Рішення № 138956933, 24.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52224/25-ц

пр. 2-5891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сіренко С.О.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Воробйова Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» (далі - відповідач, ТОВ «ЗН УА»), у якому просить: зобов`язати відповідача у строк не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили у цій справі опублікувати шляхом розміщення на сайті інтернет-видання «ZN.UA» текст спростування, що міститься у Відповіді на публікацію «У Києві під час звіту голова РДА не дав слова та заатакував заступницю голови КМДА», яка опублікована 27.08.2025 року о 22:04 год. на сайті інтернет-видання «ZN.UA», викласти вступну та резолютивну частини рішення суду у даній справі, без власного коментування відповідачем ухваленого рішення, а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що розпорядженням Президента України від 26.05.2025 року № 68/2025-рп призначено ОСОБА_2 головою Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Деснянська РДА).

Під час проведення 27.08.2025 року в приміщенні актового залу Деснянської РДА публічного заходу для громадян Деснянського району м. Києва «Перший публічний квартальний звіт Голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2» між головою Деснянської РДА ОСОБА_2. та заступницею голови Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) стався конфлікт, у зв`язку з намаганням останньою зірвати проведення публічного заходу.

27.08.2025 року о 22:04 год. на сайті інтернет-видання «ZN.UA» (Дзеркало тижня) розміщено публікацію з назвою «У Києві під час звіту голова РДА не дав слова та заатакував заступницю голови КМДА».

Згідно з даними Політики конфіденційності та захисту персональних даних, яка розміщена на сайті «ZN.UA» (Дзеркало тижня), управління цим сайтом https://zn.ua/ здійснюється ТОВ «ЗН УА», код ЄДРПОУ 35761274.

У зазначеній публікації це інтернет-видання вказує, що:

- позивач «влаштував суперечку із заступницею голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_3» та «не допустив її до мікрофона та почав штовхати» з посиланням на пост ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook;

- ОСОБА_3 стверджує наступне: «У відповідь на моє прохання дати можливість вставити репліку щодо маніпулятивних висловлювань на мою адресу, пан ОСОБА_4 дозволив собі не дискусію, а відвертий психологічний тиск, приниження моєї честі та гідності. Більш того, сталося те, чого я ніколи не очікувала від посадової особи - фізичне насилля мене хапали за руки, смикали та намагалися виштовхати силою із залу»;

- позивач опублікував відео події, на якій відбувався квартальний звіт голови РДА, і під час якої відбувся інцидент. «На ньому видно, що ОСОБА_5 намагається взяти мікрофон, а ОСОБА_4 штовхає її та каже, що вона «напала на голову РДА представника президента» та, щоб вона «йшла в КМДА і там командувала».».

Позивач зазначає, що на адресу Деснянської РДА не надходили запити від заступниці голови КМДА ОСОБА_3 про надання окремого часового слоту для її виступу.

Згідно з опублікованим матеріалом відео онлайн-трансляції заходу на неодноразові звернення та заклики голови Деснянської РДА ОСОБА_2 та інших відвідувачів до ОСОБА_3 зайняти своє місце в залі, прослухати звіт голови Деснянської РДА та задати питання у час, передбачений регламентом заходу, заступниця голови КМДА ОСОБА_3 не реагувала та продовжувала свої неправомірні дії.

Також з відео вбачається, що не досягнувши бажаного у вигляді перешкоджання проведенню заходу, та враховуючи вимоги інших учасників заходу покинути сцену, зокрема, представника Національної поліції України, заступниця голови КМДА ОСОБА_3 все ж таки вирішила самостійно покинути сцену та місце проведення заходу у невідомому напрямку. Вона не прибула на частину заходу, на якій ставилися питання позивачу та своїх питань не ставила. Отже, її дії носили провокативний характер з метою зриву даного заходу.

Оскаржувана інформація є однобокою з прямим цитуванням лише заступниці голови КМДА ОСОБА_3 та міського голови Києва Кличка В.В. , який є безпосереднім керівником ОСОБА_3 . Інтернет-видання «ZN.UA» не зверталось до позивача за коментарями та поясненнями з приводу інциденту, що трапився під час проведення заходу.

Позивач використав своє право на відповідь та направив на електронну адресу інтернет-видання «ZN.UA» (zn94@ukr.net) та поштову адресу відповідача відповідь, у якій викладено текст спростування публікації від 27.08.2025 року з доказами, що підтверджують спростування.

Однак, станом на момент подання позову до суду відповідач не надав відповіді на звернення позивача, на сайті інтернет-видання «ZN.UA» позиція позивача не представлена. Відтак, право на відповідь, реалізація якого передбачена Законом України «Про медіа» в силу позиції відповідача представлено не було.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст. 28 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 201, 270, 275, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «ЗН УА» залишено без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.11.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ЗН УА» про захист честі, гідності та ділової репутації та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.02.2026 року.

01.12.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому зазначено, що заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Відзив обґрунтований тим, що позивачем не дотримано вимог ч.ч. 3, 4 ст. 43 Закону України «Про медіа», зокрема, відповідь позивача на оскаржувану публікацію не містить контактних даних заявника, не містить перелік інформації, яка порушує його немайнове право, позивач її не направив засобами Укрпошти за місцезнаходженням відповідача, оскільки останній не є зареєстрованим онлайн-медіа. Відповідно до відомостей з ЄДР офіційна електронна адреса відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже позивач повинен був направити в електронній формі свою відповідь саме на цю електронну адресу. Надані позивачем докази свідчать, що відповідь направлена на електронну адресу editor@zn.ua, за якою не здійснюється облік вхідної кореспонденції, тому відповідач не отримував заяву позивача. Відповідь позивача налічує більше ніж 5500 знаків, водночас, публікація містить 2776 знаків, а згідно з позовною заявою позивач бажає надати відповідь на інформацію, яка містить 870 знаків. Отже, відповідь позивача не може бути реалізована, оскільки право на публікацію відповіді може бути реалізоване тільки у межах співмірності зі спірною частиною матеріалу, перевищення обсягу є самостійною підставою для відмови медіа у публікації. Зміст відповіді не є коментуванням публікації, а фактично становить окремий матеріал, тобто, є новою публікацією. Відповідач не порушував прав позивача, оскільки відповідь не отримував, а її зміст не відповідає критеріям відповіді.

08.12.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, зокрема, що в разі перевищення позивачем у відповіді обсягу поширеної інформації відповідач як суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа мав запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування на відповідь. Однак відсутні відомості, що відповідач звертався до позивача щодо зменшення обсягу відповіді. Електронна пошта, на яку направлено відповідь, згадується на сайті відповідача.

09.12.2025 року до суду надійшло заперечення представника відповідача на відповідь представника позивача на відзив на позовну заяву, у якому, зокрема, зазначено, що позивач не надав доказів, що звертався до відповідача засобами поштового зв`язку відповідно до ст. 43 Закону України «Про медіа» або на офіційну електронну адресу відповідача.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2026 року відкладено розгляд справи на 21.04.2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді у колегіальному розгляді справи № 757/23601/24-к судове засідання, призначене на 21.04.2026 року, знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 24.07.2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положеннями ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За приписами ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

За приписами ч. 1 ст. 275 цього Кодексу фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (ч. 1 ст. 299 ЦК України).

За змістом п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що 27.08.2025 року відповідачем на сайті інтернет-видання «ZN.UA» розміщено публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у якій відповідач вказує, що позивач «влаштував суперечку із заступницею голови Київської міської державної адміністрації ОСОБА_3» та «не допустив її до мікрофона та почав штовхати» з посиланням на пост ОСОБА_3 в соціальній мережі Facebook; ОСОБА_3 стверджує наступне: «У відповідь на моє прохання дати можливість вставити репліку щодо маніпулятивних висловлювань на мою адресу, пан ОСОБА_4 дозволив собі не дискусію, а відвертий психологічний тиск, приниження моєї честі та гідності. Більш того, сталося те, чого я ніколи не очікувала від посадової особи - фізичне насилля мене хапали за руки, смикали та намагалися виштовхати силою із залу»; позивач опублікував відео події, на якій відбувався квартальний звіт голови РДА, і під час якої відбувся інцидент. «На ньому видно, що ОСОБА_5 намагається взяти мікрофон, а ОСОБА_4 штовхає її та каже, що вона «напала на голову РДА представника президента» та, щоб вона «йшла в КМДА і там командувала».».

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем поширено оскаржувану інформацію серед невизначеного кола осіб шляхом розміщення на сайті інтернет-видання «ZN.UA» у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача.

Предметом позову у даній справі є зобов`язання відповідача опублікувати шляхом розміщення на сайті інтернет-видання «ZN.UA» текст спростування, що міститься у Відповіді на зазначену публікацію, та викласти вступну та резолютивну частини рішення суду у даній справі без власного коментування відповідачем ухваленого рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Позивач вважає, що відповідач порушив його особисті немайнові права тим, що: оскаржувана інформація є однобокою з прямим цитуванням лише заступниці голови КМДА ОСОБА_3 та міського голови Києва Кличка В.В.; Інтернет-видання «ZN.UA» не зверталось до позивача за коментарями та поясненнями з приводу інциденту, що трапився під час проведення заходу; позивач використав своє право на відповідь та направив на електронну адресу інтернет-видання «ZN.UA» (zn94@ukr.net) та поштову адресу відповідача відповідь, у якій викладено текст спростування публікації від 27.08.2025 року з доказами, що підтверджують спростування, однак відповідач не надав відповіді на звернення позивача, на сайті інтернет-видання «ZN.UA» позиція позивача не представлена. Відтак, право на відповідь, реалізація якого передбачена Законом України «Про медіа» в силу позиції відповідача представлено не було.

Так, стосовно доводів позивача про те, що оскаржувана інформація є однобокою з прямим цитуванням лише заступниці голови КМДА ОСОБА_3 та міського голови Києва Кличка В.В. , без коментарів позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відзиву, оскаржувана інформація є журналістським матеріалом, який підготовлений на підставі публічно доступної інформації, а саме, відеозапису, опублікованого позивачем, що не заперечується позивачем.

Відповідач зазначає, що кожен мав змогу подивитись це відео, тому оскаржувана інформація є висвітленням подій на основі офіційних джерел і доступних фактів, без обов`язку відображення позицій усіх учасників події.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку медіа висвітлювати події з відображенням позицій усіх учасників цієї події та обов`язку звертатись до учасників події за отриманням коментарів.

Позови про захист честі, гідності та ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.11.2017 року у справі № 761/6866/16-ц.

Разом з тим, позивач не зазначає, чи є оскаржувана інформація недостовірною, в чому саме полягає її недостовірність, чи описані в ній події не відповідають дійсності, взагалі не існували, або неповні та перекручені.

У позові позивач погоджується з тим, що під час проведення 27.08.2025 року в приміщенні актового залу Деснянської РДА публічного заходу між позивачем - головою Деснянської РДА ОСОБА_2. та заступницею голови КМДА ОСОБА_3 стався конфлікт (як зазначає позивач, у зв`язку з намаганням останньою зірвати проведення публічного заходу).

З доводів позивача у позовній заяві вбачається, що він обмежився лише посиланням на неправомірність дій заступниці голови КМДА ОСОБА_3, а саме:

- на адресу Деснянської РДА не надходили запити від заступниці голови КМДА ОСОБА_3 про надання окремого часового слоту для її виступу;

- згідно з опублікованим матеріалом відео онлайн-трансляції заходу на неодноразові звернення та заклики голови Деснянської РДА ОСОБА_2. та інших відвідувачів до ОСОБА_3 зайняти своє місце в залі, прослухати звіт голови Деснянської РДА та задати питання у час, передбачений регламентом заходу, заступниця голови КМДА ОСОБА_3 не реагувала та продовжувала свої неправомірні дії;

- з відео вбачається, що не досягнувши бажаного у вигляді перешкоджання проведенню заходу, та враховуючи вимоги інших учасників заходу покинути сцену, зокрема, представника Національної поліції України, заступниця голови КМДА ОСОБА_3 все ж таки вирішила самостійно покинути сцену та місце проведення заходу у невідомому напрямку. Вона не прибула на частину заходу, на якій ставилися питання позивачу та своїх питань не ставила. Отже, її дії носили провокативний характер з метою зриву даного заходу.

Таким чином, позивач не наводить підтверджених відповідними доказами доводів, що оскаржувана інформація є недостовірною та висвітлені в ній події не відповідають дійсності.

Разом з тим, ч. 2 ст. 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому і самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України» від 06.10.2015 року).

У п. 21 постанови Пленуму від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» Верховний Суд України зазначив, зокрема, що суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

У вказаній Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, в них зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 року у справі № 757/22307/17-ц, зокрема, що з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи погодились на таку увагу.

Позивач ОСОБА_2 є головою Деснянської РДА, отже, є публічною особою, відповідно обмеження щодо розповсюдження інформації щодо нього та межа допустимої критики й оцінки поведінки є значно ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Даючи згоду на обрання чи призначення на публічну посаду, особа повинна усвідомлювати, що в силу необхідності дотримання принципів публічності, відкритості та підзвітності влади, що закріплені у ст.ст. 3, 6, 19, 57 Конституції України, її посадова і професійна діяльність буде знаходитися під пильним наглядом суспільства. Межі оцінки і критики вчинків, висловлювань чи бездіяльності публічної особи є значно ширшими, ніж такі межі в оцінці звичайної людини.

Доводи позивача, що оскаржувана інформація є однобокою з прямим цитуванням лише заступниці голови КМДА ОСОБА_3 та міського голови Києва Кличка В.В. , без коментарів позивача, не свідчать беззаперечно, що вказана інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, а відтак, що оскаржувана інформація порушує особисті немайнові права позивача.

Щодо доводів позивача, що відповідачем порушені його особисті немайнові права у зв`язку з ненаданням відповіді на звернення позивача, у якому він мав намір реалізувати право на відповідь, що передбачено ЦК України та Законом України «Про медіа», суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що використав своє право на відповідь та направив на електронну адресу інтернет-видання «ZN.UA» (zn94@ukr.net) та поштову адресу відповідача відповідь, у якій викладено текст спростування публікації від 27.08.2025 року з доказами, що підтверджують спростування.

Так, положення ч. 1 ст. 277 ЦК України передбачають право на відповідь фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації.

Як суд зазначив вище, позивачем не наведено підтверджених відповідними доказами доводів, що оскаржувана інформація є недостовірною, та в чому саме полягає її недостовірність.

Порядок реалізації права на відповідь визначений у ст. 43 Закону України «Про медіа».

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 45 цього Закону особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь. Заяву про спростування або реалізацію права на відповідь має бути подано упродовж 20 днів з дня поширення відповідної інформації. Заява про спростування або реалізацію права на відповідь має містити інформацію про заявника та його контактні дані, посилання на відповідну програму чи публікацію, що є предметом заяви, зокрема назву, дату та час оприлюднення (для онлайн-медіа - також електронну адресу), перелік тверджень та відомостей, які заявник вважає такими, що не відповідають дійсності, обґрунтування щодо недостовірності поширених відомостей та заподіяної шкоди честі, гідності чи діловій репутації особи. До заяви про спростування або реалізацію права на відповідь заявник відповідно повинен додати спростування або відповідь. Заяву про спростування має бути направлено за підписом заявника за адресою місцезнаходження суб`єкта у сфері медіа, яка зазначена в Реєстрі, або за кваліфікованим електронним підписом заявника на електронну адресу суб`єкта у сфері медіа, яка зазначена в Реєстрі.

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України «Про медіа» суб`єкт у сфері аудіовізуальних або друкованих медіа зобов`язаний розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення упродовж 14 днів з дня її отримання. Суб`єкт у сфері онлайн-медіа зобов`язаний розглянути заяву та повідомити заявника про прийняте ним рішення невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання заяви.

Разом з тим, відповідач у відзиві зазначає, що не отримував заяви позивача про реалізацію права на відповідь; позивач не надав доказів, що звертався до відповідача засобами поштового зв`язку або на офіційну електронну адресу відповідача.

Позивач у позові зазначає, що направляв на поштову адресу відповідача відповідь з текстом спростування.

Проте, доказів направлення відповіді з текстом спростування на поштову адресу відповідача позивачем не надано.

З доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що позивачем направлено відповідь з текстом спростування на електронну адресу editor@zn.ua, яка згадується на сайті відповідача.

Суд звертає увагу, що на сайті відповідача інтернет-видання «ZN.UA» в розділі «Контакти» вказано адресу: 01010 Київ, вул. Князів Острозьких, 19/1, телефон рекламного відділу: +380 44 280-09-83 та дві електронні пошти, а саме: електронна пошта редакції: zn94@ukr.net та електронна пошта служби новин: editor@zn.ua.

На електронну пошту редакції відповідь з текстом спростування позивачем не направлялась, разом з тим, відповідь була направлена на електронну пошту служби новин. Відповідач зазначає, що відповідно до відомостей з ЄДР офіційна електронна адреса відповідача - znua.buh@gmail.com, тому відповідь має направлятись саме на цю електронну адресу як офіційну.

Отже, враховуючи, що відповідач зазначає, що не отримував відповідь з тестом спростування від позивача, оскільки за електронною адресою editor@zn.ua, на яку позивач направив відповідь, не здійснюється облік вхідної кореспонденції, а доказів на підтвердження своїх доводів про направлення відповіді на поштову адресу відповідача позивачем не надано, також відсутні докази направлення відповіді на офіційну електронну адресу відповідача znua.buh@gmail.com, не можна стверджувати, що відповідачем порушено право позивача на відповідь, передбачене ст. 277 ЦК України та ст. 43 Закону України «Про медіа».

Разом з тим, згідно з ч.ч. 16, 17 цього Закону подання особою заяви про спростування або реалізацію права на відповідь не є обов`язковою умовою для звернення до суду з відповідним позовом.

Особливості спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь можуть встановлюватися законами України.

Однак звернення зі скаргою в порядку статті 43 Закону України «Про медіа» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом честі, гідності чи недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до суб`єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа зі скаргою щодо змісту відповідних статей чи програм та передач. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

Таким чином, позивач має право звернутись з відповідним позовом до суду без попереднього звернення до відповідача із заявою про спростування або реалізацію права на відповідь.

Так, у позові позивач просить зобов`язати відповідача у строк не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням суду законної сили у цій справі опублікувати шляхом розміщення на сайті інтернет-видання «ZN.UA» текст спростування, що міститься у Відповіді на публікацію «У Києві під час звіту голова РДА не дав слова та заатакував заступницю голови КМДА», яка опублікована 27.08.2025 року о 22:04 год. на сайті інтернет-видання «ZN.UA», а також викласти вступну та резолютивну частини рішення суду у даній справі, без власного коментування відповідачем ухваленого рішення.

Згідно з ч. 4 Закону України «Про медіа» обсяг спростування або відповіді має бути достатнім для донесення позиції заявника і не може перевищувати обсяг поширеної інформації.

У разі якщо обсяг спростування або відповіді перевищує обсяг поширеної інформації чи спростування або відповідь не обмежується коментуванням інформації, яку заявник вважає недостовірною, суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має запропонувати заявнику скоротити або змінити спростування або відповідь. Скорочення чи інші зміни у спростуванні або відповіді, поданих заявником, без його згоди не допускаються.

Як зазначає у відзиві відповідач, відповідь позивача налічує більше ніж 5500 знаків, водночас, публікація містить 2776 знаків, а згідно з позовною заявою позивач бажає надати відповідь на інформацію, яка містить 870 знаків. Отже, відповідь позивача не може бути реалізована, оскільки право на публікацію відповіді може бути реалізоване тільки у межах співмірності зі спірною частиною матеріалу, перевищення обсягу є самостійною підставою для відмови медіа у публікації. Зміст відповіді не є коментуванням публікації, а фактично становить окремий матеріал, тобто, є новою публікацією.

Отже, з доводів відповідача та з копії Тексту відповіді, доданої позивачем до позовної заяви, вбачається, що відповідь не відповідає вимогам ч. 4 Закону України «Про медіа», оскільки її обсяг перевищує обсяг поширеної інформації.

За змістом ч. 11 Закону України «Про медіа» поширення спростування або відповіді в онлайн-медіа має відбуватися у спосіб, максимально наближений до способу поширення інформації, щодо якої надійшла заява про спростування або реалізацію права на відповідь, зокрема, у тому самому обсязі.

За огляду на зазначене, враховуючи вищевказані норми закону та судову практику, а також з огляду на встановлені судом обставини, зокрема, що позивачем не наведено підтверджених відповідними доказами доводів, що оскаржувана інформація є недостовірною, та не зазначено, в чому саме, на думку позивача, полягає недостовірність інформації, чи відповідачем викладено інформацію про події та явища, яких не існувало взагалі, чи ці події існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені), враховуючи також недоведеність отримання відповідачем Тексту відповіді позивача та відсутність передбаченого законом обов`язку відповідача при поширенні оскаржуваної інформації звертатись до позивача за коментарями та поясненнями з приводу подій, висвітлених у публікації, суд не вбачає порушення відповідачем особистих немайнових прав позивача, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, Законом України «Про медіа», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 13.08.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ