Рішення № 138956324, 12.08.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/344/26

Провадження №2/603/266/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 серпня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічник А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник - адвокат Усенко М.І. на підставі ордера на надання правничої допомоги серії ВС № 1408806 від 20.10.2025, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 1525108 від 29.12.2019 у сумі 37664,41 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 29 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1525108 (далі також Договір), який відповідач підписала, шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з умовами Договору відповідач отримала 14999 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкції, що передбачені кредитним договором. В свою чергу відповідач відповідно до графіку сплати кредитних коштів, який є додатком до кредитного договору № 1525108 від 29.12.2019 у встановлений договором строк своїх зобов`язань не виконала. 16.11.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 1525108 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», відтак ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача. У відповідності до виписки з особового рахунка, сума заборгованості відповідача становить 37664,41 грн, з яких: 13406,93 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17950,53 грн - заборгованість за сумою відсотків; 1049,93 грн - заборгованість за комісією та 5257,02 грн - заборгованість по штрафам/пені. Позивачем проведена робота щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме відповідачу надіслана письмова претензія про погашення кредитної заборгованості, проте відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань. На підставі наведеного просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати, які складаються із судового збору та понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 29 червня 2026 року Монастириський районний суд задовольнив клопотання позивача та витребував в Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 14999 грн в період з 29.12.2019 по 05.01.2020, яка 04 серпня 2026 року долучена до матеріалів справи.

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та його представник належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явились. У Поданій позовній заяві представник просив розгляд справи проводити без його участі. Також зазначив про те, що позивач не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 12 серпня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.

Суд встановив такі обставини.

29 грудня 2019 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали Договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 1525108 (далі - Договір), який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором V98821. Згідно з умовами Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 14999 грн, строк кредитування - 30 днів з 29.12.2019 (дата надання кредиту). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту, процентів за користування кредитом - 28.01.2020.

В підтвердження укладеного договору позивачем надана довідка, яка видана ТОВ «Мілоан» б/н від 10.09.2025, у відповідності до даних якої останнє підтверджує те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладений договір № 1525108 від 29.12.2019 ідентифікована товариством. Акцент (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V98821, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_3 .

У анкеті-заяві на кредит № 1525108 від 29.12.2019 зазначені умови щодо суми та строку кредиту, розміру комісії та процентів. Також зазначені особисті дані ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер, дата народження, адреса реєстрації та місця проживання, номер мобільного телефону позичальника, паспортні дані) та відображений процес оформлення та розгляду заяви № 1525108.

Підпунктом 1.5.1 Договору визначена комісія за надання кредиту у сумі 1049,93 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Також підпунктом 1.5.2 Договору сторони погодили проценти за користування кредитом у сумі 4724,69 грн, які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2.3 Договору (п. 1.6 Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п. 1.4 Договору з урахуванням угод про продовження строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв`язку із укладенням цих угод, зобов`язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту одержаного позичальником за цим договором.

Водночас у відповідності до п.п. 2.2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним п. 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього Договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п. 1.4 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений веб-сайті товариства miloan.ua.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (sms) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншим чином засобами зв`язку, вказаними позичальником під час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства (п. 6.2 Договору).

Згідно з п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами та Графіком розрахунків) Договору в цілому та підтверджує в тому числі, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до наданої АТ «Сенс Банк» інформації за № 12770-БТ-32.3/2026 від 28.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітована карта за № НОМЕР_1 , рахунок до картки ( НОМЕР_4 ) на яку у відповідності до виписки по даному рахунку за період з 29.12.2019 по 03.01.2020, 29.12.2019 були зараховані кошти у сумі 14999 грн.

Зазначене узгоджується із виданим ТОВ «Мілоан» платіжним дорученням № 13112290 від 29 грудня 2019 року.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування за кредитним договором № 1525108, ТОВ «Мілоан» здійснювало нарахування відсотків за період з 29.12.2019 по 28.01.2020 за користування кредитом за процентною ставкою 1,05 % на загальну суму 4724,69 грн, та в подальшому, починаючи з 29.01.2020 нарахування пені за 2 % ставкою та процентів за понадстрокове користування відсотків за 1,5 % ставкою. Окрім того, з наданого розрахунку видно те, що ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення заборгованості, а саме за тілом кредиту на загальну суму 1592,07 грн та 2676,94 грн - процентів по кредиту, а також 1177,42 грн - комісію за управління та обслуговування кредиту.

16 листопада 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 52-МЛ, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, в тому числі право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 16.11.2020 до договору відступлення прав вимоги №52-МЛ від 16 листопада 2020 року, платіжною інструкцією № 20165 від 16.11.2020 та витягом з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимог № 52-МЛ від 16.11.2020.

Зокрема відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 52-МЛ від 16 листопада 2020 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року на загальну суму 37664,41 грн, з яких: 13406,93 грн - залишок по тілу кредиту; 17950,53 грн - залишок по відсотках; 1049,93 грн - залишок по комісії та 5257,02 грн - залишок заборгованості за штрафом/пенею.

Претензією № 20114723/3728 від 01 квітня 2026 року позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу.

Відповідно до виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 14 квітня 2026 року становить 37664,41 грн, з яких: 13406,93 грн - залишок по тілу кредиту; 17950,53 грн - залишок по відсотках; 1049,93 грн - залишок по комісії та 5257,02 грн - залишок заборгованості за штрафом/пенею.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України визначено те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено те, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства встановлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Суд з матеріалів справи встановив те, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором V98821, 29.12.2019 уклала договір про споживчий кредит № 1525108 з ТОВ «Мілоан».

Відповідач перед укладенням кредитного договору ідентифікована ТОВ «Мілоан», що підтверджується матеріалами справи.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 (провадження № 61-13271св25); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.

В підтвердження виконання первинним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором в АТ «Сенс Банк» за клопотанням сторони позивача витребувана інформація, яка підтверджує факт переказу грошових коштів ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок відповідача.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт виконання ТОВ «Мілоан» своїх обов`язків, передбачених договором, що полягало в перерахуванні на картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 14999 грн на її платіжний засіб. Також суд вважає доведеним факт переходу права вимога позивача до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за зобов`язаннями за договором про споживчий кредит.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, вцивільних (господарських) справах стандартом доказування є «перевага доказів», стандарт також відомий як «баланс ймовірностей», де основним принципом є змагальність сторін, а суд виступає лише арбітром.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 14.12.2021 у справі №917/2117/19.

Як зазначалось вище наявні в матеріалах справи докази підтверджують перехід права вимоги до позивача в частині стягнення заборгованості з відповідача за договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року, однак суд не погоджується із розміром заборгованості, право вимоги на яку первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

У відповідності до умов договору про споживчий кредит № 1525108 від 29 грудня 2019 року строк надання кредиту до 28 січня 2020 року (30 днів). За користування кредитом в межах строку його надання умовами договору визначена фіксована процентна ставка у розмірі 1,05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Також умовами договору визначений порядок стягнення пені за 2,00 % ставкою, яка нараховується від суми невикористаного грошового зобов`язання, але в будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми отриманого кредиту. Водночас умовами кредитного договору (п.п. 2.2.3 Договору) визначений порядок нарахування відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами за 1.50 % ставкою.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування за кредитним договором № 1525108, які складені ТОВ «Мілоан» здійснювало нарахування відсотків за період з 29.12.2019 по 28.01.2020 за користування кредитом за процентною ставкою 1,05 % на загальну суму 4724,69 грн, також в період з 29.01.2020 по 19.04.2020, тобто поза межами строку кредитування товариство здійснювало нарахування відсотків за процентною ставкою 1.50 % понад строк кредитування, а також штрафу/пені за 2,00 % ставкою, що визначено умовами Договору.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1525108 від 29.12.2019, суд звертає увагу на те, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Схожий за змістом висновок викладений у п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У відповідності до п. 1.3 Договору строк кредитування становить 30 днів.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Тому нарахування відсотків за 1,50 % ставкою поза межами строку кредитування, на переконання суду, є неправомірним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що починаючи з 29.01.2020 ТОВ «Мілоан», як кредитодавець, не мало права нараховувати проценти за кредитним договором № 1525108 від 29.12.2019 за відсотковою ставкою 1,50, а підтвердженим розміром відсотків буде 4724,69 грн, які нараховані у строк кредитування, визначений кредитним договором, тобто з 29.12.2019 по 28.01.2020, а також штраф/пеня у сумі 5257,02 грн. Разом з тим у відповідності до відомостей про щоденні нарахування ОСОБА_1 здійснювала часткове погашення відсотків за користування кредитом, а саме на суму 2676,94 грн, відтак сума заборгованості відповідача за відсотками, які нараховані за користування кредитом становить 2047,75 грн.

Окрім того суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, до прикладу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на зазначене суд вважає за необхідне сплачені ОСОБА_1 кошти в користь комісії за управління та обслуговування кредиту на суму 1592,07 грн віднести в користь погашення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки докази надання зазначених послуг по управлінню та обслуговуванню кредиту у матеріалах справи відсутні.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1049,93 грн суд зазначає таке.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1049,93 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 750 грн.

Враховуючи вищенаведене з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року в розмірі 19119,63 грн, з яких: 13406,93 грн - заборгованість за тілом кредиту; 455,68 грн - заборгованість за нарахованими процентами в період строку кредитування та 5257,02 грн - заборгованість за штрафом/пенею, а позовні вимоги в частині стягнення відсотків, які нараховані первинним кредитором поза межами строку кредитування в сумі 17494,85 грн та 1049,93 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правничої допомоги у справі доводиться наданими позивачем доказами.

01 липня 2025 року між АО «Апологет» та клієнтом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав та законних інтересів клієнта.

АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 14.04.2026 підписали акт № Д/24631 відповідно до якого сторони підтвердили факт надання АО та прийняттям клієнтом послуг, а саме по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором № 1525108 від 29.12.2019. Сума наданих послуг складає 8000 грн. Розрахунок за надані послуги здійснюються протягом року з моменту підписання акту.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 4 000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 1351,52 грн (19119,63 грн * 2662,40 грн / 37664,41 грн) сплаченого судового збору та 2030,52 грн (19119,63 грн * 4000 грн / 37664,41 грн) витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1525108 від 29 грудня 2019 року в розмірі 19 119 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`ятнадцять) грн 63 коп, з яких: 13 406 (тринадцять тисяч чотириста шість) грн 93 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 455 (чотириста п`ятдесят п`ять) грн 68 коп. - заборгованість за процентами та 5257 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 02 коп - заборгованість за штрафом/пенею.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, а саме 1 351 (одна тисяча триста п`ятдесят одна) грн 52 коп. сплаченого судового збору та 2 030 (дві тисячі тридцять) грн 52 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник