Рішення № 138956960, 13.08.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13843/26

пр. № 2/759/10798/26

13 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 р. до суду надійшов вказаний позов. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просить з відповідача стягнути витрати пов`язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 9 566.29 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 11.04.2023року між між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом "Ніссан", державний номер НОМЕР_1 . 05.01.2024 р. на а/д Київ-Чоп 287 км+50 м. сталася ДТП за участю автомобіля "Мазда" державний номер НОМЕР_2 яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобілем "Ніссан", державний номер НОМЕР_1 . Постановою Корецького районного суду Рівенської обл. від 02.02.2024 р. винним в даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 . По даному страховому випадку страховиком на виконання умов договору страхування було виплачено 54 073.00 грн. власнику автомобіля "Ніссан", державний номер НОМЕР_3 та переведено на СТО ТОВ "Союз автомотів" згідно рахунку фактури № СА-А-1730. Також позивач зазначив, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ "СГ "ТАС" на умовах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/217397362. Ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00 грн. 09.04.2024 р. АТ "СГ "ТАС" на рахунок позивача здійснило виплату в розмірі 44 506,71 грн. Таким чином, як зазначив позивач йому не відшкодовано в повному обсязі завдану шкоду за договором майнового страхування в розмірі 9 566,29 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно до вимог ст.1194 ЦК України, а також вирішити питання судових витрат.

Ухвалою судді від 25.05.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, яка повернута до суду не вручена.

Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін, відзиву та письмових пояснень на позовну заяву не надходило.

Згідно із вимог ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11.04.2023року між між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 001400/4605/0000482, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користування і розпорядженням транспортним засобом "Ніссан", державний номер НОМЕР_1 .

05.01.2024 р. на а/д Київ-Чоп 287 км+50 м. сталася ДТП за участю автомобіля "Мазда" державний номер НОМЕР_2 , яким керувала відповідач ОСОБА_1 , та автомобілем "Ніссан", державний номер НОМЕР_1 .

Постановою Корецького районного суду Рівенської обл. від 02.02.2024 р. винною в даній ДТП визнано відповідача ОСОБА_1 .

По даному страховому випадку страховиком на виконання умов договору страхування було виплачено 54 073.00 грн. власнику автомобіля ""Ніссан", державний номер НОМЕР_3 та переведено на СТО ТОВ "Союз автомотів" згідно рахунку фактури № СА-А-1730.

Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ "СГ "ТАС" на умовах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/217397362. Ліміт відповідальності страховика становить 160 000,00 грн.

09.04.2024 р. АТ "СГ "ТАС" на разунок позивача здійснило виплату в розмірі 44 506,71 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування", ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного зідшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 04 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову, в якій містяться висновки, щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка страхувала свою відповідальність. Великою Палатою Верховного Суду було надано такі роз`яснення: «Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою вільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового лшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої врахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним зміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Відповідач не скористався своїми правами, передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Враховуючи, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності", тому оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи, що розмір витрат Позивача на виплату страхового відшкодування складає 54 073.00 грн, при цьому Страховиком Відповідача за полісом покрито лише частину шкоди на суму 44 506.71 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає: 54 073.00 грн - 445 06.71 грн = 9 566.29 грн., а тому позов підлягає задоволенню.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 3 328.00 грн.

Також представник позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.такими, що є достатніми та обґрунтованими. Приймаючи до увауги предмет спору, ціну позову, складність справи, обсяг виконаної роботи, необхідності та розумності відповідних витрат, враховуючи, що витрати у визначеному позивачем розмірі не є пропорційними до ціни позову, суд вважає, що з відповідача у даній справі підлягає стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 979, 980, 993, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 10, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 12, 76-78, 81, 82, 89, 141, 259, 263- 265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП,- задовольнити.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Уніка" кошти в сумі 9 566,29 грн. у відшкодування шкоди в порядку суброгації, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 328,00 грн. та судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн., а всього разом 17 894 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 29 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Зазначити дані позивача: Приватне акціонерне товариство "СК "Уніка", код ЄДРПОУ 20033533, місцезнаходження: м. Київ, вул. О.Теліги, 6-В, корп. 4;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Бабич Н.Д.