Рішення № 138950441, 13.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р. м. Київ Справа № 911/760/26

За позовом керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кожанської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ»

про стягнення 367 594, 52 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Керівник Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кожанської селищної ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ» (надалі - відповідач) про стягнення 367 594, 52 грн безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник нерухомого майна з 09.02.2024, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером: 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2, не уклавши відповідного договору оренди з її власником, а саме з Кожанською селищною радою, не здійснивши державної реєстрації такого права та не сплачуючи орендну плату, фактично використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомості без достатньої правової підстави, що в свою чергу є підставою для стягнення з товариства в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів за період з 09.02.2024 по 31.12.2025.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.04.2026 від прокуратури надійшло письмове підтвердження, що станом на 20.04.2026 ціна позову залишається незмінною.

22.04.2026 від відповідача надійшов відзив до якого долучено клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.04.2026 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та поданий останнім відзив повернуто без розгляду.

22.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтоване тим, що справа має значну складність та важливе значення для відповідача.

24.04.2026 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки відсутні підстави для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

27.04.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення в справі, в яких просить задовольнити клопотання про розгляд справи за правила загального позовного провадження, оскільки в іншому випадку він буде позбавлений можливості надати суду обґрунтовані заперечення, письмові докази заперечень та додаткові докази, яких не мав на час подання відзиву.

28.04.2026 від відповідача надійшли пояснення.

01.05.2026 прокуратури надійшли заперечення на пояснення відповідача.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 02.07.2026 ухвалу Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/760/26 залишено без змін.

12.08.2026 матеріали справи №911/760/26 повернулись до Господарського суду Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.08.2026 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» звернулося із заявою від 04.01.2023 до Кожанської селищної ради, яка зареєстрована 13.01.2023 за вх.№14/04-18, у якій просило передати йому в оренду земельну ділянку з кадастровим 3224984000:01:006:0058, в зв`язку із розташування на ній нерухомого об`єкта, який належить ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» на прав власності.

Рішенням Кожанської селищної ради за №18-22-VIII від 26.01.2023 надано ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (11.2) за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2.

15.06.2023 ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» до Кожанської селищної ради було подано на затвердження проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2 (кадастровий номер земельної ділянки 3224984000:01:006:0058, площа 0,6163 га).

Рішенням Кожанської селищної ради за №34-27-VIII від 26.06.2023 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» та вирішено передати в оренду останньому вказану земельну ділянку строком на 10 років.

Доказів укладення ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га матеріали справи не містять.

09.02.2024 між ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень, що посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 212 (далі - договір), згідно п.1. якого продавець передає у власність покупця групу нежитлових будівель, а покупець приймає у власність групу нежитлових будівель, і сплачує за них обговорену грошову суму.

Відповідно до п.2. договору його предметом є група нежитлових будівель (автогараж з пожежним депо, сторожка, котельня), які знаходяться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2 (далі нежитлові будівлі).

Згідно із п.2.1. договору нежитлові будівлі, загальною площею 950 кв.м, в цілому складаються з: літ. А автогараж з пожежним депо, загальною площею 860,4 кв.м, літ. Б сторожка, загальною площею 7,7 кв.м, літ. В котельня, загальною площею 81,9 кв.м.

Відповідно до п.2.2. договору нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 0,6163 га, кадастровий номер земельної ділянки - 3224984000:01:006:0058.

09.02.2024 відповідачем зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 950 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2 (реєстраційний номер нерухомого майна 2876912032140), що підтверджується інформаційною довідкою №464910020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, 20/2, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, станом на 19.02.2026 відомості щодо її власника чи щодо права оренди відсутні.

Також 15.02.2023 проведено державну реєстрацію обмеження у використанні вказаної земельної ділянки (охоронна зона навколо (уздовж) об`єкта енергетичної системи), площа на яку поширюється дія обмеження 0,0914 га.

Доказів укладення відповідачем договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га матеріали справи не містять.

Як убачається з витягу № НВ-320022292206 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.01.2026 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 становить 1 676 265,09 грн.

Рішенням Кожанської селищної ради за № 42-54-VІII від 19.02.2026 «Про затвердження розрахунку нормативно-грошової оцінки та розміру недотриманого доходу за користування земельними ділянками на території Кожанської селищної рад» з урахуванням Закону України «Про оцінку земель» та Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджено нормативно грошову оцінку та ставку орендної плати, яка склала 12% та розмір недоотриманого доходу, в тому числі, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058.

Згідно листа Головного управління ДПС у Київській області за вих.№3210/5/10-36-04-11 від 23.02.2026 відповідачем податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період 2021-2025 роки не подавались.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст.53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру".

За положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі N 806/1000/17.

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій", у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі N 923/129/17, від 25.04.2018 у справі N 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі N 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі N 4/166 "б", від 23.10.2018 у справі N 906/240/18, від 01.11.2018 у справі N 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі N 910/4345/18, від 30.01.2019 у справі N 47/66-08, у справі N 923/35/19 від 31.10.2019, у справі N 925/383/18 від 23.07.2020.

Так, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі N 912/2385/18.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону.

Прокурор зазначив, що у спірних правовідносин саме Кожанська селищна рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень із розпорядження землями комунальної власності у межах села Малополовецьке, яке розташоване у Фастівському районі Київської. Водночас, прокурор вказує, що Кожанська селищна рада, як органом місцевого самоврядування, захист інтересів держави щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою свідомо не здійснюється, при цьому, відповідні порушення вказаний орган усвідомлює.

Відповідно до ст.16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язком органу місцевого самоврядування є здійснення в інтересах територіальної громади та від її імені права суб`єкта комунальної власності (у тому числі правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктом права комунальної власності).

Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону земель" до повноважень повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі охорони земель належить, зокрема, прийняття рішень про здійснення виконавчими органами сільських, селищних, міських рад державного контролю за використанням та охороною земель.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада. Отже порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

У випадку, що розглядається, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки для розміщення та експлуатації нерухомого майна без оформлення правовстановлюючих документів на землю та без сплати до місцевого бюджету обов`язкових орендних платежів (плати за землю) порушує інтереси територіальної громади в особі Кожанської селищної ради.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів Кожанської селищної громади. Так, доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави.

Кожанська селищна рада, як уповноважений орган, повинна та могла бути обізнаною про безоплатне використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2.

Кожанська селищна рада не вжила заходів щодо стягнення з відповідача недоотриманої орендної плати до місцевого бюджету. Тому на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Фастівська окружна прокуратури повідомила Кожанську селищну раду листом N 57-1303вих-26 від 17.03.2026 про намір звернутися до суду з даним позовом в інтересах держави.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов подано правомірно та у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Щодо суті даного спору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на земельній ділянці площею 0,6163 га з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, 20/2, за відповідачем на праві власності зареєстрована нежитлові будівлі загальною площею 950 кв.м.

09.02.2024 відповідачем зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 950 кв.м, що розташовані за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, будинок 20/2 (реєстраційний номер нерухомого майна 2876912032140), що підтверджується інформаційною довідкою №464910020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, 20/2, з цільовим призначенням 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, станом на 19.02.2026 відомості щодо її власника чи щодо права оренди відсутні.

Доказів існування договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га матеріали справи не містять.

Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 шляхом укладення відповідного договору оренди з дати набуття права власності на об`єкти нерухомості розташовані на ній, що свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі N 924/856/20.

Слід вказати, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі N 922/2060/20.

З матеріалів справи вбачається, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду з 09.02.2024 по 31.12.2025 не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення оплати за таке користування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі N 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі N 912/1188/17.

З аналізу норм статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 частини 1 статті 144, абзацу 5 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Рішенням Кожанської селищної ради за № 42-54-VІII від 19.02.2026 «Про затвердження розрахунку нормативно-грошової оцінки та розміру недотриманого доходу за користування земельними ділянками на території Кожанської селищної рад» з урахуванням Закону України «Про оцінку земель» та Методики нормативно грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджена постановою Кабінету міністрів України від 03.11.2021 № 1147 затверджено нормативно грошову оцінку та ставку орендної плати, яка склала 12% та розмір недоотриманого доходу, в тому числі, за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058.

Судом встановлено, що згідно з витягом № НВ-320022292206 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 29.01.2026 вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 становить 1 676 265,09 грн.

Відповідно до наданого прокурором розрахунку розмір плати за фактичне використання відповідачем вказаної вище земельної ділянки за період з 09.02.2024 по 31.12.2025 становить 367 594, 52 грн.

Суд, перевіривши наданий прокурором розрахунок позовних вимог вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.

З огляду на те, що відповідач у період з 09.02.2024 по 31.12.2025 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 3224984000:01:006:0058 площею 0,6163 га, яка розташована за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вулиця Молодіжна, 20/2, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Кожанської селищної ради, товариство фактично зберегло в себе кошти у загальному розмірі 367 594, 52 гр.н, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 367 594, 52 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Фастівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кожанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ» про стягнення 367 594, 52 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ» (08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, буд. 20/2, ідентифікаційний код 38757873) на користь Кожанської селищної ради (08550, Київська обл., Фастівський р-н, с-ще Кожанка, вул. Заводська, буд. 6-А, ідентифікаційний код 04359904) 367 594 (триста шістдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн 52 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП МАЛОПОЛОВЕЦЬКЕ» (08555, Київська обл., Фастівський р-н, с. Малополовецьке, вул. Молодіжна, буд. 20/2, ідентифікаційний код 38757873) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 4 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 13 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова