Рішення № 138958328, 12.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа №160/10781/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання висновку службового розслідування (або наказу командира частини) про обставини безвісного зникнення 18 травня 2025 року солдата ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати представнику позивача адвокату Хорошилову Ігорю Сергійовичу належним чином завірену копію висновку службового розслідування (або наказу командира частини) про обставини безвісного зникнення протягом 5 (п`яти) днів з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18 травня 2025 року під час виконання бойових завдань у складі Збройних Сил України безвісти зник солдат ОСОБА_2 , 1980 року народження, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 . Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю безвісти зниклого військовослужбовця. Для реалізації прав, зокрема на оформлення статусу безвісти зниклого, призначення пенсії за втратою годувальника, вирішення майнових та спадкових питань тощо, позивач з метою отримання копії висновку службового розслідування щодо обставин безвісного зникнення її сина, звернулася до відповідача із відповідною заявою. Не отримавши відповідь, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 позовна заява була залишена без руху та у встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 08.06.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

21.05.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. Затребувані представником позивача матеріали службового розслідування стосовно зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 містять інформацію з обмеженим доступом і не могли бути надані адвокату в порядку ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Так, належним чином засвідчені копії наказу за результатами проведення службового розслідування та акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 були направлені із супровідним листом від 23.08.2025 за вих.№13843 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник відповідача зазначає, що позивач та її представник можуть звернутися до вказаного органу ТЦК та СП для належного ознайомлення із відповідними документами, про що позивач та її представник повідомлялися, проте останні не скористалися такою можливістю.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 25.02.1980 є матір`ю останнього.

З матеріалів справи вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 вважається безвісти зниклим з 18 травня 2025 року.

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2025 №13843, на підставі запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2025 №5/3341 щодо надання довідки форми 6 та матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , військовою частино надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 16.08.2025 №5627, довідку форми 6.

За відомостями, повідомленими Об`єднаним центром з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України представнику позивача у листі від 12.10.2025 №121025-1, в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_2 .

Згідно листа Міністерства розвитку громад та територій України від 09.12.2025 №32437/7/10-25, інформацію щодо втрати зв`язку з ОСОБА_2 внесено в реєстр Держаного підприємства «Український національний центр розбудови миру», що виконує функції Національного інформаційного бюро (далі - НІБ).

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 10.12.2025 №17905, наданого представнику позивача у відповідь на адвокатський запит від 14.11.2025 за вих. №141125-1 до Міністерства оборони України, повідомлено ОСОБА_1 , що для отримання необхідних документів стосовно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який вважається безвісти зниклим з 18 травня 2025 року, необхідно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем призову солдата ОСОБА_2 із заявою про надання необхідних документів (які не підлягають під гриф ДСК), згідно норм чинного законодавства.

Як вбачається з листа Військової частини НОМЕР_1 від 19.02.2026 № 1903, наданого у відповідь на адвокатський запит в інтересах ОСОБА_1 , відповідач відмовив у наданні копій матеріалів службового розслідування та наказу за результатами його проведення за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 .

Посилаючись на Конституцію України, Закони України «Про доступ до публічної інформації», «Про державну таємницю», «Про захист персональних даних» та Наказ Міністра оборони України № 608 від 21.11.2017, військова частина зазначила, що такі документи містять службову інформацію, державну таємницю у сфері оборони та персональні дані військовослужбовців без їхньої згоди на поширення, а також відображають хід військових операцій і характеристики військової частини. У зв`язку з цим вказано на неможливість надання цих документів адвокату в порядку частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас військова частина повідомила, що належним чином завірені копії наказу за результатами проведення службового розслідування та акту службового розслідування направлені на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 за їх запитом, куди заявниця може звернутися для отримання відповідних документів.

Вважаючи, таку відмову відповідача протиправною, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За визначенням частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону №2232-XII, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 вказаного Закону).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває.

Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Стаття 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).

За приписами абз.4 п.2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до абз. 2, 15, 16 п.1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Отже, Порядком №608 не обмежено коло військовослужбовців, на підставі рапортів яких може бути призначене службове розслідування.

Як вище встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 з 18 травня 2025 року, Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування. За результатом проведеного службового розслідування, на підставі запиту ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2025 №5/3341, складено витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 16.08.2025 №5627.

Предметом розгляду цієї справи є питання ненадання військовою частиною висновку службового розслідування (наказу), проведеного за фактом зникнення безвісти військовослужбовця. Зазначений документ потрібен позивачу для подальшої реалізації прав, зокрема на оформлення статусу безвісти зниклого, призначення пенсії за втратою годувальника, вирішення майнових та спадкових питань тощо.

За приписами розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Абзацом 1 п.3 розділу ІІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі особи, які проводять службове розслідування).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення (ч.2 ст.85 Дисциплінарного статуту, п.12 розділу ІІІ Порядку №608).

Відтак, службове розслідування стосовно військовослужбовця рядового складу може бути проведено на підставі наказу однією особою (в тому числі, особисто командиром (начальником), прямим командиром (начальником) або військовослужбовцем сержантського (старшинського) складу) чи у складі комісії з проведення службового розслідування.

Згідно ч.3 ст.85 Дисциплінарного статуту службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Відповідно до абз.2 п.3 розділу ІІІ Порядку №608 днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно п.п. 1, 5, 6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до п.п. 3, 5 розділу VІ Порядку №608 примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.

За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.

Акт службового розслідування разом з усіма матеріалами оформлюється окремою справою або долучається до документів відповідної номенклатурної справи.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція №280).

За приписами п.п. 1-7 розділу VІ Інструкції №280 у разі смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування в нейтральній державі або зникнення безвісти військовослужбовця командир військової частини зобов`язаний організувати не пізніше наступного дня після надходження інформації щодо таких військовослужбовців повідомлення (засобами зв`язку та письмово) керівника відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця, дату і причину його смерті (загибелі), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти.

Командир національного контингенту зобов`язаний у день смерті (загибелі), захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти військовослужбовця зі складу національного контингенту особисто повідомити через засоби зв`язку та письмово командувача виду Збройних Сил, якому він підпорядкований. Командувач виду Збройних Сил, якому підпорядкований командир національного контингенту, повідомляє керівника відповідного ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця дату і причину його смерті (загибелі), обставини захоплення в полон або заручником, а також інтернування або зникнення безвісти з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

Командир військової частини про смерть (загибель) військовослужбовця повідомляє підрозділ цивільно-військового співробітництва штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Смерть (загибель) військовослужбовця підлягає державній реєстрації органом РАЦС у встановленому законодавством порядку, а для тих, які перебувають за кордоном,- у закордонних дипломатичних установах України (посольствах, консульствах, представництвах тощо).

Військовослужбовці, які померли (загинули), після встановлення причин і обставин смерті (загибелі) та отримання військовою частиною підтверджуючих документів виключаються із списків особового складу військової частини.

Внесення до облікових документів даних про час і причину виключення військовослужбовців із списків особового складу здійснюється на підставі наказу по стройовій частині про їх виключення.

Сповіщення військової частини на померлого (загиблого), захопленого у полон або заручником, а також інтернованого у нейтральних державах або зниклого безвісти військовослужбовця, крім військовослужбовців розвідувального органу Міноборони (додаток 20) (далі - сповіщення командира військової частини), є документом, що містить відомості щодо смерті (загибелі) військовослужбовця, у тому числі під час перебування на лікуванні у закладі охорони здоров`я або при прямуванні до нього, на шляху прямування у складі команди або в результаті загибелі корабля (судна), на якому здійснювалося перевезення особового складу у складі команди, захоплення у полон або заручником, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти.

Сповіщення командира військової частини містить такі відомості:

про військовослужбовця (посада, військове звання, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) і дата народження);

контактні дані підрозділу військової частини для налагодження комунікації з членами сім`ї військовослужбовця;

щодо загиблих (померлих) також зазначаються:

місце, дата смерті (загибелі);

причина смерті (загибелі) та її зв`язок із виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини;

характеристика вірності військовослужбовця Військовій присязі на вірність Українському народу;

щодо захоплених у полон або заручником, інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти також зазначаються:

місце, дата і обставини захоплення у полон або заручником, інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти;

інформація про здійснення чи нездійснення відбору біологічного матеріалу у військовослужбовця.

Сповіщення командира військової частини надсилається до відповідного ТЦК та СП за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця (якщо адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) невідома або він не мав сім`ї (близьких родичів),- до ТЦК та СП за місцем призову (прийняття) на військову службу чи адреси останнього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) військовослужбовця) після видання наказу командира військової частини з основної діяльності про обставини смерті (загибелі), захоплення у полон або заручником, інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти військовослужбовця, зразок якого наведено у додатку 21 до цієї Інструкції, в якому зазначаються такі відомості:

про військовослужбовця (військове звання, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), посада, дата народження);

підстава видання наказу (рапорт, повідомлення, доповідна записка);

про наявність у військовослужбовця статусу учасника бойових дій;

про підрозділ військової частини для налагодження комунікації з членами сім`ї та способи зв`язку з ним;

про наявність/відсутність особистих речей військовослужбовця, зазначення осіб, яким будуть повернуті речі, та посадової особи військової частини, відповідальної за їх повернення;

щодо загиблих (померлих), крім того, зазначаються:

місце, дата смерті (загибелі);

причина смерті (загибелі) та її зв`язок з проходженням військової служби, виконанням обов`язків військової служби, захистом Батьківщини;

характеристика вірності військовослужбовця Військовій присязі на вірність Українському народу;

інформація про наявність або відсутність особистого розпорядження військовослужбовця, складеного на випадок своєї загибелі (смерті), про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором та про ТЦК та СП, до якого військовою частиною надіслано оригінал особистого розпорядження;

інформація про відсутність чи наявність обставин, що свідчать про те, що смерть (загибель) військовослужбовця не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;

для захоплених у полон або заручником, інтернованих в нейтральних державах або зниклих безвісти військовослужбовців, крім того, зазначаються:

місце, дата, обставини захоплення у полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти;

особистий номер з ідентифікаційного жетону або документів персонального обліку військовослужбовця;

фото- та/або відеоматеріали місця зникнення (за наявності);

вид, дата і час останнього зв`язку з військовослужбовцем;

інформація про вжиття заходів до евакуації або неможливість їх вжиття;

інформація про здійснення чи нездійснення відбору біологічного матеріалу військовослужбовця;

інформація про наявність свідків (очевидців) обставин захоплення у полон або заручником, зникнення безвісти;

інформація про наявність або відсутність у військовій частині особистого розпорядження військовослужбовця, складеного на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату належного грошового забезпечення особі (особам) за його вибором та про ТЦК та СП, до якого військовою частиною надіслано його оригінал;

інформація про підрозділ та посадових осіб військової частини щодо звернення до правоохоронних органів для оголошення особи в розшук.

Сповіщення командира військової частини оформлюється та підписується командиром і начальником штабу військової частини та засвідчується гербовою печаткою.

Сповіщення командира військової частини складається у двох примірниках.

Перший примірник надсилається до відповідного ТЦК та СП за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) військовослужбовця (якщо адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) невідома або він не мав сім`ї (близьких родичів),- до ТЦК та СП за місцем призову (прийняття) на військову службу чи адресою останнього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) військовослужбовця) протягом доби після отримання достовірної інформації про його смерть (загибель), захоплення у полон або заручником, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти.

Надсилати сповіщення командира військової частини безпосередньо сім`ї (близьким родичам) військовослужбовця або повідомляти їх про подію, що сталася з військовослужбовцем, забороняється.

Другий примірник сповіщення командира військової частини зберігається у діловодстві військової частини.

Сповіщення командирів військових частин підшиваються та зберігаються в окремих справах відповідних ТЦК та СП.

Особові справи померлих (загиблих) та обліково-послужні картки військовослужбовців надсилаються до відповідних ТЦК та СП після виключення цих військовослужбовців зі списків особового складу військової частини у порядку, визначеному пунктом 12 розділу XIV цієї Інструкції.

Так, пунктом 12 розділу XIV Інструкції №280 визначено, що особові справи (для осіб офіцерського складу - обидва примірники) померлих (загиблих), визнаних безвісно відсутніми, оголошених померлими осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виключених із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби), пересилаються до відповідних ТЦК та СП за місцем проживання сімей (близьких родичів) померлих (загиблих), визнаних безвісно відсутніми, оголошених померлими військовослужбовців. Якщо місце проживання (перебування) сім`ї (близьких родичів) невідоме або військовослужбовець не мав сім`ї (близьких родичів), особова справа надсилається до відповідного ТЦК та СП за місцем призову (прийняття) на військову службу (останнього місця проживання) померлого (загиблого), зниклого безвісти, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим військовослужбовця.

До особової справи (для осіб офіцерського складу - до обох примірників) долучаються витяги з наказів по стройовій частині про виключення із списків особового складу військової частини та витяги з наказів по особовому складу про виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби).

Особові справи (для осіб офіцерського складу - обидва примірники) військовослужбовців, звільнених у зв`язку із обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у вигляді позбавлення волі, а також позбавлених військових звань, передаються до ТЦК та СП, визначеного у наказі по особовому складу.

Після того, як необхідність у цих особових справах мине, начальники ТЦК та СП передають їх до Галузевого архіву.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд доходить висновку, що матеріали службового розслідування відсутні в переліку і зразках, документів, які надаються районними ТЦК та СП сім`ям загиблих (полонених, зниклих безвісти) на підставі положень Інструкції №280.

При цьому, відповідно до п.3 розділу VІ наказу Порядку №608 примірники акту службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.

Тобто, зазначена норма вказує на те, що акт службового розслідування є внутрішньовідомчим документом, який використовується для забезпечення діяльності Збройних сил України.

Водночас, на переконання суду, компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам належить саме військовій частині, яка проводила розслідування та створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів, або слідчому (в разі відкриття кримінального впровадження за фактом зникнення безвісти).

З огляду на викладене, судом критично оцінюються посилання Військової частини НОМЕР_1 , як на підставу для ненадання позивачці акту службового розслідування, на те, що матеріали службового розслідування супровідним листом від 23.08.2025 за вих.№13843 були направлені на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд враховує, що листом від 23.08.2025 №13843 Військова частина НОМЕР_1 на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.08.2025 №5/3341 направляла до останнього пакет документів стосовно зниклого безвісти ОСОБА_2 , а саме: довідку форми 6 та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування від 16.08.2025 №5627.

Враховуючи вищевикладене, такі дії Військової частини НОМЕР_1 по суті призвели до того, що мати зниклого безвісти військовослужбовця фактично була позбавлена можливості ознайомитися та отримати примірник акту службового розслідування (та усіх додатків), проведеного за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 .

Поряд з цим, суд зауважує на тому, що як у відзиві на позовну заяву, так і у листах-відповідях на адвокатські запити, що подавалися в інтересах позивачки з метою отримання зазначених вище документів, військовою частиною не наведено жодних правових норм, які б виключали обов`язок Військової частини НОМЕР_1 надавати примірники таких документів матері зниклого безвісти військовослужбовця.

Посилання відповідача на те, що ненадання матеріалів службового розслідування було зумовлено тим, що такі документи містять інформацію з обмеженим доступом та мають статус «ДСК», судом відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.

Так, єдині вимоги до ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації (далі - документи), що містять службову інформацію, зібрану під час провадження оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, діяльності у сфері оборони держави, та іншу службову інформацію (далі - службова інформація), в органах державної влади, інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим (далі - установи) визначає Типова інструкція про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736 (далі по тексту - Інструкція №736)

Згідно п.п. 8, 66, 85 Інструкції №736 документам, що містять службову інформацію, присвоюється гриф «Для службового користування».

На обкладинці справи, що містить документи з грифом «Для службового користування», у правому верхньому куті проставляється відмітка «Для службового користування».

У разі надходження до установи запиту на інформацію, що міститься у документі, якому присвоєно гриф «Для службового користування», здійснюється з урахуванням вимог пункту 87 цієї Інструкції перегляд такого документа з метою перевірки відповідності запитуваної інформації сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», щодо обмеження доступу до інформації на момент надходження запиту. Авторові запиту надається інформація в тій частині, доступ до якої відповідно до зазначеного Закону не обмежено.

У спірному випадку відповідачем до матеріалів справи не надано жодних документальних доказів на підтвердження того, що будь-якому з матеріалів службового розслідування присвоювався гриф «Для службового користування».

У листі-відповіді від 10.12.2025 №17905 Військовою частиною НОМЕР_1 також неконкретизовано, які саме матеріали службового розслідування мають гриф «Для службового користування», а лише зазначено, що матеріали не можуть бути направлені, оскільки в них міститься інформація з обмеженим доступом.

Суд зауважує, що військова частина не позбавлена можливості надати документи без розголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема, конфіденційної, службової, таємної, з урахуванням законів України "Про державну таємницю", "Про інформацію", "Про захист персональних даних", оскільки обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ.

Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Інші доводи сторін не спростовують вказані вищі висновки суду.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно частини другої статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підводячи підсумок викладеному, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копію висновку (акту) службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 копію висновку (акту) службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 .

Інша частина позовних вимог позивача задоволенню не підлягає враховуючи викладені вище висновки суду про те, що компетенція прийняття рішення щодо надання матеріалів службового розслідування третім особам, а також строки видачі таких документів належить саме військовій частині, яка проводила розслідування та створювала відповідні документи і є одноосібним розпорядником цих матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 8470-7538-0876-5483 від 05.05.2026.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пл. Героїв Майдану, РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 копію висновку (акту) службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 копію висновку (акту) службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пл. Героїв Майдану, РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець