Рішення № 138953221, 18.02.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/6512/25

Провадження № 2/331/947/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Світлицької В.М.

за участю секретаря Солов`ян О.С.,

розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Запорізький міський центр соціальних служб про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Запорізький міський центр соціальних служб про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначено, що на обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, як така що опинилась у складних життєвих обставинах згідно наказу № 5864 від 31.11.2025, перебуває неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою взяття дитини на облік є скоєння психологічного насилля над дитиною. 27.10.2025 р. до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради звернулась дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка повідомила, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі слів неповнолітньої ОСОБА_1 батько зник безвісти на війні, мати систематично вчиняє насильство психологічного та фізичного характеру. 29.10.2025 р. здійснено вихід за місцем проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 , з`ясовано, що родина складається з 4 осіб: матері ОСОБА_2 , баби ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_1 , та сестри ОСОБА_4 . В квартирі антисанітарія, присутній стійкий неприємний запах, розкидані речі, багато тарганів. У наявності меблі та техніка, для дитини облаштовано спальне місце, речі та взуття за віком, продукти харчування. Зі слів неповнолітньої ОСОБА_1 , мати принижує її, систематично вчиняє насильство психологічного та фізичного характеру по відношенню до неї. Дитина в минулому різала вени (показувала шрами). Батько дитини постійно вживав алкогольні напої та бив дитину. Відповідно до сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2023 № 15/1201 батько дитини, ОСОБА_5 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , виконуючи бойове завдання за призначенням під час ведення бойових дій, зник безвісті 22.09.2023 поблизу населеного пункту Андріївна, Донецької області. 29.10.2025 р. неповнолітня ОСОБА_1 виявила бажання про вилучення її з родини матері ОСОБА_2 . Мати була проти вилучення дитини. Враховуючи вище викладене, начальником та спеціалістами Відділу проведено Акт рівня безпеки дитини, з результатами якого було зроблено висновок проте, що подальше перебування дитини в родині «дуже небезпечно» та прийнято рішення про негайне відібрання дитини. 30.10.2025 р. мати ОСОБА_2 з`явилась до відділу та надала письмове пояснення в яких зазначила, що на початку жовтня 2024 вона разом з доньками: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виїхали з Донецької обл., Покровського р-н„ м. Курахове. Одразу родиною заселилися в шелтер за адресою: АДРЕСА_2 , а в кінці листопада 2024 родина знайшла житло за адресою: АДРЕСА_1 , та переїхала. З моменту мешкання у шелторі у жінці з донькою ОСОБА_6 почали виникати непорозуміння, дитина почала грубити матері та агресивно себе поводити. ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертались до невролога та психолога. Мати зобов`язалась навести лад у житлі та провести санітарну обробку житла. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК МОЗ України серія 10 ААБ № 383461 від 01.02.2012 р. ОСОБА_2 має ІІ групу інвалідності. Зі слів ОСОБА_2 жінка доглядає за старшою донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має інвалідність і за свекрухою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 яка має сахарний діабет. Згідно довідки до акта огляду МСЕК МОЗ України серія 12 ААБ № 418025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має інвалідність з дитинства І групи та потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до довідок департаменту соціального захисту населення України ЗМР всі члени родини мають статус внутрішньо переміщених осіб. 03.11.2025 р. неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала письмові пояснення, в яких зазначила, що наразі перебуває у відділенні ментального здоров`я КНП «Запорізької обласної клінічної дитячої лікарні» ЗОР, куди була доставлена за власним бажанням у зв`язку з психологічним насиллям у родині. За час перебування в лікарні мати, ОСОБА_2 , відвідує, приносить гостинці, цікавиться її життям та хоче повернути дитину додому. Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бажає повернутися додому до матері, налагодити стосунки з нею та пройти лікування. 05.11.2025 р. на засіданні комісії розглядалося питання про подачу позову до суду про відібрання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав. Начальник відділу соціальної роботи по Олександрівському району ЗМЦСС повідомила членів комісії, що після відібрання дитини відвідувала родину ОСОБА_7 / ОСОБА_8 , проте санітарно-гігієнічні умови не поліпшилися, єдині зміни, що відбулися-прибрано зайві речі в зоні кухні. Посилаючись на зазначені обставини, просили суд відібрати неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення її батьківських прав; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь фізичної чи юридичної особи, на утриманні якої буде перебувати неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, затвердженого для дитини відповідного віку.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.

10.01.2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 не згодна з позовом, оскільки додані позивачем докази не підтверджують позовних вимог. В позовній заяві позивач посилається виключно на пояснення неповнолітньої ОСОБА_1 , які вона надала при зверненні до служби, тобто 27.10.2025 року. В подальшому ОСОБА_1 змінила свою думку та зазначила, що хоче проживати вдома та налагодити стосунки з матір`ю. Також ОСОБА_1 пояснила, що мати весь час знаходження її у лікарні, відвідувала доньку, приносила передачі тощо. Вважає, що звернення ОСОБА_1 до органів опіки було суто емоційним та спонтанним рішенням, а не результатом сталої проблеми в сім`ї. Слід зазначити, що ОСОБА_1 з кінця листопада 2025 року по даний час за власним бажанням проживає вдома з сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , що само по собі свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Наразі стосунки між матір`ю та дочкою стабілізувались та є нормальними. З часу звернення ОСОБА_1 до органів опіки та піклування та обстеження органами опіки умов проживання дитини та її сім`ї, ОСОБА_2 виконала інші вимоги органу опіки та піклування, уклала декларації для себе та доньки з сімейним лікарем, навела лад у помешканні, потравила комах тощо. Позивач не надав суду доказів, що ОСОБА_2 свідомо та регулярно не виконувала належним чином своїх батьківських обов`язків, а також того, що на даний час вказане продовжується. Епізоди конфліктів між відповідачем та донькою пояснюються емоційним напруженням обох сторін, пов`язаних з війною та залишенням свого місця проживання, важкою життєвою ситуацією відповідача, яка, будучі сама особою з інвалідністю ІІ групи, несе одноосібну відповідальність та доглядає за дочкою особою з інвалідністю І групи, матір`ю чоловіка особою похилого віку та неповнолітньою ОСОБА_1 . Чоловік ОСОБА_2 , захищаючи Україну, зник без вісті. Отже, сама ОСОБА_2 потребує психологічної та іншої допомоги та підтримки. Відібрання у ОСОБА_2 дитини стане ще одним важким ударом, остаточним руйнуванням сім`ї. Вважає, що епізоди конфліктів між матір`ю та дитиною віком 17 років з побутових мотивів, не можуть слугувати підставою для відібрання дитини у судовому порядку. З інформації, отриманої з закладу освіти та органів поліції, ОСОБА_2 не притягалась до будь-якої відповідальності, постійно приділяє увагу доньці, цікавиться її успіхами, алкогольні напої та наркотичні засоби не вживає. В позовній заяві відсутні докази неналежного та систематичного невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини. Є непрямі докази поодиноких епізодів конфліктів, які визнала відповідач, однак вони не дають підстав для такого радикального заходу як відібрання у неї доньки та подолані на цей час. Крім того, в інформації Запорізького міського центру соціальних служб від 30.10.2025 р., зокрема, зазначено, що емоційна поведінка дівчини не була узгодженою із подіями, про які вона розповідала, мати визнала, що могла ображати дочку, що усвідомила свою поведінку. Мати ОСОБА_2 , піклується про доньку в міру своїх матеріальних та фізичних можливостей, доклала достатніх зусиль для зміни своєї поведінки та уникнення конфліктів з донькою, побудови нормальних сімейних стосунків, для приведення житла у нормальний стан. Відповідач ОСОБА_2 бажає й надалі опікуватись донькою та піклуватись про неї, приймати участь у вихованні, виняткові причини для відібрання у неї дитини відсутні. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 26.01.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, зазначили про відсутність підстав для відібрання дитини, всі недоліки виправлені, відповідач змінила ставлення до дитини та бажає приймати участь у їх вихованні.

Представник третьої особи Запорізького міського центру соціальних служб в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно, серії НОМЕР_2 від 29.10.2024 року.

Відповідно до сповіщення сім`ї від 11.10.2023 року, повідомлено, що солдат ОСОБА_5 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , виконуючи бойове завдання за призначенням під час ведення бойових дій, зник безвісті 22.09.2023 року поблизу н.п. Андріївка, Донецької області.

27.10.2025 року до служби (управління) у справах дітей ЗМР звернулася неповнолітня ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із старшою сестрою, матір`ю та бабою. Зі слів заявниці, батько зник безвісті на війні, мати систематично вчиняє насильство психологічного та фізичного характеру. Вдома антисанітарні умови проживання, дуже багато тарганів. Мати не цікавиться життям, навчанням та здоров`ям дитини.

Відповідно до наказу служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради № 5864 від 31.10.2025 р. «Про взяття на облік», неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік, як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах (скоєння психологічного насильства над дитиною).

Згідно із актом обстеження умов проживання, складеного представниками відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР від 20.10.2025 р., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що водо-, електропостачання у наявності. Є меблі та побутова техніка. Житло потребує провітрювання, речі розкидані. Неприємний запах, таргани, клопи, продукти харчування у наявності, але прострочені. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є спальне місце, речі та взуття за віком, шкільне приладдя, засоби особистої гігієни. За цією адресою проживають: ОСОБА_2 мати, ОСОБА_4 старша сестра, ОСОБА_3 баба, ОСОБА_1 дитина. Зі слів ОСОБА_6 , виникають сварки з матір`ю.

Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації ЗМР по Олександрівському району № 581 р від 30.10.2025 р., негайно відібрано неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері, ОСОБА_2 та влаштовано на повне державне утримання до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР.

30.10.2025 року ОСОБА_2 надала відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР письмові пояснення, в яких зазначила, що на початку жовтня 2024 року вона разом із доньками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виїхала з Донецької обл., Покровський р-н, м. Курахове. Одразу родиною заселилися в шелтор за адресою: АДРЕСА_2 . В кінці листопада 2024 року знайшли житло за адресою: АДРЕСА_1 , де вони мешкають зараз. З моменту мешкання в шелторі з донькою ОСОБА_6 почали виникати непорозуміння. ОСОБА_9 почала грубити та агресивно поводитися. З ОСОБА_6 зверталися до невролога та психолога. Зобов`язалася навести лад в квартирі, провести санітарну обробку житла. Зазначила, що її попереджено про відповідальність за невиконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 383461 від 18.04.2012 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має інвалідність ІІ групи з 01.02.2012 р., встановлену безстроково.

Згідно із довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 418025 від 27.03.2019 року, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має інвалідність з дитинства І групи, встановлену безстроково та потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до довідок № 2301-5003505305 від 28.10.2024 р., № 2301-5003512049 від 31.10.2024 р., № 2301-5003533006 від 20.11.2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято на облік як внутрішньо переміщених осіб, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації Запорізького міського центру соціальних служб ЗМР № 3449/03-09 від 30.10.2025 р., фахівцем із соціальної роботи та психологом спеціалізованої служби «Мобільна бригада соціально психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі», при службі первинного соціально-психологічного консультування спільно з фахівцем із соціальної роботи ВСР по Олександрівському району, спеціалістом відділу по Дніпровському району С(у)СД ЗМР та інспектором сектору ювенальної превенції ВП № 2 ЗРУП ГУНП був здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_1 . На момент візиту фахівців у помешканні перебували всі члени родини, а саме: матір ОСОБА_2 , донька ОСОБА_1 , бубуся ОСОБА_3 та старша сестра ОСОБА_4 . Зі слів неповнолітньої ОСОБА_6 , останній випадок фізичного насильства з боку матері мав місце ще тоді, коли родина проживала у м. Курахове. З початку повномасштабного вторгнення, після вимушеного виїзду з домівки, подібних випадків не відбувалося. Водночас дівчина скаржилась на психологічне насильство, яке, за її словами, проявляється у вигляді образ, криків та нецензурної лексики з боку матері на її адресу, а також стосовно бабусі та старшої сестри. ОСОБА_6 зазначила, що мати не задовольняє її погреби у лікуванні, зокрема не забезпечує відвідування вузьких спеціалістів (кардіолога, гастроентеролога, стоматолога, невролога, психіатра тощо), а також не приділяє належної уваги лікуванню бабусі та старшої сестри. Дівчина повідомила, що тривалий час не навчається, оскільки має труднощі з концентрацією уваги та перебуває у пригніченому емоційному стані. За словами ОСОБА_6 , через емоційне виснаження вона неодноразово завдала собі порізів на руці. Її також турбують незадовільні умови проживання (антисанітарія. безлад), які, зі слів дівчини, ще більше погіршують її емоційний стан. ОСОБА_6 висловила потребу в тимчасовому влаштуванні до дитячого будинку, оскільки, за її словами, вона більше не може проживати в таких умовах. Варто зазначити, що емоційна поведінка дівчини не була узгодженою із подіями, про які вона розповідала. Під час розмови спостерігалася суперечка між донькою та матір`ю, що супроводжувалася взаємними звинуваченнями. Мати не заперечувала фактів фізичного насильства, що мали місце раніше, а також визнавала, що могла ображати доньку. Водночас вона зазначила, що усвідомила свою поведінку і після переїзду до м. Запоріжжя подібного не вчиняла. З її слів, дівчина також може поводитися агресивно-кричати та висловлюватися грубо. Мати продемонструвала фахівцям місце в кімнаті, де зберігаються особисті речі дівчини, та зазначила, що ОСОБА_6 відмовляється і забороняє прибирати цей простір, оскільки вважає його своєю особистою територією. Під час спілкування з бабусею ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , остання заперечила факти психологічного насильства щодо себе та навпаки, висловила вдячність невістці за те, що та не залишила її в рідному місті під час евакуації. Квартира у якій проживає родина перебуває в незадовільних санітарно-побутових умовах: у помешканні спостерігається безлад-розкидані речі, велика кількість пакетів із продуктами харчування, які родина не розпаковує після покупки; наявний брудний посуд, неприємний запах, сліди життєдіяльності комах. У квартирі виявлено тарганів та клопів, які пересуваються по меблях, підлозі та постільній білизні. Оскільки дівчина повідомляла про почуття небезпеки та пригнічений емоційний стан, який за її словами, може призвести до суїцидальних дій, фахівцями було прийнято рішення помістити дівчину до КНІІ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР.

Згідно із інформацією Курахівського опорного закладу загальної середньої освіти № 5 Курахівської міської ради Донецької області № 105/01-21 від 31.10.2025 р., повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 10-А класі Курахівського опорного ЗЗСО № 5 з 01.09.2025 року; ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 , приділяє увагу навчанню й вихованню доньки, цікавиться її успіхами. Контакт з класним керівником підтримує. Випадки неналежного виконання нею батьківських обов`язків, зловживання алкогольними напоями, жорстке поводження з дитиною адміністрацією закладу не фіксувалися.

Відповідно до інформації ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області № 16098/42/-/06-2025 від 30.10.2025 р., повідомлено, що протягом року ОСОБА_2 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягалась, до відділу поліції не доставлялась, скарги на неналежне виконання батьківських обов`язків, зловживання наркотичними речовинами, жорсткого поводження з дитиною відносно родини протягом року не надходили.

Згідно із актом обстеження умов проживання, складеного представниками відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР від 31.10.2025 р., проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що умови проживання задовільні. Житло облаштовано меблями та побутовою технікою. Водо-, електро-, газопостачання у наявності. Неприємний запах, таргани, треба провітрити житло. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є спальне місце, речі та взуття, засоби особистої гігієни, шкільне приладдя в мінімальній кількості. За цією адресою проживають: ОСОБА_2 мати, ОСОБА_3 баба, ОСОБА_4 сестра. Мати повідомила, що почала наводити лад у помешканні.

03.11.2025 року неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надала відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР письмові пояснення, в яких зазначила, що на даний момент перебуває у відділенні ментального здоров`я КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, куди доставлена за власним бажанням у зв`язку з психологічним насиллям у родині. За час перебування в лікарні мати відвідувала її, приносила гостинці, цікавилась її життям та хоче повернути додому. Неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначила, що бажає повернутися додому, хоче разом з матір`ю пройти лікування та налагодити стосунки.

Згідно з висновком районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, як органу опіки та піклування № 581р-2792 від 06.11.2025 року, дослідивши документи, врахувавши пояснення матері, ОСОБА_2 , та письмову думку дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшли висновку про доцільність відібрання неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення її батьківських прав.

Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила, що розуміє суть справи, що розглядається та розуміє, що таке відібрання дитини. Зазначила, що на теперішній час ОСОБА_2 виконує свої батьківські обов`язки, між ними можуть бути налагоджені стосунки. Недоліки щодо стану житла за місцем їх проживання усунуті, дитина бажає залишитися з матір`ю та просить її не відбирати.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або органу опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції (рішення у справах «Гаазе проти Німеччини» від 8 квітня 2004 року, «Йогансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 р.).

З огляду на зазначене, судом відзначається, що підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дітей обстановки: їх життя, здоров`я і морального виховання.

Суд вважає, що всі вказані в акті обставини є неприпустимим та не можуть допускатися батьками по відношенню до своєї дитини під час її виховання. Водночас, позивачем не доведено, яким чином наявність вказаних фактів, як в цілому, так і кожний окремий факт створював загрозу для життя і здоров`я неповнолітньої дитини та необхідності застосування такого заходу, як негайне розлучення матері з дитиною.

Матеріали справи не містять доказів того, що залишення дитини під опікою матері могло стати наслідком жорстокого поводження або створення загрози для її здоров`я.

Самі по собі факти зазначені позивачем у актах обстеження умов проживання не можуть бути покладені в обґрунтуванням підстав, передбачених частиною 1 статті 170 СК України, для відбирання дитини від матері.

Крім того, протягом розгляду судом в рамках даної цивільної справи позову пред`явленого органом опіки та піклування в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 було вжито заходів, які змінили саму ситуацію в організації її життя та побуту, внаслідок чого були усунуті обставини, які були підставами для негайного відібрання у неї дитини.

Під час судових засідань мати дитини ОСОБА_2 зазначила, що бажає жити з донькою, усвідомила свою поведінку та дії, що вказує на усвідомлення нею необхідності належного виконання своїх материнських обов`язків, з наданих нею пояснень вбачається, що на даний час ОСОБА_2 веде активну роботу над усуненням можливих недоліків у вихованні дитини та тих обставин, які призвели до її відібрання.

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Статтею 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відібрання дітей від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я та морального виховання.

Суд виходить з того, що найкращим для неповнолітньої ОСОБА_1 є її проживання в рідній сім`ї, і більш того, відібрання дитини у матері при встановлених під час судового розгляду конкретних обставинах, що існують на даний час, не відповідає інтересам дитини.

Суд також враховує, що поведінка відповідача змінилась, вона зробила для себе висновки, бажає і надалі виконувати батьківські обов`язки, має любов до своєї дитини, і демонструє своїм ставленням дійсне бажання жити з донькою та опікуватись нею.

Порівнюючи вагомість тих обставин, на які як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особу і поведінку відповідача, а також враховуючи, що відібрання дитини від матері може бути застосовано лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров`я дитини у інший спосіб, то при наданих доказах і при вставлених судом конкретних обставинах, суд не вбачає на даний час підстав для відібрання неповнолітньої ОСОБА_1 у матері ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, та вважає, що таке відібрання не відповідатиме інтересам дитини, на підставі чого відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Позовні вимоги про стягнення аліментів є похідними від позовних вимог про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, а тому також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 170, 180, 182-183 СК України, ст.ст. 12, 13, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Запорізький міський центр соціальних служб про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.02.2026 року.

Суддя: В.М. Світлицька