Ухвала суду № 138952148, 13.08.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/2677/26

Провадження № 6/639/339/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича про розстрочення виконання рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 року по справі № 639/2677/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича, в якій заявник просив розстрочити виконання рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 року по справі № 639/2677/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості терміном на шість місяців, зі сплатою рівними частинами кожного місяця по 7202,82 грн, з часу набрання ухвалою законної сили.

Матеріали заяви сформовані в системі «Електронний суд» та підписані представником відповідача адвокатом Рясним В.Д, який діє на підставі ордеру (а.с.233).

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова по справі № 639/2677/26 від 09.06.2026 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 43216,96 грн, з яких: за договором позики № 75392949 від 16.08.2021 у розмірі 11192,96 грн, за договором про споживчий кредит № 103549198 від 08.09.2021 у розмірі 32024,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1298,98 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2439,50 грн. Відповідач ОСОБА_1 у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем не має можливості сплатити суму заборгованості одним платежем, оскільки має низку справ про стягнення коштів за договором кредиту, зокрема справи № 639/3757/26, № 639/9917/25, які перебувають на розгляді Новобаварського районного суду міста Харкова, які згодом також будуть розглянуті та на відповідача буде покладений додатковий тягар, окрім цієї справи, про стягнення коштів за договорами про надання кредиту. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, та на його утриманні перебуває вагітна дружина, що свідчить про додаткове навантаження відповідача. Негайне та примусове стягнення повної суми поставить відповідача в критичне фінансове становище. Відповідач не ухиляється від виконання рішення суду та не уникає оплати кредиту.

13.07.2026 ухвалою суду прийнято до провадження заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича про розстрочення виконання рішення суду; призначено судове засідання (а.с.242).

Учасники справи повідомлені судом належним чином (згідно з ч. 8 ст. 128 ЦПК України) про дату, час і місце судового засідання, проте, у судове засідання не з`явилися.

За змістом частини 2 ст. 435 ЦПК Україн и, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, встановив таке.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 09.06.2026 у справі № 639/2677/26, яке набрало законної сили, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 43216 (сорок три тисячі двісті шістнадцять) грн 96 коп., з яких: за договором позики № 75392949 від 16.08.2021 у розмірі 11192 грн 96 коп., за договором про споживчий кредит № 103549198 від 08.09.2021 у розмірі 32024 грн 00 коп. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, нарахованих поза межами строку кредитування, за договором позики № 75392949 від 16.08.2021, за договором про споживчий кредит № 103549198 від 08.09.2021 у загальному розмірі 45360 грн 60 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1298 (одну тисячу двісті дев`яносто вісім) грн 98 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2439 (дві тисячі чотириста тридцять дев`ять) грн 50 коп. (а.с.199-205).

З наданих суду копій документів суд вбачає, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 11.01.2025 по теперішній час (довідка № 1456 від 11.02.2026), є учасником бойових дій (а.с.237, 238).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, 25.12.2025 зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюб прізвище дружини ОСОБА_3 (а.с.239).

Дружина відповідача перебуває на обліку в жіночій консультації у зв`язку з вагітністю, що підтверджується копією довідки від 08.06.2026 (а.с.236).

За змістом ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з частинами 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.

Тлумачення положень ст.435 ЦПК України свідчить про те, що розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року, при вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Такі обставини є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Розстрочка виконання рішення суду - це зміна у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28 липня 1999 року, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, § 40).

Так, згідно з положеннями статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтовуючи заяву про розстрочку сторона відповідача посилалась на те, що відповідач несе велике фінансове навантаження, пов`язане з тим, що його дружина вагітна, а також понесе додаткове фінансове навантаження після розгляду інших двох справ про стягнення з нього кредитної заборгованості.

Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що відповідач несе фінансове навантаження у зв`язку з вагітністю дружини (розмір таких витрат, чеки на придбання ліків, медикаментів тощо), матеріали заяви не містить, а твердження щодо додаткового фінансового навантаження після розгляду судом справ про стягнення з відповідача заборгованості за кредитами ґрунтуються на припущенні.

Відповідач є військовослужбовцем, отже має підвищене грошове забезпечення порівняно з іншими професіями під час воєнного стану, а тому суд не встановив обставин про неспроможність останнього виконати судове рішення.

Як суд зазначав, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами, а в конкретному випадку суть судового рішення зводиться до стягнення кредитної заборгованості, тобто грошей, які у тому числі є еквівалентом будь-якого майна, яким відповідач може володіти. Судове рішення може бути виконане в примусовому порядку за рахунок наявного у боржника майна, про яке не зазначено у заяві про розстрочку, як і не зазначено про відсутність такого.

Відсутність достатніх коштів не наділяє боржника правом звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду з посиланням на брак коштів для виправдання неспроможності або небажання виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Розстрочка виконання рішення суду у спірному випадку, означало б недотримання розумного та пропорційного балансу інтересів позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, а також знівелювало би сутність рішення суду та мету його ухвалення.

До заяви про розстрочку виконання рішення суду заявником не надано доказів вчинення дій спрямованих на урегулювання питання виконання рішення суду, а саме звернення до ТОВ «Коллект Центр» із заявою про врегулювання питання щодо погашення кредитної заборгованості у добровільному порядку.

Оцінюючи доводи заяви про розстрочку виконання судового рішення суд враховує, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги береться не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Доказів того, що з часу постановлення рішення суду відповідач хоча б счастково здійснював погашення кредитної заборгованості, суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, розмір заборгованості, суд доходить висновку, що наведені у заяві обставини не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим, та не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене суд не встановив підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст. 12, 18, 81, 223, 247, 260, 261, 267, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рясного Владислава Денисовича про розстрочення виконання рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 року по справі № 639/2677/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 13.08.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО