Рішення № 138955956, 12.08.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1368/26

Провадження № 2/945/1593/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства,

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Медюка О.О. з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що позивач з 2017 року був знайомий з ОСОБА_3 та підтримував з нею дружні стосунки. Приблизно в 2020 році між ними виникли романтичні стосунки з інтимною близкістю,проте вони тривали декілька місяців і припинились за взаємною згодою сторін. ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 та проживала зі своїм чоловіком. В подальшому позивач дізнався, що ОСОБА_3 народила дочку ОСОБА_4 . Відповідач був записаний батьком в свідоцтві про її народження на підставі ст. 133 СК. Шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано в 2024 році. Через деякий час після цього між позивачем та ОСОБА_3 знову зав`язались стосунки і в 2024 році вони одружились. По мірі того як малолітня ОСОБА_4 дорослішала сторони почали помічати схожість її з позивачем. За результатами лабораторного дослідження встановлено, що ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 . Позивач виявив бажання зареєструвати своє батьківство документально в передбачений законом спосіб. Тому просить, ухвалити рішення, яким визнати його батьком та внести зміни до актового запису про народження дитини.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 23.07.2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито. Постановлено призначити справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Медюк О.О. у судове засідання не з`явилися, при цьому представником подано заяву про розгляд справи без їх участі, наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі, також зазначив, що позов визнає в повному обсязі.

Представник третьої особиМиколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі, заначила, що заперечень щодо позову не має.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис №38. Батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Відповідно до рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.01.2024 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що зареєстрований 29.10.2020 Миколаївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 69, було розірвано.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 26.07.2024, про що Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис № 398.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00058653312 від 28.05.2026, державна реєстрація народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проведена відповідно до статті 133 СК України.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, що, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати і батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (стаття 129 ЦК України).

Предметом доказування в цьому разі є відсутність кровної спорідненості між дитиною і чоловіком, записаним як батько в актовому записі про народження дитини, та наявність такої спорідненості між дитиною й особою, яка вважає себе її батьком. Отже, передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що "СК України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи".

Судом встановлено, що за висновком молекулярно-генетичної експертизи, в якій учасників ідентифіковано, ймовірність того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках проведеного дослідження, складає 99,999999 % .

Висновок молекулярно-генетичної експертизи виготовлений спеціалістом ТОВ «Папа Мама», яке має відповідну ліцензію МОЗ України.

У висновку зазначено, що завідуюча клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «Мама Папа» ОСОБА_6 має повну вищу освіту за спеціальністю «Генетика», а саме диплом магістра з відзнакою НОМЕР_3 від 31.12.2019 року, Київського національної університету ім. Тараса Шевченка, досвід виконання молекулярно-генетичних експертиз з 2020 року.

Про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 КК України попереджена.

Матеріали висновку містять фото конвертів з підписами учасників, відповідального за забір біоматеріалу та акт відбирання зразків букального епітелію для проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження), в якому зазначено, що після відібрання зразки букального епітелію упаковані та опечатані. Упаковки завірені підписами громадян та особою, що проводила ідентифікацію та відбір зразків. Забір біологічного матеріалу зробила співробітник медичного центру.

У реквізитах ліцензіата міститься запис щодо рішення про видачу ліцензії від 03 листопада 2016 року № 1168 та вказано спеціальності, зокрема, генетика медична.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 28 листопада 2025 року у справі № 549/419/23 «висновок молекулярно-генетичної експертизи виготовлений спеціалістом ТОВ "Папа Мама", яке має відповідну ліцензію МОЗ України та звіт в їх сукупності підтверджують біологічне батьківство».

Таким чином, висновок експертизи підтверджує біологічне батьківство позивача стосовно дитини ОСОБА_4 .

Після укладення шлюбу позивач проживає разом з дитиною та її матір`ю, забезпечує її матеріально, бере участь в її розвитку та вихованні.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини.

Відповідно до частини другої статті 129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Встановивши, що позивач достеменно дізнався про те, що є батьком дитини у квітні 2026 року після отримання результатів проведення ДНК-тесту, з позовом звернувся до суду червні 2026 року, тому позивач не пропустив позовну давність. Доказів, що позивач дізнався про своє батьківство раніше, суду не надано.

Кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (частина перша статті 18 СК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, права ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення позову та визнання позивача батьком дитини.

Також, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_4 ; паспорт серія НОМЕР_5 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Миколаїв, Миколаївської області.

Внести зміни до актового запису № 38 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Миколаїв, Миколаївської області, складеного 05.02.2021 Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), виключити відомості про батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; РНОКПП НОМЕР_6 ; зазначити відомості про батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, уродженець с.Ковалівка Миколаївського району Миколаївської області; при внесенні вказаних змін прізвище дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначається за прізвищем батька ОСОБА_1 , а по батькові дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за іменем батька ОСОБА_1 .

З урахуванням внесених змін, видати нове свідоцтво про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Фінансовому органу Управління Державної казначейської служби України у Миколаївському районі Миколаївської області повернути позивачу ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Миколаївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 25379302, адреса: пров. Кур`єрський,7 м.Миколаїв.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрована: АДРЕСА_1

Суддя Олена ЛОПІНА