Рішення № 138953465, 12.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/1291/26

Номер провадження 2/337/1293/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 29.06.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримала кошти у розмірі 6 500,00 гривень. У зв`язку з невиконанням умов договору щодо повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 28 686,45 грн, у тому числі 6 500,00 грн за основною сумою боргу, 9 186,45 грн за нарахованими процентами, 13 000,00 грн неустойка за кожен день прострочення повернення позики.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28 686,45 грн в судовому порядку. Крім того, просить стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (5 000,00 гривень).

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.03.2026 відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

09.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не є доказом укладення договору, позивач не довів факт укладення кредитного договору в електронній формі, не довів проведення процедури верифікації відповідача; позивач не довів того, що відповідач погодився на умови кредитування, сам відповідач заперечує погодження істотних умов договору; позивач не подав докази розміру заборгованості, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження розміру наданих відповідачу кредитів, перевірити розмір нарахованої суми боргу неможливо; позивач не довів наявність підстав для стягнення комісії з надання кредиту; позивач не довів наявність підстав для нарахування неустойки у розмірі 13 000,00 гривень, оскільки наразі, в період введення воєнного стану, боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України та неустойки, а неустойка підлягає списанню; розмір нарахованих відсотків є несправедливим, оскільки перевищує 50 відсотків тіла кредиту; відповідач не отримував вимог про дострокове погашення кредитної заборгованості. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

16.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій сторона заперечила проти доводів відповідача. Представник зазначив, що кредитний договір було укладено сторонами у формі, визначеній Законом України «Про електронну комерцію», кошти було перераховано на картку, зазначену відповідачем в договорі, позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Щодо розміру процентів, то вони нараховувались правильно, своїх контррозрахунків сторона не надала; щодо дострокового стягнення боргу за договором позивач зазначив, що договором передбачена можливість дострокового повернення кредиту у випадку дострокового припинення надання товариством фінансових послуг. Оскільки Національний банк України відкликав ліцензію у позивача на підставі його заяви, відповідно виникло право вимоги дострокового повернення кредиту.

04.08.2026 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, у якій сторона не погодилася з доводами позивача. Зазначила, що позивач не спростував заперечення щодо непогодження умов кредитування, стягнення комісії є необгрунтованим, стягнення неустойки є необгрунтованим, розмір відсотків є несправедливим. Заборгованість за кредитним договором відсутня, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В судові засідання, призначені на 01.05.2026, 11.06.2026, 12.08.2026 сторони не з`явилися, скористалися своїм правом надання заяв по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. З огляду на належне повідомлення сторін про дату, час і місце судового засідання, відсутність підстав для відкладення розгляду справи, наявність відзиву відповідача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо оцінки позицій сторін в частині укладення кредитного договору в електронній формі суд зазначає наступне.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 545/1750/21 (постанова від 29.05.2024).

Суд встановив, що договір надання грошових коштів у кредит від 29.06.2025 між сторонами був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора 2135.

Відповідно до п. 2.3 договору розмір кредиту складає 6 500,00 гривень, стандартна процентна ставка (п. 2.6.1 договору) 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

На виконання ухвали суду від 11.06.2026 від АТ «Універсал банк» отримано відповідь, відповідно до якої на платіжну картку, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 29.06.2025 зараховані кошти від Tov Innova Finans у розмірі 6 500,00 гривень.

Суд бере до уваги, що прізвище відповідача в позові і у відповіді банку відрізняється, водночас власне ім`я та по батькові, РНОКПП, а також адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ) співпадає, а тому, на підставі викладеного, керуючись стандартом доказування «баланс ймовірностей» суд вважає встановленими обставини укладення кредитного договору відповідачкою та отримання нею коштів кредиту у розмірі 6 500,00 гривень.

Щодо розрахунку заборгованості в частині нарахування процентів.

Позивачем було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 29.06.2025 до 23.02.2026.

Ретельно перевіривши розрахунок, суд дійшов висновку, що розрахунок процентів здійснено правильно, відповідно до пункту 2.6.1 кредитного договору, підстав вважати вказаний розрахунок некоректним у суду немає.

Щодо розрахунку заборгованості в частині нарахування неустойки.

Позивач просить стягнути з позивача неустойку у розмірі 13 000,00 гривень за кожен день прострочення повернення позики.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки позивач нарахував неустойку в період дії воєнного стану в Україні, позовні вимоги в частині стягнення пені з відповідача є такими, що не грунтуються на Законі.

Відтак, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись стандартом доказування, що грунтується на балансі ймовірностей, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 15 686,45 грн, у тому числі у тому числі 6 500,00 грн за основною сумою боргу, 9 186,45 грн за нарахованими відсотками. Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Щодо стягнення судового збору судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 31 від 26.02.2026. З огляду на часткове задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача частина сплаченого судового збору у розмірі 1 455,87 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обидві сторони у своїх заявах по суті заявили про понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд, беручи до уваги характер спору, його значення для сторін, дійшов висновку про наявність підстав для призначення додаткового судового засідання з метою вирішення питання про судові витрати (в частині витрат на професійну правничу допомогу), та вирішив встановити сторонам строк до 17 серпня 2026 року (включно) для подання відповідних доказів.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 19, 58, 76-81, 95, 121, 126-127, 133, 137, 141-142, 191, 223, 264-265, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 686,45 грн, судовий збір у розмірі 1 455,87 грн, всього на загальну суму 17 142,32 грн (сімнадцять тисяч сто сорок дві гривні 32 копійки).

Встановити сторонам строк до 17 серпня 2026 року (включно) для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 19 серпня 2026 року о 09 годині 55 хвилин, яке провести без повідомлення учасників справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, б. 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243).

Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ