Ухвала суду № 138950485, 23.07.2026, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23 липня 2026 року м.Харків Справа № 913/266/20

Провадження №10/913/266/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши клопотання №60-12134/35 від 12.01.2026 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Шептовицька А.А.

У засіданні брали участь:

від кредиторів - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - представник Шевченко Ю.А., діє на підставі наказу № 138-к від 15.05.2025; Кузьмик Д.В., ГУ ДПС у Львівській області - Пигитяк Н.О., що діє на підставі довіреності б/н від 25.05.2026, Витягу з Єдиного державного реєстру;

від боржника - адвокат Богушко О.В., ордер серії АА №1339755 від 15.08.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 7522/10 від 14.03.2019;

арбітражний керуючий розпорядник майна Лецкан В.Л., свідоцтво №3 від 30.01.2013.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича (свідоцтво від 26.12.2018 №1878, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проспект Олександра Поля, буд. 97, офіс 9, м. Дніпро 49069).

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 визначено розмір та перелік усіх визнаних грошових вимог для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів, визначено розмір та перелік усіх не визнаних грошових вимог кредиторів, збори кредиторів та комітет кредиторів постановлено провести 08.07.2025, зобов`язано розпорядника майна надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрати комітет кредиторів, прийняти рішення щодо схвалення плану санації боржника або щодо звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство, а також надати протокол зборів комітету кредиторів, на яких вирішити питання щодо призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника. Призначено підсумкове засідання суду на 16.07.2025 о 14 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.06.2025 визнані грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника у загальному розмірі 1 637 946 419 грн 75 коп. Грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до боржника Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія у розмірі 153 602 596 грн 63 коп. відхилені.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енертек залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 про відхилення грошових вимог та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі № 913/266/20 залишено без змін.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Хмельницький обласний пивзавод залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково; ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.06.2025 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 11.06.2025 (попереднє засідання) у справі № 913/266/20 скасовано в частині визнання розміру визнаних грошових вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалено в цій частині нове рішення, а саме: визнано грошові вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у загальному розмірі 1 640 909 362 грн 47 коп., у тому числі: вимоги, забезпечені заставою майна боржника 903 768 173 грн 56 коп.; вимоги першої черги (судовий збір) 4 367 грн 99 коп.; вимоги четвертої черги (основний борг) 737 136 820 грн 92 коп.; в іншій частині ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.06.2025 та ухвалу від 11.06.2025 (попереднє засідання) залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2026 залишено постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду Луганської області (про відхилення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" у розмірі 5 947 835,64 грн.) від 11.06.2025, ухвалу Господарського суду Луганської області (за результатами попереднього засідання в частині невизнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" у розмірі 5 947 835,64 грн.) від 11.06.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі № 913/266/20 скасовано.

Справу №913/266/20 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енертек" направлено на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.01.2026 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Енертек:

за договором банківського вкладу Стандарт від 19.01.2015 №6-0005-15 у сумі 2 550 723 грн 34 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 2 532 406 грн 80 коп. та за процентами в сумі 18 316 грн 54 коп.;

за договором банківського вкладу Класичний від 03.02.2015 №6-0013-15 у сумі 448 194 грн 70 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 428 640 грн 00 коп. та за процентами в сумі 19 554 грн 70 коп.;

за договором банківського вкладу Стандарт від 19.06.2015 №6-0040-15 у сумі 2 034 505 грн 47 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 2 019 895 грн 90 коп. та за процентами в сумі 14 609 грн 57 коп.;

за договором банківського вкладу Слава Україні від 12.11.2025 №6-0075-15 у сумі 75 313 грн 75 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 74 000 грн 00 коп. та за процентами в сумі 1 313 грн 75 коп.;

за договором банківського вкладу Слава Україні від 01.12.2015 №6-0076-15 у сумі 212 555 грн 86 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 209 000 грн 00 коп. та за процентами в сумі 3 555 грн 86 коп.;

за договором банківського вкладу Слава Україні від 16.12.2015 №6-0077-15 у сумі 242 320 грн 55 коп., у т.ч. заборгованість за вкладом у сумі 241 000 грн 00 коп. та за процентами в сумі 1 320 грн 55 коп.;

за договором банківського рахунку від 12.11.2010 №01/14-11-2010 у сумі 605 грн 02 коп.;

за договором про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015 у сумі 35 грн 00 коп.;

3% річних, які нараховані на заборгованість за договорами банківського вкладу Слава Україні від 12.11.2025 №6-0075-15, від 01.12.2015 №6-0076-15 від 16.12.2015 №6-0077-15, за договором банківського рахунку від 12.11.2010 №01/14-11-2010, за договором про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015 за період з 01.01.2016 до 30.04.2020 у сумі 68 548 грн 94 коп.;

інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість за договорами банківського вкладу Слава Україні від 12.11.2025 №6-0075-15, від 01.12.2015 №6-0076-15, від 16.12.2015 №6-0077-15 за договором банківського рахунку від 12.11.2010 №01/14-11-2010, за договором про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015 за період з січня 2016 року по квітень 2020 року в сумі 255 162 грн 04 коп.;

4 204 грн 00 коп. сплачений судовий збір.

Відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Енертек, вул. Воїнів-Інтернаціоналістів, буд.14-61, м.Енергодар Запорізької області,71504, ідентифікаційний код 24512621, до боржника Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія, вул. Сметаніна, буд. 3А, м.Сіверськодонецьк Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 05839888), які складаються з:

заборгованості за договором про користування сейфом від 28.05.2013 №13-0037-40 у сумі 300 грн 00 коп.;

заборгованості за договором про користування сейфом від 28.05.2013 №13-0038-40 у сумі 300 грн 00 коп.;

інфляційних втрат та 3% річних у загальній сумі 55 066 грн 97 коп., які нараховані на заборгованість за договорами банківського вкладу Слава Україні від 12.11.2025 №6-0075-15, від 01.12.2015 №6-0076-15, від 16.12.2015 №6-0077-15, договором банківського рахунку від 12.11.2010 №01/14-11-2010, договором про відкриття карткового рахунку від 24.04.2015, договором про користування сейфом від 28.05.2013 №13-0037-40 та договором про користування сейфом від 28.05.2013 №13-0038-40 за період з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.11.2025 призначено підсумкове засідання суду на 26.11.2025 о 13 годині 20 хвилин та розгляд:

- клопотання розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича №02-25/2002 від 28.07.2025 про скасування арешту, накладеного на банківський рахунок боржника;

- клопотання розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича №02-25/2017 від 09.10.2025 про витребування доказів;

- клопотання розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича №02-25/2001 від 28.07.2025 про витребування доказів;

- клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №б/н від 14.10.2025 про забезпечення вимог кредиторів;

- клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Страйк» №913/266/20 від 29.10.2025 про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.11.2025 клопотання №02-25/2002 від 28.07.2025 розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" Лецкана Вячеслава Львовича про продовження дії мораторію задоволено.

Продовжено процедуру розпорядження майном у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія. Продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.11.2025 у задоволенні клопотання №913/266/20 від 29.10.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю Буд Страйк про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі №913/266/20 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.11.2025 у задоволенні клопотання №б/н від 14.10.2025 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення вимог кредиторів відмовлено.

У судовому засіданні 26.11.2025 постановлено ухвалу про відкладення підсумкового засідання суду на 18.02.2026 о 14 годині 40 хвилин, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 26.11.2025 постановлено ухвалу про відкладення розгляду заяв про визнання грошових вимог до боржника на 18.02.2026 о 14 годині 40 хвилин, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У зв`язку з оскарженням Фондом гарантування вкладів фізичних ухвали Господарського суду Луганської області від 26.11.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання №б/н від 14.10.2025 про забезпечення вимог кредиторів до Східного апеляційного господарського суду, судове засідання, яке призначено на 18.02.2026 о 14 годині 00 хвилин не відбулось, про що сторін було повідомлено телефонограмою.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх.2652Л/3) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.11.2025 залишено без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 26.11.2025, постановлену за результатом розгляду клопотання б/н від 14.10.2025 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення вимог кредиторів залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.05.2026 призначено підсумкове засідання суду на 01.07.2026 о 14 годині 00 хвилин.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.07.2026 клопотання №02-25/2002 від 28.07.2025 розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича про скасування арешту, накладеного на банківський рахунок боржника у справі №913/266/20 задоволено. Скасовано арешт та обмеження на користування банківським рахунком ПАТ Українська інноваційна компанія, відкритим у АТ КБ Приватбанк в українській гривні, номер рахунку НОМЕР_2 , накладений відповідно до постанов про арешт коштів боржника в межах виконавчих проваджень: №52703729, №53067998, №53147222, №53147237, №53011593, №53211844, №53266824, №53301915, №53232029, №53314948, №53084711, №53510765, №53582016, №54799441, №54884513, №49678551, №55496297, №57666367, №577734715, №59680535, №61231280, №66350265, №69821972, №56195044.

Вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів за ініціативою суду. Заборонено Публічному акціонерному товариству Українська інноваційна компанія вчиняти значні правочини без згоди суду, який розглядає справу про банкрутство. Заборонено Публічному акціонерному товариству Українська інноваційна компанія здійснення будь яких операційних витрат з рахунку, відкритому в АТ КБ Приватбанк в українській гривні, номер рахунку НОМЕР_2 , без згоди розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича.

Зобов`язано розпорядника майна боржника Лецкана Вячеслава Львовича не менш, ніж один раз на місяць подавати Господарському суду Луганської області звіт про використанні грошові кошти, які розміщенні на рахунку, відкритому в АТ КБ Приватбанк в українській гривні, номер рахунку НОМЕР_2 .

У судовому засіданні 01.07.2026 постановлено ухвалу про: задоволення клопотання №02-25/2117 від 29.06.2026 розпорядника майна боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" Лецкана Вячеслава Львовича про продовження дії мораторію; продовження процедури розпорядження майном у справі №913/266/20; та строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі №913/266/20; про зобов`язання арбітражного керуючого надати суду проміжний результат інвентаризації майна боржника; Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати суду інформацію, з відповідними доказами, щодо здійсненої оплати послуг у процедурі тимчасової адміністрації чи ліквідації ПАТ «Укрінбанк»; відкладення підсумкового засідання суду на 23.07.2026 об 11 годині 35 хвилин, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Господарським судом встановлено, що 12.01.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшло клопотання №60-12134/25 від 12.01.2026 про закриття провадження у справі про банкрутство та про наявність підстав, встановлених п.10 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства для закриття провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що 23.05.2020 набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020, який регулював статус банків, у яких скасовані в судовому порядку рішення про початок виведення з ринку Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що вищевказаним законом внесено зміни до законодавчих актів, зміст яких полягає у тому, що визнання в судовому порядку протиправними рішень про введення в банку тимчасової адміністрації та початок його ліквідації не повертає банк у попереднє становище, а процедура виведення банку з ринку Фондом має продовжуватись; судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим законом, у яких на день набрання чинності цим законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей встановлених цим законом.

У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначено, що згідно ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство суд мав перевірити тільки дві визначені законом підставі для відмови у відкритті провадження у справі, такі як наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, та якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання.

Крім того, перевірка наявності спеціального статусу у боржника мала бути здійснена на стадії прийняття заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно вимог ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства.

Водночас, кредитором зазначено, що норми п.10 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства встановлюють неможливість подальшого розгляду справи про банкрутство, зокрема щодо особи зі спеціальним статусом банку (ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства, ч.9 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб) та містять імперативний припис про закриття провадження.

Щодо статусу ПАТ «Український інноваційний банк», назву якого змінено на ПАТ «Українська інноваційна компанія», Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що реєстраційні зміни зокрема щодо зміни найменування, виключення з назви слова «банк», зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни відомостей про керівника, та виключення з видів діяльності банківської діяльності, були вчинені без згоди Національного банку України, що є порушенням чинного законодавства.

Детальна оцінка наслідків ухвалення судових рішень та вчинення реєстраційних дій з порушенням банківського законодавства щодо ПАТ «Український інноваційний банк» викладена у правових висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Також, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що строки ліквідації банку продовжені рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2018 за №536, від 21.03.2019 за №622, від 17.03.2020 за №616 та від 10.08.2020 за №1485.

Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018, №622 від 21.03.2019 були визнані протиправними та скасовані судовими рішенням у справах №826/4471/18 та №640/5446/19.

Також, посилаючись на положення ст.ст. 76, 77, 79 Закону України «Про банки і банківську систему», ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими встановлено, що розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку; ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; а визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених ч.3 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь - яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь - яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/ рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що з метою виконання всіх заходів, пов`язаних з ліквідацією ПАТ «Український інноваційний банк», виконавчою дирекцією прийнято рішення №1485 від 10.08.2020 «Про продовження процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку і призначення уповноваженої особи», яким продовжено процедуру виведення товариства з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів.

Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 від 17.03.2020 було чинним на час порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» (15.05.2020), та втратило свою чинність у зв`язку з прийняттям наступного рішення виконавчої дирекції №1485 від 10.08.2020, яке є чинним, оскільки ухвалою від 15.05.2025 у справі №640/7558/20 позов ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ОСОБА_1 залишено без розгляду за заявою позивачів.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на правові висновки, викладені в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 09.08.2019 у справі №910/12968/17, якими визначено, що «виходячи з телеологічного (цільового), логічного й системного тлумачення положень статей 302, 303 ГПК України і статей 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії судів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду», зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі №9256/698/16 є пріоритетними при вирішенні судових справ за участю ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Зокрема, велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 дійшла висновку, що «власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.

Виконання судових рішень у справах №№826/5325/16 та 826/14033/17 має відбуватись відповідно до статті 115 ГПК України 1991 (статей 326 та 327 ГПК України), а не шляхом створення керівництвом банку власних процедур виведення банку з ринку, оскільки фактично суть організаційних змін банку від 13 липня 2016 року зводиться до створення власної процедури виведення проблемного банку з ринку без врахування спеціальної процедури, повноважень НБУ та Фонду, механізмів захисту кредиторів банку, передбаченої банківським законодавством.»

«...ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку…»

«Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.»

Аналогічного правового висновку щодо статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія», що існує з порушенням процедури припинення банківської діяльності дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 03.08.2018 у справі №910/8117/17, відповідно до якого «.. як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку, відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України. При цьому зважаючи на положення Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема статтю 2 цього Закону, передача, прийняття майна банку, його коштів, прав та обов`язків правонаступникам є наслідком саме реорганізації банку, проведеної із дотриманням процедури, визначеної цим Законом.

Крім того, згідно зі статтею 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про наступні свої дії: звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; припинення банківської діяльності.

Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства.».

З урахуванням викладеного, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що до юридичної особи зі зміненою назвою ПАТ «Українська інноваційна компанія» з кодом 05839888, щодо якої не завершена процедура виведення банку з ринку фондом, не може бути застосована процедура банкрутства в силу прямої заборони та існуючих триваючих правовідносин між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Укрінбанк» щодо продовження його ліквідації, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі пункту 10 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

16.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли додаткові письмові пояснення №б/н від 16.07.2026 щодо клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, в яких кредитором зазначено про надання оцінки судами вищих інстанцій положенням Закону №590-ІХ; та наслідків скасування рішень Національного банку України та Фонду, які стали підставою для початку виведення з ринку/ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк».

Щодо надання оцінки судами вищих інстанцій положенням Закону №590-ІХ Фондом гарантування вкладів фізичних осіб зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.02.2023 у справі №910/181214/19 щодо темпорального застосування Закону №590-ІХ до спірних у вказаній справі правовідносин та підставності закриття провадження у справі виснувала, що «Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що за загальним правилом, відомим, зокрема із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20 (пункти 29-30), від 8 вересня 2021 року у справі № 9901/315/20 (пункт 40)). Відтак, помилковим є висновок апеляційного суду про те, що приписи частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України у редакції Закону № 590-IX поширюють свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли після набрання чинності цим Законом. Застосування на час розгляду справи в суді передбачених спеціальним Законом №590-IX процесуальних приписів про закриття провадження у справі, відкритого до набрання чинності цим законом, відповідає загальним правилам застосування закону в часі відповідно до статті 58 Конституції України.»

«За змістом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону № 590-IX у часі тобто перехід до регулювання згідно із Законом № 590-IX здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23 травня 2020 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.»

«Зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі виведення банку з ринку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії, а не на час виникнення спірних правовідносин (чи на час звернення позивача до суду). Відтак норми перехідних положень закону як такі, що застосовуються до обмеженого кола правовідносин, які виникли і продовжуються на момент набрання чинності відповідним законом, вичерпують свою дію внаслідок їх застосування. Після закриття провадження у справах, про які законодавцем зазначено в пункті 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, буде відсутній предмет регулювання припису цього пункту.»

«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання. У цій справі підлягає застосуванню спеціальна процесуальна норма пункту 7 розділу ІІ Закону № 590-ІХ.

З огляду на таке правове регулювання особливостей судової процедури розгляду спорів, пов`язаних із виведенням неплатоспроможного банку з ринку, Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновок місцевого господарського суду про закриття провадження в цій справі на підставі пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.»

Щодо наслідків скасування рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які стали підставою для початку виведення з ринку/ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк», фондом зазначено, що Велика Палата Верховного суду у справі №925/698/16 дійшла висновку, що «скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом. Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ. Разом з тим законодавством також не встановлено, що скасування рішення уповноваженого державного органу про введення тимчасової адміністрації у проблемному банку або закінчення строку цієї адміністрації без подальших дій НБУ та Фонду щодо цього банку, передбачених банківським законодавством, означає припинення такої тимчасової адміністрації в такому проблемному банку, скасування реалізації НБУ та Фондом подальших обов`язкових процедур, передбачених банківським законодавством, зокрема статтями 63, 67, 73, 74, 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та статтями 1, 3, 4, 34, 36, 44, 46, 48, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

22.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від розпорядника майна боржника ПАТ «Українська інноваційна компанія» Лецкана Вячеслава Львовича надійшли заперечення №02-25/2132 від 22.07.2026 на клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі.

В обґрунтування поданих заперечень, арбітражним керуючим зазначено, що питання правового статусу боржника, а також питання щодо законності процедури банкрутства неодноразово було предметом розгляду судами усіх інстанцій, в тому числі остаточно вирішено Верховним Судом, зокрема у зв`язку із невиконанням НБУ судових рішень у справі №8/26/5325/16 ініційовано зміну способу виконання судових рішень, а саме ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 в частині повернення банківської ліцензії та відновлення функціонування банку наступним способом: «Виключити відомості про Публічне акціонерне товариства «Українська інноваційна компанія» (попередня назва «Український інноваційний банк», ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України.»

Таким чином, застосуванням Національним банком України адміністративних процедур стосовно ПАТ «Укрінбанк» було визнано протиправним і втрата останнім права здійснювати банківську діяльність пов`язана з невиконанням НБУ вимог судових рішень і протиправного неповернення банківської ліцензії ПАТ «Укрінбанк», що в свою чергу зумовило необхідність виключення його з Державного реєстру банків України для можливості продовження здійснення господарської діяльності.

Розпорядником майна зазначено, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є банківською установою і відносно неї можуть і мають застосовуватись процедури, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства» а внесення реєстраційних змін до статутних документів щодо зміни назви та виключення видів діяльності, з огляду на відсутність законодавчої процедури відновлення банківської ліцензії після її повернення було вимушеною дією з моменту усунення порушень та фактично не потребувало будь яких погоджень Національним банком України.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, зокрема виснувала позицію щодо самостійності та незалежності ПАТ «Укрінком», а також щодо здійснення відносно нього загальної процедури банкрутства як юридичної особи а не як банку, а саме: зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Наведений висновок, як зазначає розпорядник майна боржника, спростовує доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність у ПАТ «Українська інноваційна компанія» статусу банку, що перебуває у процедурі виведення з ринку.

Також, розпорядником майна зазначено щодо неможливості застосування положень Закону №590-ІХ до ПАТ «Укрінком», зокрема керуючись приписами статті 58 Конституції України, які закріплюють один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі.

Станом на момент набрання чинності вказаним законом, ПАТ «Укрінком» не мало статусу банку, не мало банківської ліцензії та щодо нього не здійснювалася процедура ліквідації з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зважаючи на визнання протиправними та скасування рішень фонду та Національного банку України в судовому порядку.

Також, питання щодо застосування положень Закону №590-ІХ до ПАТ «Укрінком» та даної справи були предметом дослідження Верховним Судом (зокрема постанови Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, від 23.04.2025 у справі №465/6061/19-ц, від 23.06.2026 у справі №913/266/20(913/282/25).

21.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» надійшли заперечення на клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у даній справі.

В обґрунтування поданих заперечень боржником зазначено про відсутність правових підстав для застосування щодо ПАТ «Укрінком» процедур виведення банку з ринку з огляду на скасування в судовому порядку індивідуальних актів НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (справа № 826/14033/17, справа №826/5325/16).

Також, у зв`язку з невиконанням Національним банком України постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, якою було зобов`язано НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ «Український інноваційний банк» в якості банківської установи, ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.04.2021, залишеною в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, та ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021, змінено спосіб виконання вказаної постанови в частині повернення банківської ліцензії та відновлення функціонування банку на наступний спосіб: «Виключити відомості про Публічне акціонерне товариства «Українська інноваційна компанія» (попередня назва «Український інноваційний банк», ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банк України.

Таким чином, боржником зазначено, що впровадження регулятором усіх адміністративних процедур стосовно ПАТ «Укрінбанк» було визнано протиправним і втрата останнім права здійснювати банківську діяльність випливає з невиконання НБУ вимог судових рішень і протиправного неповернення банківської ліцензії ПАТ «Укрінбанк», що в свою чергу, зумовило необхідність виключення його з Державного реєстру банків України для можливості продовження здійснення господарської діяльності.

Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» зазначено, що рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» строком на один рік з 23.03.2018 по 22.03.2019 включно» скасовано в судовому порядку та визнано протиправним (рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.10.2018 у справі №826/4471/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 18.10.2022).

Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» строком на один рік з 23.03.2019 по 22.03.2020 включно скасовано в судовому порядку та визнано протиправним (рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.01.2021 у справі №640/5446/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного господарського суду від 30.01.2023.

Таким чином, як зазначає боржник, доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про наявність на даний час процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» є безпідставними, оскільки не може бути продовжено те, що було визнано незаконним та скасовано в судовому порядку.

Також, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначено про законодавчу заборону використовувати слово «банк» особою, яка не має банківської ліцензії, у зв`язку з чим внесення реєстраційних змін до статутних документів товариства щодо зміни назви та виключення видів діяльності, з огляду на відсутність законодавчої процедури відновлення банківської ліцензії після її повернення, було вимушеною дією з моменту усунення порушень та фактично не потребувало будь яких погоджень Національним банком України.

Крім того, законність реєстраційних дій встановлена та перевірена судами, зокрема у справі №826/11199/16 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 19.04.2019 дійшов висновку, що «повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління НБ України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.»

Крім того, боржником зазначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погоджуючись із вчиненими реєстраційними змінами, оскаржив їх шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України, за наслідками розгляду якої, Міністерством юстиції України прийнято наказ про скасування реєстраційних дій.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16 зроблено висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідна уповноважена особа не має будь - яких повноважень щодо ПАТ "Укрінбанк" у зв`язку зі скасуванням судами рішень про запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації у банку.

Як зазначає боржник, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 925/698/16 від 10.12.2019 суд виходив з того, що будь які зміни до статуту ПАТ «Укрінбанк» (нова назва ПАТ «Укрінком») мали бути погоджені з боку Національного банку України, навіть за відсутності у юридичної особи банківської ліцензії з огляду на те, що постанова НБУ №659/БТ від 01.10.2015 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії проблемних» не була скасована у судовому порядку і відповідно продовжувала діяти.

Однак такі висновки Великої Палати не можуть бути застосовані до даної справи оскільки: предметом дослідження у справі №925/698/16 не було питання законності або чинності постанов правління НБУ про визнання ПАТ «Укрінбанк» проблемним, неплатоспроможним або про введення процедури ліквідації; постанова НБУ №659/БТ від 01.10.2015 є банківською таємницею в силу вимог ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та була відсутня в матеріалах вищевказаної справи, а тому велика Палата не могла встановити обставини щодо строку дії зазначеної постанови; при цьому на момент вчинення реєстраційних дій, втратила свою чинність як в силу закону, так і в силу прийнятої Постанови НБУ №934.

Щодо наявності остаточних позицій Верховного Суду з приводу законності процедури банкрутства ПАТ «Укрінком» та проведення реєстраційних дій, боржником зазначено, що судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 остаточно вирішено усі спірні питання щодо перейменування та правового статусу ПАТ «Укрінком», зокрема судом встановлено, що процедура виведення банку з ринку так і не була поновлена, і станом на сьогодні існує провадження у справі про банкрутство ПАТ «Укрінком» в межах судової справи №913/266/20, яке наразі має здійснюватися за загальною процедурою.

Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ Український інноваційний банк про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.08.2025 у справі №913/266/20(913/111/21), від 23.04.2025 у справі №465/6061/19-ц.

Боржником зазначено, що позиція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо необхідності закриття провадження у даній справі ґрунтується на ігноруванні преюдиційних фактів, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили, та є спробою ініціювати перегляд вже неодноразово вирішених судом питань, що у свою чергу суперечить принципам правової визначеності та обов`язковості судових рішень, закріплених у ст. 129-1 Конституції України.

Верховний Суд у своїх рішенням неодноразово підкреслював, що Фонд втрачає правові підстави для здійснення управління юридичною особою у разі скасування в судовому порядку актів індивідуальної дії щодо визнання банку неплатоспроможним та його ліквідації. Адже самий факт скасування індивідуальних актів, що були єдиною правовою підставою для виведення банку з ринку автоматично унеможливлює здійснення повноважень Фонду щодо управління цією юридичною особою та відновлює повноту прав її органів управління.

ПАТ «Українська інноваційна компанія» звертає увагу на безпідставність посилання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, зокрема у зв`язку з тим, що вказана постанова була прийнята у 2019, після чого рядом судових рішень було доведено, що правова ситуація із ПАТ «Укрінком» є винятковою та унікальною; цей факт підтверджується тим, що Касаційним господарським судом у своїй постанові від 16.10.2024 взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, і з урахуванням вказаних висновків було прийнято рішення, яким встановлено необхідність здійснення процедури банкрутства ПАТ «Укрінком» за правилами Кодексу України з процедур банкрутства.

Доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо пріоритетності висновків Великої Палати Верховного Суду над висновками судової палати для розгляду справ про банкрутство є безпідставними, оскільки у зазначених постановах (№925/698/16, №910/8117/17) не вирішувалося питання щодо застосування норм Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника.

Таким чином, на думку боржника, позиція Фонду щодо необхідності закриття провадження у даній справі ґрунтується виключно на помилковому ототожнені ПАТ «Укрінком» із банківською установою, що перебуває у процедурі виведення з ринку, в той час коли процедура виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку була визнана протиправною та скасована у судовому порядку.

Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» зазначено також про неможливість застосування положень Закону №590-ІХ до даної справи посилаючись на приписи ст. 58 Конституції України, оскільки Закон України «Про внесення деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» №590-ІХ від 13.05.2020 набрав чинності 23.05.2020, тобто на момент відкриття провадження у даній справі про банкрутство він не діяв, а ПАТ «Укрінком» не мало статусу банку, не мало банківської ліцензії, та щодо нього не здійснювалася процедура ліквідації з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тим самим спростовуються твердження фонду щодо наявності триваючих правовідносин між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Українська інноваційна компанія» заснованих на положенні Закону №590-ІХ.

Крім того, висновку щодо необхідності проведення процедури банкрутства ПАТ «Укрінком» за загальними правилами, встановленими кодексом України з процедур банкрутства, а не у порядку встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20.

З урахуванням вищевикладеного, ПАТ «Українська інноваційна компанія» зазначено, що подання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб клопотання про закриття провадження у даній справі є зловживанням процесуальними правами, оскільки поведінка Фонду має ознаки недобросовісності, суперечить принципу правової визначеності та виражається у суперечливих процесуальних діях, що спрямовані на створення штучних перешкод та є спробою переглянути остаточні судові рішення та заперечити їх легітимність; а також створення перешкод у проведенні процедури відновлення платоспроможності ПАТ «Укрінком», зокрема подання неодноразово апеляційних та касаційних скарг, за наслідками розгляду яких фонду було відмовлено у скасуванні ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство; подання заяви про визнання грошових вимог та одночасно з цим заявлення клопотання про закриття провадження у даній справі у зв`язку з проведенням ліквідації ПАТ «Укрінком» саме Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Розглянувши подане Фондом гарантування вкладів фізичних осіб клопотання №60-12134/35 від 12.01.2026 про закриття провадження у справі №913/266/20, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої, другої статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.

Приписами частини 3 статті 49 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі, зокрема якщо справа згідно із законом не підлягає розгляду в господарських судах України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриваючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність закриття провадження у справі.

Судом встановлено, що 01.10.2015 Правлінням Національного Банку України було прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24.12.2015 Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно; продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк провідному спеціалісту з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Оберемку Роману Анатолійовичу строком на один рік з 23.03.2018 до 22.03.2019 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк строком на один рік з 21.03.2019 до 22.03.2020 включно; продовжено повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк, визначені ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, крім повноважень в частині підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному законом, в частині організації реалізації активів банку та крім повноважень щодо звернення до пов?язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з законом прирівнюються до вкладів, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Міхну Сергію Семеновичу строком на один рік з 23.03.2019 до 22.03.2020 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1044 від 24.04.2019 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ Український інноваційний банк, делеговані заступнику начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Матвійчуку Олексію Юрійовичу з 02.05.2019.

Також, відповідно до вказаного рішення, з 02.05.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ Укрінбанк призначено начальника відділу безпеки департаменту розслідування протиправних діянь Дурдиєва Романа Вікторовича і делеговано йому повноваження ліквідатора ПАТ Укрінбанк, визначені п.п. 4, 5, 6 частини другої статті 37, п.4 частини першої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №616 від 17.03.2020 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк на один рік з 23.03.2020 до 22.03.2021 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1485 від 10.08.2020 продовжено процедуру виведення ПАТ Укрінбанк (на теперішній час найменування Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія) з ринку шляхом виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів; призначено уповноваженою особою Фонду стосовно продовження процедури виведення ПАТ Укрінбанк з ринку провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича.

Повноваження ліквідатора ПАТ УКРІНБАНК визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов?язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов?язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Цим же рішенням визначено, що процедура виведення ПАТ УКРІНБАНК з ринку здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України №590-X від 13.05.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності (далі - Закон №590) та відповідно до частини п?ятої статті 44 Закону.

Рішення виконавчої дирекції Фонду №1485 від 10.08.2020 Про продовження процедури виведення ПАТ УКРІНБАНК з ринку і призначення уповноваженої особи прийняте на підставі пункту 2 частини п?ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п?ятої статті 44, статті 48 Закону, пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №590.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, було видано виконавчий лист №826/5325/16 від 15.07.2016 про зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в якості банківської установи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у справі №826/5325/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021, змінено спосіб виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі № 826/5325/16 в частині зобов`язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству "Український Інноваційний Банк" у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" у зазначених вище системах) на наступний спосіб: "Виключити відомості про Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") (ідентифікаційний код 05839888) із Державного реєстру банків України".

Задовольняючи зазначену заяву, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що застосування такого способу виконання рішення, призведе до відновлення прав заявника, оскільки Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (попередня назва - "Український інноваційний банк") завершить процедуру припинення банківської діяльності, передбаченої законодавством та продовжить свою діяльність як юридична особа, яка немає статусу банку, а також до повного виконання рішення суду у даній справі.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 19.10.2021 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі №826/5325/16.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовані та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного банку України.

Враховуючи викладене, до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом мажоритарний акціонер Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" про визнання протиправними та скасування рішень.

14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України Про банки і банківську діяльність необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №826/14033/17 заяву Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про роз`яснення судового рішення задоволено частково.

Роз`яснено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 у справі № 826/14033/17, таким чином, що:

- постанова Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку, які були визнані протиправними та скасовані за рішенням суду, є протиправними та скасованими з моменту їх прийняття, не породжують жодних правових наслідків з дати їх прийняття та не є законними дозвільними правовими актами, які можуть бути підставою для запровадження та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ УКРІНБАНК;

- визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства УКРІНБАНК до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УКРІНБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку зумовлювало відновлення стану ПАТ Укрінбанк, який передував їх винесенню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №826/14033/17 апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 року відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 17 листопада 2016 року №3255/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №826/18320/16 зроблено висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відповідна уповноважена особа не має будь - яких повноважень щодо ПАТ "Укрінбанк" у зв`язку зі скасуванням судами рішень про запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації у банку.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначає, що статус банку набувається з моменту прийняття Національним банком України рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банку або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого (реорганізації чи ліквідації) є здійснення Національним банком України запису в Державному реєстрі банків про припинення банку. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банку.

Правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

У зв`язку з цим, судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що неодноразові рішення органу управління ПАТ Український інноваційний банк про внесення відповідних змін щодо зміни назви, місцезнаходження акціонерного товариства, нової редакції статуту, видів діяльності товариства та призначення органів управління, не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цією юридичної особи, які виникли раніше у зв`язку із здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб`єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, а отже ПАТ Укрінбанк та ПАТ Українська інноваційна компанія є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов`язків.

Також, судовою палатою зазначено, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 257 (аналогічний пункту 235) постанови від 10.12.2019 у справі №925/698/16 виснувала, що скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Такий висновок (саме щодо випадку, коли також скасовано рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації) не має нормативного підтвердження, однак був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у спірних правовідносинах за відсутності правової регламентації порядку відновлення банківської діяльності установи у зв`язку з тим, що рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії було скасоване у судовому порядку через юридично-організаційні порушення його прийняття, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.

Усупереч наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду (щодо повноважень Фонду на управління банком попри скасування у судовому порядку як рішення Фонду про початок процедури ліквідації, так і рішення про запровадження тимчасової адміністрації) здійснення Фондом ліквідації ПАТ Український інноваційний банк (наразі ПАТ "Українська інноваційна компанія") виявилося неможливим, позаяк єдиною встановленою законом підставою для початку такої процедури є відповідне рішення Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Судова палата враховує, що за відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб`єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.

Під час розгляду справи №913/266/20(913/111/21) перед Касаційним господарським судом в складі Верховного Суду постало питання щодо наявності/відсутності правових підстав для закриття провадження у справі за позовом ПАТ "Українська інноваційна компанія" до ПАТ "Український інноваційний банк".

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 07.08.2025 зазначив, що Господарський процесуальний кодекс України взагалі не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу в одній особі, не передбачає цей Кодекс і поняття "неналежний позивач", не визначає й механізму заміни останнього, позаяк положення Кодексу спрямовані на вирішення спору, якого не може бути із "самим собою".

Позивач і відповідач, окрім вирішення питання компетенції між державними органами у відповідному провадженні, не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

За змістом оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд, за результатами дослідження наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформації встановив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою з різними назвами, що в свою чергу унеможливлює розгляд справи по суті через відсутність спору між сторонами, при цьому нормами процесуального кодексу не передбачено можливість поєднання сторін судового процесу в одній особі.

При цьому, учасниками справи в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, які б спростовували висновок місцевого суду про те, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією і тією ж юридичною особою, не надано.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку та зазначив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк", з огляду на наявну судову практику, є різними юридичними особами.

При цьому, суд апеляційної інстанції не зазначив номери справ та дати ухвалення судових рішень, за наслідком дослідження змісту яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання ПАТ "Український інноваційний банк" як існуючої самостійної юридичної особи, за якою, в силу специфіки банківського законодавства, залишилось право кредиторської вимоги за вищезазначеними правочинами.

Колегія суддів зазначила, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд неправильно кваліфікував поєднання в одній особі позивача та відповідача, оскільки суд першої інстанції застосував пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України, відповідно до якого господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Касаційний господарський суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 07.08.2025 у справі №913/266/20(913/111/21), з рахуванням правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, дійшов висновку, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків цієї юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до статуту зазначеної юридичної особи.

Аналогічний правовий висновок також викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.04.2025 у справі №465/6061/19-ц.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 23.06.2026 у справі №913/266/20(913/282/256) дійшов висновку, що на відміну від постанови від 16.10.2024 у справі №913/266/20, висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 були сформульовані за інших обставин, визначених зокрема у пунктах 155, 156, 157, 158 такої постанови, зокрема:

« 155. Отже, на момент звернення (22 червня 2016 року) з позовом Уповноваженої особи Фонду до Господарського суду Черкаської області у цій справі (№ 925/698/16) судові рішення у справі № 826/1162/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію) були зупинені ухвалою ВАСУ, а рішення ОАСК у справі № 826/5325/16 (про незаконність та скасування Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й Рішення Фонду про ліквідацію банку) не набрало чинності через його оскарження в апеляційній інстанції.

156. На момент здійснення організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та їх державної реєстрації судові рішення у справі № 826/1162/16 про незаконність та скасування Постанови НБУ про неплатоспроможність банку й Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію були все ще зупинені ухвалою ВАСУ. Провадження у судовій справі № 826/14033/17 ще не було відкрите. Постанова НБУ № 659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії проблемних» продовжувала діяти.

157. На момент розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи (№ 925/698/16) ще не ухвалене остаточне рішення у справі № 826/5325/16, у якій було подано до ВСУ заяву про перегляд судового рішення касаційної інстанції та відкрите провадження.

158. Той факт, що в окремих судових справах, на які посилаються сторони спору, ПАТ «Українська інноваційна компанія» визнає свої зобов`язання перед кредиторами ПАТ «Український інноваційний банк», а в окремих заперечує такі зобов`язання, не дає підстав для надання переваг правовій оцінці, здійсненій судами у таких справах, які підтверджують або спростовують наявність у ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк».

Таким чином висновки судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульовані у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 з огляду на те, що висновки у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 були сформульовані за інших обставин стосовно ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ Українська інноваційна компанія (Боржника та Позивача у цій справі).

Аналогічного висновку дійшов Суд у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20, відхиливши аргументи щодо протиставлення раніше сформульованих висновків також і у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4475/19, зазначивши, що відмінність у судових рішеннях у справі №910/4475/19 та у справі №913/266/20 зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення: на відміну від обставин справи №910/4475/19 у справі №913/266/20 незаконність рішень загальних зборів щодо змін до статуту Товариства та їх державної реєстрації не була доведена у судовому порядку, а на дату підготовчого засідання Державний реєстр банків не містив відомостей щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія".

У зв`язку з викладеним Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність, зокрема у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку процесуальних прав (процесуальної правосуб`єктності) діяти у спірних правовідносинах у цій справі як орган управління банку та орган контролю банку за правилами статей 4, 36, 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від імені ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Позивача), а відповідно і відсутність впливу рішення у цій справі на права, інтереси та (або) обов`язки зазначеної Уповноваженої особи Фонду.

З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що Верховний Суд послідовно та неодноразово у своїй судовій практиці висновує, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов`язків відповідної юридичної особи щодо зобов`язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту (постанови: від 11 серпня 2025 року cправа №913/266/20(908/387/19); від 21 серпня 2025 року справа №913/266/20(913/119/21); від 07 серпня 2025 року cправа №913/266/20(913/111/21), від 29.10.2025 справа №913/266/20(442/1520/18), від 28.10.2025 справа №913/266/20(711/8269/17, від 11.08.2025 справа №913/266/20(908/387/19, від 20.03.2025 справа №902/538/16, від 20.03.2025 справа №909/578/17, від 18.02.2025 справа №915/741/21, від 26.02.2025 справа №908/401/18, від 28.01.2025 справа №921/534/23).

Відповідно до частини першої статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність нормам Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Згідно із частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

За нормами пункту 9 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/25 виснувала, що «діяльність органів судової влади полягає у здійсненні правосуддя шляхом застосування чинних норм права, а не їх створення у разі їх відсутності. Суд не наділений повноваженнями заповнювати законодавчі прогалини або підміняти органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України) у питаннях, які Конституція та закони України відносять до їхньої виключної компетенції (дискреції), зокрема щодо встановлення механізмів і порядків реалізації соціальних гарантій чи кваліфікаційних вимог.

Самостійне визначення судом механізму реалізації права, передбаченого статтею 8 Закону №2011-XII, за відсутності відповідного нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України є порушенням принципу поділу влади (стаття 6 Конституції України) та виходом суду за межі наданих йому повноважень.»

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у своїй постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду в п.257 постанови від 10.12.2019 у справі №925/698/16 виснувала, що «скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом».

Такий висновок (саме щодо випадку, коли також скасовано рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації) не має нормативного підтвердження, однак був сформульований Великою Палатою Верховного Суду у спірних правовідносинах за відсутності правової регламентації порядку відновлення банківської діяльності установи у зв`язку з тим, що рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії було скасоване у судовому порядку через юридично організаційні порушення його прийняття, в тому числі за умов подальшої фактичної невідповідності проблемного банку вимогам банківського законодавства, та виконання яких є передумовою наявності у банку зазначеної ліцензії.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління НБ України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 17.09.2025 у справі №913/266/20(826/15260/17) зазначив, що на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій Постанова №934 (про віднесення ПАТ УкрІнБанк до категорії неплатоспроможних), Рішення №239 (про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ УкрІнБанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку), Постанова №180 (про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ УкрІнБанк) та Рішення №385 (про початок процедури ліквідації ПАТ УкрІнБанк та делегування повноважень ліквідатора банку) були визнані незаконними та скасовані відповідними судовими рішеннями у справах №№ 826/1162/16, 826/14033/17, 826/5325/16, тобто скасовано юридичну підставу для введення тимчасової адміністрації та початку ліквідації ПАТ УкрІнБанк.

Поряд з цим, правовою підставою для запровадження Фондом тимчасової адміністрації або здійснення ним ліквідації банку є відповідні рішення цього органу. Такі рішення (про запровадження тимчасової адміністрації та про початок процедури ліквідації) виконавча дирекція Фонду має право прийняти виключно на підставі рішень Правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних чи про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідно. Зазначені рішення виконавчої дирекції Фонду та Правління НБУ не є нормативно правовими актами, адже мають характер індивідуальних.

У разі скасування судом індивідуального акта державного чи іншого спеціалізованого органу такий акт не породжує жодних правових наслідків.

Отже, оскільки були відсутні чинні рішення Виконавчої дирекції Фонду як правові підстави для запровадження тимчасової адміністрації або здійснення ліквідації банку, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися безпідставністю доводів Фонду про порушення його прав чи інтересів спірними реєстраційними діями.

Також, господарським судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 по справі №826/4471/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2022 визнано протиправним та скасовано Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 лютого 2018 року № 536 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УКРІНБАНК строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 по справі №640/5446/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 визнано протиправним та скасовано Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.03.2019 року № 622 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УКРІНБАНК строком на один рік з 23.03.2019 року до 22.03.2020 року включно відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Загальні способи захисту права у публічно-правових відносинах визначені положеннями статті 245 КАС України (в редакції станом на момент оскарження рішень НБУ та Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб).

Виходячи зі змісту приписів частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, а саме: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

При цьому скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконними (протиправними) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 зробила такий висновок, що у разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття. Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 05.02.2024 у справі №140/5638/23.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.10.2022 у справі №826/4471/18 дійшов висновку, що оскільки постанову Правління Національного банку України № 180 від 22.03.2016 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 385 від 22.03.2016 скасовані, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення № 536 від 15 лютого 2018 року про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та продовження повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк» підлягає скасуванню, оскільки є похідним від скасованих рішень та спрямованим на продовження процедури ліквідації банку, яка визнана судами протиправною.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зазначаючи про наявність оцінки судами вищих інстанцій положенням Закону №590-ІХ, посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.02.203 у справі №910/18214/19, в якій, зокрема суд дійшов висновків, що позивач посилався на те, що права і законні інтереси позивача як учасника Банку порушено внаслідок прийняття рішень Правління НБУ, виконавчої дирекції Фонду та постанови КМУ про віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних, виведення його з ринку шляхом застосування процедури викупу державою як інвестором неплатоспроможного банку відповідно до статей 39, 41-1 Закону № 4452-V.

У контексті застосування процесуальних норм, які було новелізовано із прийняттям Закону № 590-IX, зокрема пункту 7 розділу ІІ цього Закону, необхідно враховувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії (однією із яких є закриття провадження у справі), розгляду і вирішення справи.

Зазначене відповідає припису частини першої статті 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, за темпоральним критерієм законодавець застосував принцип прямої дії положень Закону № 590-IX у часі тобто перехід до регулювання згідно із Законом № 590-IX здійснюється негайно з дня набрання ним чинності 23 травня 2020 року, а раніше прийняті законодавчі акти не застосовуються в частинах, що суперечать цьому Закону.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX судові провадження в господарських справах за позовом учасника та/або колишнього учасника банку про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ, судовий розгляд яких станом на день набрання чинності цим Законом не завершений у судах першої, апеляційної або касаційної інстанцій шляхом ухвалення рішення (ухвали, постанови), у разі невідповідності обраних позивачем способів захисту вимогам частин третьої, четвертої статті 5 ГПК України підлягають закриттю у відповідній частині судом, який розглядає справу.

Зазначена спеціальна норма про закриття провадження у справі є процесуальною та оперативною, виходячи з дії нормативних актів у часі, встановлює, яку процесуальну дію має вчинити суд у разі, якщо позивач обрав неналежний спосіб захисту у процедурі виведення банку з ринку. Отже, ця норма має застосовуватися разом з відповідною нормою закону як цілісний регулятор на час учинення відповідної процесуальної дії, а не на час виникнення спірних правовідносин (чи на час звернення позивача до суду). Відтак норми перехідних положень закону як такі, що застосовуються до обмеженого кола правовідносин, які виникли і продовжуються на момент набрання чинності відповідним законом, вичерпують свою дію внаслідок їх застосування. Після закриття провадження у справах, про які законодавцем зазначено в пункті 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX, буде відсутній предмет регулювання припису цього пункту.

Господарський суд звертає увагу, що для застосування положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX є обов`язковим наявність таких чотирьох складових, а саме: суб`єкт звернення з позовом до суду (учасник та/або колишній учасник банку), наявність позовної заяви про захист прав або інтересів, які були порушені внаслідок виведення банку з ринку на підставі протиправного (незаконного) індивідуального акта НБУ, Фонду, Мінфіну, НКЦПФР, рішення КМУ; незавершений розгляд справ про законність індивідуальних актів вищевказаних органів; неналежний спосіб захисту; тобто застосування вказаного пункту можливе виключено в межах позовного провадження; та лише за наявності та взаємного зв`язку всіх чотирьох зазначених критеріїв суд має процесуальні підстави поставити питання щодо закриття провадження у справі.

В той же час, провадження у справі №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» відкрито за заявою ініціюючого кредитора ТОВ «ЮС-Металл» за нормами Кодексу України з процедур банкрутства метою яких є зокрема задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, при цьому питання щодо наявності або відсутності порушеного права діючих учасників, або колишніх учасників банку, як і питання щодо законності чи незаконності індивідуальних актів НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення банку з ринку у справі №913/266/20 не порушуються, а тому застосування положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX передбачених саме для позовного провадження, є неможливим у провадженні у справі про банкрутство.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що подальший розгляд справи №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» не суперечить приписам положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №590-IX.

Як вже було зазначено судом раніше, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 по справі №826/14033/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2018, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.08.2019 визнано незаконним та скасовані Постанова Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 по справі №826/4471/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2022 визнано протиправним та скасовано Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15 лютого 2018 року №536 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УКРІНБАНК строком на один рік з 23 березня 2018 року до 22 березня 2019 року включно.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 18.10.2022 у справі №826/4471/18 дійшов висновку, що оскільки постанову Правління Національного банку України № 180 від 22.03.2016 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 385 від 22.03.2016 скасовані, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення № 536 від 15 лютого 2018 року про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та продовження повноваження ліквідатора ПАТ «Укрінбанк» підлягає скасуванню, оскільки є похідним від скасованих рішень та спрямованим на продовження процедури ліквідації банку, яка визнана судами протиправною.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 по справі №640/5446/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2023 визнано протиправним та скасовано Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.03.2019 року № 622 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ УКРІНБАНК строком на один рік з 23.03.2019 року до 22.03.2020 року включно відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Визнаючи протиправними та скасовуючи рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ Укрінбанк №536 від 15.02.2018 та №622 від 21.03.2019 суди адміністративної юрисдикції дійшли висновку про відсутність у виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правових підстав для прийняття таких рішень, оскільки вони мають похідний характер від попередніх рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" та Постанови Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК", які є такими, що скасовані з моменту їх прийняття.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Положення частини першої статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011).

Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Відповідно до п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX судові провадження, розпочаті до набрання чинності цим Законом, у яких на день набрання чинності цим Законом не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до положень ч.ч.1-4 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому.

Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Господарський суд звертає увагу, що за своєю суттю склад правовідносин це сукупність обов`язкових елементів, з яких вони складаються та системних зв`язків між ними, а саме: суб`єкт правовідносин; об`єкт правовідносин (з приводу чого виникають правовідносини, на що спрямовані права та обов`язки учасників); та зміст правовідносин (поведінка учасників, яка виражається у взаємних суб`єктивних правах та юридичних обов`язках), при цьому, відсутність хоча б однієї складової не може свідчити про наявність певних правовідносин.

Судами вищих інстанцій неодноразово зазначено, що скасування у судовому порядку рішень суб`єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, свідчить про те, що вони не породжують правових наслідків. Відтак всі дії вчинені на підставі таких актів/ рішень НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ведення тимчасової адміністрації виключає можливість існування процедури тимчасової адміністрації/ліквідації згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та здійснення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів будь - яких повноважень як тимчасового адміністратора або ліквідатора.

В свою чергу, твердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про необхідність розгляду даної справи з урахуванням положень Закону №590-ІХ з огляду на наявність триваючих правовідносин у зв`язку з продовження процедури виведення банку з ринку на підставі рішення виконавчої дирекції №1485 від 10.08.2020 «Про продовження процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку і призначення уповноваженої особи» є помилковими, зокрема, таке тлумачення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб положень Закону №590-ІХ є порушенням принципу верховенства права, встановленого ст.8 Конституції України та принципу обов`язковості судового рішення, встановленого ст. 129-1 Конституції України, адже питання щодо незаконності індивідуальних актів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та початок ліквідаційної процедури ПАТ «Укрінбанк» остаточно було вирішено в судовому порядку, тобто наявність остаточного судового рішення щодо незаконності індивідуальних актів НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключає можливість застосування зокрема положень п.5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 590-IX.

В той час, систематичне та послідовне прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб похідних рішень щодо продовження процедури виведення ПАТ «Укрінбанк» з ринку від попередніх рішень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк», не дивлячись на скасування в судовому порядку з моменту їх прийняття, не свідчить про наявність триваючих правовідносин, адже, як вже було зазначено судом, скасовані в судовому порядку індивідуальні акти Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не породжують правових наслідків, оскільки в силу телеологічного тлумачення складу правовідносин скасований у судовому порядку індивідуальний акт втрачає свою юридичну силу, а відтак не слугує підставою для виникнення, зміни чи припинення відповідних прав та обов`язків.

Також, господарський суд зазначає, що Закон № 590-ІХ від 13.05.2020 набрав чинності лише з 23.05.2020, та відповідно не міг діяти на момент віднесення ПАТ «Укрінбанк» до неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Укрінбанк» (Постанова Правління Національного банку України №934 від 24.12.2015, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015), початку процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку (Постанова Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016) (вказані рішення скасовані в судовому порядку) та, крім того, на момент прийняття рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №536 від 15.02.2018 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» строком на один рік з 23.03.2018 по 22.03.2019 включно, рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №622 від 21.03.2019 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк»» строком на один рік з 23.03.2019 по 22.03.2020 включно» (які також скасовані в судовому порядку).

Господарський суд звертає увагу, що обов`язковим є врахування правового висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в інший спосіб витлумачив тощо) ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі №2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини побідними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин. У такому випадку правовий висновок розглядається не відірвано від самого судового рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних норм права.

З урахуванням викладеного, посилання Фонду гарантування фізичних осіб на необхідність застосування положень Закону №590-ІХ та продовження процедури ліквідації ПАТ «Український інноваційний банк» є помилковим та спростовується вищевикладеним, а застосування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 є не релевантним, оскільки, Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 №961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи»; рішення Національного банку України від 18.12.2016 №498-рш/БТ щодо виведення ПАТ КБ «Приватбанк» з ринку за участю держави; рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2016 №2859 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «ПриватБанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» в судовому порядку скасованими не були, що підтверджується постановою Касаційного адміністративного суду у складів Верховного Суду від 14.01.2022 у справі №826/20453/16, на відміну від рішень Національного банку України та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК", віднесення до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК", які є скасованими та визнаними протиправними.

Судом взято до уваги висновок Великої Палати Верховного суду у справі №910/18214/19, що у контексті застосування процесуальних норм, які було новелізовано із прийняттям Закону №590-IX, зокрема пункту 5 розділу ІІ цього Закону, необхідно враховувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, та зважаючи на наявність на день набрання чинності Законом №590-ІХ остаточних судових рішень, якими були скасовані рішення Національного банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, господарський суд дійшов висновку про відсутність можливості існування процедури тимчасової адміністрації/ліквідації згідно Закону №590-ІХ, та правових підстав для закриття провадження у справі №913/266/20 про банкрутство ПАТ «Українська інноваційна компанія» на підставі п.10 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство зловживанням процесуальними правами, господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 11, ч. 3, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Як зазначено у п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їх обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №910/1873/17).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Звертаючись до суду з поданим клопотанням, ПАТ «Українська інноваційна компанія» жодним чином не обґрунтувало, що дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (шляхом подання клопотання про закриття провадження у справі) свідчать про створення перешкод у проведенні процедури відновлення платоспроможності ПАТ «Укрінком», спрямовані на затягування судового процесу, чи перешкоджають іншим учасникам процесу використовувати наявні засоби правового захисту, чим порушують їх права, як і не доведено основної ознаки зловживання процесуальними правами відсутність наміру вирішити реально існуючий господарський спір, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій, а тому господарський суд дійшов висновку про відсутність ознак зловживання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процесуальними правами, та відмову у клопотанні Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство зловживанням процесуальними правами.

Керуючись ст. 232-234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання №60-12134/35 від 12.01.2026 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі №913/266/20 - відмовити.

2. У задоволенні клопотання без номеру від 20.07.2026 Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про визнання дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо подачі клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство зловживанням процесуальними правами відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, у строки та порядку, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повна ухвала складена 12.08.2026.

Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ