Рішення № 138952731, 05.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/538/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши у порядку загального позовного повадження справу

за позовом: Козелецької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011421), вул. Євгена Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська обл., 17000;

в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, буд. 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Куликівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412432), вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Лепської Н.П.;

від позивача: Маковій Ю.Г., представника;

від відповідача: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Козелецькою окружною прокуратурою подано позов до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Куликівської селищної ради про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га шляхом:

- зобов`язання Куликівську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795337374227);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га.Крім того, прокурор просить стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подачу позовної заяви.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області було достовірно відомо, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявна земельна ділянка № 5 площею 12,4101 га (Ковчинська сільська рада) на території Куликівської селищної ради (якій присвоєно кадастровий номер 7422785500:04:001:0084), на якій знаходиться об`єкт археологічної спадщини - поселення «Ковчин-3». Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче провадження призначено на 05.08.2026, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

Прокурору, позивачу та відповідачу ухвала суду від 22.06.2025 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 22.06.2026 о 12:35 год., 12:40 год. що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, сторони в розумінні ст. 242 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, а також про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

24.06.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому відповідач повідомив про визнання повністю позовних вимог, а також відсутність заперечень щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову.

Водночас відповідач просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у зв`язку із визнанням відповідачем позову, а розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Суд прийняв заяву відповідача до розгляду.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Аналогічне положення закріплено у ч. 1 ст. 191 ГПК України, відповідно до якої позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки це не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб та вчинене уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 05.08.2026 на підставі статті частини 6 статті 240 ГПК України суд проголосив скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119 взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області згідно з додатками № 1-3.

За додатком № 2 до згаданого рішення під № 40 значиться нововиявлена пам`ятка археології Чернігівської області - поселення «Ковчин-3» (місце знаходження: с. Ковчин, Ковчинська сільська рада).

Пам`ятку археології паспортизовано 02.01.1987.

Згідно з паспортом пам`ятника - поселення «Ковчин-3», складеним 02.01.1987 (датування пам`ятника II тис. до н.е, місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Ковчинська сільська рада, с. Ковчин, за південно-східною околицею села) поселення займає ділянку лівого корінного берега р. Десна, розділене вимоїною на нерівні північно-західну і південно-східну частини. Висота тераси 1,5-2 м. Біля підніжжя її проходить про меліорована стариця р. Десни - р. Убідь. Площа поселення 160х240 м. Товщина культурного шару 0,3-0,4 м. Підйомний матеріал складає кераміка епохи бронзи (сосницька культура).

Поселення відкрите в 1986 році ОСОБА_1 . До вказаного паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам`ятки археології.

На момент її паспортизації пам`ятка перебувала на балансі колгоспу «Комітерн» с. Ковчин, під розорюваним полем.

До паспорту пам`ятки складено схематичний план поселення «Ковчин-3» з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив`язку місця розташування городища, а також облікову карту пам`ятки археології, у якій продубльовано інформацію про місце розташування та час виявлення поселення «Ковчин-3».

У паспорті пам`ятки та обліковій картці зазначено ідентичні відомості про значимість віднайденої пам`ятки зазначено: дає додаткові відомості про заселення лівобережжя Десни в епоху бронзи.

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017).

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 №643, відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки №5 (Ковчинська сільська рада) площею 12,4101 га - охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.

Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку №1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка площею 12,4101 га, розташована на території Ковчинської сільської ради;

- викопіювання з плану землекористування Ковчинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Ковчинської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка №5 орієнтовною площею 12,4101 га), де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації;

- інформаційна довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами угіддями, відповідно до якої земельна ділянка площею 12,4101 га (угіддя сільськогосподарського призначення) відноситься до земель запасу;

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 12,4101 га, розташованій на території Ковчинської сільради Куликівського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7422745500:04:001:0084; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (жовтими косими лініями) встановлено обмеження у використанні ділянки на площу 12,4101 га відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» - 01.02 «охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини»;

- відділом у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 26.10.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Куликівської селищної ОТГ, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899-р в редакції від 09.08.2017 №555-р.

Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 26.11.2018 №296-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, у порядку погодження землевпорядної документації зазначається, що на частині земельної ділянки, яка знаходиться на території Куликівської ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, зокрема, на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ковчинської сільської ради Куликівського району Чернігівської області ділянка № 5 площею 12,4101 га, розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ковчин-3» (с. Ковчин), ІІ тис до н.е. (№2339-Чр, взятого на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119; наказ Департаменту Культури і туризму, національностей та релігій від 10.10.2017 №350).

Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз`яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам`ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.

Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 26.11.2018 видано наказ №25-9169/14-18-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Куликівської селищної ради, Куликівського району, Чернігівської області загальною площею 2015,4001 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головного управління) від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг передано Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області у комунальну власність Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об`єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Рішенням 20 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради від 21.12.2018 № 482 прийнято земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 8865,4448 га у комунальну власність Куликівської об`єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів Куликівської об`єднаної територіальної громади.

На виконання вказаного рішення Куликівською селищною радою 21.12.2018 підписано акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку під № 15 земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га, яка розташована на території Ковчинської сільської ради Чернігівського району, передано Куликівській селищній раді та зазначено про відповідні обмеження у користуванні спірною земельною ділянкою.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій Березнянської селищної, Гончарівської селищної, Городнянської міської, Деснянської селищної, Добрянської селищної, Іванівської сільської, Киїнської сільської, Киселівської сільської, Кіптівської сільської, Козелецької селищної, Куликівської селищної, Любецької селищної, Михайло- Коцюбинської селищної, Новобілоуської сільської, Олишівської селищної, Остерської міської, Ріпкинської селищної, Седнівської селищної, Тупичівської сільської, Чернігівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Ковчинська сільська рада увійшла до складу територіальної громади Куликівської селищної ради Чернігівського району.

Згідно з листом Департамента культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 28.09.2023 № 15-2363/8 пам`ятки археології у межах Куликівської територіальної громади поселення «Ковчин-3», ІІ тис. до н.е., охоронний №2339-Чр, взяте на облік рішення виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 №119, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084.

Вказані відомості також підтверджуються інформацією, наявною у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективого плану формування територій Чернігівської області, виконаною на замовлення ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у 2018 році спеціалістами Київської обласної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», які мають кваліфікаційні сертифікати інженерів-землевпорядників, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У технічній документації міститься викопіювання з плану землекористування Ковчинської сільської ради про місце розташування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Ковчинської сільської ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 5 площею 12,4101 га), погоджене в.о. начальника відділу у Куликівському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначено місце розташування та орієнтовні межі цієї земельної ділянки, що підлягає інвентаризації.

Відомості щодо розташування у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 пам`ятки археології місцевого значення - поселення «Ковчин-3» (охоронний номер 2339-Чр) підтверджуються графічною частиною (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Комінтерн», де територія археологічної пам`ятки місцевого значення - поселення «Ковчин-3» по контуру позначена чорними косими лініями та замальована жовтим кольором.

Вказані відомості також підтверджуються листом Чернігівського обласного історичного музею від 02.04.1993 № 96 на адресу Чернігівського філіалу інституту Укрземпроект, яким виготовлено вказаний План роздержавлення земель КСП «Комінтерн» с. Ковчин Куликівського району. Також згідно з вказаним листом на карту землекористування сільськогосподарського підприємства «Комінтерн» нанесені пам`ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 02.04.1993.

Згідно з обліковою карткою на поселення «Ковчин-3», складеною 11.10.2017, у 1986 році площа поширення культурного шару за поверхневими зборами підйомного матеріалу складала 160х240 м. При роздержавленні земель КСП «Комінтерн» Ковчинської сільської ради поселення нанесене на карту землекористування на площі 11,75 га і занесене до форми 6-зем, як землі історико- культурного призначення.

Зіставленням викопіювання з плану землекористування Ковчинської сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 5 площею 12,4101 га), та схематичного відображення місця розташування поселення «Ковчин-3» на графічній частині проекту роздержавлення земель КСП «Комінтерн» за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний абрис її меж, позначений косими лініями та цифрою 4), встановлено, що саме викопіювання у технічній документації виконано за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ним.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна державним реєстратором Куликівської селищної ради Чернігівської області 21.03.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1795337374227, номер відомостей про речове право - 30875473).

Відповідно до Поземельної книги, відкритої відділом у Куликівському районі Голового управління Держгеокадастру у Чернігівській області 20.11.2028, земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га за цільовим призначенням віднесена до категорії земель сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення: 16.00. Землі запасу.

За твердженням прокурора, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» у частині передачі у власність Куликівської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га суперечить вимогам земельного законодавства та законодавства в сфері охорони культурної спадщини, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування, а тому є незаконним. З урахуванням положень статей 53,54 Земельного кодексу України, статей 17, 34 Закону України Про охорону культурної спадщини земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084, площею 12,4101 га не може вибувати із державної власності, а також не підлягає передачі з державної до комунальної або іншої форми власності, у зв`язку з чим прокурор звернувся за захистом інтересів держави.

Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Листом від 24.04.2026 № 50-72-1709вих-26 Козелецька окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення обставин перебування у комунальній власності земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташовані пам`ятки археології: поселення «Ковчин-3», охоронний номер 2339-Чр. У вказаному листі Козелецька окружна прокуратура просила повідомити, чи вживалися заходи для захисту порушених інтересів держави щодо цих пам`яток та пов`язаної із ними земельною ділянкою.

Листом від 18.05.2026 № 01-01-32/5842-вих Чернігівська ОДА повідомила, що згідно з чинним законодавством Чернігівська ОДА не здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, а також не наділена повноваженнями щодо перевірки правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому відсутні підстави вживати заходи, вказані у листі.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є уповноваженими органами у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись за захистом порушених інтересів держави, однак цього не зробив.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації про усунення перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084, площею 12,4101 га (лист від 12.06.2026 № 50-72-5246вих-26).

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської обласної державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб`єктом права на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі Закон № 1805-ІІІ).

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам`ятка культурної спадщини (далі пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 1805-ІІІ археологічний об`єкт культурної спадщини рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Пунктом 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Судом встановлено, що пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ковчин-3», охоронний номер 2339-Чр (датування пам`ятника II тис. до н.е, місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Ковчинська сільська рада, с. Ковчин, за південно-східною околицею села), займає ділянку лівого корінного берега р. Десна, розділене вимоїною на нерівні північно-західну і південно-східну частини. Висота тераси 1,5-2 м. Біля підніжжя її проходить про меліорована стариця р. Десни - р. Убідь. Площа поселення 160х240 м. Товщина культурного шару 0,3-0,4 м. Підйомний матеріал складає кераміка епохи бронзи (сосницька культура), взяте на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.04.1987 № 119, а відтак набули статусу пам`ятки культурної спадщини.

Статтею 17 Закону України Про охорону культурної спадщини №1805-ІІІ врегульовані питання суб`єктів права власності на пам`ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності.

Суд враховує, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності.

Статтею 17 згаданого Закону гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою.

Суд зауважує, що частина 1 статті 54 ЗК України, яка передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності встановлює загальне правило відносно форм власності земель, віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі, на яких розміщені пам`ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, зокрема, Закону України Про охорону культурної спадщини від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.03.2026 у справі № 922/264/24.

Згідно зі статтею 34 Закону України Про охорону культурної спадщини території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 ЗК України).

Як встановлено матеріалами справи у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення «Ковчин-3», датування пам`ятника II тис. до н.е, місцезнаходження: Чернігівська обл., Куликівський р-н, Ковчинська сільська рада, с. Ковчин, за південно-східною околицею села, площею 12,4101 га, що становить 100 % від загальної площі земельної ділянки.

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га накладається на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення - поселення «Ковчин-3», що згідно зі ст. 53 Земельного кодексу України і ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить про приналежність цієї земельної ділянки (під пам`яткою) за основним цільовим призначенням на день видання спірного наказу до земель історико-культурного призначення державної форми власності з правовим статусом «пам`ятки археології».

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка площею 12,4101 га з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України Про охорону культурної спадщини (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам`ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірній земельній ділянці вказаної пам`ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України є відновлення становища, що існувало до порушення, що узгоджується з приписами частин другої та третьої статті 152 Земельного кодексу України, за якими власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється з-поміж іншого шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав тощо.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За частиною 2 цієї статті формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Частинами 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України Про Державний земельний кадастр.

Державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Статтею 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Об`єктом Державного земельного кадастру є земельна ділянка (ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Статтею 11 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Частиною 1 статті 15 вказаного закону передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка та інші.

Відповідно до положень статті 16 Закону України Про Державний земельний кадастр земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до статті 20 Закону відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру мають відповідати законодавству (ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Як вже зазначалось, під час формування та реєстрації спірної земельної ділянки всупереч закону визначено її цільове призначення як землі сільськогосподарського призначення.

Наявність відомостей щодо спірної земельної ділянки за категорією земель у Державному земельному кадастрі порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення суперечить положенням статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини.

Слід також наголосити, що ці відомості щодо категорії за основним цільовим призначенням спірної земельної ділянки суперечать її правовому режиму, як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом такий правовий режим пов`язаний із фактом розташування на ній пам`ятки археології місцевого значення поселення «Ковчин-3».

За наведених обставин, враховуючи те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га накладається на земельну ділянку, на якій знаходиться пам`ятка археології і яка не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, подальша наявність відомостей в Державному земельному кадастрі щодо неї як об`єкта цивільних прав порушуватиме основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону).

Зі змісту наведеної норми слідує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та ін.).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га перебуває у комунальній власності.

На переконання суду, державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку здійснена протиправно, адже належним розпорядником спірної земельної ділянки відповідно до статті 122 ЗК України є Чернігівська обласна державна адміністрація.

Водночас відповідний запис про речове право в Державному реєстрі речових прав формально наділяє Куликівську сільську раду Куликівського району Чернігівської області певними юридичними правами щодо земельної ділянки й одночасно позбавляє відповідних прав законного власника державу.

Звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача спрямоване на реалізацію права власника на формування земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, зумовленим особливим статусом землі.

Разом з тим суд зауважує, що реєстрація спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з визначенням її меж, площі та цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення порушує право держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації на використання земельної ділянки за її цільовим призначенням з урахуванням встановлених законом обмежень на використання земель історико-культурного призначення.

Вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки та державної реєстрації речових прав на неї є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

За встановлених судом обставин земельна ділянка з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101, право власності на яку зареєстровано за Куликівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області, належить до земель державної власності та не вилучалась у встановленому порядку, відтак позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку є належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямованим на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською сільською радою Куликівського району Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї призведе до припинення існування такого об`єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об`єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам`ятки археології.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24, в пунктах 161, 184 якої зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. Ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Враховуючи обставини справи, вимогу прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку суд кваліфікує як негаторний позов, зважаючи що власник земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.

Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем та обґрунтованості позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Заява, в якій відповідач визнав позов, подана до суду 24.06.2026, тобто до початку підготовчого засідання, призначеного на 05.08.2026.

При поданні позову до суду прокурором сплачено 7987,20 грн судового збору.

Відтак, судовий збір в сумі 3993,60 грн покладається на відповідача, а в сумі 3993,60 грн підлягає поверненню Чернігівській обласній прокуратурі з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Куликівською об`єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412432, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300) на земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1795337374227).

4. Зобов`язати Куликівську селищну раду (код ЄДРПОУ 04412432, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300) повернути державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000)земельну ділянку з кадастровим номером 7422785500:04:001:0084 площею 12,4101 га.

5. Стягнути з Куликівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412432, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська обл., 16300) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 3993,60 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, отримувач Чернігівська обласна прокуратура, банк отримувача Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114) з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір в сумі 3993,60 грн, сплачений платіжною інструкцією № 1586 від 09.06.2026.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 13.08.2026

Суддя Т.О.Новик