Рішення № 138953486, 11.08.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 337/573/26

Провадження №: 2/336/2789/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 39 169,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.02.2019 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з наступними основними умовами: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії до 200 000,00 грн., процентна ставка 35,99% річних, фіксована, порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Банк взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши у розпорядження відповідачки кредитні кошти. Угоді присвоєно № CCNG-617254234. Відповідачка активно користувалась кредитними коштами. Однак свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 23.02.2021 утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 39 169,53 грн.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» була укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ».

23.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача. Так, позивач набув статусу кредитора за кредитним договором від 11.02.2019, укладеним між АТ «Альфа-банк» та відповідачкою. Станом на 23.02.2021 сума заборгованості становить 39 169,53 грн.

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 39 169,53 грн. та понесені судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3328,00 та витрати на професійно правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Ухвалою судді від 03.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.04.2026 від представника відповідачки адвоката Александрова О.О. який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 04.04.2026, надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтуванні якого зазначив, що на даний час у відповідачки інше прізвище « ОСОБА_2 », на підтвердження долучив копію свідоцтва про шлюб.

Щодо вищезазначених позовних вимог, заперечив в повному обсязі, вказавши що вони є необґрунтованими, посилаючись на наступне. Позивач в позовній заяві зазначає що 11.02.2019 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. До позовної заяви Позивач додав оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, а також паспорт споживчого кредиту. Однак, відповідачці не було надано для ознайомлення зазначені вище документи, а отже вона була не обізнана з умовами кредитування. Позивачем також не надається до позовної заяви, акцепт відповідача на оферту відповідача (яку теж не було надано) на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту.

В паспорті споживчого кредиту позивачем не визначено суми кредиту. В п. 3 паспорту споживчого кредиту строк кредитування визначено лише числом «12» без визначення періоду (днів, місяців, років). Отже строк кредитування не встановлено. В паспорті споживчого кредиту не визначено строк погашення кредиту та періодичність погашення кредиту, а отже не підлягає застосуванню підвищена процентна ставка при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Отже, вимога позивача щодо нарахування процентів є безпідставною.

Щодо розрахунку заборгованості наданого позивачем, зазначає, що він є не чіткий та не розбірливий. Не можливо встановити суми тіла кредиту, процентів, інших нарахувань. Крім того, враховуючі те, що нарахування позивачем процентів є безпідставним та відповідні умови не узгоджені з відповідачкою, то сума оплат, які здійснені відповідачкою та враховані позивачем як сплачені проценти, повинно бути зараховано до суми погашень по тілу кредиту.

В преамбулі акцепту пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії є посилання на Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між Банком та Клієнтом (далі Договір). Проте, відповідачка не була ознайомлена та не підписувала відповідного Договору. Позивач не долучив до позову відповідний Договір та не надає підтверджень, що відповідачка ознайомилась з умовами Договору, а також те, що вказаний Договір на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є безпідставні та не підлягають задоволенню. Крім того, окремо прохав зменшити стягнення витрат на професійно правничу допомогу, які були витрачені позивачем.

20.04.2026 від представника позивача Наваренка В.Г., надійшла відповідь на відзив, в обґрунтуванні якої зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими, на підставі наступного. На підтвердження прийняття вищезазначеної оферти яку долучено позивачем до позову, АТ «Альфа Банк» було видано кредит, що підтверджується долученою виписку по рахунку. Укладення договору між позивачем та відповідачкою відбувалось шляхом прийняття оферти відповідачкою, тобто прийняття оферти відповідачкою від АТ «Альфа Банк» і є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору чітко вказані в письмовій оферті відповідачки на отримання кредиту.

Посилання представника відповідачки, стосовно того, що відповідачка не підписувала кредитний договір, не є належними, оскільки після надходження коштів на рахунок відповідачки вона користувалась кредитними коштами.

Посилаючись на п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту, а тому долучені позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту на виконання своїх зобов`язань.

Посилаючись на вищевикладене, прохав позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідачка ОСОБА_1 до суду не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідачки, адвокат Александров О.О., в судове засідання з`явився підтримав обставини зазначені у відзиві, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно дослідивши обставини справи, надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 11.02.2019 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з наступними основними умовами: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, мета кредиту для особистих потреб, ліміт кредитної лінії до 200 000,00 грн., процентна ставка 35,99% річних, фіксована, порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань перед банком та закриття рахунку. Угоди присвоєний номер № CCNG-617254234. В графі з написом «Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії отримав» стоїть підпис клієнта. Тобто відповідачка власноруч підписала вищезазначену оферту.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитом № CCNG-617254234 станом на 23.02.2021, вбачається, що 11.02.2019 відповідачка збільшила кредит до суми 25 000,00 грн., та користувалась цими коштами, зокрема на задоволення продовольчих потреб. Відповідачкою періодично здійснювались сплати по кредитн, однак з 17.10.2019 відповідачкою не було здійснено жодну оплату в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Внаслідок чого, відповідачка має заборгованість за кредитним договором від 11.02.2019 в розмірі 35 095,91 грн.

Дослідивши розрахунок заборгованості, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, суд вбачає, що позивачем при подачі позову до суду було невірно зазначено суму заборгованості відповідачки.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» була укладено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ».

23.02.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ФОРТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідачки. Так, позивач набув статусу кредитора за кредитним договором від 11.02.2019, укладеним між АТ «Альфа-банк» та відповідачкою. Станом на 23.02.2021 сума заборгованості становить 35 095,91 грн.

Беручи до уваги відзив представника відповідачки та відповідь на відзив представника позивача, вважаю, що вищезазначені вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідачка частково виконувала свій обов`язок, однак в подальшому надані їй кредитні кошти в строк, передбачений кредитним договором не повернула. За змістом зазначеного договору відступлення прав вимоги та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідачки щодо сплати відповідної суми заборгованості за кредитним договором. Після відступлення права вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 39 169,53 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення з відповідачки суми заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості станом на момент згортання активу у зв`язку з продажем згідно Договору Факторингу 1 «ФК ФОРТ» у розмірі 35 095,91 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024, згідно з яким правова допомога ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надавалась адвокатом Литвиненко О.І. Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг №4 від 02.06.2025, платіжної інструкції №2732 від 10.06.2025, вартість наданих адвокатом Литвиненко О.І. послуг склала 9200,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).

Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність складності справи не подавалось.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5,9 ст.141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача жодного разу не прибував у судове засідання, деякі послуги дублюються та є похідними одна від одної, тощо. У зв`язку із чим у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником позивача на надання правової допомоги згідно вказаного в акті наданих послуг переліку, а також щодо співмірності та справедливості зазначених сум.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 4 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що позовну заяву задоволено частково (на 89,60%), з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3584,00 грн. (4000,00 грн. * 89,60%).

Відповідно до ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково (на 89,60%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2981,90 грн. (3328,00 грн. * 89,60%).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № № CCNG-617254234 від 11.02.2019 в розмірі 35 095,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в сумі 2981,90 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3584,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», ЄДРПОУ: 40340222, адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. Солом`янська, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя П.Л. Коваленко

11.08.26