Рішення № 138956897, 11.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7575/26-ц

пр. 2-7253/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

за участю секретаря Романенко Д.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Солдатенка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного (позовного) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та визнання недійним одностороннього правочину,

В С Т А Н О В И В :

25.07.2025 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_2 , який після автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.02.2026 передано судді Ільєвій Т.Г., в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відносно клієнта ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про відмову від підтримання ділових відносин;

- визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» про розірвання укладеного з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) договору, що був розірваний 15.04.2025.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір приєднання на отримання банківських послуг, в результаті чого позивач став клієнтом Банку та отримував банківські послуги.

Листом АТ «Ощадбанк» від 15.04.2025 № 40-23/44108/2025 ОСОБА_2 повідомлено про відмову в підтриманні ділових відносин у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

При цьому, відповідачем не було повідомлено коли саме було прийнято таке рішення та за якими критеріями було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин також не конкретизовано під час оцінки чи переоцінки було встановлено такий ризик, тобто повідомлення Банку було формальним та не містило жодних відомостей, які б дозволяли перевірити законність такого обмеження в користуванні банківськими послугами.

Натомість, у листі АТ «Ощадбанк» обмежився посиланням на абз. 3 п. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

25.06.2025 відповідачу було направлено адвокатський запит № 569 з проханням надати копії документів та повідомити інформацію про причини та підстави припинення надання банківських послуг в односторонньому порядку з ініціативи Банку.

Відповідачем у строк, встановлений ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не надано відповіді на адвокатський запит.

Позивач вважає, що рішення про відмову у наданні банківських послуг та односторонній правочин з дострокового розірвання договору про надання банківських послуг є протиправним, виходячи з наступного:

- відповідачем не наведено та не надано доказів, які б свідчили про вчинення Позивачем підозрілої фінансової (фінансових) операції, Відповідачем для перевірки своїх підозр не затребувалися документи чи інформація від Позивача, тому відсутні як фактичні, так і правові підстави для відмови у підтриманні ділових стосунків;

- відповідачем не надано належних та допустимих доказів з приводу наявності підстав для встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику, вичерпний перелік яких встановлений ч. 6 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та правомірності припинення підтримання ділових відносин з Позивачем, при тому, що згідно зі сталими висновками Верховного Суду, повноваження банку з цих питань не є необмеженими, а повинні ґрунтуватися на наявних доказах та документах, які б підтверджували як фактичні, так і правові підстави для встановлення Позивачу неприйнятно високого ризику та правомірності припинення підтримання ділових відносин, однак таких вимог Відповідачем не дотримано, чим порушено права Позивача на належне отримання банківських послуг;

- правочин у формі односторонньої відмови відповідача від зобов`язань є недійсним, оскільки змість правочину суперечить актам законодавства, зокрема в частині відсутності фактичних підстав та доказів для застосування припинення ділових відносин за Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Вказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 12.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

До суду надійшло клопотання позивача, з якого вбачається, що виявлені судом недоліки усунуто.

Ухвалою судді від 17.02.2026 у справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

06.03.2026 до суду надійшов відзив АТ «Державний ощадний банк України», в якому представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що АТ "Ощадбанк" припинив договірні відносини з позивачем шляхом розірвання договору, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, вказані дії відповідають вимогам чинного законодавства України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

12.03.2026 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги та вказав на безпідставність доводів викладених у відзиві.

17.03.2026 представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити у задоволенні позову.

23.03.2026 ухвалою суду витребувати у Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129): копію Обґрунтованого висновку щодо підозрілої діяльності/операції (операцій)- клієнта фізичної особи від 15.04.2025 відносно ОСОБА_2 ; витяг з Програми належної перевірки клієнтів АТ «Ощадбанк» в редакції станом на 15.04.2025; витяг з Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк» в редакціях станом на 15.04.2025; витяг з реєстру відмов від встановлення (підтримання) ділових відносин відносно ОСОБА_2 ; копії запитів від Спеціально уповноваженого органу до АТ «Ощадбанк» відносно ОСОБА_2

27.04.2026 на адресу суду від АТ «Ощадбанк» надійшли документи на виконання ухвали суду від 23.03.2026.

05.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення АТ «Ощадбанк».

05.08.2026 представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, та враховуючи, доводи відповідача, які викладені письмово, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено договір приєднання на отримання банківських послуг , в результаті чого позивач став клієнтом Банку та отримував банківські послуги.

АТ «Ощадбанк» 15.04.2025 прийняте рішення про відмову від підтримання ділових відносин із Позивачем на підставі абз. 3 ч.1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 № 361-IX зі змінами та доповненнями (далі - Закон про ПВК/ФТ) у зв`язку із встановленням йому неприйнятно високого рівня ризику, про що останній повідомлений листом № 40-23/44108/2025 від 15.04.2025.

Листом № 11/5-11/2301/2025с від 16.04.2025 Позивачу запропоновано звернутись до відділення Банку для закриття рахунків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).

Частина 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Разом з тим, ч. 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел, проте не зобов`язує банк вчиняти відповідні дії.

Так, в процесі отримання та використання Банком інформації, необхідної для ідентифікації та вивчення клієнта, здійснення належної перевірки в т.ч. здійснення банками фінансового моніторингу, Банк керується вимогами:

- Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон про банки);

- Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019р. № 361- IX від 06.12.2019 (далі - Закон №361-IX);

- Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджене Постановою Національного банку України №65 від 19.05.2020р. (надалі - Положення НБУ № 65).

Відповідно до статті 63 Закону про банки, Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Згідно статті 6 Закону №361-IX, Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Відповідно абз. 5 до підпункту 34 частини 1 статті 1 Закону №361-IX, встановлено, що належна перевірка - це заходи, що включають проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями).

Згідно ст. 1 Закону №361-IX:

високий ризик - результат оцінки ризику суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що базується на результатах аналізу сукупності критеріїв, передбачених законодавством та внутрішніми документами суб`єкта первинного фінансового моніторингу, та який свідчить про високу ймовірність використання суб`єкта первинного фінансового моніторингу для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;

неприйнятно високий ризик (НВР) - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи джерела походження активів пов`язані із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи пов`язані із вчиненням іншого суспільно небезпечного діяння, яке визначене Кримінальним кодексом України, як злочин або за яке передбачені міжнародні санкції;

Відповідно до п. 1 ст. 7 Закону №361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Згідно до п. 2. ст. 7 Закону №361-IX, застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону №361-IX суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Інші завдання, обов`язки та права банку, як суб`єкта первинного фінансового моніторингу визначені у статті 8 Закону №361-IX.

Відповідно до п. 2. ст. 11 Закону №361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Згідно до п. 4. ст. 11 Закону №361-IX, ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

Відповідно до статті 15 Закону №361-IX: суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

За вказаних підстав, «Ощадбанк» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Як суб`єкт первинного фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк» на підставі п. 4 ч. 2 ст. 8 Закону про ПВК/ФТ зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів, яким і був Позивач.

Належна перевірка клієнтів серед іншого включає встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції, проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями), забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта (п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Натомість ідентифікація та верифікація, які відповідно ч. 4 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ, на яку посилається Позивач, проводяться до встановлення ділових відносин передбачають лише встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних та перевірку (підтвердження) належності відповідній особі таких ідентифікаційних даних.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.

Неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Таким внутрішнім документом в АТ «Ощадбанк» є Програма управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк», затвердженою постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.12.2020 № 878 зі змінами та доповненнями (далі - Програма ризиків), яка розроблена з метою створення та забезпечення функціонування належної системи управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та їх мінімізації та містить шкалу для класифікації рівнів ризику ділових відносин.

Аналогічні норми визначені також Положенням НБУ № 65. Так, відповідно до п. 61 Положення НБУ № 65 визначено, що Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону №361-IX, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ(протидія відмиванню коштів / фінансуванню тероризму).

Відповідно до п. 55 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ від 19.05.2020 № 65 (надалі Положення) шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пункт 5.15 Програми ризиків передбачає, що оцінка ризик-профілю клієнтів за скоринговою (бальною) ризик-моделлю (з використанням за наявності програмних модулів) здійснюється шляхом оцінювання клієнта за критеріями ризику, наведеними в Додатку 1 до цієї Програми.

За результатами проведеного оцінювання бали, притаманні кожному критерію ризику, автоматично складаються та виводиться загальна сума балів по кожному клієнту.

Загальна сума балів зіставляється зі шкалою визначення рівнів ризиків, за результатами чого клієнту автоматично проставляється рівень ризику ділових відносин. Сума балів від 101 відповідає неприйнятно високому рівню ризику.

Вхідними даними та інформаційними джерелами для проведення оцінки ризик- профілю клієнта та моніторингу ризиків клієнта є зокрема інформація, отримана з інших офіційних джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою) (наприклад, офіційних джерелах, публічних реєстрах, веб-сайтах мережі інтернет - usr.minjust.gov.ua, smida.gov.ua, youcontrol.com.ua, тощо) та інша інформація, використання якої не заборонено діючим законодавством України (п. 5.14 Програми ризиків).

Під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що позивачу був встановлений неприйнятно високий рівень ризику за наступними критеріями та відповідними сумами балів, загальна сума яких перевищує 101:

- Код ризику 64 - «клієнт є членом сім`ї національного публічного діяча» - сума балів 10.

Національні публічні діячі - фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції, зокрема народні депутати України (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ).

Батько Клієнта - ОСОБА_3 та брат ОСОБА_4 були народними депутатами України VII скликання (2012-2014) (офіційний веб-портал Верховної ради України https://www.rada. gov, ua/. інформація додаєтьсядо відзиву).

- Код ризику 253 - «наявна негативна інформація в офіційних та/або публічних джерелах про клієнта, його керівника або його КБВ, що свідчить про можливий зв`язок із тероризмом або іншою кримінальною/ незаконною діяльністю» - сума балів 51.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 10.03.2017 по кримінальній справі № 761/7184/17, який набрав законної сили, Позивача визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України (створення злочинної організації, привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, службове підроблення).

Позивач включений до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (витяг з Реєстру додається до відзиву).

Крім того, вбачається, що банком враховувалась наявна негативна інформація про клієнта в публічних джерелах.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 914/1255/24 наявність кримінальних проваджень, в яких фігурував Клієнт, негативних публікацій в Інтернеті та журналістських розслідувань, відмови інших банків від підтримання ділових відносин із позивачем визнані судом достатніми підставами для встановлення клієнту «неприйнятно високого ризику» та відмови в обслуговуванні.

- Код ризику 291 - «клієнт - фізична особа, якому відкрито рахунок віддалено, без фізичного відвідування установи Банку» - сума балів 20.

Картковий рахунок відкрито Клієнтом дистанційно 01.02.2023, враховувався ризик дистанційного обслуговування.

При зверненні до установи Банку представника Клієнта було встановлено невідповідність паспортних даних Клієнта, зазначених в довіреності, з паспортними даними зазначеними при дистанційному відкритті рахунку, що викликало необхідність проведення додаткової перевірки Клієнта (копії довіреності та перших сторінок Заяв про приєднання з реквізитами Клієнта додаютьсядо відзиву на позовну заяву).

- Код ризику 17 - «клієнт, щодо якого приходили запити від Спеціально уповноваженого органу щодо відстеження його операцій, щодо отримання додаткової інформації (виписки, анкети, копії документів тощо)» - сума балів 20.

До АТ «Ощадбанк» надходили запити від Спеціально уповноваженого органу відносно Клієнта

- Код ризику 232 - «неможливість виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією» - сума балів 101.

З урахуванням вищенаведеної негативної інформації про Клієнта та його негативної ділової репутації, які підвищують ризик Банку бути використаним з протиправною метою, неможливо виконувати визначені Законом про ПВК/ФТ обов`язки та мінімізувати виявлені ризики.

Представником позивача доведено, що АТ «Ощадбанк» при визначенні рівня ризику також враховувався ризик- орієнтований підхід як визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня (п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ). Обов`язок застосування ризик-орієнтованого підходу суб`єктом первинного фінансового моніторингу передбачений ст. 7 Закону про ПВК/ФТ.

У пункті 6.4 вищенаведеної Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк» передбачені показники ризик апетиту, які вважаються неприйнятними для Банку. Зокрема, відповідно до підпункту 2 пункту 6.4 Програми одним з таких показників є будь - яка злочинна діяльність, прояви, факти, припущення, що ґрунтуються на результатах аналізу наявної інформації та можуть свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з ВК/ФТ, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції;.

Крім того, відповідно до підпункт 4 пункту 6.4 Програми Банк залишає за собою право з урахуванням ризик-орієнтованого підходу відмовити клієнту (особі) у встановленні/підтриманні ділових відносин, проведенні фінансової операції, якщо така фінансова операція або діяльність клієнта та/або контрагента клієнта підвищує ризик Банку бути використаним з протиправною метою, має індикатори підозрілості, визначені Банком.

При цьому, суд враховує, що норми законодавства та внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу не передбачають наявність доведеного факту здійснення незаконної діяльності як обов`язкових умов встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин.

Судовим розглядом встановлено, що банком при встановленні ОСОБА_5 неприйнятно високого ризику приймались до уваги не наявність доведених фактів здійснення незаконної діяльності, а визначені критерії ризику.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.

Відповідно до постанови Верховного суду від 16.12.2025 по справі № 910/18889/23 за позовом до АТ «Ощадбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину:

- норми законодавства та внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу не передбачають наявність доведеного факту здійснення незаконної/ протиправної діяльності як обов`язкових умов встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин;

- на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону про фінмоніторинг з урахуванням Висновку від 09.05.2023 Банк обґрунтовано відмовив позивачу у підтриманні ділових відносин у зв`язку із встановленням йому неприйнятно високого ризику за критерієм 232 - "неможливість виконувати визначені Законом про фінмоніторинг обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією" відповідно до Програми ризиків та Програми НПК.

Оскаржувані ОСОБА_2 дії Банку відповідають п. 3 ч. 2 ст. 1075 ЦК України відносно права вимагати розірвання договору банківського рахунку у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Крім того, суб`єкти фінансового моніторингу, їх посадові особи та інші працівники, ліквідатор (крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не несуть відповідальності за шкоду, заподіяну юридичним і фізичним особам у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків під час проведення фінансового моніторингу, якщо вони діяли у межах завдань, обов`язків та у спосіб, що передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 35 Закону про ПВК/ФТ).

В постанові Верховного суду від 20.01.2022 по справі № 910/18504/20 викладено правову позицію, за якою норми законів не обмежують право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом в разі настання визначених ними обставин, а тому право банку на відмову від підтримання (у тому числі шляхом розірвання) ділових відносин не слід розуміти як право банку на відмову від договору банківського рахунку лише з дотриманням загального порядку припинення договірних відносин, тобто шляхом звернення до суду про розірвання договору.

Приписи статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) наділяють банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, а тому у спірних правовідносинах, пов`язаних з фінансовим моніторингом, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого власне і відсилає пункт 3 частини другої статті 1075 Цивільного кодексу України.

Порядок відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта), в т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, передбачений п. 10.6 Програми належної перевірки клієнтів АТ «Ощадбанк», затвердженої постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.12.2020 року № 877 зі змінами та доповненнями (далі - Програма НПК).

У разі, якщо в результаті проведеного аналізу департаментом фінансового моніторингу або підрозділом банківської безпеки Філії/Банку були підтверджені підстави для відмови клієнту від підтримання ділових відносин (обслуговування), працівник Банку, з урахуванням висновків підрозділів та прийнятого заступником директора департаменту фінансового моніторингу (у разі тимчасової відсутності заступника директора департаменту фінансового моніторингу (відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність) рішення приймає директор департаменту фінансового моніторингу)/керівником Банку/Філії про таку відмову рішення, направляє клієнту протягом п`яти робочих днів із дня відмови лист за підписом керівника установи Банку засобами поштового зв`язку або забезпечує повідомлення клієнта за допомогою альтернативних каналів зв`язку (СМС/Viber), засобами системи дистанційної комунікації, де вказує дату та підстави відмови від підтримання ділових відносин (обслуговування клієнта). Рекомендована форма листа/повідомлення наведена у додатку 24б до цієї Програми.

Як було зазначено вище, неприйнятно високий рівень ризику встановлений Позивачу на підставі Обґрунтованого висновку щодо підозрілої діяльності/операції (операцій) від 15.04.2025.

На підставі Висновку, в порядку, передбаченому п. 10.6 Програми НПК, Позивачу був направлений лист № 40-23/44108/2025 від 15.04.2025, яким повідомлено про відмову від підтримання ділових відносин в зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання позивача на порушення норм Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на те, що відповідач є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та враховуючи приписи статей 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.

Суд також, враховує принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Підписанням Заяви про приєднання до Договору банківського обслуговування позивач створив у Банку обґрунтоване очікування, що він погоджується з усіма умовами обслуговування, включаючи право Банку на односторонню відмову від договору у разі встановлення неприйнятно високого ризику. Дії позивача щодо оскарження реалізації Банком договірного права, на яке позивач надав добровільну згоду при укладенні правочину, суперечать його попередній поведінці та порушують принцип добросовісності.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами (pacta sunt servanda). Тлумачення умов договору повинно здійснюватися з урахуванням того, що сторони, реалізуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України), на власний розсуд погодили підстави для його припинення.

Суд зазначає, що одностороння відмова від договору у тих випадках, коли вона допускається законом або договором, кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 727/898/19).

У даній справі правочин Банку щодо односторонньої відмови від договору вчинено у повній відповідності до договірної конструкції, погодженої сторонами. Оскільки банк правомірно реалізував своє право на відмову від договору, зобов`язання сторін припинилися. Позивач не довів наявності дефектів волі або волевиявлення банку при вчиненні цього правочину. Сам по собі факт настання для позивача негативних наслідків не свідчить про недійсність правочину, а наявність у позивача бажання продовжувати користуватися послугами банку не може бути підставою для примусового збереження договірних відносин всупереч волі іншої сторони.

При розгляді справи суд керується стандартами доказування, визначеними процесуальним законом (ст. 12, 81, 89 ЦПК України).

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Застосовуючи цей стандарт до обставин даної справи, суд констатує, що банк надав сукупність доказів, які формують цілісну картину, яка прямо передбачає встановлення НВР учасникам підозрілих схем.

Суд зазначає, що оскільки передумовою захисту права особи, що звернулась до суду, є встановлення факту його порушення, невизнання або оспорення, а судовим розглядом встановлено правомірність дій Банку та відсутність порушення прав Позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, є самостійною та достатньою підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18). За таких обставин, надання оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту є недоцільним.

Таким чином, позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, внаслідок безпідставності позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 1, 5, 6, 11, 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. ст. 3, 11, 16, 202, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 205, 207, 237, 629, 1075 Цивільного кодексу України, ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у підтриманні ділових відносин та визнання недійним одностороннього правочину.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.08.2026 року.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА