Рішення № 138956694, 29.07.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7850/26

Справа №753/194/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі по тексту ПрАТ «СК «АРКС») звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.08.2021 року між страховою компанією та ТОВ «Тюрк Телеком Інтернешнл Юей» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 83884ак1юб, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 . 17.01.2022 року відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року по справі № 754/17685/22 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як зазначає позивач, із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі наданої заяви та документів було розраховано розмір страхового відшкодування, який складає 66 122,04 грн., яке було сплачено на СТО. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована АТ «СГ «Ю.Бі.Ай - КООП» згідно полісу № ЕР/202634339. 27.05.2025 року МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 46 653,61 грн. Відтак, позивач вважає, що відповідач, як особа, відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що становить 19 468,43 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача завдані збитки в розмірі 19 468,43 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 26.01.2026 року справу передано до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 09.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просить про розгляд справи без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз`яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.

Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався, в судове засідання не з`явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач, який достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 04.08.2021 року між страховою компанією та ТОВ «Тюрк Телеком Інтернешнл Юей» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 83884ак1юб, відповідно до якого було застраховано транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 .

17.01.2022 року о 07.59 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_3 )), в бік Північного мосту, в районі зупинки Дружби Народів в м.Києві, порушив п.п.п12.1, 13.1 ПДР України, при цьому не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався попереду, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 21.02.2022 року у справі № 754/1768/22 відповідача визнано винним у вчиненні вказаної ДТП.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 .

ПрАТ «СК «АРКС» на підставі заяви потерпілої особи, на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту, згідно актів виконаних робіт та рахунку № VSK0163900 від 26.01.2022 року було складено страховий акт № ARХ3171627 від 04.02.2022 року та розрахунок страхового відшкодування, на підставі яких позивачем було розраховано загальний розмір страхового відшкодування в розмірі 66 122,04 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована АТ «СГ «Ю.Бі.Ай - КООП» згідно полісу № ЕР/202634339. 27.05.2025 року МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 46 653,61 грн. за вказаним полісом за вирахуванням зносу автомобіля.

Відтак, різниця між фактичним розміром шкоди, сплаченим позивачем на виконання умов договору страхування, і сплаченим відшкодуванням за полісом страхування відповідача складає 19 468,43 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди».

Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).

Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки під час судового розгляду судом встановлено, що позивачем свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту виконано належним чином та в повному обсязі. Відтак, з урахуванням сплаченого страхового відшкодування за страховим полісом відповідача відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», саме відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням згідно полісу № ЕР/202634339, що становить 19 468,43 грн. Вказану суму необхідно стягнути з урахуванням вимог ст.1194 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 19 468,43 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: