Рішення № 138957571, 11.08.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2159/26

Єдиний унікальний № 742/2795/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4460297 від 28 січня 2021 року.

На обґрунтування позову зазначило, що 28 січня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 4460297, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 грн.

01 квітня 2026 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № АК 01-04/2026, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 4460297 від 28 січня 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, унаслідок чого, відповідно до витягу з реєстру боржників, утворилася заборгованість у розмірі 34 118,50 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 29 118,50 грн заборгованість за процентами.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідачки 34 118,50 грн заборгованості, а також понесені судові витрати.

05 червня 2026 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні.

У відзиві на позовну відповідачка послалася, зокрема, на пропуск позивачем строку позовної давності, зазначивши, що кредитний договір укладено 28 січня 2021 року, а з позовом позивач звернувся лише у травні 2026 року.

Також відповідачка зазначила, що її не було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Факторинг Партнерс», а тому, на її думку, позивач не довів виникнення у нього права вимоги саме до неї.

Крім того, відповідачка заперечила проти заявленої суми процентів, посилаючись на положення законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі на законодавчі обмеження щодо відповідальності споживача за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період карантину та воєнного стану.

Відповідачка також вказала на не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

10 червня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а тому її заперечення не спростовують наявності заборгованості.

Щодо позовної давності позивач зазначив, що її перебіг був продовжений та зупинений у встановленому законом порядку у зв`язку з карантином та воєнним станом.

Щодо неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги позивач послався на статтю 516 ЦК України та зазначив, що заміна кредитора не потребує згоди боржника.

Щодо процентів позивач зазначив, що вони були передбачені договором та нараховані за період дії кредитного договору, а тому не є штрафними санкціями.

ІІ. Процесуальні питання

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідачка подала відзив, у якому просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

28 січня 2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 4460297.

Згідно з умовами договору відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн.

Договір підписано відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «PS4460297», направленого на номер мобільного телефону, зазначений у матеріалах справи.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується квитанцією № 04557342840326872732242692491354 від 28 січня 2021 року, відповідно до якої ТОВ «Алекскредит» перерахувало 5 000 грн на платіжну картку відповідачки.

Пунктом 1.7 договору передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Зокрема, відповідно до пункту 1.7.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються у базовий період протягом 29 календарних днів з 28 січня 2021 року до 26 лютого 2021 року включно за ставкою 1,53 % за один день користування кредитом.

У спеціальний період протягом 180 календарних днів з 27 лютого 2021 року до 25 серпня 2021 року включно договором передбачено процентну ставку 3 % за один день користування кредитом.

Пунктом 1.7.4 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом строку дії договору від дати укладення договору до кінцевої дати його виконання.

01 квітня 2026 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № АК 01-04/2026.

Відповідно до договору факторингу та реєстру боржників до нього до позивача перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 4460297 від 28 січня 2021 року.

Згідно з витягом із реєстру боржників заборгованість відповідачки визначена у розмірі 34 118,50 грн, з яких 5 000 грн тіло кредиту та 29 118,50 грн проценти.

IV. Оцінка судом доводів сторін та застосування норм права

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Суд виходить із того, що укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про його недійсність. Вирішальним є встановлення факту волевиявлення особи на укладення договору, ідентифікації сторони та факту виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Матеріали справи містять договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, а також доказ перерахування відповідачці 5 000 грн.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення договору та отримання відповідачкою кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною першою статті 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Зміст наведених норм свідчить про те, що неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє його обов`язку виконати основне зобов`язання та не є самостійною підставою для відмови новому кредиторові у позові.

Водночас правове значення такого неповідомлення полягає в тому, що боржник до моменту належного повідомлення має право виконати зобов`язання первісному кредитору, і таке виконання буде належним.

Матеріали справи не містять доказів того, що після укладення договору факторингу відповідачка здійснила будь-які платежі на користь первісного кредитора.

Отже, доводи відповідачки про неповідомлення її про відступлення права вимоги не є підставою для відмови у позові.

Щодо позовної давності

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені саттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і лише 04 вересня 2025 року зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану було скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз`яснила, що у випадку, коли позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, відповідний строк спочатку продовжувався на строк дії карантину, надалі на строк дії воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року його перебіг був зупинений.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 753/11139/22.

У цій справі строк позовної давності щодо спірного зобов`язання не міг сплинути станом на 02 квітня 2020 року, оскільки саме зобов`язання виникло та строк його виконання настав у 25.08. 2021 році.

Отже, з урахуванням спеціального законодавчого регулювання перебіг позовної давності за спірним зобов`язанням не закінчився на момент звернення позивача до суду у травні 2026 року.

Таким чином, заява відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідачка заперечує проти стягнення 29 118,50 грн процентів, посилаючись, зокрема, на законодавчі обмеження відповідальності споживача за прострочення виконання кредитного договору.

Суд зазначає, що для правильного вирішення цього питання необхідно розмежувати проценти за користування кредитом як плату за користування кредитними коштами та проценти/інші платежі, які є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 1048 ЦК України проценти за користування позикою є платою за користування грошовими коштами.

Водночас після закінчення погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється, якщо договором не встановлено іншого правового механізму, який за своїм змістом може бути кваліфікований як погоджена сторонами відповідальність за прострочення.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

У цій справі пунктом 1.7.4 кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом строку дії договору до кінцевої дати його виконання, яка відповідно до п.3.1 договору припадає на 28.08.2021 року .

Отже, суд виходить із того, що договірні проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише за період, визначений договором, а саме до 25 серпня 2021 року.

Позивач не заявляє до стягнення пеню, штраф чи іншу неустойку, а відповідно до наданого розрахунку заявлена сума складається з основної суми кредиту та процентів за користування кредитом.

Положення законодавства, якими споживач звільняється від сплати штрафних санкцій та інших платежів за прострочення кредитного зобов`язання у період дії карантину та воєнного стану, не можуть бути застосовані до процентів, які є платою за фактичне користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування, якщо такі проценти належно передбачені договором.

За наявними матеріалами суд встановлює, що позивачем заявлено до стягнення 29 118,50 грн процентів за користування кредитом, а наданий розрахунок містить інформацію про період та ставки їх нарахування.

Враховуючи, що відповідачем не спростований наданий позивачем розрахунок то вимоги про стягнення процентів в розмірі 29 118,50 грн підлягають задоволенню.

V. Висновки суду щодо позовних вимог

Встановлені судом обставини свідчать про те, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу споживчого кредитування.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджений належними доказами.

Позивач довів факт набуття права вимоги за спірним кредитним договором.

Неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги саме по собі не припиняє її зобов`язання та не є підставою для відмови в позові, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання нею зобов`язання перед первісним кредитором після виникнення заборгованості.

Заява відповідачки про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням спеціальних норм законодавства щодо перебігу позовної давності у період карантину та воєнного стану на момент звернення позивача до суду відповідний строк не сплив.

З огляду на встановлені обставини позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту у розмірі 5 000 грн є обґрунтованими.

Щодо процентів у розмірі 29 118,50 грн суд виходить із того, що поданий позивачем розрахунок відповідає умовам договору та підтверджує нарахування процентів до 25 серпня 2021 року, а отже відповідна сума є платою за користування кредитом, а не штрафною санкцією та підлягає стягненню з відповідача.

VI. Судові витрати

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 гривень 40 копійок, які відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучені наступні докази: правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року адвокатом адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» згідно заявки на надання юридичної допомоги №261 від 01.04.2024.

Згідно витягу з Акту №33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» погоджено надання правових послуг : надання усної консультації з вивченням документів - 2 год вартістю 4000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 2 год вартістю 9000 грн. Всього 13000 гривень.

Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що сума витрат відповідно до акту про надання юридичної допомоги становить 13000 гривень, однак беручи до уваги складність справи, об`єм позовної заяви, вважає заявлені витрати на правову допомогу завищеними.

З урахуванням складності справи та виконаних робіт адвокатом, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до суми 6000 гривень, яка відповідає розумному розміру.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором 4460297 від 28.01.2021 в розмірі 34118 (тридцять чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, код ЄДРПОУ 42640371) суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 40 копійок та на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул.Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, м.Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .