Рішення № 138951454, 21.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6362/26

Провадження № 2/344/4622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Бурянна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В позові зазначено: «…28.05.2021 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10003837167. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 10003837167 від 28.05.2021 року із ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 40284315) та Відповідачу перераховані кредитні НОМЕР_4 в сумі 7300 грн. 05.09.2022р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 40284315) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №556/ФК-22. Згідно даного Договору факторингу 05.09.2022 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 10003837167 від 28.05.2021 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 27174,25 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7300 грн.; заборгованість за відсотками становить 19874,25 грн.…».

Представник позивача просив стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 10003837167 від 28.05.2021 року у розмірі 27174,25 грн.

Відповідач подав до суду відзив, за змістом якого: «… ОСОБА_1 заперечує факт укладення договору та розмір заборгованості. З наданих позивачем доказів не можливо дослідити електронну складову їх укладення, а саме: цілісність накладення електронних підписів у кредитному договорі, шлях та метод ідентифікації ОСОБА_1 в інформаційній телекомунікаційній системі кредитора при укладенні кредитного договору. В матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив. , через номер Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не визнає факт заповнення формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, отримання кредитного договору та одноразового ідентифікатора, а також вчинення інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір…У даному випадку позивачем не надано жодних доказів як б підтверджували: (а) що ОСОБА_1 певним чином ідентифікувався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишив там свої контактні дані; (б) що він отримав цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишив, і вів цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) що його дії були пов`язані саме з його наміром укласти певний договір. Позивачем не надано доказів у який саме спосіб було ідентифіковано ОСОБА_2 в ІТС ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС». У даному випадку виходячи з матеріалів справи зокрема документів наданих позивачем суд позбавлений можливості з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Так, позивачем направлено до суду роздруківку невідомого походження, яку останній намагається видати за нібито укладений кредитний договір № 10003837167 від 28.05.2021. Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору № 10003837167 від 28.05.2021 відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. Всі «докази», які спромігся надати позивач суду, це довідка про ідентифікацію клієнта яка створена кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС», як зацікавленою особою та роздруківка договору яку позивач намагається видати за нібито укладений договір № 10003837167 від 28.05.2021. Встановлено, що договір № 10003837167 від 28.05.2021 не містять підпису ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Отже, договорів № 10003837167 від 28.05.2021 є нікчемним, оскільки не підписаний відповідачем та кредитором, а тому такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (нікчемністю). Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір № № 10003837167 від 28.05.2021 не є укладеними між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги на підставі укладеного між ним та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» договору факторингу № 556/ФК-22 від 05.09.2022 до ОСОБА_1 …Незважаючи на недоведеність позовних вимог , сторона відповідача вважає за необхідне звернути суд увагу, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та Графіку розрахунку, оскільки нарахований за межами строку кредитування. Звертаючись до суду із позовом позивач просить стягнути за договором № 10003837167 від 28.05.2021 заборгованість за відсотками 19 874,25 грн. нарахованими за період з 28 травня 2021 року по 27 листопада 2021 року. За умовами договору № 10003837167 від 28.05.2021 надавався кредит строком на 30 днів до 27 червня 2021 року зі сплатою відсотків, ставка яких визначена у розмірі 1,25 % в день. В доданій заяві позичальника так само вказано строк кредитування 30 днів. Тому, згідно умов наданого договору кредит надавався строком на 30 днів, з 28 травня 2021 по 27 червня 2022 року. Матеріали справи не містять доказів зміни умов Договору в частині строку надання кредиту. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять…».

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні обставини.

28.05.2021 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10003837167.

05.09.2022р. між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 40284315) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №556/ФК-22 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно даного Договору факторингу 05.09.2022 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 10003837167 від 28.05.2021 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 27174,25 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 7300 грн.; заборгованість за відсотками становить 19874,25 грн.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 7, 12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №754/17518/15-ц, провадження, №61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 провадження №61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_3 , який особисто вказаний відповідачем у договорі № 10003837167 від 28.05.2021 (далі по тексту договір). Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор 87967, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору.

Крім того, договір кредитної лінії № 18235, укладений між сторонами, міститься паспортні дані відповідача, його РНОКПП, доказів отримання паспортних даних чи інших даних відповідача кредитором суду не надано.

Доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо неукладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і неспростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначеного договору, останній у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідачем надано контррозрахунок, відповідно до якого за умовами договору № 10003837167 від 28.05.2021 надавався кредит строком на 30 днів до 27 червня 2021 року зі сплатою відсотків, ставка яких визначена у розмірі 1,25 % в день. В доданій заяві позичальника так само вказано строк кредитування 30 днів. Тому, згідно умов наданого договору кредит надавався строком на 30 днів, з 28 травня 2021 по 27 червня 2022 року. Матеріали справи не містять доказів зміни умов Договору в частині строку надання кредиту. Позовна заява також не містить посилань на такі обставини.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Відтак, згідно умов наданого договору «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТ ФІНАНС» мало право нараховувати проценти лише по 27 червня 2021 року. У п. 2.1. договору (Графік розрахунків), зазначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, складає 10 037,50 грн. з яких: 7 300,00 грн. сума кредиту та 2 737,50 проценти за користування кредитом.

Судом перевірено проведений відповідачем розрахунок та встановлено, що наданий відповідачем контррозрахунок спростовує розрахунок, наданий позивачем.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача підлягає стягнення на користь позивача судовий збір у розмірі 984 грн. (10 037,5 грн./27174,25 грн.=0,3694*2662,40 грн.= 984 грн.)

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Отже представником позивача доведено, що за рахунок відповідача може бути компенсовано судові витрати в сумі 3 000 гривень з урахуванням складності справи, обсягу послуг, витраченого часу на участі у справі. В іншій частині витрати не підлягають компенсації за рахунок відповідача, а покладаються саме на позивача, який обрав собі відповідного адвоката на власний розсуд та сторони погодили розмір витрат за їх згодою.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором № 10003837167 від 28.05.2021 року у розмірі 10 037, 50 грн., з яких: 7 300,00 грн. сума кредиту та 2 737,50 проценти за користування кредитом та 984 грн судового збору, 3 000 грн. на професійну правничу допомогу.

в іншій частині позову та витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.