Рішення № 138957524, 10.08.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/731/26

2/689/578/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Мартинюка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів у зв`язку з виходом на пенсію,

встановив:

Позивач звернулася із позовом до відповідача про стягнення невиплачених коштів у зв`язку з виходом на пенсію. У позові позивачка зазначила, що вона з 12.05.2005 по 31.01.2026 року працювала практикантом прийомоздавальника вантажу та багажу, прийомоздавальником вантажу та багажу, прийомоздавальником вантажу та багажу 3 розряду, прийомоздавальником вантажу та багажу 4 розряду, агентом комерційним, агентом комерційним 2 категорії станції Ярмолинці Жмеринської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджено трудовою книжкою НОМЕР_1 , виданою їй 20.05.1984 року. Відповідно до Наказу (розпорядження) № 93/ОС-ДР-3 від 26.01.2026 регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» виробничого штату виробничого підрозділу служба роботи станцій про припинення трудового договору (контракту) звільнена з посади агент комерційний 2 категорії станції Ярмолинці станції Кам`янець-Подільський Жмеринського регіону за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Пункт 8.23 Колективного договору, укладеного між адміністрацією і дорожнім комітетом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, дія якого продовжена на теперішній час до прийняття нового колективного договору (далі - Колективного договору), передбачає при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу. Згідно з Наказом про звільнення, виходячи з її стажу роботи на залізничному транспорті (20 років 8 місяців 20 днів), цю виплату встановлено в розмірі 7 середньомісячних заробітків (5 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 2 середньомісячних заробітків) після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання матеріальної (грошової) допомоги, її середня зарплата становить 19484,11 грн. Розрахунок надано виробничим підрозділом служба роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» в листі № ОРГ-3-01-6/114 від 09.04.2026 у відповідь на її запит від 01.04.2026 та проведено відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. Отже, розмір невиплаченої одноразової матеріальної допомоги при звільненні її на пенсію становить 19484,11 грн. х (5 + 2) = 136388,77 грн. Також згідно з Наказом про звільнення передбачено та не проведено виплату 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, яку не було здійснено раніше, хоча відпустки надавались. Відповідно до пункту 3.10 змін та доповнень до Колективного договору, установлено надавати працівникам, які безпосередньо пропрацювали у підрозділах АТ "Укрзалізниця" не менше 6 місяців, один раз на рік у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на 1 січня звітного року: 2481,00 грн. х 6 + 2684,00 грн. х 6 + 3028,00 грн. х 6 = 49158,00 грн. Крім цього, вона очікувала, що в січні 2026 року отримає одноразове заохочення до ювілейної дати працівника, що передбачено пунктом 8.8 Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця». 16 січня 2026 року їй виповнилося 60 років, але таке заохочення, не було ні нараховано, ні виплачено. Розмір відповідної виплати з огляду на її стаж роботи встановлено в розмірі 100% посадового окладу (тарифної ставки), який в січні 2026 року становив 8312,00 грн. згідно з розрахунком заробітної плати за січень місяць 2026 року. У Наказі про звільнення їй було повідомлено, що одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком та належну допомогу на оздоровлення виплатять після отримання окремого рішення керівництва АТ "Укрзалізниця". Втім, одноразова матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію за віком та допомога на оздоровлення належать до виплат, які мають бути проведені в день звільнення з огляду на приписи статті 116 Кодексу законів про працю України, що підтверджується постановою Верховного Суду від 21.12.22 у справі № 635/3475/20. Даний припис законодавства є імперативним, чинним в умовах воєнного часу та беззастережним для роботодавця. Усі вказані вище виплати, про стягнення яких вона зверталася, внесені до колективного договору та є складовими заробітної плати як додаткові виплати і є обов`язковими для АТ «Укрзалізниця».

На адресу суду від представника відповідача 26 травня 2026 року надійшов відзив на позов. У відзиві зазначено, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Як вбачається з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану. Так, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до вказаного Указу. Пунктом 3 даного Указу Президента визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Право на працю та отримання за неї винагороди визначено ст. 43 Конституції України. Отже, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, передбачає можливість обмеження такого права в умовах введеного воєнного стану. Системний аналіз законодавства свідчить, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року. Таким чином, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану. Як наслідок, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) (додається) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком визначено: виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Викладені обставини свідчать, що виконання Відповідачем обов`язку з виплати позивачу матеріальної допомоги згідно колективного договору призупинено на час воєнного стану. Виконання цього обов`язку відновиться лише після закінчення або скасування воєнного стану. Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені колективним договором, їх призупинення відповідачем відповідає положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Як наслідок, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) керівниками регіональної філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління призупинялись працівникам виплати матеріальної допомоги, які передбачені Галузевою угодою та колективними договорами. Отже, вимога Позивача про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення не підлягає задоволенню, оскільки в Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця» тимчасово призупинило виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, оскільки підприємство не може нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від нього не залежать. Як наслідок і як уже було зазначено вище, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Вище зазначене рішення в АТ «Укрзалізниця» наразі не діє, оскільки згідно пункту 9 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.), підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність з 01.07.2024.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила суд задоволити позов. Суду пояснила, що вона багато років працювала в АТ «Укрзалізниця» і їй по закону повинні бути виплачені ці кошти. Ствердила суду, що не долучала заяви про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки зазначена виплата передбачена в наказі (розпорядженні) відповідача від 26 січня 2026 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Суду повідомив, що позивачка не надала суду копії заяв, із якими вона зверталася до відповідача, а під час розгляду справи не ставила питання про їх витребування. Долучив до матеріалів справи вступне слово.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до припису ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 , 31 січня 2026 року звільнена з посади агент комерційний 2 категорії станції Ярмолинці станції Кам`янець-Подільський 1 класу Жмеринського регіону за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком по ст. 38 КЗпП України. Ця обставина підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-7). Відповідно до наказу (розпорядження) від 26 січня 2026 року про припинення трудового договору (контракту) Виробничого штату виробничого підрозділу служба робочими станцій Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 31 січня 2026 року звільнено з посади агент комерційний 2 категорії станції Ярмолинці станції Кам`янець-Подільський 1 класу Жмеринського регіону за власним бажанням у зав`язку з виходом на пенсію за віком. Зазначено виплатити 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки, передбачені п. 3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2026 р.р., після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», одноразової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 2 середньомісячних заробітків (стаж роботи у галузі складає 20 р. 08 м. 20 дн.), передбаченої змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2026 р.р., п. 8.23. (а.с. 8). Згідно із розрахунку середньомісячного заробітку для визначення суми одноразової матеріальної допомоги, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання матеріальної (грошової) допомоги та розрахунок середньоденної (середньогодинної) заробітної плати, що наданий Виробничим підрозділом служба роботи станцій регіональної філії «Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця» 9 квітня 2026 року середньомісячна зарплата позивачки становить 19 484, 11 грн., а середньоденна 101, 10 грн. (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1. Витягу з протоколу № Ц-54/341 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, керівникам регіональних філій, філій, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступних заходів: п. 1.1.4 інші додаткові виплати, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (а.с. 28).

Відповідно до спільного листа АТ «Українська залізниця» та Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України від 6 вересня 2022 року повідомляється, що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити зазначене рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. За працівниками, які після 14.03.2022р. не подали заяву на звільнення за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців (або іншого терміну, встановленого колективним договором) після настання цього права, право на отримання додаткової матеріальної допомоги зберігається протягом терміну, встановленого колективним договором, починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану, або у разі зміни зазначеного рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану (а.с. 29).

Згідно із листом Члена правління АТ «Укрзалізниця» Лідії Гриценко від 4 квітня 2025 року на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 1 квітня 2025 року та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено (а.с. 30).

Згідно із підп. 1.1. п. 1. Витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 1 липня 2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 31-32).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції Закону, чинній станом на 15 березня 2022 року) на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Так, указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався шляхом внесення відповідних змін до вказаного Указу.

Пунктом 3 даного Указу Президента визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Право на працю та отримання за неї винагороди визначено ст. 43 Конституції України.

Отже, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, передбачає можливість обмеження такого права в умовах введеного воєнного стану.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, в тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22. З огляду на запровадження в Україні воєнного стану, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на деякі аспекти міжнародних та національних гарантій захисту прав людини і громадяни. Так, відповідно до статті 15 Європейської конвенції з прав людини (1951 року, Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) «Відступ від зобов`язань під час надзвичайної ситуації» під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов`язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов`язанням згідно з міжнародним правом. Згідно зі статтею 4 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року) під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, держави-учасниці цього Пакту можуть вживати заходів на відступ від своїх зобов`язань за цим Пактом тільки в такій мірі, у якій це диктується гостротою становища, при умові, що такі заходи не є несумісними з їх іншими зобов`язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації виключно на основі раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії соціального походження. Це положення не може бути підставою для якихось відступів від статей 6 (право на життя), 7 (заборона катування), 8 (заборона рабства), 11 (заборона позбавлений волі на тій лише підставі, що особа не в змозі виконати якесь договірне зобов`язання), 15 (заборона зворотної дії в часі закону, який визначає кримінальну відповідальність), 16 (право на невідчужувану правосуб`єктність) і 18 (свобода думки та совісті). При цьому обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовими, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права (постанова Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 580/2869/22).

Системний аналіз законодавства свідчить, що дія ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року, дія якого поширюється на правовідносини, що виникли з 24 лютого 2022 року, роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору на період воєнного стану .

Так, АТ «Укрзалізниця» є товариством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави».

Розпорядженням КМУ від 24.02.2022 № 181-р затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 24 зазначеного плану на період воєнного стану визначено такий захід, як забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ Укрзалізниця як головного об`єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління, зокрема: надання товариству державного фінансування для забезпечення фінансової ліквідності та спроможності виконання завдань і замовлень органів державної влади і органів військового управління.

Як наслідок, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) (додається) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні. Винятком визначено: виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені колективним договором, їх призупинення відповідачем, на переконання суду, відповідає положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Як наслідок, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) керівниками регіональної філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління призупинялись працівникам виплати матеріальної допомоги, які передбачені Галузевою угодою та колективними договорами.

Ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» врегульовано дію норм законодавства про працю в умовах воєнного стану, згідно якої особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні, визначені цим Законом, поширюються на весь період дії воєнного стану.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Оскільки воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, то з вказаної дати у роботодавців виникло право на призупинення дії положень колективного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

Відповідно до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, документи з соціально-економічних та трудових питань, які стосуються інтересів працівників галузі, приймати за погодженням відповідних профспілкових організацій.

Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком. т.) погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка є стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об`єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця».

Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) - це локальний акт, яким врегульовано питання оплати праці та інших виплат всіх працівників відповідача в період воєнного стану, який у відповідності до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки був погоджений з Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України.

Водночас, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати призупинено. (лист додається) При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Окрім того, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 27.06.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/39 від 27.06.2024 року), яке на теперішній час діюче і не скасоване (а.с. 31-32), ухвалено зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Враховуючи наведене, призупинення виплат, в тому числі матеріальної допомоги, було здійснене на повністю легітимних підставах і у встановлений діючим законодавством спосіб.

Як встановлено судом, виплата матеріальної допомоги та інших додаткових виплат роботодавцем призупинена, а не відмінена, Позивачу не відмовлено у такій виплаті, про що їй було повідомлено. Після поновлення виплат матеріальної допомоги та інших додаткових виплат, такі виплати, передбачені колективними договорами філій залізниці, будуть виплачені всім працівникам, в тому числі Позивачу (а.с. 29).

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена законодавством лише для деяких категорій працівників. Працівники відповідача в перелік працівників, яким виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, передбачена законодавством, не включені.

Законодавством України виплата матеріальної допомоги на оздоровлення передбачена лише для деяких категорій працівників (педагогічні та науково-педагогічні працівники - стаття 57 Закону України «Про освіту», державні службовці - ст. 57 Закону України «Про державну службу», бібліотекарі п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек», медичні та фармацевтичні працівники абзац третій пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», посадові особи місцевого самоврядування - постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»).

Працівники Акціонерного товариства «Українська залізниця» в переліки працівників, яким виплачується гарантована законодавством України матеріальна допомога на оздоровлення, не включені.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам відповідача передбачена колективними договорами АТ «Укрзалізниця»

Отже, вимога позивача про виплату їй одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення, заохочувальної виплати в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річччя з Дня народження не підлягає задоволенню, оскільки в Україні з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан та відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця» тимчасово призупинило виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами, оскільки підприємство не може нормально здійснювати роботу через воєнну агресію росії, тобто з причин, що від відповідача не залежать.

Як наслідок, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року (витяг з протоколу засідання правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-54/31 від 14 березня 2022 року) було призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні.

Винятком визначено лише виплату матеріальної допомоги на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління.

Вище зазначене рішення в АТ «Укрзалізниця» наразі не діє, оскільки згідно пункту 9 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.), підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність з 01.07.2024. (а.с. 31-32).

Водночас, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.) визначено, що з 01.07.2024 зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення і здійснювати нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу).

Пунктом 4 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.) визначено виплати матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювати на підставі окремого рішення правління.

АТ «Укрзалізниця» не є бюджетною організацією та жодним законом України виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам залізниці не передбачена, а лише визначена в колективних договорах, норми якого на період дії воєнного часу призупинені відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

На переконання суду, матеріальна допомога працівникам залізниці на оздоровлення не пов`язана з умовами трудового договору чи з державними гарантіями.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми (за особливі чи шкідливі умови праці тощо).

З вищевикладеного вбачається, що крім самого факту виконаної роботи, заробітна плата залежить від обставин виконання цієї роботи: об`єму виконаної роботи (згідно плану чи понад план), періоду виконання (в денний робочий час, в нічні часи, вихідні та святкові дні, терміново), часу виконання роботи (вчасно, згідно графіка, понад графік), умов виконання (шкідливі та особливі умови).

Отже, всі виплати, які входять до структури заробітної плати, залежать від результату роботи та обставин її виконання.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Разом з тим, матеріальна допомога на оздоровлення не залежить від результатів праці та умов виконання роботи. Виплачується незалежно від наявності чи відсутності шкідливих чи особливих умов праці. Матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до інших виплат, як і виплати, передбачені Колективним договором АТ «Укрзалізниця»: при вступі працівника у шлюб, при народженні дитини у працівника підприємства, на компенсацію витрат на лікування працівника, працівникам-донорам (окремо від державних гарантій), при звільненні працівника в зв`язку із виходом на пенсію, до ювілейних дат (досягнення 60, 70, 80, 90 років), на компенсацію вартості твердого палива для пенсіонерів, на компенсацію витрат на поховання членів сім`ї працівника тощо.

Всі вищевказані додаткові виплати для залізничників, як і матеріальна допомога на оздоровлення, не передбачені чинним законодавством, а тільки умовами колективного договору підприємства. Обставини, за яких проводяться виплати залежать від особистих життєвих обставин працівника (пенсіонера підприємства) та спрямовані на посилення соціального захисту працівниказалізничника та зниження захворюваності серед працівників.

Як наслідок, матеріальна допомога на оздоровлення та заохочувальні виплати не входять до структури основної та додаткової заробітної плати, оскільки не залежить від виконаної роботи та її результатів, особливих чи шкідливих умов праці, тобто не є заробітною платою, а є іншою виплатою, передбаченою внутрішнім нормативом самого підприємства.

Суд не бере до уваги посилання позивача у позовній заяві на постанову Верховного Суду у склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 635/3475/20 від 21 грудня 2022 року, адже в по даній справі (за позовом ОСОБА_1 ) підп. 1.1.4. п. 1.1. Витягу з протоколу № Ц-54/341 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року встановлено, що інші додаткові виплати, що передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, заохочувальної виплати з нагоди ювілейної дати призупинено (а.с. 28).

Суд розцінює критично та відхиляє твердження позивача в судовому засіданні про застосування до даних правовідносин постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 лютого 2025 року по справі № 211/7338/23, оскільки по даній справі (за позовом ОСОБА_1 ) Протокол № Ц-82/39 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, підп. 1.1. п. 1. якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), починаючи з 1 липня 2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, тобто Протокол № Ц-82/39 засідання правління АТ «Укрзалізниця» прийнятий після набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що набрав чинності 24 березня 2022 року (а.с. 31-32).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що законні права та інтереси позивача з викладених підстав та доводів не порушені, дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки п. 1.1. Витягу з протоколу № Ц-54/341 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, підп. 1.1. п. 1. Витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, які є чинними та не скасованими, призупинено дію п. 3.10, п. 8.23 Колективного договору, укладеного між адміністрацією і дорожнім комітетом Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2022 роки, дія якого продовжена на теперішній час до прийняття нового колективного договору, а також п. 8.8. Положення про оплату праці працівників АТ «Укрзалізниця».

Таким чином, на підставі п. 1.1. Витягу з протоколу № Ц-54/341 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, підп. 1.1. п. 1. Витягу з протоколу № Ц-82/39 Ком. Т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року, згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній станом на 15 березня 2022 року) у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі 7 середньомісячних заробітків (5 середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 2 середньомісячних заробітків) в сумі 136 388 грн. 77 коп.; матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 роки в розмірі 6 прожиткових мінімумів в сумі 49 158 грн.; заохочувальної виплати в розмірі посадового окладу з нагоди ювілейної дати 60-річчя з Дня народження в розмірі 8 312 грн. грн. необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 81, 258-259, 263-265 ЦПК України,

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Кульбаба