Рішення № 138953435, 03.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3373/26 2/335/2339/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2077898 від 06.02.2025 у загальній сумі 51 891,00 грн, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 06.02.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2077898, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «Селфі Кредит» надав відповідачу кредит в розмірі 6 500 гривень.Вказаний Договір було укладено шляхом накладення електронного підпису відповідача ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

28.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №28082025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Позика» належне йому право вимоги у тому числі, до відповідача за кредитним договором №2077898.

Зазначає, що відповідач не виконав умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 51 891,00 грн., яка складається з: 14 700,00 грн. сума основного боргу; 29 841,00 грн. сума нарахованих процентів.

На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 51 891,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн., а також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Згідно відповіді №2545233 від 01.04.2026 року щодо отримання інформації про внутрішнього переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована як ВПО: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 01.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача- адвокат Сугира В.С. під час судового засідання 29.07.2026 року зазначив, що відповідач ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Під час судового засідання 29.07.2026 судом завершено розгляд справи по суті, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

В судовому засіданні оголошено перерву до 03.08.2026 року

У судове засідання 03.08.2026 учасники процесу не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 06.02.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2077898, відповідно до змісту якого позикодавець - ТОВ «Селфі Кредит» надав відповідачу кредит в розмірі 14 700,00 гривень строком на 364 днів (п.1.2, 1.3 Договору).

Тип процентної ставки фіксована; Стандартна процентна ставка становить 1% в день; Загальні витрати на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складають 23 205 грн.; Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 2397,81%; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 68 208 грн. (п.1.5, п.1.5.1, п.1.8-1.10 Договору).

Згідно п. 6.4 Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2 2205,00 грн. на 3 день такого невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.1. договору); та у розмірі 441,00 грн. починаючи з 4 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до графіку платежів, загальна сума процентів за користування кредитом складає 53 508 грн., реальна річна процентна ставка дорівнює 2397,81%, а загальна вартість кредиту складає 68 2028,00 грн.

Вищевказаний Кредитний договір №2077898 та додаток № 1 до нього були підписані 06.02.2025 року електронним підписом ОСОБА_1 у формі одноразового ідентифікатора С589.

Також відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек», 06.02.2025 року о 17:05:11 ТОВ «Селфі Кредит» було успішно перераховано кошти на суму 14 700,00 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №2077898 від 06.02.2025 року станом на 28.08.2025 року становить 51 891,00 грн., з яких: 14 700,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 29 841,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 7350,00 грн. сума штрафних санкцій.

28.08.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №28082025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Селфі Кредит» відступило ТОВ «ФК «Позика» належне йому право вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно витягу із додатку № 1 до Договору факторингу №28082025 від 28.08.2025 року, до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2082828 від 08.02.2025 року у розмірі 51 891,00 грн., з яких: 14 700,00 грн. сума заборгованості за тілом кредиту, 29 841,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 7350,00 грн. сума штрафних санкцій.

Таким чином, в підписаному відповідачем договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Досліджені судом письмові докази підтверджують укладення відповідачем кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, а також неналежне виконання умов договору. Розрахунок заборгованості підтверджує існування заборгованості, наявність якої відповідачем не спростовано жодними доказами.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1)припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Договір був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним цифровим підписом.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресова пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір № 2082828 від 08.02.2025 року підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 факту укладення кредитного договору та отримання ним кредитних коштів не заперечувала.

Крім цього, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Тобто, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки його повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодився із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язаний його виконувати в повному обсязі.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

В даному випадку позивачем було надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитного договору та розміру заборгованості, а відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) виснувала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину, оскільки у встановленому порядку договір (або окремі його частини) недійсним не визнаний.

Зокрема, відповідачем не заявлено вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду не надано, також не надано спростування наданого позивачем розрахунку.

Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 04.05.2026 р. строком на 90 діб.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Позивачем нарахований штраф в розмірі 7 350,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 7 350,00 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 44 541,00 грн., з яких: 14 700,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 29 841,00 грн. - сума заборгованості за процентами.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ПОЗИКА» задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір, у розмірі пропорційному розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 285,28 грн. виходячи з розрахунку: 44 541,00 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 51 891,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із матеріалів справи, попередній розрахунок витрат на правову допомогу адвоката становить 6 000,00 грн.

Так, на підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено: копію договору № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026, додаткова угода від 02.01.2026 № 2077898 до Договору про надання правничої допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, детальний опис робіт, акт надання послуг на підтвердження факту надання правничої допомоги (виконання робіт, надання послуг), копію адвокатського свідоцтва Серії КС №11628/10 на ім`я Горобей Р.Г.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, які передбачають, що у разі часткового задоволення позову розподіл витрат підлягає пропорційно до розміру задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5150,14 грн (розрахунок (6000,00 х 44 541,00 /51891,00 = 5150,14).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81,141,223,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором №2077898 від 06.02.2025 у загальному розмірі 44 541 (сорок чотири тисячі п`ятсот сорок одну) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 285 (дві тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 28 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5150 (п`ять тисяч сто п`ятдесят) грн. 14 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», ЄДРПОУ 39493634, юридична адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса проживання ВПО: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, враховуючи безпекову ситуацію у м. Запоріжжі, повний текст рішення складено 12.08.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко