov.ua).

Так, у ході проведення досудового розслідування з Єдиного державного реєстру декларацій встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_1 з 19.04.2007 року наявні корпоративні права у вигляді 231 400 000 акцій, номінальною вартістю 7230000 гривень, емітентом яких є юридична особа зареєстрована в Республіці Сінгапур The Minco Trust, код 26462335. Отже, ОСОБА_1 є бенефіціарним власником компанії The Minco Trust юридична особа, яка зареєстрована в Республіці Сінгапур, код 26462335».

Відповідно, дослідивши вищенаведені докази у даній справі було встановлено, що фактичною підставою для висновку перевірки про відсутність у ПРАТ «Полтавський ГЗК» права на бюджетне відшкодування за грудень 2025 року у контексті норми п. 200.4-1 ст. 200 ПК України були взяті з`ясовані в ході перевірки обставини того, що за даними Державного реєстру санкцій, щодо ОСОБА_1 у порядку, встановленому Законом України від 14.08.2014 №1644-VІІ Про санкції, прийнято рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Санкції введено в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 12.02.2025 Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) Додаток 1, позиція 3. Дата прийняття рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку встановленому Законом України від 14.08.2014 №1644-VІІ Про санкції: 12.02.2025. Термін дії санкцій - безстроково.

Відповідач вважає, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%, про що свідчать проаналізовані перевіркою: Проміжний результат компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), за шість місяців, що закінчилися 30 червня 2026, опублікованого 06.08.2025 на офіційному сайті www.ferrexpo.com.

Водночас, під час розгляду справи, судом було встановлено, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПРАТ «Полтавський ГЗК, у графі "Інформація про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи" значиться, що кінцевий бенефіціарний власник відсутній.

Причина відсутності кінцевого власника: "неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на Лондонській Фондовій Біржі". (Додаток- Меморандум щодо корпоративного управління Феррекспо ПЛС -доказ, того що акції Феррекспо ПЛС допущені до торгів на Лондонської Фондової Біржі).

За змістом наведеного Витягу у схематичному зображенні структура власності ПрАТ «Полтавський ГЗК» та його учасників виглядає наступним чином, а саме:

- акціями підприємства ПрАТ «Павлоградський ГЗК» володіє 100% Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), країна Швейцарія.

Акції Ferrexpo AG належить:

- 99,999999% Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), країна Сполучене Королівство;

- 0,000001% акцій володіє ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Швейцарської Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

Примітка: Феррекспо ПЛС є публічною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі та на яку не поширюються вимоги ст.51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» згідно з ч.8 цієї статті.

Феррекспо ПЛС володіє всіма акціями Феррекспо АГ, крім однієї.

Вказані відомості внесені позивачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вважаються достовірними згідно до вимог ч.1 та 2 ст.10 Закону №755-ІУ.

Відповідно до п.2 ст.74 КАС України документами, що встановлюють учасників (засновників) є лише установчі документи певної особи приватного права та/або реєстраційні документи країни, де зареєстрована така особа приватного права.

Формулюючи висновок про те, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК" у розмірі 49,3%, відповідач взяв до уваги з`ясовані в ході документальної перевірки, зокрема, обставини того, що при проведенні перевірки використано дані Проміжного результату за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025 компанії Ferrexpo PLC (опублікованого 06.08.2025 на офіційному веб-сайті www.ferrexpo.com):

Мовою оригіналу переклад: «Найбільшим акціонером групи є Fevamotinico S.a.r.l. (Fevamotinico), компанія, яка зареєстрована в Люксембурзі. Fevamotinico в кінцевому підсумку повністю належить The Minco Trust, яка в свою чергу належить ОСОБА_1 та двоє інших членів його родини є бенефіціарами.

На момент опублікування цього звіту, Fevamotinico володіє 49,3 % акціонерного капіталу Ferrexpo PLC (31.12.2024 - 49,3%, 30.06.2024 - 49,5%)…».

Таким чином, із аналізу наведеної у Проміжному звіті інформації (станом на момент виникнення спірних правовідносин грудень 2025 року) встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також можливість здійснення вирішального впливу на позивача ПАТ «Полтавський ГЗК», оскільки вигодонабувачами трасту The Minco Trust є ОСОБА_1 та двоє інших осіб НЕМОЖЛИВО.

При цьому, відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), а саме: річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC(Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10 квітня 2025 року, станом на 31 грудня 2024 року, 49,32 акцій компанії Ferrexpo PLC(Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою, в свою чергу, на 100% непрямо володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст).

Також судом враховується і те, що позивачем до матеріалів справи було надано копію Витягу щодо Fevamotinico S.a.r.l. ( ОСОБА_6 а.р.л.), реєстраційний № В128246, отриманий із Торгового Реєстру ОСОБА_11 E. (додаток доказ - Витяг щодо Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л отриманий із Торгового Реєстру Люксембургу) Відповідно до Витягу, єдиним (100%) учасником Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.) є юридична особа Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), реєстраційний № 233846.

Згідно з даним Витягом, Фізична особа не має жодної ролі у Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.).

Відповідно до свідоцтва з офіційного реєстру Республіки Кіпр, єдиним акціонером Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед) є The Minco Trust (Зе Мінко Траст), який представлений Credit Suisse Trust (Кредіт Суісс Траст) у якості довірчого власника The Minco Trust (Зе Мінко Траст).

Відповідно до даного документа Фізична особа ОСОБА_1 не є акціонером Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед).

За таких обставин, аналізуючи інформацію у вищенаведеному Проміжному звіті та у Звіті незалежного аудитора за 2024 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" (вх. №2969/6/ЕКПП від 08.04.2025), суд приходить до висновку, що встановити розмір частки кожного вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, а також і встановити можливість здійснення вирішального впливу на ПАТ "«Полтавський ГЗК» відповідними видогонабувачами трасту The Minco Trust, якими є ОСОБА_1 та ще двоє осіб, є неможливим.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи, що Звіт незалежного аудитора за 2024 рік, (використаний контролюючим органом при проведенні перевірки за грудень 2025 року) стосується інформації саме за 2024 рік, а відтак, ця інформація не може стосуватися спірного періоду - грудня 2025р., відтак, вказаний Звіт аудитора не є належним доказом у розумінні ст.73 КАС України.

За таких обставин, суд констатує, що висновки посадових осіб контролюючого органу про володіння фізичною особою - ОСОБА_1 часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу Ferrexpo PLC або прав голосу юридичної особи у контексті змісту Проміжних результатів за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025 року, є передчасними, оскільки з наведеної у Проміжних результатах інформації та Звіту незалежного аудитора за 2024 рік неможливо встановити розмір частки кожного з вигодонабувачів трасту The Minco Trust у статутному капіталі компанії Ferrexpo PLC, як і можливість здійснення вирішального впливу на ПРАТ «Полтавський ГЗК» з боку конкретної особи.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на те, що бенефіціарами The Minco Trust є « ОСОБА_12 та двоє членів його родини», саме по собі не доводить факт наявності у конкретної фізичної особи статусу кінцевого бенефіціарного власника у розумінні законодавства України, оскільки: по-перше, таке формулювання є оціночним та неконкретизованим, не містить жодних відомостей щодо розподілу часток між зазначеними особами, характеру їх прав, порядку реалізації повноважень тощо; по-друге, відповідно до наведеного вище визначення кінцевого бенефіціарного власника, вирішальний вплив може бути встановлений лише за наявності передбачених законом ознак прямого або непрямого контролю.

Як вже зазначалося, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи.

Разом з тим, матеріали перевірки не містять жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_1 , зокрема,у The Minco Trust, та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Зі свого боку, ознакою здійснення непрямого вирішального впливу є, серед іншого, володіння часткою у відповідному розмірі через пов`язаних осіб.

Водночас сам по собі факт того, що бенефіціарами The Minco Trust є три особи, які належать до однієї родини, не є достатнім для висновку про наявність непрямого вирішального впливу однієї з них безпосередньо на ПРАТ «Полтавський ГЗК».

У цьому випадку контролюючий орган обмежився констатацією наявності родинного зв`язку між трьома особами, однак не встановив ані кількісних показників володіння, ані ступеню пов`язаності цих осіб, що є обов`язковими елементами для висновку про здійснення вирішального впливу.

У даному контексті, суд звертає увагу на те, що саме на контролюючий орган покладається обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття рішення, у тому числі обставин, що свідчать про здійснення конкретною фізичною особою прямого або непрямого вирішального впливу на діяльність позивача. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях чи загальних посиланнях на інформацію, яка до того ж не може бути використана як доказ.

Отже, висновки про наявність вирішального впливу можуть бути покладені в основу владного рішення лише за умови їх належного встановлення та доказування у конкретних правовідносинах. За відсутності такого доказування відповідні твердження не можуть вважатися юридично обґрунтованими.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховний Судом у постанові від 11.02.2026 у справі№440/7294/25.

Щодо посилання на ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справу Київського апеляційного суду від 30.01.2025 у справі №757/39743/23-к.

Посилаючись на вказану ухвалу, контролюючий орган наполягає на тому, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПРАТ «Полтавський ГЗК» у розмірі 49,3%.

Як зазначено в акті перевірки, ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 30.01.2025 (https://reyestr .court.gov.ua/Review/124916819) за наслідками розгляду апеляційної скарги представника Компанії Феррекспо АГ Ferrexpo AG на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.09.2023, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019 та накладено арешт (повний перелік зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали), залишено без змін, а апеляційну скаргу представника Компанії Феррекспо АГ Ferrexpo AG без задоволення.

При цьому, слід вказати про те, що обвинувальний вирок в матеріалах справи відсутній.

Згідно з частиною 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, доводи, покладені в основу ухвали слідчого судді на стадії досудового розслідування, не мають наперед встановленої сили ні для учасників кримінального провадження, ні для учасників будь-якого іншого провадження аж до постановлення вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили або ухвали суду про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За відсутності таких судових рішень, обставини, на які посилається відповідач, не можуть вважатися встановленими у передбаченому законом порядку та не набувають преюдиційного значення.

Отже, посилання відповідача на матеріали кримінального провадження є безпідставними та не можуть бути покладені в основу спірного рішення, оскільки судження, наведені судом на стадії досудового розслідування у справі №757/39743/23-к, не мають наперед встановленої доказової сили, окрім як для вирішення питання про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000000890 від 14.06.2019.

Інформація, на яку посилається відповідач щодо ролі Фізичної особи у Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.) є недостовірною з огляду на наступне.

Відповідно до офіційної звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), а саме: річного звіту та фінансової звітності Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) за 2024 рік, опублікованої 10 квітня 2025 року, станом на 31 грудня 2024 року[1], 49,32% акцій компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) належать компанії Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), якою, в свою чергу, на 100% непрямо володіє траст The Minco Trust (Зе Мінко Траст).

Позивач отримав із Торгового Реєстру Люксембургу Ґ.І.Е. (далі "Торговий реєстр") витяг щодо Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.), реєстраційний № В128246.

Торговий реєстр є офіційним переліком усіх фізичних та юридичних осіб, що займаються торгівлею відповідно до законодавства Великого Герцогства Люксембург.

Витяг є офіційним документом, що засвідчується адміністратором Торгового реєстру.

Таке засвідчення гарантує справжність походження та цілісність інформації у Витязі стосовно даних, що містяться у Торговому реєстрі (відповідно до примітки 3 у Витязі).

Згідно Витягу, єдиним (100%) учасником Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.) є юридична особа Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед), реєстраційний № 233846, а не Фізична особа. Згідно з Витягом, Фізична особа не має жодної ролі у Fevamotinico S.a.r.l. (Февамотініко С.а.р.л.).

Відповідно до свідоцтва з офіційного реєстру Республіки Кіпр[4], єдиним акціонером Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед) є згаданий The Minco Trust (Зе Мінко Траст), який представлений Credit Suisse Trust (Кредіт Суісс Траст) у якості довірчого власника The Minco Trust (Зе Мінко Траст).

Отже, Фізична особа так само не є акціонером Fevamotinico Minco Limited (Февамотініко Мінко Лімітед).

Таким чином, наведені відповідачем аргументи спростовуються даними із офіційних джерел щодо факту нібито наявності у Фізичної особи ОСОБА_1 статусу кінцевого бенефіціарного власника (контролера) Позивача, як і наявність такого статусу у будь-якої іншої фізичної особи.

Окрім того, представник відповідача у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив посилається на відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача, які викладені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у його листі №1645/5 від 27.02.2026 року та на лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2415/6 від 20.03.2026р.

При цьому, суд зазначає, що вищенаведені листи, на які звертає увагу представник відповідача, у ході проведення перевірки не були взяті до уваги та відповідно відомості про такі листа в акті перевірки від 26.02.2026р. №№118/32-00-50-01/00191282 відсутні.

Також, і виклад інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку наведеної у їх листах не є фактом, який може братися до уваги контролюючим органом як беззаперечний доказ певних обставин з урахуванням того, що до повноважень зазначених державних органів встановлення кінцевих бенефіціарних власників тих чи інших підприємств за відповідною процедурою такі повноваження не віднесені, а відтак, відповідні їх листи не є належними доказами у розумінні ст.73 КАС України.

Зазначені висновки суду ґрунтуються на приписах статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, якою передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків (частина 1 статті 4 Закону № 4452-VI).

Частинами 2 та 3 статті 4 Закону № 4452-VI передбачено, що на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України та облігації міжнародних фінансових організацій, що розміщуються на території України; 3-1) здійснює емісію корпоративних облігацій у порядку та за напрямами залучення коштів, визначеними цим Законом, і видачу векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків заходи реагування; 8) здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12-1) звертається з відповідними запитами до клієнтів, вкладників та інших кредиторів банку в порядку, встановленому Фондом; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду. Фонд здійснює інші функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства.

Отже, правовий статус Фонду та покладені на нього функції дозволяють дійти висновку про те, що цей орган не наділений владними управлінськими функціями щодо встановлення або офіційного підтвердження статусу кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи.

Як вже зазначалося вище, ознакою прямого вирішального впливу є безпосереднє володіння часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного капіталу або прав голосу юридичної особи, а непрямого вирішального впливу - принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

Разом з тим, лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1645/5 від 27.02.2026, на який посилається відповідач в підтвердження своєї позиції, не містить жодних доказів того, якою саме часткою володіє ОСОБА_1 , зокрема, у The Minco Trust та чи перевищує така частка встановлений законом поріг.

Отже долучений до матеріалів справи лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1645/5 не є належним доказом, який би підтверджував статус ОСОБА_1 як кінцевого беніфіціарного власника ПАТ «Полтавський ГЗК".

Те ж саме стосується і листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №2415/6 від 20.03.2026р.

Що стосується посилань відповідача під час проведення перевірки на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/268/23 та позицію Верховного Суду, викладені в постанові від 10.01.2024 у справі №910/268/23 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, зі змісту вищенаведених ухвали суду та постанови Верховного Суду слідує, що наведена постанова Верховного Суду ухвалена за результатом розгляду касаційної скарги у господарській справі на ухвалу про забезпечення позову. Вказана постанова стосується процесуального питання - забезпечення позову. Водночас, обставини, наведені судом під час розгляду такого процесуального питання, встановлюються в межах попередньої оцінки доводів сторін та доказів на предмет наявності підстав та ризиків, з якими суд пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Отже такі обставини не можуть вважатися обставинами, встановленими рішенням суду по суті спору, яке набрало законної сили та, відповідно, у розумінні статті 78 КАС України, не мають преюдиційного значення для адміністративного суду та не впливають на встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у пункті 198 постанови від 10.01.2024 у справі №910/268/23 Верховний Суд, надаючи оцінку твердженням скаржника в частині відсутності у ОСОБА_1 статусу кінцевого бенефіціарного власника (підтвердження статусу належними доказами), окрім іншого, зазначив: "Враховуючи зазначене, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, застосувавши стандарт доказування "вірогідності доказів", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що стверджувана позивачем обставина щодо наявності у ОСОБА_1 статусу кінцевого бенефіціарного власника є більш вірогідною, аніж протилежні твердження відповідача/скаржників".

Однак, застосування стандарту доказування "вірогідність доказів" означає оцінку судом сукупності наданих сторонами доказів з точки зору їх більшої переконливості у порівнянні з альтернативними твердженнями. Водночас, сам по собі висновок про більшу вірогідність певної обставини не є тотожним її безпосередньому встановленню по суті, а лише відображає перевагу певних доказів над іншими за результатами змагального процесу.

Водночас, у справах адміністративної юрисдикції про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, всупереч обов`язку, встановленому частиною 2 статті 77 КАС України, у цій справі наявність вирішального впливу (прямого чи непрямого) на діяльність позивача та/або контролю за його діяльністю у особи ОСОБА_1 ), щодо якої прийнято рішення про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), у порядку, встановленому Законом № 1644-VІІ, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Також і посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 в адміністративній справі № 440/10547/25 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, як на судове рішення висновки щодо застосування норм права якого мають бути враховані судом на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України суд не приймає та зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у даному контексті ч. 5 ст. 242 КАС України не передбачено обов`язкове врахування судом висновків суду апеляційної інстанції при виборі та застосуванні норм права під час розгляду справи, відтак, під час розгляду цієї справи суд не має правових підстав для врахування ні висновків Другого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 22.05.2026 в адміністративній справі № 440/10547/25, ні висновків інших судів апеляційної інстанції.

За вказаною нормою судом мають бути враховані лише правові висновки Верховного Суду, що і було зроблено судом при розгляді даної справи та на противагу висновків судів апеляційної інстанції адміністративним судом застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2026 у справі №440/7294/25, що відповідає вимогам ч.5 ст.242 КАС України.

За викладених обставин, ураховуючи, що відповідач усупереч статті 77 КАС України не довів належними та допустимими засобами доказування наявність підстав для відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ, визначених пунктом 200.4-1 ПК України саме за грудень 2025 року, суд приходить до висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у ході судового розгляду даної справи правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу вищенаведеного чинного законодавства, жодними належними, достатніми та допустимими доказами представником відповідача не доведена.

Не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, посилання відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.51 Закону 361-ІХ юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності, так як ч.8 ст.51 цього Закону обставин щодо ПрАТ «Полтавський ГЗК» не стосується, з огляду на таке.

Як вбачається із структури власності позивача, яка міститься у Витязі з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, яка була у тому числі досліджена і контролюючим органом та останнім не оспорюється, відповідна структура власності ПрАТ «Полтавський ГЗК» виглядає наступним чином, а саме:

- акціями підприємства ПрАТ «Павлоградський ГЗК» володіє 100% Ferrexpo AG (Феррекспо АГ), країна Швейцарія.

Акції Ferrexpo AG належить:

- 99,999999% Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), країна Сполучене Королівство;

- 0,000001% акцій володіє ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), громадянин Швейцарської Конфедерації.

Інша фізична особа, що здійснює контроль, зазначено з позначкою «відсутня».

Примітка: Феррекспо ПЛС є публічною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі та на яку не поширюються вимоги ст.51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» згідно з ч.8 цієї статті.

Феррекспо ПЛС володіє всіма акціями Феррекспо АГ, крім однієї.

Вказані відомості внесені позивачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вважаються достовірними згідно до вимог ч.1 та 2 ст.10 Закону №755-ІУ, що свідчить про виконання позивачем вимог ч.1 ст.51 Закону №361-ІХ.

Тому посилання відповідача з приводу того, що вказані приписи не були виконані позивачем, спростовуються вищенаведеними відомостями, відтак, визнаються судом неспроможними.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення в якості належних доказів протиправності заявлення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2025р. Звіт незалежного аудитора за 2024 рік по ПрАТ "Полтавський ГЗК" та Проміжні результати за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025, на які контролюючий орган посилається у акті перевірки від 26.02.2026р., оскільки досліджений судом їх зміст не доводить факту того, що ОСОБА_1 є бенефіціарним власником та опосередковано володіє часткою у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" саме у розмірі 49,3 % станом на грудень 2025р. (спірний період).

У даному контексті, судом враховується і те, що компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) є публічною акціонерною компанією, акції якої допущені до торгів на Лондонській фондовій біржі. З огляду на це, акціонери компанії Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС) можуть постійно змінюватися.

Відтак, наведені Звіт незалежного аудитора за 2024 рік та Проміжні результати за шість місяців, що закінчилися 30.06.2025р. не можуть підтверджувати факти, які мали місце у даних правовідносинах станом на грудень 2025р., тому наведені докази визнаються судом не належними у розумінні ст.73 КАС України.

Те ж саме стосується і посилань відповідача на відомості, які містяться у Деклараціях майнового стану народного депутата України ОСОБА_1 за період 2016 та 2019р., де останній декларував, що через Minco Trust він є власником акцій Ferrexpo Pіс, оскільки ці відомості не можуть підтверджувати факту того, що він був кінцевим бенефіціарним власником позивача саме у грудні 2025 року (спірний період).

Також є безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача з приводу правомірності застосування контролюючим органом під час проведення перевірки приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2023 року №1011 «Про затвердження Методології визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника», з огляду на те, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. №731, однак, вказаний нормативно-правовий акт (постанова КМУ №1011 від 19.09.2023р.) такої реєстрації не пройшов, судом таких обставин не встановлено, а відповідачем відповідних доказів суду не надано.

Відтак, за відсутності проведення державної реєстрації у Мінюсті України вказаної постанови КМУ №1011, остання не підлягає застосуванню як нормативно-правовий акт, оскільки згідно до висновків Європейського Суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Рисовський проти України» Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ( п.70 цього рішення).

У п.71 згаданого Рішення ЄСПЛ зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, контролюючий орган, як державний орган має дотримуватися власних процедур та має право на застосування нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України лише за умови, якщо останній за відповідною процедурою пройшов його державну реєстрації, в іншому випадку, застосування його норм, є порушенням принципу належного урядування з боку державних органів та суперечить вищенаведеній судовій практиці ЄСПЛ.

За викладених обставин, суд вважає, що застосування у даних правовідносинах контролюючим органом постанови КМУ №1101 від 19.09.2023, яка не пройшла державної реєстрації у порядку, визначеному постановою КМУ №731, є протиправним та незаконним.

Також судом критично надається правова оцінка і доводам представника відповідача з приводу того, що стосовно голови правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_10 . БЕБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.28, ч.1 ст.366 КК України за фактом умисного заниження службовими особами суб`єкта господарювання за 2015-2017р. податку на прибуток, що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України коштів в особливо великих розмірах, а також службового підроблення, з огляду на те, що, по-перше, вказані обставини не були обрані підставами для відмови у наданні позивачеві бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2025 року, що є предметом цього спору, за оспорюваним ППР; по-друге, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні ще не є доказом доведеності вини особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, оскільки особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду згідно ст.62 Конституції України, проте, такого вироку відповідачем суду не надано.

Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте, не беруться судом до уваги, оскільки не є юридично значимими та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 26.02.2026р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, є не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26624 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №4181 від 15.04.2026р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000/199/5001 від 24.03.2026р. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/199/5001 від 24.03.2026р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, просп. Поля Олександра, 57, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, код ЄДРПОУ 00191282) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26624 грн. 00 коп. (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійки).

Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 13.08.2026р.

Суддя С.О. Конєва