Рішення № 138950304, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/743/26За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до 1) Торезької міської ради

2) Донецької обласної військової адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації)

про визнання права власності

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Шокало О.В.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

В судовому засіданні 06.08.2026 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Торезької міської ради (далі-відповідач-1) та Донецької обласної військової адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) (далі-відповідач-2), в якому просив суд визнати за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (адреса: вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01001), (код ЄДРПОУ 00039002) право власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення (ощадна каса) загальною площею 98,7 кв м, (утворене в результаті перепланування квартири № 4 та частини квартири № 3) у житловому будинку за адресою: Донецька область, м. Торез (Чистякове), вул. Мікрорайон -3, буд. № 6.

Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 23.02.2026, запропоновано відповідачам-1,-2 подати до суду відзив на позов.

10.02.2026 до суду від відовідача-2 надійшов відзив на позов, в якому він проти позовних вимог до нього заперечує, вказуючи, що він є неналежним відповідачем у даній справі.

Суд 23.02.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 13.04.2026.

03.03.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 повернуто до розгляду справу № 910/743/26 у підготовчому провадженні, зупинено провадження у справі № 910/743/26 до закінчення перегляду об`єднаною Палатою Верховного Суду справи №755/5387/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у справі №910/743/26 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 в частині зупинення провадження скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для подальшого її розгляду.

Ухвалою суду від 25.06.2026 вирішено продовжити розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання 13.07.2026.

Ухвалою суду від 13.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 06.08.2026.

В судове засідання 06.08.2026 представники відповідачів не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» був створений рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992 та зареєстрований Національним банком України 26.08.1992 за реєстраційним номером № 125 із найменуванням "Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку від 27.04.2001 найменування Банку змінене на «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» (закрите акціонерне товариство), скорочене найменування Промінвестбанк.

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку від 21.05.2009 найменування Банку змінене на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Наведене підтверджується Статутом Банку в новій редакції, затвердженій Загальними зборами акціонерів від 15.06.2020 № 52, погодженій НБУ 23.07.2020.

Відповідно до свідоцтва на право власності на нежиле приміщення (ощадна каса) від 31.10.2001 № 286, виданого Виконавчим комітетом Торезької міської ради, Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") є власником нежилого приміщення (ощадна каса), розташованого у м. Торез (Чистякове), вул. Мікрорайон -3, буд. № 6.

Вказане право було зареєстроване за позивачем в Торезькому Бюро технічної інвентаризації 31 жовтня 2001 року за реєстровим номером № 247 та записане в реєстрову книгу № 3.

Згідно з Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 31 жовтня 2001 року, «нежиле приміщення (ощадна каса)» за вказаною адресою побудовано в результаті перепланування квартири № 4 і частини квартири № 3 в житловому будинку № 6 вул. Мікрорайон-3 м. Торез під ощадну касу та має площу 91,5 кв.м,

Згідно з Експлікацією внутрішніх приміщень нежиле приміщення «Ощадкаса № 5 Відділення ПАТ «Промінвестбанк» разом з коридором площею 7,2 кв. м має загальну площу 98,7 кв м.

Отже загальна площа нежилого приміщення (Ощадна каса), що належить Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за адресою: Донецька область, м. Торез (Чистякове), мікрорайон -3 , буд. № 6, становить 98,7 кв. м.

Згідно висновку про вартість активів (майна) ПАТ «Промінвестбанк», складеного ТОВ «Європейський центр консалтингу та оцінки» ринкова вартість вказаного об`єкта нерухомості (приміщення) станом на 01.04.2022 становила 209200,00 грн.

29 квітня 2025 позивач звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення (ощадна каса), розташоване в Донецькій області, м. Торез (Чистякове), вул. Мікрорайон -3, буд. № 6 до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), що підтверджується описом документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання.

05 травня 2025 Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ, винесено рішення № 78729887 про зупинення розгляду заяви, в зв`язку з неподанням заявником чи не отриманням державним реєстратором у порядку, визначеному законом, відомостей реєстрів, автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що місять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013. .

23 червня 2025 за результатами розгляду вказаної заяви державним реєстратором прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій за № 79572808, в зв`язку з не усуненням обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав. На запит державного реєстратора не отримано інформації, необхідної для проведення реєстраційних дій.

У зв`язку з неможливістю підтвердження органом державної реєстрації прав права власності банку, що, в свою чергу, викликано неможливістю отримання інформації позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Суб`єктом вимоги про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи обов`язковістю отримання правовстановлюючих документів.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( в редакції чинній на момент звернення до реєстратора) заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно абз. 1 п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м. Чистякове (м. Торез) Донецької області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 м. Чистякове, Донецької області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України з 07.04.2014.

Таким чином, внаслідок окупації частини території України, зокрема території, де розташоване БТІ, яке здійснювало первинну реєстрацію, позивач позбавлений можливості підтвердити таку реєстрацію через втрату доступу до архівних даних.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що звернення позивача з позовом при визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, є ефективним способом захисту наявного речового права позивача та цілком узгоджується з практикою Верховного Суду та відповідає положенням ст. 392 Цивільного кодексу України.

Пунктом 9 ч. 1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Позивачами доведено належними та допустимими доказами, що у позивача наявне право власності на нерухоме майно, яке набуте раніше на законних підставах, однак позивач не має змоги завершити державну реєстрацію права власності з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити та визнати за позивачем право власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення (ощадна каса) загальною площею 98,7 кв м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Торез (Чистякове), вул. Мікрорайон -3, буд. № 6.

Проте, суд погоджується з запереченням відповідача-2 щодо неналежності його як відповідача у даній справі.

Указом Президента України від 05 березня 2015 року № 123/2015 «Про утворення військово-цивільних адміністрацій» утворено Донецьку обласну військово-цивільну адміністрацію.

У відповідності із частиною 9 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних обласних військово-цивільних адміністрацій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки було утворено Донецьку обласну військову адміністрацію.

Донецька обласна державна адміністрація тимчасово в умовах запровадженого воєнного стану отримала додатковий правовий статус обласної військової адміністрації, залишаючись при цьому місцевим органом виконавчої влади.

Статтею 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. У районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ч. 2-1 ст. 28 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв`язку із збройною агресією російської федерації у Донецькій та Луганській областях: 1) у день набрання чинності актом Президента України про утворення військової адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: обласної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення відповідної обласної військової адміністрації; районної ради, її виконавчого апарату, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах, - у разі утворення відповідної районної військової адміністрації; сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, старост - у разі утворення військової адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів); 2) районні, обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території, разом із повноваженнями місцевих державних адміністрацій, повноваження із запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1-10 частини третьої статті 15 цього Закону.

Отже військові адміністрації утворюються Президентом України з урахуванням адміністративно-територіального поділу - на рівні області, району, окремих населених пунктів.

Нерухоме майно, щодо заявлено даний позов знаходиться на території Торезької міської ради.

Рішення про утворення міської військової адміністрації міста Чистякове Президентом України не приймалося, як і не приймався жодний законодавчий акт щодо передачі повноважень міських рад Донецької області обласній військовій адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування. Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог пункту 10 частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать централізоване тимчасове зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду.

Згідно ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Суд дійшов висновку, що предмет спору не стосується прав, обов`язків та повноважень Донецької обласної військової адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) і вона є неналежним відповідачем у даній справі. Натомість, Торезька міська рада, як орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться спірне нерухоме майно є особою, до якої позов пред`явлено обгрунтовано.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У зв`язку з тим, що основною причиною виникнення спору стала військова агресія російської федерації проти України, а отже відсутня вина відповідача-1 у виникненні спору, суд вважає за можливе витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) до Торезької міської ради (86600, Донецька область, м. Чистякове, вулиця Піонерська, будинок 3, ідентифікаційний код 04052838) про визнання права власності задовольнити повністю.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) право власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення (ощадна каса) загальною площею 98,7 кв. м (утворене в результаті перепланування квартири № 4 та частини квартири № 3) у житловому будинку за адресою: Донецька область, м. Торез (Чистякове), вул. Мікрорайон-3, будинок № 6).

3. В позові Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м. Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8, ідентифікаційний код 00039002) до Донецької обласної військової адміністрації (Донецької обласної державної адміністрації) (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6, ідентифікаційний код 00022473) про визнання права власності - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 13.08.2026

Суддя І.В.Усатенко