Рішення № 138952309, 07.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5073/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від відповідача-3: адвокат Василюк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5073/25

за позовом: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003)

до відповідачів: 1) Фермерського господарства «Сільгосппродукт» (вул. Титова, № 99, смт. Новоолексіївка, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75560),

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

3) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 848 626,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «Сільгосппродукт», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, яка станом на 10.12.2025 становить 848626,56 грн.

В обґрунтування позову банк посилається на неналежне виконання відповідачем-1, як позичальником, зобов`язань щодо повернення кредиту за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, а також на неналежне виконання відповідачами 2 та 3, як поручителями, договорів поруки № П-917 та № П-918 від 28.05.2021, укладених з метою забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов`язань за кредитним договором.

Так, позивач зазначає, що 28.05.2021 між АТ «Ощадбанк» та позичальником було укладено договір кредитної лінії за програмою фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікропідприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28, виконання якого частково забезпечено гарантією держави, на підставі укладеного між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020, реалізація якого здійснюється на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями.

За умовами договору кредитної лінії кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше «27» травня 2024 року. Також, сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1 700 000,00 грн та визначили цільове призначення кредиту - поповнення оборотного капіталу.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання Фермерським господарством «Сільгосппродукт» зобов`язань за договором кредитної лінії, 28.05.2021 між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 1, а між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2, за умовами п. 2.1 яких поручителі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язуються перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за договором кредитної лінії, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов договору кредитної лінії.

Крім того, позивач наголошує, що 28.05.2021 між банком та позичальником було укладено додатковий договір до договору кредитної лінії, яким сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії, врегулювали умови надання гарантії та її обсяги відповідно до Порядку № 1151 та договором про надання гарантії.

Наразі позивач вказує, що для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку № 1151, між Міністром фінансів України Марченко Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 375 та банком-кредитором укладено договір про надання гарантії.

Позивач зауважує, що на момент укладення договору кредитної лінії позичальник повністю відповідав критеріям прийнятності та ініціював шляхом надання до банку письмової заяви від 21.05.2021 отримання забезпечення кредитної операції у вигляді гарантії на умовах, визначених Порядком № 1151 та договором про надання гарантії.

За таких обставин, кредит позичальника був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, та з метою виконання вимог розділу VII договору про надання гарантії, 28.05.2021 Банк уклав з останнім додатковий договір до договору кредитної лінії, яким сторони врегулювали умови надання гарантії та її обсяги відповідно до Порядку № 1151 та договором про надання гарантії.

Як зазначає позивач, на виконання умов пунктів 2.1, 3.2, 3.9 договору кредитної лінії банком було перераховано на поточний рахунок позичальника кредитні кошти в загальній сумі 3 597 548,99 грн. Однак через неналежне виконання позичальником умов договору кредитної лінії щодо погашення основної суми боргу у строк, встановлений п. 3.11 договору, щодо погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування та у відповідності до п. 6.5. договору кредитної лінії у разі прострочення позичальником повернення основної суми боргу або її частини, на прострочену основну суму боргу або її частину припиняють нараховувати проценти за користування кредитом, а згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення нараховуються проценти річних у валюті основної суми боргу.

При цьому, у зв`язку із настанням гарантійного випадку АТ «Ощадбанк» у порядку, передбаченому п. 5.1 договору державної гарантії, направив гаранту (з копією агенту) вимогу № 55 від 05.12.2023 про сплату за гарантією суми в розмірі 848 626,56 грн, за результатами розгляду якої 04.01.2024 гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 848 626,56 грн для відшкодування за кредитною операцією.

На виконання п.6.1 договору про надання гарантії банк забезпечив вчасне та в повному обсязі зарахування суми сплати за гарантією, сплаченої у рахунок часткового погашення простроченої заборгованості за основним боргом та відобразив в обліку виникнення простроченої заборгованості ФГ «Сільгосппродукт» перед державою в сумі 848 626,56 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що заборгованість Фермерського господарства «Сільгосппродукт» перед державою за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, яка виникла внаслідок сплати гарантом суми за гарантією, складає 848 626,56 грн, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів. В свою чергу, станом на 10.12.2025 заборгованість ФГ «Сільгосппродукт» перед АД «Державний ощадний банк України» за вказаним договором становить 924851,13 грн.

ОСОБА_2 у відзиві на позов зазначила, що в провадженні судді Господарського суду Одеської області Петрова В.С. перебувала на розгляді справа за № 916/5072/25 за участю тих самих сторін з тим самим предметом позову та з тих самих підстав. У вказаній справі 09.04.2026 ухвалено рішення, яким, за ствердженням відповідача-3, позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, в тому числі стягнуто солідарно з відповідачів у справі 848626,556 грн простроченої заборгованості перед державою (бюджетом), яка є предметом позову у цій справі № 916/5073/25.

Відтак, на переконання відповідача-3, позивач у двох вказаних справах заявляє одну і ту саму позовну вимогу - прострочену заборгованість перед державою (бюджетом) в сумі 848626,55 грн, підміняючи назву позовної вимоги у справі № 916/5072/25 на «прострочену заборгованість за договором кредитної лінії», а у справі № 916/5073/25 на «прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії». При цьому, наданий позивачем розрахунок, який має одну строку та складається з дати зарахування та суми зарахування коштів, отриманих від гаранта, відповідач-3 вважає неналежним доказом у цій справі, оскільки не містить всіх облікових даних за договором кредитної лінії, таких як сума наданого траншу, суми погашення, дати виникнення простроченої заборгованості.

Додатково ОСОБА_2 повідомила, що їй не відомо про те, що відповідач-1 отримав кредитні кошти (транш) у сумі 1700000,00 грн та вказує, що відповідно до п. 20 таблиці кредитного договору визначено, що зазначений поточний рахунок відкритий з метою, зокрема, але не виключно: для внесення позичальником коштів власного внеску; для тримання та/або повернення позичальником коштів компенсації.

Водночас, відповідач-3 зауважує, що відповідно до виписки по вказаному рахунку, який надано позивачем до позову, не підтверджується отримання відповідачем-1 суми кредитних коштів в розмірі 3 597548,99 грн, тому що в матеріалах справи наявна заява відповідача-1, яка відповідає вимогам п. 3.10.1. кредитного договору, на отримання кредитних коштів (траншу) в сумі 1700000,00 грн. Отже, як стверджує відповідач-3, відповідач-1 не отримував кредит (транш) в розмірі 3597548,99 грн, а отримав кошти в сумі 1700000,00 грн, що, на його переконання, підтверджено належними доказами у справі.

Окрім того, відповідач-3, зазначивши, що їй не відомо як погашався кредит, зауважує, що з матеріалів справи вбачається, що останні оплати відповідачем-1 було здійснено у лютому 2022 року, в термін до 28.02.2022 та до 28.02.2023 відповідно відповідачем-1 фінансову звітність не подано, однак позивач лише 05.12.2023, тобто через 1 рік і 9 місяців, після отримання останньої сплати по кредитному договору, звертається з вимогою про сплату за гарантією в сумі 848626,56 грн до гаранта, а 04.01.2024 гарант сплачує на рахунки позивача вказану гарантійну суму. При цьому, 16.09.2025 позивач надсилає відповідачу-1 на адресу електронної пошти повідомлення про перехід прав кредитора. Відтак, відповідач-3 підсумовує, що позивач намагається стягнути вказану заборгованість в сумі 848626,56 грн вдруге, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у відповіді на відзив зауважив, що не погоджується з наведеним у відзиві доводами та, окрім раніше зазначеного, вказує, що, у зв`язку із здійсненням державою гарантійної виплати, до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії. При цьому, позивач додає, що прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Позивач акцентує увагу, що загальна заборгованість ФГ «Сільгосппродукт» за основним боргом (без врахування процентів за користування кредитом та комісії) за договором кредитної лінії складає 848 626,55 грн (компенсовано банку державою) + 848 626,56 грн = 1 697 253,11 грн. Тобто, вказана заборгованість (за однією кредитною операцією) поділяється на компенсовану Банку державою та некомпенсовану, заявлена до стягнення з відповідачів окремо, і розглядається у різних судових провадженнях та підтверджується доказами, в залежності від предмету та підстав позову. При цьому, у даній справі розглядаються вимоги про стягнення компенсованої частини заборгованості за основним боргом, тобто заборгованості перед державою. Вимоги про стягнення заборгованості перед банком, за тим же договором кредитної лінії, заявлені, окрім іншого, з додаткових підстав та ґрунтуються на додаткових доказах.

Щодо розрахунку заборгованості позивач зауважив, що він не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом, який відображає стан нарахувань в певні періоди часу. В свою чергу, банком належним чином підтверджено наявність простроченої заборгованості перед державою шляхом надання розрахунку заборгованості, платіжної інструкції, вимоги про сплату за гарантією та банківських виписок з рахунків позичальника.

Додатково позивач звертає увагу, що надання кредитних коштів за договором кредитної лінії підтверджено шляхом надання банківських виписок з рахунків позичальника, а додаток № 1 до договору кредитної лінії, підписаний сторонами, є формою заяви на отримання кредиту (траншу) і являється невід`ємною частиною цього договору.

Так, позивач пояснює, що позичальником за період з 28.05.2021 по 25.06.2021 отримано траншами кредитних коштів на загальну суму 1691517,00 грн, а в подальшому позичальником, для отримання діючого ліміту кредитування, здійснювалось погашення заборгованості за основним боргом, у зв`язку з чим останній мав право отримувати ще транші. Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження ОСОБА_2 про спірну суму наданих кредитних коштів, оскільки спосіб надання кредитних коштів визначений у вигляді відновлювальної кредитної лінії, що передбачає погашення основної суми боргу у межах діючого ліміту кредитування для можливості отримання наступного траншу.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2025 позовна заява вх.№ 5209/25 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2025 позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вх.№5209/25 від 19.12.2025) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали суду.

30.12.2025 до суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшла уточнена позовна заява (вх. № 41804/25) та заява (вх.№ 41822/25) про усунення недоліків, із змісту яких вбачається фактичне усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 24.12.2025 та додані відповідні документи.

05.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№5209/25 від 19.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5073/25, постановлено справу № 916/5073/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "29" січня 2026 року о 12:00 год.

29.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5073/25, врахувавши думку представника позивача та з метою надання можливості відповідачам свої процесуальні права, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "17" лютого 2026 року о 12:40 год., про що відповідачі були повідомлені судом ухвалою від 02.02.2026 у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.

17.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5073/25 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду, а також протокольну ухвалу про перерву до "12" березня 2026 року об 11:00 год., про що відповідачі були повідомлені відповідною ухвалою суду від 18.02.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

12.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5073/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5073/25 до судового розгляду по суті на "16" квітня 2026 року о 12:40 год. Відповідачі про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/5073/25 були повідомлені ухвалою суду від 12.03.2026, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2026 у справі № 916/5073/25 на 16.04.2026 о 12:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5073/25 призначено на "14" травня 2026 року о 12:00 год.

05.05.2026 від представника ОСОБА_2 - адвоката Василюк Н.І. на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. № 15463/26), підписане КЕП адвоката, якою останній просив внести його дані до автоматизованої системи документообігу як представника відповідача-3 та надати доступ до електронної справи № 916/5073/25. Вказана заява того ж дня була задоволена судом та 05.05.2026 представнику надано доступ до матеріалів електронної справи.

07.05.2026 до суду від представника ОСОБА_2 надійшла заява (вх. № 15881/26), згідно якої заявник просив забезпечити йому можливість участі у судових засіданнях по справі № 916/5073/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Вказана заява була задоволена судом, про що була постановлена відповідна ухвала від 11.05.2026.

12.05.2026 ОСОБА_2 подано до суду відзив (вх. № 16357/26) на позовну заяву разом із відповідним клопотанням про визнання причини пропуску строку для подання відзиву у справі поважною, повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 916/5073/25 та поновлення строку на подання відзиву та долучення його до матеріалів справи.

14.05.2026 позивач надав до суду заперечення (вх. № 16783/26) на заяву відповідача-3 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та про повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 916/5073/25.

14.05.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5073/25 суд, після обговорення з присутніми учасниками справи клопотання відповідача-3 (вх. № 16357/26 від 12.05.2026), у відповідності до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про повернення на стадію підготовчого провадження, про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов і долучення його до матеріалів справи.

Вирішуючи питання про повернення до стадії підготовчого провадження суд виходив того, що главою 6 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України «Розгляд справи по суті» не врегульовано питання повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Так, Верховний Суд в постанові від 10.12.2024 у справі №922/1428/16 підкреслив, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.

Верховний Суд у вказаній постанові також акцентував, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.

З урахуванням наведених правових висновків, Верховний Суд в ухвалі від 22 червня 2021 року у справі №923/525/20 також зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09 червня 2020 року про відкриття провадження у справі, ухвали від 15 липня 2020 року про відкладення розгляду справи, ухвали від 11 серпня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.

Отже, відповідно до практики Верховного Суду, яку суд враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

Повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій є правом суду, водночас, суд має враховувати обставини конкретної справи, а підстави для повернення до стадії підготовчого провадження мають оцінюватись через призму чи можуть відповідні процесуальні дії реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і чи є ці обставини вагомими.

Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.

Суд зазначає, що подаючи до суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження, відповідач-3 фактично просить встановити факт пропущення строку на подачу відзиву з поважних причин та прийняти його відзив до розгляду.

При вирішенні клопотання про поновлення строку для поданні відзиву на позов суд керувався наступним.

За приписами ч.ч. 1-5 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Зі змісту наведеної процесуальної норми вбачається, що суд може поновити лише пропущений процесуальний строк, що встановлений законом (а не судом). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22.

Відповідно до частин 6-8 вказаної статті 119 ГПК України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

З метою дотримання принципу рівності сторін та процесуальних прав усіх учасників справи, для надання можливості відповідачу-3 реалізувати своє право на подання відзиву, для забезпечення об`єктивного, повного та всебічного розгляду справи, з`ясування обставин справи та подальшого розгляду, суд дійшов висновку про можливість повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 916/5073/25 та прийняття до розгляду поданого відповідачем-3 відзиву на позовну заяву.

Окрім того, 14.05.2026 у підготовчому засіданні, з метою надання позивачу часу скористатись своїм правом на подання відповіді на відзив, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "09" червня 2026 року о 10:30 год., про що відповідачі 1 та 2 були повідомлені судом ухвалою від 15.05.2026 у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.

28.05.2026 ОСОБА_2 повторно подано до суду відзив (вх. № 18563/26) на позовну заяву, який судом був долучений до матеріалів справи.

08.06.2026 від позивача до суду надійшла відповідь (вх. № 19915/26) на відзив, яка судом також була прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи разом із доданими до неї доказами.

09.06.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5073/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5073/25 до судового розгляду по суті на "23" червня 2026 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 10.06.2026, з урахування ухвали суду від 11.06.2026 про виправлення описки, повідомлено Фермерське господарство «Сільгосппродукт» та ОСОБА_1 про наступне судове засідання по суті у справі № 916/5073/25, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

19.06.2026 представником відповідача-3 подано до суду заперечення (вх. № 21496/26) на відповідь на відзив, які судом було долучені до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2026 у справі № 916/5073/25 на 23.06.2026 о 10:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5073/25 призначено на "09" липня 2026 року о 14:40 год.

09.07.2026 у судовому засіданні по справі № 916/5073/25, у зв`язку з неявкою відповідачів 1 та 2 у судове засідання та через об`єктивну неможливість завершити розгляд справи по суті, судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "28" липня 2026 року о 15:00 год., про що відповідачі 1, 2 додатково були повідомлені відповідною ухвалою суду від 10.07.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представник позивача та представник відповідача-3 виступили із вступними промовами, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у позовній заяві, відповіді на відзив та усних поясненнях, та наданими суду доказами.

Представник відповідача-3 - ОСОБА_2 у своїй вступній промові проти позову заперечував, у судових дебатах просив суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю з підстав, наведених у його відзиві на позов, запереченнях та усних поясненнях.

Відповідачі - Фермерське господарство «Сільгосппродукт» та ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалися, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідачі не повідомляли суду про наявність обставин, що перешкоджають їм прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Стосовно повідомлення вказаних відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Суд встановив, що місцезнаходженням ФГ «Сільгосппродукт» є: АДРЕСА_3 , а адресою місця реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Смт. Новоолексіївка знаходиться в межах Генічеського району Херсонської області та входить до складу Генічеської міської територіальної громади, який згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації.

Відтак, судові повідомлення не були доставлені на адресу ФГ «Сільгосппродукт» та ОСОБА_1 у зв`язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.

При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідачів бути обізнаним про розгляд справи 07.01.2026, 03.02.2026, 23.02.2026, 27.04.2026, 18.05.2026, 15.06.2026 та 14.07.2026 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.

Також, судом при відкритті провадження у справі, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідачів електронної пошти, у зв`язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідачів 1 та 2 про розгляд даної справи та скеровано на їх електронні адреси, відомості про які містяться в матеріалах справи, судові повідомлення в електронному вигляді, що підтверджується оформленими довідками про доставку електронних листів до відповідної електронної скриньки відповідача-1 та відповідача-2.

Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачами, не повідомлення суду інших засобів зв`язку із ними, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем-1 та відповідачем-2 судових повісток (ухвал суду).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/5073/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачі також не були позбавлені права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/5073/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідачів про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідачі 1 та 2 не вживали заходів щодо реалізації наданого їм права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності за наявними у ній матеріалами.

З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням відповідачів у судові засідання, неподанням відповідачами 1 і 2 відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 28.07.2026 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 07.08.2026 о 12:00 год.

В судовому засіданні, 07.08.2026 господарським судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, в присутності представника відповідача-3 було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як встановлено судом, для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва у вигляді державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», на виконання Порядку № 1151, між Міністром фінансів України Марченком Сергієм Михайловичем, який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року за № 375, (гарант) та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (бенефіціар) 31 грудня 2020 року укладено договір про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271.

У п. 2.1 договору про надання гарантії зазначено, що гарант на мовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Положеннями п.п. 2.2, 2.3 договору про надання гарантії визначено, що гарантія надається за кредитами, включеними до портфеля. Гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладення нього договору.

Пунктом 2.4 договору про надання гарантії передбачено, що обов`язковою умовою надання гарантії є надання суб`єктом господарювання резидентом України майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов`язань позичальника за кредитним договором перед бенефіціаром та гарантом.

Згідно з п.п. 2.5, 2.6 договору про надання гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом. Ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%

У разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара ССГ згідно з вимогами розділу V цього договору (п. 2.7. договору про надання гарантії).

Пунктом 3.1 договору про надання гарантії встановлено, що з метою включення кредитів до портфеля бенефіціара формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля (в тому числі ті, що вже включені до портфеля).

У разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у якому виник гарантійний випадок (п. 5.1 договору про надання гарантії).

За умовами п. 5.3 договору про надання гарантії бенефіціар зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту.

Не пізніше наступного робочого дня після отримання виплати від гаранта бенефіціар письмово надає інформацію про це агенту із зазначенням суми та дати виплати з посиланням на відповідну вимогу (п. 5.4 договору про надання гарантії).

Відповідно до п. 5.5 договору про надання гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара ССГ згідно з вимогою раз на місць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору (п/п 5.5.1.); на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії (п/п 5.5.2.); загальна сума всіх виплачених бенефіціару ССГ, з урахуванням ССГ, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії (п/п 5.5.3.); гарант отримав підтвердження від агента, що сума, зазначена у вимозі, є ССГ, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору (п/п 5.5.4.); здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати (п/п 5.5.5.).

Згідно з п. 6.1 договору про надання гарантії, у разі здійснення гарантом виплати ССГ за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати ССГ та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Положеннями п. 6.2 договору про надання гарантії визначено, що з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключено, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до п. 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом (підп. 6.2.1);

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами (підп. 6.2.2).

Пунктом 6.3 договору про надання гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом (але не більше загальної суми всіх ССГ, яка була сплачена за таким проблемним кредитом та пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8. цього договору), та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість приниципала перед державним бюджетом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності). Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.п. 13.13-13.14 договору про надання гарантії).

21.05.2021 Фермерським господарством «Сільгосппродукт» було подано до АТ «Ощадбанк» заяву № 58 на отримання забезпечення кредитної операції державною гарантією на портфельній основі на підставі Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року № 1151, зі змінами, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитом.

28.05.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (Банк, позивач, АТ «Ощадбанк») в особі філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» та Фермерським господарством «Сільгосппродукт» (позичальник, відповідач-1, ФГ «Сільгосппродукт») було укладено договір кредитної лінії №119.10- 10/395, відповідно до п. 2.1 якого Банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а ФГ «Сільгосппродукт» зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У розділі 3 договору сторони визначили умови кредитування: сума та валюта максимального ліміту кредитування становить 1 700 000,00 грн; спосіб надання кредиту та строк кредитування - кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 27 травня 2024 року; графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування: до 27.03.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 1 700 000 грн; з 28.03.2024 по 27.04.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 1 133 333,00 грн; з 28.04.2024 по 27.05.2024 (включно) - діючий ліміт кредитування 566 666,00 грн.

Виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується порукою поручителів (п. 3.4 договору кредитної лінії).

Відповідно до пункту 3.5.1 договору кредитної лінії за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням формули: БПС = Індекс UІRD (3m) + Маржа, де:

БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;

Індекс UІRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, а також в системі Thomson Reuters. У випадку розходження значень ставки UІRD між різними джерелами інформації, перевага надається значенню ставки UІRD, що оприлюднена в системі Thomson Reuters;

Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить 7%.

На момент укладення договору, з урахуванням визначеного на таку дату індексу UІRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 13,71% річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пункту 3.5.3 цього договору (п. 3.5.2 договору кредитної лінії).

Пунктом 3.5.3 договору встановлено, що перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп. 3.5.1. договору) здійснюється Банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. При цьому застосовується індекс UIRD (3m), який визначається для відповідної дати, а саме станом на: « 01» січня, « 01» квітня, « 01» липня та « 01» жовтня відповідного року (далі - дата перегляду процентної ставки).

Умовами пункту 3.6 договору кредитної лінії також встановлений особливий порядок виконання зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів.

Пунктом 3.8 договору кредитної лінії визначено цільове призначення кредиту - для поповнення оборотного капіталу.

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника. Позичальник зобов`язаний використовувати надані Банком кредитні кошти відповідно до цільового призначення кредиту та здійснювати платежі за рахунок таких коштів, що пов`язані зі здійсненням господарської діяльності позичальника. При цьому для цілей цього договору не є пов`язаними зі здійсненням господарської діяльності позичальника, зокрема, але не виключно, наступні платежі: придбання основних засобів, рефінансування та/або погашення кредитної заборгованості перед Банком та/або іншими фінансовими установами (в тому числі перед іншими банками), надання або повернення фінансової допомоги третім особам, формування або збільшення статутного капіталу, придбання цінних паперів. Банк відкриває рахунок (рахунки) для обліку основної суми боргу відповідно до правил, що діють у Банку, та законодавства. Банк надає кредит в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів з рахунку для обліку основної суми боргу на поточний рахунок позичальника, відкритий в Банку (п.3.9 договору кредитної лінії).

Пунктом 3.11 договору кредитної лінії встановлено, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Позичальник зобов`язується здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з п. 3.3. договору кредитної лінії (п/п. 3.11.1 договору).

Пунктом 3.16 кредитного договору погоджено, що позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Підпунктом 3.16.6. договору встановлено, що якщо дата закінчення строку/терміну встановлена цим договором для здійснення будь-якого платежу з метою виконання позичальником зобов`язання за цим договором припадає на день, що не є банківським днем, то такий платіж має бути здійснений наступного банківського дня.

Згідно з п. 3.19 договору кредитної лінії з метою виконання зобов`язання позичальник здійснює перерахування коштів для погашення заборгованості за цим договором (крім випадку, коли погашення здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з рахунку позичальника або випадків, коли кошти для оплати частини процентів списуються з рахунку ескроу). Виконання зобов`язань за цим договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код банку - 352457) у валюті, що передбачена умовами цього договору для кожного виду платежу та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням. Підписанням цього договору позичальник доручає Банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням в порядку (в черговості), визначеному п. 3.20 цього договору.

Приписами п. 3.22 договору закріплено, що з метою забезпечення здійснення позичальником платежів, належних до сплати за цим договором, що входять до складу зобов`язання, сторони домовилися, що цим пунктом договору, позичальник доручає Банку, а Банк набуває право (але не зобов`язаний) здійснювати договірне списання коштів позичальника з поточного(-их) рахунку(-ів) позичальника (у національній та/або іноземних валютах), як вікритого(-их) на дату укладання цього договору, так і того (тих), що буде(-уть) відкриті протягом строку дії цього договору, у розмірі сум платежів, що підлягають сплаті (компенсації/відшкодуванню) позичальником на користь Банку за цим договором при настанні строку виконання зобов`язання (його частини).

Згідно з пунктами 4.3.1., 4.3.2. договору, позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до п. 8.4. договору сторони за взаємною згодою встановили, що будь-які повідомлення, вимоги, згоди та інший обмін інформацією, що направляються сторонами одна одній, повинні бути здійснені у письмовій формі. Такі повідомлення вважаються направленими належним чином, якщо вони доставлені адресату кур`єром або відправлені цінним листом (з описом вкладення)/рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в статті 9 цього договору (якщо інша адреса не повідомлена однією стороною іншій відповідно до цього договору), або отримані однією стороною від іншої особисто під розпис, крім випадків, коли інший спосіб відправлення повідомлень прямо передбачений умовами цього договору. Датою направлення таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку відправника.

Згідно п. 8.5. договору повідомлення/вимоги можуть направлятись стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 9 договору або факсимільним зв`язком із наступним направленням таких повідомлень/вимог у паперовому вигляді в порядку, визначеному п. 8.4 цього договору. При цьому, сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов`язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення/вимоги про необхідність такого виконання у паперовому вигляді в порядку, визначеному у п.8.4. цього договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.6 договору кредитної лінії).

До кредитного договору сторонами підписані додатки № 1- 4, в яких погоджені форми та зміст заяви на отримання кредиту (траншу), довідки про розшифровку графи 2000 форми № 2 «Звіт про фінансові результати» форми №-2м (№-2мс) «Звіту про фінансові результати» у розрізі видів економічної діяльності, довідки про суми отриманої ММСП державної допомоги, довідки про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах.

Як вбачається, договір кредитної лінії з додатками № 1-4 підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток.

Окрім того, 28.05.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» (Банк) та Фермерським господарством «Сільгосппродукт» (позичальник) укладено додатковий договір № 1 до договору кредитної лінії, відповідно до п.2.1 якого сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору.

Між тим, відповідно до п.1.1 додаткового договору № 1 терміни та скорочення використовуються в цьому додатковому договорі у такому значенні, зокрема: гарант - Кабінет Міністрів України, що діє від імені держави; договір про надання гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 між гарантом та банком на виконання норм Порядку; портфель - сукупність кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, яка надається на умовах, визначених Порядком; прострочена заборгованість позичальника перед державою - заборгованість позичальника перед державою, що виникає в разі здійснення гарантом виплат за кредитним правочином у відповідності до Порядку та договору про надання гарантії. Визначається як сума всіх сплат гарантом за гарантією за кредитним правочином за мінусом сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення такої простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом; Порядок - Порядок надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 № 1151, зі змінами та доповненнями; ставка індивідуальної гарантії - ставка у відсотковому визначенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією.

Відповідно до п. 2.2 додаткового договору № 1 укладанням цього додаткового договору позичальник надає Банку наступні додаткові запевнення та гарантії, зокрема: позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед Банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені Гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (підп. 2.2.1.1); позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе (підп. 2.2.1.2); позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених Порядком та договором про надання гарантії (підп. 2.2.1.3); позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм Порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені (підп. 2.2.1.5); позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум (у співвідношенні, визначеному згідно Порядку та договору про надання гарантії) та нарахованої пені, до моменту повного повернення сум сплачених за гарантією сум та до моменту повної сплати нарахованої пені (підп. 2.2.1.6).

Положеннями п. 2.3.1 додаткового договору, керуючись принципом свободи договору та враховуючи норми статті 628 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір стає змішаним та доповнюється також наступними договірними елементами.

У відповідності до норм статті 528 Цивільного кодексу України позичальник надає Банку, як третій особі, право у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету здійснити виконання перед Гарантом зобов`язання позичальника із погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, які будуть надані позичальнику згідно з договором кредитної лінії (резервної) в сумі, яка пропорційна частці кредиту, погашеній за рахунок виплати за гарантією (п. 2.3.2 додаткового договору).

У п. 2.3.3 додаткового договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до норм статті 1000 Цивільного кодексу України, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір є також договором доручення, за яким банк (як повірений) зобов`язується вчинити від імені позичальника (як довірителя) погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою (у разі виконання Гарантом гарантійних зобов`язань перед Банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету) за рахунок кредитних коштів за договором кредитної лінії, яка укладений або буде укладений з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою.

Сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банку надати кредит (транш) припиняється з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором зі сплати основної суми боргу та/або процентів, та/або комісійних винагород, строк сплати яких перевищує 30 календарних днів поспіль (п. 2.5 додаткового договору).

Згідно з п. 2.6 додаткового договору сторони визначили, що додатково до забезпечення, передбаченого розділом 4 кредитного договору, на період (та у випадку) включення кредиту до Портфелю виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому, банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право самостійно змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.

Цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також зобов`язань, визначених в цьому додатковому договорі (п. 3.3 додаткового договору).

Пунктом 3.4 додаткового договору зазначено, що цей додатковий договір є невід`ємною частиною кредитного договору. Права та обов`язки сторін, відповідальність, інші умови правовідносин сторін, визначені кредитним договором, підлягають виконанню сторонами в частині, що не суперечить цьому додатковому договору.

Додатковий договір № 1 також підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін.

При цьому, 28.05.2021 між АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» (кредитор або банк) та ОСОБА_1 (поручитель-1, відповідач-2) укладено договір поруки № П-917 (далі - договір поруки № 1), а також 28.05.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» (кредитор або банк) та ОСОБА_3 (поручитель-2, відповідач-3) укладено договір поруки № П-918 (далі - договір поруки № 2).

Договори поруки № П-918 від 28.05.2021 та № П-917 від 28.05.2021 містять аналогічні положення та є ідентичними за змістом.

Відповідно до п. 2.1 договорів поруки поручителі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язалися перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

У п. 2.2 договорів поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором (підп. 2.2.1 договорів поруки); не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору (підп. 2.2.2 договорів поруки).

Пунктом 2.3 договорів поруки встановлено, що порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору). Поручитель безумовно погоджується, що відповідно до умов цього пункту договору змінами умов зобов`язання вважаються, у тому числі, але не виключно: будь-яке збільшення розміру кредиту (підп. 2.3.1); зміна строку виконання зобов`язання повністю або частково, збільшення заборгованості за кредитним договором на суму нарахованих та несплачених процентів/комісійних винагород (підп. 2.3.2); відстрочення виконання зобов`язання/будь-якої його частини (підп. 2.3.3); бідь-яке збільшення/зменшення розміру процентів за кредитним договором (підп. 2.3.4); встановлення нових умов порядку зміни процентної ставки, зокрема, зміна будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом (підп. 2.3.5); зміна будь-яким чином графіку погашення заборгованості за кредитним договором (підп. 2.3.6); доповнення/зміна комісій та/або неустойок, що підлягають сплаті кредитору та/або збільшення/зменшення їх видів та розмірів (підп. 2.3.7); будь-які інші зміни кредитного договору (підп. 2.3.8).

Обсяг зобов`язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання (п. 2.4 договорів поруки)

Відповідно до підп. 3.2.1 договорів поруки поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов`язання перед кредитором та виникнення зобов`язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов`язання.

У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (підп. 3.2.2 договорів поруки).

Умови підп. 3.2.3 договорів поруки передбачають, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так і від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Згідно з підп. 3.2.4 договорів поруки з метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства.

За умовами підп. 3.2.6 договорів порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором. Кредитор не зобов`язаний перед відправленням вимоги та/або реалізацією будь-яких інших прав відповідно до умов цього договору та інших договорів, укладених з поручителем: 1) пред`являти будь-які вимоги/претензії, подавати будь-які позову та/або отримувати будь-які судові рішення щодо боржника; 2) стягувати заборгованість за кредитним договором за рахунок будь-якого іншого виду забезпечення виконання зобов`язання; 3) вчиняти будь-які інші дії щодо боржника та/або попередньо звертатися до боржника з вимогою про виконання порушеного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.2.7 договорів поруки у випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище десятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається кредитору відділенням зв`язку при відправленні кредитором поручителю зазначеної вище вимоги листом з повідомленням про вручення або дата, зазначена поручителем (представником поручителя) на другому примірнику вказаної вище вимоги кредитора, при особистому отриманні першого примірника поручителем (представником поручителя) від кредитора.

У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4 цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (п. 3.2.8 договору поруки).

Відповідно до пп. 3.3.5 договорів поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

У підп. 4.2.1 договорів поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором та за цим договором.

Поручитель зобов`язаний здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення кредитором вимоги в обсязі, зазначеному у вимозі (п.4.2.7 договорів поруки)

Відповідно до п.п. 10.1.1. - 10.1.3. договорів поруки кожен з них вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 (десяти) років з моменту його підписання сторонами. До всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань поручителя - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, відшкодування кредитору всіх сум грошових коштів, сплачених кредитором за рахунок власних коштів за кредитом, комісійних винагород, штрафів, пені тощо) відповідно до умов кредитного договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 (десять) років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконанні договору.

У підп. 10.3.1., 10.3.2. договорів поруки сторони погодили, що дія поруки за цими договорами для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України становить 10 років з моменту підписання цього договору сторонами та його скріплення печатками сторін (за бажанням). Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором.

Положеннями абз. 2 п. 11.1 договорів поруки сторони передбачили, що повідомлення (вимоги) можуть також направлятись стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком із наступним направленням таких повідомлень (вимог) у паперовому вигляді у порядку, визначеному цим пунктом договору. При цьому сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов`язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення (вимоги) про необхідність такого виконання на електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору, або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком.

Пунктом 11.3 договорів поруки встановлено, що сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належим чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у цьому договорі або останньому письмовому повідомлені відповідної сторони.

Сторонами підписаний додаток №1 до кожного договору поруки - перелік рахунків поручителя.

Договори поруки з додатком № 1 підписані уповноваженим представником банку, підпис якого скріплений відбитком печатки Банку, та кожним з поручителів відповідно.

Позивач на виконання зобов`язань за договором кредитної лінії №119.10-10/395 від 28.05.2021 надав ФГ «Сільгосппродукт» кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом перерахування коштів на поточний рахунок у сумі 3 597 548,99 грн, а саме: 28.05.2021 на суму 302431,00 грн, 01.06.2021 на суму 100300,00 грн, 02.06.2021 на суму 253000,00 грн, 04.06.2021 на суму 200000,00 грн, 08.06.2021 на суму 300000,00 грн, 09.06.2021 на суму 63000,00 грн, 14.06.2021 на суму 110000,00 грн, 17.06.2021 на суму 158400,00 грн, 18.06.2021 на суму 63000,00 грн, 23.06.2021 на суму 110000,00 грн, 25.06.2021 на суму 31386,00 грн, 22.09.2021 на суму 883173,00 грн, 04.10.2021 на суму 100000,00 грн, 02.02.2022 на суму 760723,63 грн, 03.02.2022 на суму 112779,54 грн, 15.02.2022 на суму 20527,95 грн, 22.02.2022 на суму 24090,61 грн, 23.02.2022 на суму 4737,26 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позичальника за період з 28.05.2021 по 10.12.2025.

Відповідачем-1 заборгованість за кредитним договором сплачена лише частково у загальному розмірі 1900000 грн, а саме: 20.09.2021 в загальній сумі 1000000 грн; 01.02.2022 в загальній сумі 899929,17 грн; 04.02.2022 - 70,83 грн.

У зв`язку із настанням гарантійного випадку позивач направив лист № 70/4-01/1471 від 05.12.2023 Міністерству фінансів України та Акціонерному товариству «Укрексімбанк», а саме вимогу на сплату за гарантією №55 від 05.12.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020. У вимозі банк повідомляє про настання гарантійного випадку за проблемним кредитом №119.10-10/395 від 28.05.2021 та просить перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 848626,56 грн на рахунок бенефіціара відповідно до п.5.5. договору.

Як вбачається з платіжної інструкції № 1473375989201 від 04.01.2024, гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 848626,56 грн для відшкодування за кредитною операцією за вимогою №55 від 05.12.2023, що також вбачається з наданої позивачем банківської виписки по рахунку позичальника, в якій також відображено, що позивачем спрямовано отримані кошти за банківською гарантією в рахунок часткового погашення заборгованості за основним боргом.

У подальшому, 16.09.2025 банк надіслав ФГ «Сільгосппродукт» на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5, зазначену у договорі кредитної лінії, повідомлення про перехід прав кредитора за вих. № 55/5.5-02/118927/2025 від 16.09.2025, у якому повідомив ФГ «Сільгосппродукт», зокрема, про те, що 05.12.2023 AТ «Ощадбанк" звернувся до гаранта (держави) з вимогою про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 04.01.2024 гарант перерахував банку гарантійну суму у розмірі 848626,56 грн, у зв`язку із чим у ФГ «Сільгосппродукт» виникла прострочена заборгованість перед державою на суму 848626,56 грн, а до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом. Також у повідомленні банк інформує, що загальна заборгованість за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 станом на 15.09.2025 становить 1772549,81 грн, у тому числі прострочена заборгованість перед державою (бюджетом) в сумі 848626,56 грн, та підлягає сплаті на рахунок Банку. При цьому, у означеному повідомленні зазначено, що у разі не погашення заборгованості у повному обсязі у десятиденний строк з дати направлення цього листа, АТ «Ощадбанк» розпочне примусове стягнення простроченої заборгованості як перед державою, так і перед АТ «Ощадбанк».

Аналогічні за змістом повідомлення № 55/5.5-02/118930/2025 та № 55/5.5-02/118931/2025 відповідно позивач надіслав відповідачу-2 - ОСОБА_1 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачу-3 - ОСОБА_2 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

Між тим, АТ «Державний ощадний банк України» надіслало відповідачу-2 вимогу про виконання забезпеченого порукою зобов`язання за вих. №55/5.5-02/118933/2025 від 16.09.2025, відповідно до якої банк вимагав не пізніше 10 календарних днів з моменту направлення цього листа здійснити повне погашення заборгованості у загальному розмірі 1772549,81 грн, у тому числі простроченої заборгованості перед державою в сумі 848626,55 грн.

Окрім того, 16.09.2025 банк надіслав на електронну пошту поручителя ОСОБА_2 вимогу № 55/5.5-02/118932/2025 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою. У вимозі позивач також вимагав від поручителя-2 не пізніше 10 календарних днів з моменту направлення цієї вимоги, виконати порушене зобов`язання Фермерського господарства «Сільгосппродукт» за договором кредитної лінії №119.10-10/395 від 28.05.2021 у повному обсязі та здійснити повне погашення заборгованості, яка станом на 15.09.2025 становить 1772549,81 грн та включає в себе, окрім простроченої заборгованості за основним боргом, заборгованості за процентами і за комісією, також і прострочену заборгованість перед державою в сумі 848626,55 грн.

Докази направлення повідомлень та вимоги позивача від 16.09.2025 на електронні адреси відповідачів (відповідні скріншоти з електронної пошти) наявні в матеріалах справи.

Згідно із виконаним АТ «Державний ощадний банк України» розрахунком заборгованості станом на 10.12.2025 за ФГ «Сільгосппродукт» обліковується заборгованість перед державою в розмірі 484626,56 грн. На підтвердження здійснення відповідачами інших погашень за договором матеріали справи доказів не містять

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

За приписами ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ГК України (тут і надалі - в редакції до 28.08.2025, чинній на момент спірних правовідносин), для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб`єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

У п. 15-1 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України закріплено визначення поняття «гарантійне зобов`язання», яке становить собою зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом, залученим під державну гарантію.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 17 БК України, державні гарантії можуть надаватись виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про Державний бюджет України. Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом.

У разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку (ч. 8 ст. 17 БК України).

При цьому, прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (ч. 9 ст. 17 БК України).

Пунктом 26 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України передбачено, що порушенням бюджетного законодавства визнається повернення кредитів до бюджету з порушенням вимог цього Кодексу та/або встановлених умов кредитування бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» (далі - Закон), Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку підприємництва, розроблення та виконання загальнодержавних програм розвитку малого і середнього підприємництва з урахуванням загальнодержавних пріоритетів, здійснює заходи щодо розвитку інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва, спрямовує, координує та контролює діяльність органів виконавчої влади, які забезпечують надання державної підтримки.

Статтею 12 Закону передбачено, що державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Згідно з ст. 16 Закону, фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є, зокрема, надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.

Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу виконання договору кредитної лінії №119.10-10/395 від 28.05.2021 з урахуванням додаткового договору № 1 від 28.05.2021, предметом якого є права та обов`язки сторін щодо надання кредиту, його повернення, сплати процентів за користування кредитом та комісії, які мають здійснюватися відповідно до домовленостей сторін цього договору, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов`язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

При цьому, як встановлено судом, задля забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 28.05.2021 укладено договір поруки № П-917, а також між банком ОСОБА_2 укладено договір поруки № П-918, відповідно до умов якого поручителі відповідають перед кредитором солідарно у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Так, відповідачі заперечень щодо викладених у договорах умов не висловлювали, питання про зміну умов договорів не порушували. Сторони погодили умови договорів та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означених договорів, суд вважає їх належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договорами кореспондуючих прав і обов`язків сторін. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Відтак, між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є укладений 28.05.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління АТ «Ощадбанк» та Фермерським господарством «Сільгосппродукт» договір кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, поручителями за належне виконання зобов`язань якого перед банком виступили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до укладених 28.05.2021 року договорів поруки.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору кредитної лінії банком у період з 28.05.2021 по 23.02.2022 перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти на загальну суму 3597548,99 грн, які надавалися траншами, що відображено у доданих до позову банківських виписках по особовому рахунку ФГ «Сільгосппродукт» та не спростовано відповідачами.

Однак, за ствердженнями позивача, що не спростовано відповідачем-1, останнім заборгованість за кредитним договором сплачена лише частково у загальному розмірі 1900000,00 грн., а саме: 20.09.2021 - 1000000,00 грн.; 01.02.2022 - 899929,17 грн.; 04.02.2022 - 70,83 грн. Відтак, відповідачем-1 порушено умови договору кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 та не повернуто позивачу заборгованість за договором у повному обсязі.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано до матеріалів справи виписки по рахункам позичальника за період з 28.05.2021 по 10.12.2025, з яких вбачається облік заборгованості за кредитом, облік простроченої заборгованості за кредитом, облік заборгованості за процентами, облік заборгованості за простроченими процентами, а також облік нарахованої комісії, в тому числі простроченої.

Таким чином, суд констатує, що банком належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 та надано відповідачу-1 кредитні кошти.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 порушено взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредиту у погоджений між сторонам строк згідно наведеного графіку, що мало наслідком виникнення кредитної заборгованості перед банком. Факт наявності заборгованості за кредитом також підтверджено виписками по особовому рахунку ФГ «Сільгосппродукт».

Згідно з пунктами 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04.07.2018, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України, що узгоджується із постановою Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.

Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом підтвердження користування кредитом та заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.

Відтак, судом відхиляються доводи відповідача-3 стосовно відсутності в матеріалах справи належних доказів про надання кредитних коштів, оскільки надання кредитних коштів за договором кредитної лінії підтверджено позивачем шляхом надання до позовної заяви банківських виписок з рахунку позичальника, а додаток №1 до договору кредитної лінії, підписаний сторонами, є формою заяви на отримання кредиту (траншу) та є невід`ємною частиною цього договору.

Також суд не приймає до уваги твердження відповідача-3 відносно суперечливого розміру наданих кредитних коштів, оскільки позичальник на виконання п. 3.11 договору кредитної лінії для дотримання діючого ліміту кредитування, має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі), на підставі чого 20.09.2021 позичальником було частково погашено заборгованість в сумі 1000000,00 грн, 01.02.2022 - 899 929,17 грн та 04.02.2022 - 70,83 грн.

Як встановлено судом, позичальником за період з 28.05.2021 по 25.06.2021 отримано траншами кредитних коштів на загальну суму 1 691 517 грн, а 20.09.2021 відповідачем-1 для дотримання діючого ліміту кредитування було погашено заборгованість за основним боргом в сумі 1 000 000 грн, залишок не погашеної заборгованості за основним боргом складав 691 517,00 грн.

В подальшому, у період з 22.09.2021 по 04.10.2021 відповідачем-1 отримано траншів на загальну суму 983173 грн, а всього із діючого ліміту кредитування до 27.03.2024 в розмірі 1 700 000 грн позичальником отримано траншів на суму 1 674 690 грн. Залишок невикористаного ліміту складав 25 310 грн. 01.02.2022 відповідач-1 для дотримання діючого ліміту кредитування погасив заборгованість за основним боргом у сумі 899 929,17 грн, залишок не погашеної заборгованості за основним боргом складав 774 760,83 грн. За період з 02.02.2022 по 03.02.2022 позичальником отримано траншів на суму 873503,17 грн та 04.02.2022 погашено в сумі 70,83 грн, залишок не погашеної заборгованості за основним боргом складав 1 648 193,17 грн. За період з 15.02.2022 по 23.02.2022 позичальником отримано траншів на суму 49355,82 грн. Відтак, залишок заборгованості за отриманими траншами складає 1 697 548,99 грн.

Отже, за висновком суду, наявними в матеріалах справи доказами спростовується твердження відповідача-3 про спірну суму наданих кредитних коштів, оскільки спосіб надання кредитних коштів визначений у вигляді відновлювальної кредитної лінії, що передбачає погашення основної суми боргу у межах діючого ліміту кредитування для можливості отримання наступного траншу.

Дослідивши пояснення позивача та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що заборгованість за кредитом, отриманим згідно з договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, це сукупність усіх коштів, які позичальник повинен заплатити банку протягом періоду кредитування, а саме тіло кредиту, відсотки за користування кредитом та інші нарахування передбачені відповідним договором та чинним законодавством.

Так, кредитний договір вважається виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.

Суд встановив, що, згідно п. 3.2. договору кредитної лінії остаточний термін повернення кредиту - 27.05.2024. З урахуванням положень кредитного договору, суд доходить висновку про те, що строк погашення заборгованості за тілом кредиту є таким, що настав.

В свою чергу, з огляду на невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань за договором кредитної лінії, а також з огляду на умови укладених договорів поруки, позивачем було заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення з трьох відповідачів простроченої заборгованості у загальному розмірі 924851,13 грн, з яких: 848626,56 грн. - заборгованість за основним боргом (кредитом), 73994,15 грн - проценти за користування кредитом та 2230,43 грн - комісія.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 у справі № 916/5072/25, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, позов було задоволено, стягнуто солідарно з Фермерського господарства «Сільгосппродукт», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк» прострочену заборгованість за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021, укладеним між Фермерським господарством «Сільгосппродукт» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», станом на 10.12.2025 у розмірі 924851 грн 13 коп, з яких: 848626 грн 55 коп - заборгованість за основним боргом (кредитом); 73994 грн 15 коп - проценти за користування кредитом; 2230 грн 43 коп - комісія.

Із наданих відповідачем-3 документів по справі № 916/5072/25 та відповідного рішення у вказаній справі вбачається, що підстави для отримання від держави гарантійних виплат не були предметом дослідження у справі № 916/5072/25, оскільки вимога про стягнення сум компенсації за гарантією банком не заявлялась, а відтак суд вважає хибними доводи відповідача-3 про те, що у справі № 916/5072/25 вже було вирішено питання про стягнення простроченої заборгованості перед державою (бюджетом) в сумі 848626,25 та про подвійне стягнення позивачем вказаної заборгованості.

Між тим, правове регулювання відносин щодо надання гарантій за кредитами здійснюється нормами як фінансового, так і цивільного, господарського та бюджетного права.

Згідно з п. 4 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ч. 1 ст. 117 Конституції України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку.

Статтею 6-1 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено, що у 2020 році державні гарантії в обсязі до 5 000 000 тисяч гривень можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, для забезпечення часткового виконання боргових зобов`язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, що надаються суб`єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва - резидентам України, у розмірі, що не перевищує 80% загальної суми таких боргових зобов`язань за портфелем кредитів та 80% за кожним окремим кредитом.

З огляду на вищевказане, Кабінет Міністрів України визначив умови, критерії, механізм надання фінансової державної підтримки за рахунок коштів державного бюджету за Програмою надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, яку надає Міністерство фінансів України на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» на рівні агента в особі акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та банків-кредиторів, у формі державних гарантій та в обсязі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році», на період з 23.12.2020 по 31.12.25.

Постановою №1317 АТ «Ощадбанк» включено до переліку банків-кредиторів за вищевказаною програмою з граничним обсягом надання у 2020 році державних гарантій на портфельній основі у розмірі 1 000 000 000 грн.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктів 1, 37, 45 Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2003 №261, АТ «Ощадбанк» є державним банком, який має право надавати банківські та інші фінансові послуги, а також провадити інші види діяльності в національній та іноземній валюті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг та вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі між Міністерством фінансів України та АТ «Ощадбанк» оформлений шляхом укладення договору №13010-05/271 від 31.12.2020 та визначає обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права, обов`язки та відповідальність гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов`язань.

Синтезуючи наведені позиції законодавства та договору суд констатує, що державна гарантія на портфельній основі, як гарантійний механізм:

1) передбачає безвідкличне та безумовне забезпечення виконання позичальником частини зобов`язань за кредитним договором, надане гарантом на користь банку у формі гарантії відповідно до умов Порядку №1151, в якості часткового покриття кредитного ризику банку за кредитною операцією з позичальником;

2) в результаті здійснення гарантом виплати суми за гарантією в обліку банку відображено виникнення простроченої заборгованості позичальника перед державою за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі на суму здійсненої гарантом виплати за гарантією, а до держави (у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом) перейшли права кредитора та остання як гарант має право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої суми;

3) своє право зворотної вимоги (регресу) щодо повернення сплаченої за гарантією суми гарант реалізував шляхом наділення банку повноваженнями на стягнення простроченої заборгованості перед державою та перед банком за кредитом, залученим під державну гарантію на портфельній основі, з подальшим її розподілом між гарантом та банком пропорційно ставці гарантії.

За таких обставин, повноваження АТ «Ощадбанк» щодо солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості перед державою за договором відповідають Закону, актам Кабінету Міністрів України, договору про надання державної гарантії на портфельній основі та статутній діяльності АТ «Ощадбанк».

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов`язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов`язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Отже, підставою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20.

04.01.2024 гарант за договором про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31.12.2020 здійснив на користь позивача сплату за гарантією суми 848626,56 грн. Отримані кошти Банк 04.01.2024 спрямував у рахунок часткового погашення заборгованості ФГ «Сільгосппродукт» за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021.

Судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Враховуючи невиконання позичальником та поручителями своїх договірних зобов`язань перед державою, а також з огляду на вищевказані положення законодавства та умови додаткового договору, суд визнав, що у позивача виникло право вимагати погашення заборгованості за договором з вищевказаних правових підстав.

Наразі позивач посилається на те, що заборгованість ФГ «Сільгосппродукт» перед державою (гарантом) за кредитним договором № 119.10-10/395 станом на 10.12.2025 згідно із наданим розрахунком заборгованості за боргом (кредитом) у зв`язку із здійсненою державою (гарантом) гарантійною виплатою становить 848626,56 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості перед державою за сплачену гарантію за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 матеріали справи не містять.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача-1 перед державою у сумі 848626,56 грн суд вважає обґрунтованим та таким, що відповідає умовам укладених договорів, підтверджується наданими позивачем доказами, з огляду на що суд вважає вимогу про стягнення з ФГ «Сільгосппродукт» простроченої заборгованості перед державою (гарантом) у розмірі 848626,56 грн правомірною та обґрунтованою

При цьому, у даному разі матеріали справи також свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не виконано зобов`язань за договорами поруки № П-917 та № П-918 від 28.05.2021, що суперечить приписам статті 546, 553, 554 ЦК України, умовам договорів поруки, а тому відповідач-2 та відповідач-3 визначаються судом такими, що мають нести солідарну відповідальність з ФГ «Сільгосппродукт» за неналежне виконання останнім взятих на себе договірних зобов`язань за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості суд відзначає, що позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за договором кредитної лінії. Тому, ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання. Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Жодної з підстав для припинення дії договорів поруки № П-917 та № П-918 від 28.05.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено. При цьому, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а також з огляду на вищевказані положення закону та умови договорів поруки, позивач вважає наявним у нього також права вимоги до поручителів щодо погашення заборгованості, а у поручителів - виникнення солідарного з позичальником обов`язку повернути суму заборгованості за договором у повному обсязі.

Між тим, як вбачається зі змісту позовної заяви, банком заявлено позовні вимоги про спільний солідарний обов`язок поручителів, стосовно чого суд зазначає наступне.

Так згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя.

За своєю юридичною природою порука є договірним зобов`язанням, адже виникає на підставі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов`язання, виникає кілька самостійних зобов`язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов`язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є. Порука кількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Схожа правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, а також аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01.03.2017 у справі №6-923цс16, у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 905/2475/15, від 24.01.2018 у справі №907/425/16.

Якщо боржник має декілька поручителів, і укладено окремі договори поруки, то кредитор стягує борг з кожного поручителя окремо, враховуючи правосуб`єктність за відповідним видом судочинства (постанова Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-923цс16).

При цьому, особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3 статті 554 Цивільного кодексу України). Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною. Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов`язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

Як встановлено судом вище, виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено двома договорами поруки. При цьому, вказані договори поруки не містять умов щодо солідарної відповідальності поручителів один перед одним.

Отже, прохальна частина позовної заяви Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» встановлює солідарну відповідальність поручителів один перед одним, що суперечить нормам матеріального права.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» із викладенням резолютивної частини рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Суд також зауважує, що до позовної заяви позивачем подані належні докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування у цій справі, зокрема виникнення між сторонами кредитних правовідносин, видачі кредитних коштів, наявність солідарного обов`язку та повернення кредитних коштів.

Отже, у відповідності до приписів ст.530 ЦК України та умов договору кредитної лінії у ФГ «Сільгосппродукт» виник обов`язок погасити існуючу заборгованість, проте позичальник цього не зробив. На момент розгляду справи ані позичальник, ані поручителі заборгованість, яка виникла внаслідок сплати гарантом суми за гарантією, перед державою не сплатили. Так само ні відповідач-1, ні відповідачі 2 та 3 не надали свого контррозрахунку суми заборгованості за кредитним договором, заявленої до стягнення.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість перед державою в сумі 484626,56 грн станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості підлягає задоволенню та задовольняється судом.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідачів заборгованості перед державою, враховуючи, що бездіяльність відповідачів, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договорів, а також те, що в установленому порядку відповідачі обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростували, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування позивача не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, відповідно до ч. 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

З врахування викладеного, витрати зі сплати судового збору, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Сільгосппродукт» (вул. Титова, № 99, смт. Новоолексіївка, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75560, код ЄДРПОУ 34270357) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 у розмірі 848 626 (вісімсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять шість) 56 коп.

3. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Сільгосппродукт» (вул. Титова, № 99, смт. Новоолексіївка, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75560, код ЄДРПОУ 34270357) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 119.10-10/395 від 28.05.2021 у розмірі 848 626 (вісімсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять шість) 56 коп.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Сільгосппродукт» (вул. Титова, № 99, смт. Новоолексіївка, Генічеський р-н, Херсонська обл., 75560, код ЄДРПОУ 34270357) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) грн 51 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РОНКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) грн 51 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129) в особі філії Херсонського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Європейська, № 26, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 02766367) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 394 (три тисячі триста дев`яносто чотири) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 12 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський