Рішення № 138953538, 13.08.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/523/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Рахімової О.В.,

при секретарі Скорик І.Б.,

розглянувши в місті Броди у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 22.06.2025 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 540115-КС-002 про надання кредиту. Договір підписано в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із використанням одноразового ідентифікатора UA-2921 у порядку ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 27 000,00 грн. шляхом їх перерахування на вказану в анкеті банківську картку, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити фіксовані проценти за плату користування ним у розмірі 1% за кожен день фактичного користування. Денна процентна ставка узгоджена сторонами з дотриманням вимог ч. 5 ст. 8 та п. 17 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач вказав, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, натомість відповідач умови договору належним чином не виконала, здійснивши лише часткову оплату на загальну суму 11 522,80 грн. Такі дії відповідача позивач розцінює як фактичні дії щодо визнання боргу та правомірності вимог, посилаючись на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Товариство окремо наголосило, що нарахування процентів здійснювалося виключно в межах строку дії договору (як правомірна плата за ст. 1048, 1056-1 ЦК України), а після закінчення цього строку нарахування відсотків припинилось, що відображено в автоматично сформованому розрахунку. Натомість заборгованість, що виникла поза межами строку кредитування, нарахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем, станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 79 164,80 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Заборгованість складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту - 26 460,00 грн; прострочених процентів (в межах строку дії договору) - 37 044,00 грн; простроченої комісії - 2 690,00 грн; відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України - 12 970,80 грн. (Штрафні санкції позивачем не нараховувалися - 0,00 грн).

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 11 березня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, просить суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, в судове засідання не з`явилася.

23.04.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування зазначає, що не підписувала кредитний договір №540115-КС-002 від 22.06.2025 за допомогою одноразового ідентифікатора. Надані позивачем паперові копії не є електронними документами у розумінні ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг». Позивач не надав доказів реєстрації відповідача в ІТС, генерації та направлення їй СМС-ідентифікатора, а також файлу оригіналу договору з КЕП/ЕЦП для перевірки його автентичності.

Відповідач зазначає, що нарахування штрафних санкцій та процентів на підставі ст. 625 ЦК України є протиправним, оскільки суперечить п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який забороняє такі нарахування у період дії воєнного стану в Україні. Заявлені до стягнення проценти (37 044,00 грн) суттєво перевищують тіло кредиту (26 460,00 грн), порушують принципи розумності, добросовісності та права відповідача як споживача. У разі задоволення позову відповідач просить зменшити розмір відсотків щонайменше до розміру тіла кредиту.

Відповідач наголошує, що відповідачка є дружиною (вдовою) військовослужбовця ЗСУ та учасника бойових дій ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період дії особливого періоду військовослужбовцям та їхнім дружинам штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідач стверджує, що позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів (виписок, меморіальних ордерів) на підтвердження факту перерахування та зарахування коштів на рахунок відповідача. Наданий розрахунок заборгованості є одностороннім документом, а копія платіжного доручення не містить відміток банку про виконання та чітких ідентифікаційних даних отримувача.

А тому просить, відмовити повністю ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 22.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 540115-КС-002 про надання кредиту.

Зазначений Договір був укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Відповідач через вебсайт позивача здійснила вхід до особистого кабінету (за допомогою логіна та пароля) та подала заявку на отримання кредиту, де самостійно вказала реквізити своєї банківської картки. Після погодження заявки позивач розмістив в особистому кабінеті пропозицію (оферту) укласти договір. Того ж дня відповідач прийняла оферту на визначених у ній умовах, ввівши та відправивши одноразовий ідентифікатор (СМС-код) UA-2921, який був надісланий позивачем на її верифікований номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1 договору кредиту, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу грошові кошти в розмірі 27 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за його користування на умовах договору та правил про надання грошових коштів у кредит, які є невід`ємною частиною договору. Сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою і становить 1 % за кожен день користування, які нараховуються на залишок заборгованості, наявну на початок календарного дня (пункт 2 Договору). Пунктом 3 договору встановлено чіткий графік платежів, обов`язковий для виконання прозичальником.

ТОВ «БІЗПОЗИКА» повністю виконала свої договірні зобов`язання, перерахувавши кошти в сумі 27 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , яку відповідач зазначила в анкеті особистого кабінету, що підтверджується листом АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260325/78372-БТ від 30.03.2026 року з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також, надано виписку по рахунку НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 22-06-2025 - 07-12-2025 року з якої судом встановлено факт зарахування 22.06.2025 року 27 000,00 грн.

Також встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів і сплати процентів не виконала. За час дії договору вона здійснила лише часткове повернення коштів на загальну суму 11 522,80 грн. Згідно з наданим автоматизованим розрахунком позивача, станом на 15.02.2026 року утворилась прострочена заборгованість у загальному розмірі 79 164,80 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 26 460,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 37 044,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 12 970,80 грн; суми прострочених платежів за комісією - 2 690,00 грн.

Досліджуючи обставини укладення правочину, суд виходить із того, що цивільні правовідносини розвиваються в умовах цифровізації, що передбачає легітимність електронного документообігу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому абзац другий частини другої цієї статті прямо вказує: договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні норми містяться у ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», де зазначено, що електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Стаття 12 цього ж Закону визначає, що моментом підписання електронної правової угоди є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрової послідовності, що надсилається особі у вигляді СМС-коду або пароля).

У даній справі відповідач пройшла реєстрацію в ІТС позивача, ознайомилася з умовами кредитування (паспортом кредиту та офертою) та за власною волею ввела одноразовий ідентифікатор UA-2921. Без входу до системи та введення цього коду укладення договору та подальше отримання грошей було б неможливим. Отже, сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину.

Крім того, суд наголошує, що відповідач здійснила часткову оплату боргу в розмірі 11 522,80 грн. Сплачуючи ці кошти, вона вчинила дії, які беззаперечно свідчать про визнання нею самого факту укладення договору, його умов та правомірності вимог кредитора.

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 вказано, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14-ц зазначено, що часткова сплата боржником основного боргу або санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Аналогічний підхід щодо чинності електронних договорів міститься у постановах Верховного Суду у справах № 524/5556/19 та № 127/33824/19. Таким чином, договір є дійсним, правомірним і обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов`язанні визначено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Обов`язок повернути позичені кошти у строк та в порядку, що встановлені договором, закріплений також спеціальною нормою - ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до ст. 610, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов є порушенням зобов`язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Оскільки відповідач заборгувала частину тіла кредиту в розмірі 26 460,00 грн і не повернула її у визначений строк, ця сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Суд наголошує, що за кредитним договором плата за користування коштами є базовою умовою (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Суд дослідив розрахунок заборгованості та встановив, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» здійснювало нарахування процентів у розмірі 1 % щоденно виключно в межах узгодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору нарахування процентів за договором було припинено, а сума прострочених договірних процентів зафіксувалася на рівні 37 044,00 грн.

Суд зазначає, позивач не здійснював нарахувань поза межами строку дії договору. Нарахована сума процентів (37 044,00 грн) є правомірною платою за фактичні дні користування грошима в межах дії договору і підлягає стягненню.

Відповідачу нараховано прострочені платежі за комісією в розмірі 2 690,00 грн. Оцінюючи легітимність цієї вимоги, суд звертається до норм Закону України «Про споживче кредитування». Пункт 4 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначає, що загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги. Частина 2 ст. 8 Закону прямо декларує право кредитодавця включати до загальних витрат комісії, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту (зокрема, за обслуговування кредитної заборговості, юридичне оформлення тощо). Постанова Правління НБУ від 11.02.2021 року № 16 затвердила Правила, які зобов`язують фінансові установи деталізувати ці складові у графіку платежів. Укладеним договором та правилами ТОВ «БІЗПОЗИКА» чітко передбачило нарахування комісії та включило її до графіка платежів, з яким відповідач погодилась при підписанні договору. Тому вимога про стягнення комісії у сумі 2 690,00 грн. є обґрунтованою.

Щодо стягнення сум на підставі статті 625 ЦК України позивач заявив вимогу про стягнення 12 970,80 грн. відсотків за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Суд наголошує, що не слід ототожнювати договірні проценти (як плату за позику за ст. 1048 ЦК України) та проценти за ст. 625 ЦК України, які є мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України імперативно встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних (або інший розмір відсотків, визначений договором чи законом) за весь час прострочення.

Оскільки відповідач допустила тривале прострочення повернення грошей, нарахування відсотків як санкції за порушення зобов`язання є законним захистом майнових інтересів кредитора.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - у загальному розмірі 79 164,80 грн.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 540115-КС-002 про надання кредиту від 22.06.2025 року, що становить 79 164,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Рахімова