Рішення № 138956745, 12.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8942/26

Провадження №: 2/755/8204/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіна Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, -

У С Т А Н О В И В :

01 травня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що позивачка є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» та користується поточними рахунками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

У 2020-2021 роках позивач натрапила на дві шахрайські трейдерські організації: спочатку у жовтні 2020 року на компанію «Влом» а пізніше у січні 2021 року на компанію «Траст Макворі Кепітал». Вказані організації запропонували позивачці заробіток на продажу акцій світових біржах та переконали вносити кошти на її торгові рахунки.

Після сплати значної частини коштів вказані компанії перестали виходити на зв`язок. Натомість у червні 2021 року на позивача вийшла менеджер іншої компанії, яка займалась розшуком попередніх інвестицій позивачки та одночасно вимагала реінвестування та сплати банківських комісій.

При цьому за період з 07 березня 2021 року до 03 серпня 2021 року за допомогою платіжних карток емітованих в АТ КБ «Приватбанк» від імені позивача здійснені платежі на загальну суму 471 219,00 грн.

Імена та отримувачів вказаних коштів позивачу не невідомі.

Позивачка неодноразово направляла запити до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання інформації щодо отримувачів вказаних коштів та їх повернення, однак не отримала позитивного результату.

Оскільки останньою відомою ланкою у здійсненні спірних платежів є АТ КБ «Приватбанк», яке відмовляло позивачці у наданні будь-якої інформації про отримувачів спірних платежів, позивачка визначила банк як відповідачем у даній справі.

Позивачка вважає, що правовідносини між нею та банком мали дефектний характер а платежі здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.

Таким чином належним способом захисту порушених прав позивачка вважає застосування наслідків недійсності правочинів з надання фінансових послуг, та просить стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на свою користь 471 219,00 грн.

На підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17 липня 2026 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відзив мотивовано тим, що спірні платежі позивач здійснювала добровільно, системою безпеки Банку було перевірено власне волевиявлення позивачки при здійсненні платежів, яка за номером телефону підтверджувала проведення платежів.

Звертає увагу на тривалу бездіяльність відповідачки, яка не повідомила вчасно банк про проведення спірних платежів.

28 липня 2026 року позивач звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з відповіддю на відзив, відповідно до якого просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено статті 279 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ОСОБА_1 є користувачем банківських послуг, які надає АТ КБ «Приватбанк» та користується поточними рахунками відкритими в банку НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

За період з 07 березня 2021 року до 03 серпня 2021 року за допомогою платіжних карток емітованих в АТ КБ «Приватбанк» від імені позивача здійснені платежі на загальну суму 471 219,00 грн. (а. с. 6-18)

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 30 березня 2021 року за заявою позивачки внесено дані до ЄРДР за частиною третьою статті 190 КК України. Відповідно до Витягу з реєстру, 26 січня 2021 року у невстановлений досудовим слідством час за адресою: АДРЕСА_1 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у розмірі 407 560,00 грн, що належить ОСОБА_1 , чим завдав останній матеріальної шкоди.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07 вересня 2021 року, 06 вересня 2021 року за заявою позивачки внесено дані до ЄРДР за частиною третьою статті 190 КК України. Відповідно до Витягу з реєстру, 03 серпня 2021 року точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, невідома особа, перебуваючи у невстановленому місці, шляхом зловживання довірою, без ознак шахрайства, заволоділа грошовими коштами у сумі 247 000,00 грн, які належать ОСОБА_1 , чим завдала останній матеріальної шкоди.

Позивачка зверталася з листом до АТ КБ «Приватбанк» в якому просила повідомити про деталі платіжних операцій для підготовки претензій або судових позовів до отримувачів коштів.

У відповідь на лист АТ КБ «Приватбанк» рекомендувало ОСОБА_1 у випадку наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів звернутися до правоохоронних органів.

Також позивачка двічі зверталася до АТ КБ «Приватбанк» з вимогою надати інформацію про отримувача платежу, однак отримувала відповідь про неможливість надання інформації спираючись на неможливість розголошення вказаних даних без відповідного запиту від правоохоронних органів.

Крім того, НБУ у відповіді на скаргу повідомив ОСОБА_1 листом від 15 липня 2021 року її право звернутися до суду за захистом порушеного права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» (далі ЗУ «Про захист прав споживачів») цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідно до пункту 22 статті 1 Закон України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом цієї статті передбачено, що продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 17 статті першої ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Як встановлено частини першої статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Перелік форм нечесної підприємницької практики не є вичерпним.

В силу положень абзацу 13 частини другої статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», підприємницька лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення.

Частиною шостою статті 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» встановлено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до частини першої статті 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Законута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Позивач звертаючись з позовом обгрунтовувала позовні вимоги тим, що позивач вважає, що між нею та відповідачем склались правовідносини, які мали ознаки правочину з надання послуг. Разом з тим, такий правочин мав дефектний характер та зі сторони АТ КБ «Приватбанк» здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Змагальність сторін є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оцінивши у справі докази що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку що позивачем не доведено ведення АТ КБ "Пиватбанк" нечесної підприємницької діяльності, які б були підставою для визнання договору про надання послуг банку недійсним та стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 471 219,00 грн.

При цьому суд вбачає за необхідне звернути увагу позивача, на висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20, в якій зазначено, що зобов`язання, які виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося. При цьому відповідачем у такій категорії справ буде особа, яка отримала грошові кошти які були передані для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів є необгрунтовані, та такі, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати у розмірі 4 712,19 грн, що становлять 1 % від суми позову в розмірі 471 219,00 грн підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 273, 280, 284, 288, 354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів відмовити.

Судові витрати у розмірі 4 712,19 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, РНОКПП: 14360570).

С у д д я -