Рішення № 138950323, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/6481/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз Трейдинг»

до Київської обласної прокуратури

про стягнення 8.684,12 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

29.05.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Київської обласної прокуратури про стягнення 8.684,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору постачання природного газу № 25-5085/24-БО-Т від 05.12.2023 у визначений строк не здійснив оплату поставленого за період лютий-квітень 2024 року газу, у зв`язку з чим позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача 8.684,12 грн, з яких 3.290,72 грн основного боргу, 2.302,88 грн пені, 2.551,90 грн інфляційних втрат, 538,62 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/6481/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23.06.2026 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів направлення оригіналів актів приймання-передачі за січень-березень 2024 року на адресу Київської обласної прокуратури, у зв`язку з чим процесуальний строк для їх підписання або надання мотивованої відмови з боку відповідача не розпочався. Надані позивачем скріншоти електронного листування є знеособленими, не містять офіційних реквізитів адресата та не доводять факт одержання документів прокуратурою. Крім того, відповідач вказує на відсутність своєї вини у простроченні, зауважує на недобросовісну поведінку позивача, який зволікав із зверненням до суду понад 2 роки з метою штучного нарощування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також наголошує, що як бюджетна установа здійснює видатки суворо в межах затверджених кошторисом асигнувань, де сплату штрафних санкцій не передбачено.

02.07.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та надає заперечення на доводи відповідача, вказуючи, що у зв`язку з ненаданням відповідачем копій актів розподілу/транспортування та непідписанням актів приймання-передачі, обсяг та вартість спожитого газу вважаються узгодженими за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС відповідно до п. 3.5.4 договору. Позивач підкреслює, що відповідач був обізнаний про обсяги та ціну газу за даними власних комерційних вузлів обліку і мав можливість провести розрахунок навіть без очікування акта, що підтверджується здійсненням відповідачем повної оплати за лютий 2024 року. Також позивач наголошує, що відсутність бюджетного фінансування чи кошторисних асигнувань не звільняє боржника від обов`язку належного виконання зобов`язання та сплати нарахованих сум за ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Київською обласною прокуратурою (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 25-5085/24-БО-Т (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно договору споживач має код ЕІС - 56ХS00002Р9R008.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу за договором, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 3.290,72 грн та нарахування позивачем 2.302,88 грн пені, 538,62 грн 3% річних, 2.551,90 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом № ТОВВИХ-26-5623 від 24.03.2026 повідомило позивача щодо об`ємів спожитого відповідачем (споживача з ЕІС-кодом 56ХS00002Р9R008) за період з 01.01.2024 по 15.04.2024, що внесені в алокацію постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»:

з 01.01.2024 по 31.01.2024 - 3 064,83 куб.м;

з 01.02.2024 по 29.02.2024 - 3 220,83 куб. м;

з 01.03.2024 по 31.03.2024 - 2 434,86 куб. м;

з 01.04.2024 по 15.904.2024 - 189,54 куб. м.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем складено акт приймання-передачі природного газу за січень 2024 року від 12.02.2024 на суму 50.734,85 грн (обсяг споживання 3,06483 тис. куб. м), який підписано позивачем і відповідачем та скріплено їх печатками.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу

за лютий 2024 року від 11.03.2024 на суму 53.317,26 грн (обсяг споживання 3,22083 тис. куб. м);

за березень 2024 року від 10.04.2024 на суму 40.306,39 грн (обсяг споживання 2,43486 тис. куб. м);

за квітень 2024 року від 10.05.2024 на суму 3.137,63 грн (обсяг споживання 0,18954 тис. куб. м), які підписані лише з боку позивача.

Отже, загальна вартість природного газу спожитого відповідачем за період з 01.01.2024 по 15.04.2024 становить 147.496,13 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акти за період з лютого по квітень 2024 року було надіслано відповідачу (11.03.2024, 11.04.2024 та 10.05.2024) на електрону пошту 097233141@ukr.net.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено оплату

28.02.2024 в сумі 50.734,85 грн з посиланням в призначенні платежу «за природний газ за січень 2024, зг. дог. 25-5085/24-БО-Т від 05.12.2023, акту № 1 від 12.02.2024»;

22.03.2024 в сумі 53.317,26 грн з посиланням в призначенні платежу «за природний за лютий 2024, зг. дог. № 25-5085/24-БО-Т від 05.12.2023»;

23.04.2024 в сумі 25.720,47 грн з посиланням в призначенні платежу «за природний за 03.2024, зг. дог. № 25-5085/24-БО-Т від 05.12.2023»;

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти приймання-передачі природного газу були направлені на електронну адресу, яку він не визнає, оскільки така обставина сама по собі не спростовує факту обізнаності відповідача зі змістом відповідних актів та не узгоджується з його подальшою поведінкою: відповідач здійснив оплату вартості природного газу за лютий 2024 року у сумі, що відповідає сумі, визначеній у відповідному акті.

Крім того, заявою позивача № 125/3/2-6633 від 20.03.2025 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України проведено зарахування зобов`язань на суму 14.432,83 грн.

Отже, загалом відповідачем виконано зобов`язання по сплаті спожитого природного газу за спірний період в сумі 144.205,41 грн.

Заперечення відповідача стосовно того, що строк оплати за природний газ не настав через ненаправлення позивачем оригіналів актів приймання-передачі за лютий-квітень 2024 року, судом відхиляються. Суд зазначає, що відповідно до умов п. 3.5.4 договору, у разі неповернення споживачем підписаного оригіналу акта або у разі розбіжностей, обсяг спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу. Відсутність підписаних актів приймання-передачі за наявності підтвердженого факту фактичного споживання газу не звільняє споживача від обов`язку провести розрахунок за використаний енергоресурс. При цьому суд зазначає, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ не пов`язаний з моментом отримання відповідачем підписаного з боку позивача акта приймання-передачі природного газу. Факт отримання/неотримання відповідачем акта приймання-передачі природного газу не змінює визначені договором умови щодо оплати та не впливає на початок відліку строку оплати природного газу споживачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого природного газу у повному обсязі та у встановлені договором строки, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 3.290,72 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті заборгованості в сумі 3.290,72 грн суду не подано, а відтак вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 3.290,72 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на Бюджетний кодекс України та відсутність відповідних бюджетних асигнувань судом до уваги не беруться, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та від відповідальності за їх невиконання.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені договором строки оплату за поставлений у період з січня по квітень 2024 року природний газ не провів у належному порядку, визначеному договором, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу.

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого газу відповідач у строк, визначений договором, повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню.

За розрахунками суду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2.302,88 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору просить суд стягнути з відповідача 2.551,90 грн інфляційних втрат та 538,62 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду 3% річних становлять 538,62 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.551,90 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст.237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676) 3.290 (три тисячі двісті дев`яносто) грн 72 коп. основного боргу, 2.302 (дві тисячі триста дві) грн 88 коп. пені, 538 (п`ятсот тридцять вісім) грн 62 коп. 3% річних, 2.551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одну) грн 90 коп. інфляційних втрат та 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова