Ухвала суду № 138958336, 12.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 серпня 2026 рокуСправа №160/12606/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфанової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження позивача про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/12606/22 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація, Служба судової охорони, Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 160/12606/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року включно.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява, в якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2023 року шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 318260,37 грн

Ухвалою від 09.06.2026 року судом призначено заяву позивача до розгляду та запропоновано відповідачу надати пояснення та докази щодо виконання судового рішення.

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/12606/22, суд зазначає про таке.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року у справі № 160/12606/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено:

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року включно.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 24.02.2022 року по 20.01.2023 року включно.

Від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшли пояснення щодо заяви позивача, в обґрунтування яких зазначено, що нарахована на виконання рішення суду по даній справі заборгованість не відноситься до виплат, перелічених у абз. 2 ч.3 ст.378 КАС України. Враховуючи встановлений порядок виконання рішень (в межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя») стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм Податкового кодексу України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов`язань, а саме: одночасну сплату податків з доходу, що виплачується. Територіальне управління, як бюджетна установа, що фінансується виключно з державного бюджету з урахуванням положень, передбачених статтями 22, 23, 48, 51, 119,1 21 Бюджетного кодексу України, частиною 7 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 210 Кримінального кодексу України, статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення не може здійснити нарахування коштів за відсутності відповідних бюджетних асигнувань, при цьому, бюджетна установа може обрахувати потребу в коштах на виплату та направити відповідний бюджетний запит до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня для виділення відповідних бюджетних асигнувань, з урахуванням чого, позивачу не здійснювалося нарахування заборгованості. Крім того, відповідачем зазначено, що заявник просить суд змінити резолютивну частину рішення, змінити рішення суду по суті та спосіб захисту, що суперечить інституту зміни способу і порядку виконання рішення суду та є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.

Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19 грудня 2024 року (далі - Закон № 4094-ІХ), внесені зміни до статті 378 КАС України.

Так, абзацом першим частини першої статті 378 КАС України у редакції Закону №4094-IX встановлено, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За положеннями частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-ІХ підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

За правилами частин першої та другої статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктами 6-1, 7, 9 частини 5 статті 22 БК України установлено, що головний розпорядник бюджетних коштів організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності, управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Отже, виконання судового рішення залежить від наявності відповідних бюджетних призначень у ТУ ССО.

Відтак, невиконання ТУ ССО судового рішення в частині виплати грошових коштів позивачу за відсутності відповідного фінансування та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин та обставиною, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим, як підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

При цьому, у спірному випадку справа не стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, у яких суд має в обов`язковому порядку для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, адже ця справа стосується виплати додаткової винагороди, тому відсутні підстави для застосування приписів абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України.

Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, зокрема, прийняття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, а також наведене правове регулювання питання зміни способу та порядку виконання судового рішення, суд доходить до висновку, що відсутність бюджетних призначень на виплату нарахованої суми додаткової винагороди не може розглядатися як обставина, що істотно ускладнює або робить неможливим виконання судового рішення.

Суд зауважує, що виплата нарахованих позивачу сум може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України.

Оскільки у даному випадку відсутні відповідні бюджетні асигнування для здійснення виплати позивачу нарахованої за судовим рішення суми грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що відповідач-1 не має об`єктивної фінансової можливості в повному обсязі виконати судове рішення, з огляду на що, підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом стягнення заборгованості відсутні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду у даній справі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 241-243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація, Служба судової охорони, Міністерство фінансів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та порядок визначений ст. 256 КАС України та оскаржується у строк та порядок встановлений ст. 293-297 КАС України.

Суддя О.В. Єфанова