Рішення № 138952466, 12.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Справа № 918/227/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В., за участю секретаря судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів

За участю представників сторін:

прокурор: Першко А.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача (ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"): Патраков О.І. (довіреність № 7 від 01.01.2026);

від відповідача (Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради"): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

23.02.2026 керівник Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" в якій просить визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 19.05.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 22.09.2023 та № 6 від 15.12.2023 до Договору № 14106- ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2022, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", та стягнути з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" кошти у розмірі 31 294,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 24.03.2026. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

03.03.2026 від Сарненської міської ради та від Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників.

12.03.2026 від відповідача надійшов відзив.

18.03.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 24.03.2026 підготовче засідання відкладено на 22.04.2026.

Ухвалою від 22.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/227/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026.

12.05.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання відповідно до якого відповідач просить суд: повернутись у справі № 918/227/26 до стадії підготовчого провадження; зупинити провадження у справі №918/227/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та набрання законної сили відповідного рішення у справі № 3-78/2026(178/26).

Ухвалою від 13.05.2026 постановлено повернутися у справі № 918/227/26 до стадії підготовчого провадження та замінити судове засідання, призначене на 13.05.2026, підготовчим засіданням; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі - задовольнити; зупинити провадження у справі № 918/227/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс".

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу Керівника Сарненської окружної прокуратури від 25.05.2026 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі №918/227/26 скасовано в частині задоволення клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі, зупинення провадження у справі № 918/227/26 та зобов`язання учасників справи повідомити суд про результати розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс". Справу № 918/227/26 направлено до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 постановлено призначити підготовче засідання на 22.07.2026.

21.07.2026 від Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

22.07.2026 від Сарненської міської ради надійшла заяви про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою від 22.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/227/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.08.2026.

12.08.2026 від ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті

12.08.2026 у судове засідання з`явилися прокурор та представник відповідача ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Сарненська міська рада та Заклад дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" у судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 22.07.2026 до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 22.07.2026 після 17:00 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач та відповідач-2 вважаються такими, що отримали ухвалу від 22.07.2026 -24.07.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність заяв Сарненської міської ради та Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" від 03.03.2026, 21.07.2026 та 22.07.2026 - суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача-2.

Господарський суд, розглянувши клопотання ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про відмову у його задоволенні із огляду на наступне.

Як вбачається, відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 918/227/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ, щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно одержаних коштів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11553/25.

Клопотання ТОВ «РОЕК» обґрунтоване тим, що наразі слід повернутися до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі, адже у Верховному Суді на розгляді перебуває справа № 910/11553/25, у якій вирішується питання щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та можливості зупинення провадження у зв`язку з конституційним провадженням щодо конституційності цієї норми. Заявник посилається на те, що 27.07.2026 Верховний Суд передав справу № 910/11553/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через наявність різної судової практики щодо застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України у подібних правовідносинах. На думку відповідача, висновок об`єднаної палати матиме значення для вирішення справи № 918/227/26, оскільки в обох справах спір стосується правомірності збільшення ціни за договором про закупівлю шляхом укладення додаткових угод з урахуванням 10-відсоткового обмеження, передбаченого пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». При цьому ТОВ «РОЕК» зазначає, що судова практика Верховного Суду з цього питання є неоднаковою: в одних справах касаційне провадження зупинялося до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності відповідної норми, тоді як в інших справах у зупиненні провадження було відмовлено. Саме необхідністю усунення цієї неоднаковості та забезпечення єдності судової практики відповідач пояснює передачу справи № 910/11553/25 на розгляд об`єднаної палати.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні окремо наголошував на ухвалі Верховного Суду від 05.06.2026 у справі №907/1471/25, у якій за подібних правовідносин було зупинено провадження у справі, посилаючись на зазначене судове рішення як на підтвердження можливості зупинення провадження до формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування відповідних положень Закону України ''Про публічні закупівлі''.

Присутній в судовому засіданні прокурор заперечив проти зупинення провадження у справі.

Суд розглянувши клопотання відповідача зазначає наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного чи господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Водночас суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою для зупинення провадження є не сама по собі наявність іншої судової справи чи очікування формування у ній певного правового висновку, а встановлена судом об`єктивна неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншої, зокрема, неможливість встановити та оцінити обставини, які мають значення для вирішення спору, на підставі наявних у справі доказів.

Натомість, обґрунтовуючи заявлене клопотання, Товариство з обмеженою відповідальністю ''Рівненська обласна енергопостачальна компанія'' фактично пов`язує необхідність зупинення провадження не з неможливістю встановлення обставин у справі №918/881/25, а з необхідністю очікування правового висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/11553/25 щодо застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК України у разі розгляду Конституційним Судом України питання про конституційність п.2 ч.5 ст.41 Закону України ''Про публічні закупівлі''.

При цьому заявником не наведено, які саме фактичні обставини, що входять до предмета доказування у справі №918/227/26, не можуть бути встановлені судом до вирішення справи №910/11553/25.

Водночас ГПК України окремо врегульовує випадок перебування на розгляді Палати, Об`єднаної Палати або Великої Палати Верховного Суду іншої справи у подібних правовідносинах.

Так, п.7 ч.1 ст.228 ГПК України передбачає право, а не обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі у касаційному порядку Палатою, Об`єднаною Палатою або Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, сама по собі передача справи № 910/11553/25 на розгляд Об`єднаної Палати не свідчить про наявність передбаченої п.5 ч.1 ст.227 ГПК України обов`язкової підстави для зупинення провадження у цій справі.

Посилання представника відповідача на ухвалу Верховного Суду від 05.06.2026 у справі №907/1471/25, якою було зупинено провадження у справі, наведеного висновку не спростовує, оскільки прийняття Верховним Судом процесуального рішення про зупинення провадження в іншій справі саме по собі не створює для суду обов`язку зупинити провадження у кожній справі, в якій підлягає застосуванню відповідна норма Закону України ''Про публічні закупівлі''.

Враховуючи, що матеріали справи №918/227/26 дозволяють суду встановити та оцінити всі обставини, необхідні для розгляду спору, а заявником не доведено існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/11553/25, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України підстав для зупинення провадження.

Разом з тим суд не вбачає підстав і для реалізації передбаченого п.7 ч.1 ст.228 ГПК України права на зупинення провадження, оскільки очікуваний у справі №910/11553/25 висновок Об`єднаної Палати стосується насамперед застосування процесуальних положень щодо зупинення провадження у зв`язку з розглядом Конституційним Судом України питання конституційності норми матеріального права, тоді як розгляд справи №918/227/26 не залежить від встановлення в іншій справі обставин, які суд не може встановити самостійно.

Відтак у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ''Рівненська обласна енергопостачальна компанія'' про зупинення провадження у справі №918/881/25 судом відмовлено.

Присутній прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, в той час представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

Стислий виклад позиції прокурора

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення процедури публічної закупівлі та укладення 16.12.2022 договору між відповідачами-1 та -2 на постачання електричної енергії споживачу, відповідачем-1 було ініційовано внесення змін до істотних умов договору, а саме збільшення ціни за одиницю товару. Додатковою угодою № 1 від 09.02.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,14695 грн без ПДВ (з 01 січня 2023 року), тобто збільшено ціну на 0,84%; додатковою угодою № 2 від 19.05.2023 збільшено ціну до 4,19692 грн без ПДВ (з 01 квітня 2023 року), тобто збільшено ціну на 2,06%; додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 збільшено ціну до 5,05064 грн без ПДВ (з 01 липня 2023 року), тобто збільшено ціну на 22,82%; додатковою угодою № 5 від 22.09.2023 збільшено ціну до 5,20000 грн. без ПДВ (з 01серпня 2023 року), тобто збільшено ціну на 26,45%; додатковою угодою № 6 від 15.12.2023 збільшено ціну до 5,42113 грн без ПДВ (з 01 листопада 2023 року), тобто збільшено ціну на 31,83%. Отже, внаслідок укладання додаткових угод ціна за 1 кВТ/год. електричної енергії зросла на 31,83% від ціни за Договором. Проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод №№ 2, 4, 5, 6 до Договору встановлено, що вони укладені з порушенням п. 13.8 Договору, ч. 3 ст.632, ст. 652 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Сама по собі величина підвищення свідчить про порушення імперативних норм законодавства. При цьому відповідач-1 не довів наявності належних правових підстав для такого підвищення.

Відтак, на думку прокуратури, додаткові угоди № 2, 4, 5, 6 підлягають визнанню недійсними. При цьому розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною у додатковій угоді № 1 від 09.02.2023, ціна за одиницю товару (кВт*год) становить, де визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,14695 грн без ПДВ. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод № 2 від 19.05.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 22.09.2023, № 6 від 15.12.2023 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 31 294,78 грн (221 540,26 грн 190 245,48 грн), адже тариф було завищено, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. Розмір переплати становить підлягає стягненню з відповідача-1 в дохід місцевого бюджету.

Стислий виклад заперечень відповідача ТОВ "РОЕК"

ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач заперечує наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Сарненської міської ради. Зазначає, що міська рада не є стороною договору про постачання електричної енергії №14106-ВЦ від 16.12.2022 та спірних додаткових угод, які укладені між відповідачами-1 та -2. На думку відповідача, спірні правовідносини стосуються господарської діяльності закладу як суб`єкта господарювання, а не безпосередньо прав чи інтересів Сарненської міської ради. Відтак остання не є належним позивачем, а прокурором не доведено порушення прав чи інтересів міської ради та необхідність їх захисту. ТОВ «РОЕК» також посилається на те, що повноваження щодо контролю у сфері публічних закупівель та державного фінансового контролю належать уповноваженим державним органам, зокрема Держаудитслужбі. При цьому до позовної заяви не долучено доказів проведення Держаудитслужбою відповідного фінансового контролю, виявлення порушень чи невиконання вимог щодо їх усунення. У зв`язку з цим відповідач вважає недоведеними передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави.

Щодо правомірності укладення спірних додаткових угод відповідач зазначає, що їх укладення здійснювалося відповідно до умов договору та підпунктів 2 і 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, які діяли на момент внесення змін до договору.

Зокрема, додаткова угода №2 від 19.05.2023, була укладена на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей у зв`язку зі зміною регульованого тарифу на послугу з передачі електричної енергії, встановленого НКРЕКП. Відповідач зазначає, що тариф з 01.04.2023 було збільшено з 380,28 грн/МВт·год до 430,25 грн/МВт·год, що зумовило відповідну зміну ціни електричної енергії за договором.

Додаткові угоди №4, №5 та №6, за твердженням відповідача, укладалися у зв`язку з коливанням закупівельної вартості електричної енергії на організованих сегментах ринку та на підставі підпункту 2 пункту 19 Особливостей. На підтвердження такого коливання ТОВ «РОЕК» посилалося на висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023, 31.08.2023 та 30.11.2023. Відповідач наголошує, що підпункт 2 пункту 19 Особливостей не встановлює граничного відсотка збільшення ціни за одиницю товару, а передбачає її зміну пропорційно коливанню ціни на ринку за умови документального підтвердження такого коливання.

ТОВ «РОЕК» вважає, що прокурор безпідставно застосовує до спірних правовідносин обмеження щодо 10-відсоткового збільшення ціни, оскільки на момент укладення спірних додаткових угод діяли спеціальні Особливості, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1178. На думку відповідача, саме ці положення є спеціальним нормативним регулюванням закупівель у період дії воєнного стану та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідач також зазначає, що прокурором не надано належної оцінки документам, які підтверджують коливання ринкових цін на електричну енергію, зокрема висновкам Рівненської торгово-промислової палати та інформації щодо зміни цін на ринку «на добу наперед» і внутрішньодобовому ринку. При цьому ТОВ «РОЕК» наголошує на специфіці електричної енергії як товару, який неможливо зберігати, а його обсяги та час споживання обумовлюють особливості формування закупівельної ціни.

Окремо відповідач заперечує проти вимоги про стягнення 31 294,78 грн. як безпідставно сплачених коштів. Зазначає, що сторонами були підписані без зауважень акти приймання-передачі електричної енергії за квітеньгрудень 2023 року, що, на думку ТОВ «РОЕК», підтверджує фактичне постачання та прийняття відповідних обсягів електричної енергії. Відповідач вважає суперечливими дії позивача, який спочатку погодив зміни ціни, прийняв та оплатив електричну енергію, а надалі заявив вимогу про недійсність додаткових угод та повернення сплачених коштів, посилаючись на принцип добросовісності та доктрину заборони суперечливої поведінки.

Крім того, ТОВ «РОЕК» вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Посилаючись на статті 202 215 ЦК України, відповідач зазначає, що спірні додаткові угоди є правочинами, укладеними за вільним волевиявленням сторін, відповідають умовам договору та вимогам пункту 19 Особливостей, а тому правові підстави для визнання їх недійсними відсутні. На думку відповідача, недотримання таких підстав прокурором не доведено, а сам факт зміни ціни не свідчить про недійсність додаткових угод.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 6 «Казка» Сарненської міської ради (далі ЗДО №6 «Казка») проведено закупівлю UA-2022-11-21-003929-a за предметом: «Електрична енергія», очікуваною вартістю 1 135 622,4 грн.

Відповідно до оголошення про проведення закупівлі джерелом її фінансування кошти місцевого бюджету.

За результатами аукціону переможцем визначено учасника Товариство з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі ТОВ «РОЕК») з ціновою пропозицією 284 242,62 грн та укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №14106-ВЦ від 16.12.2022 (далі Договір).

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію для забезпечення електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Найменування товару: Код за ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія) енергія (далі - товар або електрична енергія). Постачання товару за цим Договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок Споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (1.2 Договору).

Відповідно до Договору, очікуваний обсяг постачання електричної енергії (Додаток 4) на 2023 рік становить 57 600 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Про зміну обсягу закупівлі Товару Споживач повідомляє Постачальника шляхом надсилання на його адресу або вручення уповноваженому представнику Постачальника відповідного письмового повідомлення.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Ціна цього Договору становить 284 242,62 грн. з ПДВ ,в т.ч. ПДВ -47373,77, і визначена в додатку 4 до Договору..

Так, згідно Додатку № 2 Договору, ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,1123064 без ПДВ.

До ціни за одиницю Товару не включається послуга з розподілу електричної енергії. Послуги з розподілу електричної енергії сплачуються Споживачем/ Замовником самостійно безпосередньо оператору системи розподілу відповідно до договору про надання послуг з розподілу, укладеним між оператором системи розподілу та Споживачем/Замовником. Ціна електричної енергії, в тому числі за одиницю кіловат години може змінюватися у випадках визначених п.11.2 даного Договору (4.3 Договору).

Відповідно до п.4.6.2 зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення визначеної в Додатку 2 до Договору.

У разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю товару з урахуванням коливання ціни такого Товару на ринку/ Разом із листом Постачальник повинен надати оригінал довідки з НКРЕКП/ Торгово-промислової палати України чи її територіального відділення чи інший уповноважений орган який має на це повноваження, із зазначенням зміненої ціни за одиницю Товару на ринку України (далі - Довідка), яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю Товару, встановленою у Додатку 2 до Договору.

Відповідно до п. 1.2. істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання та до повного виконання зобов`язань Сторонами, крім випадків, визначених Договором та п. 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" , на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» від 12.10.2022 №1178.

Судом встановлено, що після укладення Договору між сторонами було підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару:

- додатковою угодою № 1 від 09.02.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,14695 грн без ПДВ (з 01 січня 2023 року), тобто збільшено ціну на 0,84%;

- додатковою угодою № 2 від 19.05.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,19692 грн без ПДВ (з 01 квітня 2023 року), тобто збільшено ціну на 2,06%;

- додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,05064 грн без ПДВ (з 01 липня 2023 року), тобто збільшено ціну на 22,82%;

- додатковою угодою № 5 від 22.09.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,20000 грн. без ПДВ (з 01серпня 2023 року), тобто збільшено ціну на 26,45%;

- додатковою угодою № 6 від 15.12.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 5,42113 грн без ПДВ (з 01 листопада 2023 року), тобто збільшено ціну на 31,83%.

Отже, внаслідок укладання вищевказаних додаткових угод, ціна за 1 кВТ/год. електричної енергії зросла на 31,83%.

Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, ТОВ «РОЕК» на виконання даного Договору поставлено 48 496 кВт*год електричної енергії на загальну суму 272 627,37 грн, а саме:

- згідно акту № 489022302/1/1 за січень 2023 року від 14.02.2023 - 3063 кВт*год на суму 15242,53 грн, у т.ч. ПДВ 2540 грн. 42 коп.;

- згідно акту № 489022302/2/1 за лютий 2023 року від 06.03.2023 - 3163 кВт*год на суму 15740,16 грн, у т.ч. ПДВ 2623 грн. 36 коп.;

- згідно акту № 489022302/3/1 за березень 2023 року від 07.04.2023 - 4040 кВт*год на суму 20104,42 грн, у т.ч. ПДВ 3350 грн. 74 коп.;

- згідно акту № 489022302/4/1 за квітень 2023 року від 22.05.2023 - 8823 кВт*год на суму 44435,30 грн, у т.ч. ПДВ 7405 грн. 88 коп.;

- згідно акту № 489022302/5/1 за травень 2023 року від 08.06.2023 - 3923 кВт*год на суму 19757,42 грн, у т.ч. ПДВ 3292 грн. 90 коп.;

- згідно акту № 489022302/6/1 за червень 2023 року від 06.07.2023 - 3384 кВт*год на суму 17042,86 грн, у т.ч. ПДВ 2840 грн. 48 коп.;

- згідно акту № 489022302/7/1 за липень 2023 року від 18.08.2023 - 2422 кВт*год на суму 14679,18 грн;

- згідно акту № 489022302/8/1 за серпень 2023 року від 22.09.2023 - 219 кВт*год на суму 1366,56 грн;

- згідно акту № 489022302/9/1 за вересень 2023 року від 09.10.2023 - 3941 кВт*год на суму 24591,84 грн;

- згідно акту № 489022302/10/1 за жовтень 2023 року від 08.11.2023 - 4835 кВт*год на суму 30170,40 грн;

- згідно акту № 489022302/11/1 за листопад 2023 року від 15.12.2023 - 4986 кВт*год на суму 32435,70 грн;

- згідно акту № 489022302/12/1 за грудень 2023 року від 19.12.2023 - 5697 кВт*год на суму 37061,00 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-11-21- 003929-a, що сформований на веб-порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Прокуратура доводить, що проаналізувавши підстави внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод №№ 2, 4, 5, 6 до Договору встановлено, що вони укладені з порушенням п. 13.8 Договору, ч. 3 ст.632, ст. 652 ЦК України та ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», якими передбачена можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суд враховує наступне

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

При цьому, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Разом з тим, поняття «інтереси держави», відповідно до рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Предметом даного судового спору є визнання недійсними додаткових угод, укладених до Договору на постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" та Закладом дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради".

ЗДО №6 «Казка» Сарненської міської ради створене на базі відокремленої частини комунальної власності Сарненської територіальної громади.

Зокрема, відповідно до п. 1.3 Статуту ЗДО №6 «Казка» Сарненської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням виконавчого комітету № 215 від 26.05.2023, засновником, є Сарненська міська рада.

Фінансово-господарська діяльність закладу дошкільної освіти здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту» (п.8.1).

Окрім цього у п.8.2 передбачено. що утримання та розвиток матеріально-технічної бази закладу дошкільної освіти фінансуються за рахунок коштів Засновника та інших джерел, не заборонених законодавством.

Джерелами фінансування закладу дошкільної освіти можуть бути кошти: засновника; державного та місцевих бюджетів; батьків або осіб, які їх замінюють; добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб; плата за надання освітніх послуг відповідно до укладених договорів; інші кошти, не заборонені законодавством (п. 8.3).

Разом з цим, відповідно до п 8.6. матеріально-технічна база закладу дошкільної освіти включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання та інше. Майно закладу дошкільної освіти перебуває у комунальній власності Сарненської міської територіальної громади в особі Сарненської міської ради. Перебуває на балансі та в оперативному управлінні закладу дошкільної освіти. Заклад дошкільної освіти розпоряджається майном, що перебуває на балансі у межах визначених законодавством та рішенням Засновника.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Також відповідно до висновків викладених у постанові КАС ВС від 14.03.2018 справа №815/1216/16 комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

За вказаних обставин, саме Сарненська міська рада є органом, уповноваженими здійснювати захист порушених інтересів держави у вказаних спірних правовідносинах.

ЗДО №6 «Казка» Сарненської міської ради у спірних правовідносинах діяло як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (електричної енергії) в обсязі та в межах видатків, визначених Сарненською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня).

Правовий статус, повноваження та відповідальність розпорядника бюджетних коштів визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком №228. Згідно з цими документами, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов`язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами та планами. Водночас, з урахуванням того, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців громади, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладання підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі №815/1216/16 вказує, що комунальні підприємства (установи) створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).

У силу вимог ст.ст.22, 26 Бюджетного кодексу України та ст.17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, відносини, що виникли між Здолбунівською міською радою та комунальним підприємством у даному випадку будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього міській раді в частині одержання та витрачання бюджетних коштів, здійснення фінансово-господарської діяльності.

Суд констатує, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес (територіальної громади), а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України Про публічні закупівлі та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Крім того, порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткової угоди про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю, не сприяють раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створюють загрозу порушення інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призводить до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, що створює загрозу порушення інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Схожа правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18.

Також, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Отже, укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм ЦК України, ГК України, Закону України Про публічні закупівлі є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою спрямоване на зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності, а також на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у вказаному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва даних порушених інтересів держави органами прокуратури.

В той же час, саме Сарненська міська рада, яка є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно з законодавством України має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Сарненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Сарненської міської ради відповідний лист № 53-671ВИХ-26 від 17.02.2026, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до відповіді Сарненської міської ради від 20.02.2026 №403 -02/17, остання повідомила, що міською радою не вживались заходи претензійно позовного характеру за фактами викладеними у листі, не скеровувалась позовна заява та просить вжити заходів позовного характеру з метою захисту прав та інтересів територіальної громади.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Сарненська міська рада чи Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» зверталися до суду щодо оскарження вказаних додаткових угод № 2, 4, 5, 6 до Договору від 16.12.2022 та стягнення коштів.

Таким чином, Сарненська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте ефективних заходів не вжила.

При цьому, щодо доводів ТОВ "РОЕК", що належним позивачем в особі якого прокуратура могла б звернутися із даним позовом була б Держаудитслужба, суд враховує висновки Верховного Суду, а саме, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 25.06.2024 у справі №918/760/23, від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі №910/16372/21, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури та заперечення відповідача-1, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього - Редакція від 10.09.2022 та 01.01.2023).

Відповідно до преамбули Закону № 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така мета розкрита у ст. 5 Закону № 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст. 41 Закону № 922-VIII, ч. 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 4 ст. 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021 - а саме Редакція Закону від 10.09.2022 та 01.01.2023).

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення. Наступні зміни до Закону № 922-VIII внесені 19.04.2024, тому судом не застосовуються.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин не застосовуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, оскільки в даній справі № 922/2321/22 вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Натомість до спірних правовідносин у справі № 918/227/26 суд застосовує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), котрі стосуються застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %.

У пункті 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) наведено правові висновки про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що із моменту укладення Договору від 16.12.2022 до укладення оспорюваної додаткової угоди № 2 від 19.05.2023 ціна за одиницю товару була збільшена із 4, 1123064 без ПДВ до 4,19692 грн без ПДВ (з 01 квітня 2023 року), тобто збільшено ціну на 2,06%. Додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 збільшено ціну на 22,82%; додатковою угодою № 5 від 22.09.2023 збільшено ціну на 26,45%; додатковою угодою № 6 від 15.12.2023 збільшено ціну на 31,83%. Отже, внаслідок укладання вищевказаних додаткових угод, ціна за 1 кВТ/год. електричної енергії зросла на 31,83%.

Надавши оцінку доводам відповідача-1, про те що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII дозволяє щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - суд вважає їх безпідставними. При цьому суд вважає, що таке трактування ст. 41 Закону № 922-VIII призводить до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у п. 152, 154 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням підходу до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 38 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом п. 19 Постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», - істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 156, 157 постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), згідно з якими:

"156. Варто наголосити на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 % ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50 %, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10 % під час кожного внесення змін до договору про закупівлю."

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Як вбачається, при ініціюючи укладення оспорюваної додаткової угоди № 2 від 19.05.2023 до Договору від 16.12.2022 ТОВ "РОЕК" враховувало наступне. Оскільки тариф на послугу передачі з 01.04.2023 встановлений Постановою №1788 від 21.12.2022 у розмірі 430,25,25 грн/МВт*год вищий ніж 380,28 грн/МВт*год (який діяв з 01.01.2023 по 31.03.2023), сторони підписали додаткову угоду №2 від 19.05.2023 про встановлення ціни за одиницю товару 4,19692 грн./кВт*год. без ПДВ та підтверджується Постанова НКРЕКП від 21.12.2022 №1788.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 1788 від 21.12.2022 встановлено приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи: на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) на рівні 380,28 грн/МВт*год. (без ПДВ); на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) 430,25 грн/МВт* год. (без ПДВ); на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) 485,10 грн/МВт* год. (без ПДВ). Ця постанова набирає чинності з 01.01.2023, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті НКРЕКП.

Судом встановлено, що вищезазначена постанова НКРЕКП оприлюднена на офіційному сайті Регулятора 22.12.2022.

На момент укладення договору, постанова НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 щодо тарифу на передачу електричної енергії, ще не була оприлюднена, її зміст та строк набрання чинності були не доступі.

В той же час судом встановлено, що додатковою угодою № 1 від 09.02.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,14695 грн без ПДВ (з 01 січня 2023 року), тобто збільшено ціну на 0,84%; а додатковою угодою № 2 від 19.05.2023 збільшено ціну за 1 кВТ/год. електричної енергії до 4,19692 грн без ПДВ (з 01 квітня 2023 року), тобто збільшено ціну на 2,06%.

Суд виснує, що на момент укладення додаткової угоди № 2 від 19.05.2023 ціна за одиницю товару вже була збільшена додатковою угодою № 1 від 09.02.2023 на 0,84 % з 4,1123064 грн до 4,14695 грн без ПДВ.

Таким чином, при укладенні додаткової угоди № 2 до договору зміна тарифу вже відбулася, розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії на період з 01.04.2023 був визначений постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 та оприлюднений на офіційному вебсайті НКРЕКП ще 22.12.2022. Отже, на момент укладення додаткової угоди № 1 від 09.02.2023, а тим більше на момент ініціювання та укладення додаткової угоди № 2 від 19.05.2023, ТОВ «РОЕК» достовірно знало про встановлення з 01.04.2023 тарифу на передачу електричної енергії у розмірі 430,25 грн/МВт·год. Таким чином, зазначена обставина не була непередбачуваною зміною, яка виникла після укладення договору та обумовила необхідність його зміни, а була заздалегідь визначеною та оприлюдненою регульованою величиною.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Така позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи вказане, на переконання суду відповідачем не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідності підписання додаткової угоди №2 від 19.05.2023, а укладена угода суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд констатує, що Додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 збільшено ціну на 22,82%.

Як вбачається, при ініціюючи укладення оспорюваної додаткової угоди № 4 від 14.08.2023 до Договору від 16.12.2022 ТОВ "РОЕК" враховувало експертний висновок В-148 Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023.

Під час підготовки експертного висновку В-148 Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023, експертами проведено моніторинг цін на електричну енергію за червень та липень 2023 року, середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у липні 2023 року (3 669,87 грн/кВт*год.) збільшилась на 23,5% в порівняні з червнем 2023 року (2971,47 грн/кВт*год.).

Проте, вказані відомості не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору 16.12.2022 до моменту підписання оспорюваної додаткової угоди № 4 від 14.08.2023.

Так само, експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати В-161 від 09.08.2023 та В-184 від 31.08.2023 не відображають коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору 16.12.2022 до моменту підписання додаткової угоди № 4 ві5 від 22.09.2023, котрою було збільшено ціну товару із 01.08.2023 на 26,45 % від ціни, визначеної у договорі.

Експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-273 від 30.11.2023 не відображає коливання цін, що відбувались з моменту укладення договору 16.12.2022 до моменту підписання додаткової угоди № 6 від 15.12.2023 - він відображає коливання цін із 01.07.2023 до 30.11.2023.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).

Так, підприємство, яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

З аналізу спірних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 31, 83%.

При цьому судом звертається увага на те, що відповідач-1 не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем-1 не спростовано неправомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання. При цьому суд враховує, що аналізуючи вищевказану практику Верховного Суду, котра є релевантною до спірних правовідносин у справі № 918/227/26, - вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав. В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з моменту укладення договору 16.12.2022 до моменту підписання оспорюваних додаткових угод № 2, 4, 5 та 6.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 4 від 14.08.2023 сторони внесли зміни до Договору, згідно з якими ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становила 5, 05064 грн/кВт*год без ПДВ та застосовувалася до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2023. За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 22, 82 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі.

Відтак суд дійшов висновку, що укладення Додаткової угоди № 4 від 14.08.2023 із підвищенням ціни за одиницю електричної енергії на 22, 82 % від початкової ціни, визначеної в Договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки перевищує гранично допустиме порогове значення у 10 %, встановлене законодавцем для сукупного збільшення ціни за одиницю товару. Крім цього, відповідач ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.

Таке підвищення ціни не узгоджується з принципами здійснення публічних закупівель, визначеними Законом № 922-VIII, спотворює результати торгів, нівелює досягнуту за їх результатами економію бюджетних коштів та свідчить про неправомірну зміну істотних умов договору про закупівлю після його підписання, що є підставою для визнання відповідної додаткової угоди № 4 від 14.08.2023 недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Інші дві додаткові угоди № 5 та № 6 також підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки внаслідок їх укладення відбулося збільшення ціни на товар на 26, 45% та 31, 83% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із Додаткової угоди № 2 від 19.05.2023, вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.04.2023. Із Додаткової угоди № 4 від 14.08.2023 вбачається, що вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.07.2023. Додаткова угода № 5 від 22.09.2023 поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.08.2023. Додаткова угода № 6 від 15.12.2023 поширює свою дію на правовідносини між сторонами із 01.11.2023. Відтак суд констатує, що дані додаткові угоди (окрім вищевказаних підстав невідповідності її ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") - порушують також ст. 632 ЦК України, згідно з якою зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Окрім цього, з приводу доводів відповідача викладених у відзиві щодо неналежного способу захисту суд зазначає, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх невідповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». За таких обставин, суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до договору 16.12.2022 недійсними є належним способом захисту.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод № 2, № 4, № 5 та № 6, які укладені між сторонами, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 31, 83%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10 %, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором від 16.12.2022 у період із 01.04.2023 мали регулюватись за ціною, визначено додатковою угодою №2 від 19.05.2023, в якій визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,14695 грн без ПДВ.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем-2 у періоді квітень-грудень 2023 року було спожито 38 230 кВт*год електричної енергії на загальну суму 221 540,26 грн.

В той же час здійснюючи розрахунок за поставлену впродовж квітень-грудня 2023 року електричну енергію за тарифом, визначеним у додатковій угоді № 1 від 09.02.2023, Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 6 «Казка» Сарненської міської ради повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 38 230 кВт*год кошти у розмірі 190 245,48 гривень (38 230 кВт*год *4,14695 грн+ 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод № 2 від 19.05.2023, № 4 від 14.08.2023, № 5 від 22.09.2023, № 6 від 15.12.2023 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 31 294,78 грн (221 540,26 грн 190 245,48 грн).

Відповідно до Розрахунку надмірно отриманих грошових коштів, грошові кошти в сумі 31 294,78 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 05.03.2024 у справі №927/68/23, від 26.03.2024 у справі №927/373/22, від 03.07.2024 у справі №910/13579/23, від 12.03.2025 у справі №924/524/24.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 2, 4, 5, 6 до Договору від 16.12.2022 на постачання електроенергії споживачу укладено між сторонами після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару, обумовленого Договором, що є порушенням частини 3 статті 632 ЦК України. Окрім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цих правочинів для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та вказані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10 %), а відтак суд вважає обґрунтованою та правомірною позовну вимогу прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 31 294,78 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»), підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається, прокуратурою заявлено 4 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру на суму 31 294,78 грн

При цьому позовну заяву подано 07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі - 13 312 грн 00 коп. про що свідчить платіжна інструкція № 283 від 19.02.2026.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 13 312 грн 00 коп. сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідачів-1 та -2 порівну пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Сарненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" до Закладу дошкільної освіти (ясла - садок) № 6 "Казка Сарненської міської ради" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 19.05.2023 до Договору №14106-ВЦ від 16.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 14.08.2023 до Договору №14106- ВЦ від 16.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 22.09.2023 до Договору №14106- ВЦ від 16.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ».

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 15.12.2023 до Договору № 14106- ВЦ від 16.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного між Закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ».

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04057770, 34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка, 31) кошти у розмірі 31 294 (тридцять одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн 78 коп.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

8. Стягнути з Закладу дошкільної освіти ( ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» (вул. Березнева, 3, м. Сарни, Рівненська область, 34503; код ЄДРПОУ 37261366) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Стягувач: Сарненська міська рада Сарненського району Рівненської області (ЄДРПОУ 04057770, 34500, Рівненська область, м. Сарни, вул. Широка, 31)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003).

Боржник: Заклад дошкільної освіти ( ясла-садок) №6 «Казка Сарненської міської ради» (вул. Березнева, 3, м. Сарни, Рівненська область, 34503; код ЄДРПОУ 37261366)

Стягувач щодо судового збору: Рівненська обласна прокуратура (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. 16-го Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13 серпня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк