Рішення № 138950261, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/3834/26

За позовом Vorex LLC (201 German st., Erie PA 16507, EIN 81-4177949, State of Pennsylvania, entity number 6422837) до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (м. Київ)

про стягнення 2 188 021,08 доларів США, що еквівалентно 95 866 832,12 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Панчишин А.В.

Від відповідача: Скопич Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Vorex LLC звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 2 188 021,08 доларів США, що еквівалентно 95 866 832,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було підстав для стягнення з позивача суми банківської гарантії, оскільки позивач не порушив умови укладеного між сторонами договору трубної продукції №UGV 421/30-23 від 07.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

13.04.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.05.2026.

04.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позовних вимог та зазначає про їх безпідставність і необґрунтованість.

11.05.2026 від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву без розгляду у зв`язку із пропуском процесуальних строків для його подання та додаткові пояснення у справі.

Судом встановлено, що відповідачем відзив на позовну заяву подано з дотриманням встановленого судом строку, тож підстави для залишення його без розгляду відсутні.

У підготовчому засіданні 12.05.2026 оголошувалась перерва до 04.06.2026.

18.05.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2026.

У судовому засіданні 14.07.2026 оголошувалась перерва до 06.08.2026.

У судовому засіданні 06.08.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

06.08.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

06.08.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (Покупець, Товариство) та компанією VOREX LLC (Постачальник, Компанія), за результатом публічної закупівлі №23Т-154, було укладено Договір поставки трубної продукції (графік поставки) № UGV 421/30-23 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу "Преміум" (далі - Товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до Договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар. Під поставкою Сторони розуміють передачу Товару Постачальником для прийняття Покупцем.

Найменування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-ії), яка/і є Додатком/ми №1 до Договору та є його невід`ємною частиною/ами. Строк поставки Товару визначається Графіком поставки Товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору ціна Товару вказується в Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо Постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо Постачальник є нерезидентом відповідно до чинного законодавства України - далі нерезидент в Україні). Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації/-ях до цього Договору та становить до 15 358 023,00 доларів США (включно).

Пунктами 4.1. - 4.3. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної та пред`явлення Постачальником рахунку на оплату (інвойсу), шляхом перерахування на рахунок Постачальника, на умовах зазначених у Специфікації/-ях, або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору. До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками Сторін акт приймання-передачі Товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за прийнятий Товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони Покупця у випадку ненадання Постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення. Постачальник зобов`язаний в документі, на підставі якого здійснюється оплата, вказувати номер замовлення з системи SAP, у випадку надання такого номеру замовлення Покупцем.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях та Графіку поставки до цього Договору. Здійснення поставки Товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені Договором. Датою прийняття Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару, форма якого наведена в Додатку №t 4 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (для Постачальників, що є нерезидентами в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі Постачальником Товару для прийняття Покупцем є дата прибуття Товару до місця поставки зазначена у відповідному товаротранспортному документі або дата підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару, якщо Покупець за допомогою товаротранспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на Товар, ризик випадкового знищення/пошкодження переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної вважається дата підписання Покупцем).

Адреса місця митного оформлення Товару в Україні, буде повідомлена Покупцем Постачальнику додатково, шляхом надсилання повідомлення на електронну адресу/-си, вказані у розділі XIV цього Договору. Постачальник, зобов`язується доставити Товар у місце митного оформлення Товару, вказане Покупцем. Після закінчення митного оформлення Товару, Постачальник має поставити оформлений Товар на адресу (місце поставки), зазначену у Специфікаціях (п. 5.3.3. Договору.

Протягом 24 годин після закінчення відвантаження Постачальник повідомляє про відвантаження Покупця шляхом направлення копій документів, зазначених у пунктах 5.5., 5.6. цього Договору, на електронну адресу (п. 5.4. Договору).

Згідно з п. п. 5.4.1., 5.5. Договору за 10 календарних днів до дати здійснення поставки Постачальник надсилає на е- mail Покупця лист з інформацією щодо планової/-х дати/-т, поставки Товару за Договором (із зазначенням кількості Товару, планових дат поставки, вантажоотримувача). У разі постачання Товару партіями, зазначений інформаційний лист повинен містити вищезазначену інформацію щодо кожної партії, надсилається Постачальником на кожну партію Товару, (застосовується якщо Постачальник є резидентом України). Постачальник зобов`язаний забезпечити Товар переліченими товаросупровідними документами (в рамках кожної поставки. Такі документи повинні бути надані Постачальником Покупцю одночасно із здійсненням поставки Товару).

По прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його приймання проводиться безпосередньо вантажоотримувачем Покупця. Прийняття Товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін акту/актів приймання-передачі Товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків Товару або товаросупровідної документації, Покупець має право не підписувати акт/акти приймання-передачі Товару або видаткову/видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а Постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати Покупця, спричинені такими недоліками. Поставка Товару з недоліками вважається поставкою неякісного Товару (п. п. 5.8., 5.9. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 20.10.2024 включно (п. 10.1. Договору).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з Договором умовами поставки Товару є DAP (Інкотермс) склад відповідача. Додатком № 3 до Договору сторони погодили, що строк поставки становить 90 календарних днів з дати укладання Договору, тобто до 05.11.2023.

30.11.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які впливають на строки виконання зобов`язань з поставки Товару.

У повному обсязі зобов`язання з поставки Товару були виконані позивачем 15.12.2023.

29.12.2023 відповідач звернувся до позивача з вимогою № 302.1-022-6728 про оплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в загальній сумі 1 282 091,96 дол. США. У вимозі від 29.12.2023 також вказано, що у випадку несплати нарахованих штрафних санкцій, Покупець буде змушений вирахувати нараховані суми штрафних санкцій із суми, що підлягає оплаті за поставлений Товар.

Як вказує позивач, відповідачем було безпідставно нараховано штрафні санкції та не оплачено поставлений за Договором товар на суму 1 282 091,96 дол. США, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення цієї суми.

Судом встановлено, що відповідачем вартість поставленого позивачем товару на суму 1 282 091,96 дол. США станом на час розгляду справи не сплачена з посиланням на нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки та їх утримання з суми, що підлягала перерахуванню позивачу.

Пунктами 7.11., 7.14. Договору передбачено, що в разі прострочення Постачальником виконання зобов`язань з поставки Товару він сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості простроченого зобов`язання з поставки Товару. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання Постачальником порушеного зобов`язання. При нарахуванні будь-яких штрафних санкцій та/або збитків, передбачених даним Договором Покупець має право направити Постачальнику письмову вимогу про нарахування штрафних санкцій (із розрахунком нарахування штрафних санкцій) та збитків (із наданням документально підтверджуючих документів або копій таких документів про нанесені збитки). У такому випадку Постачальник зобов`язаний перерахувати Покупцю суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків протягом 7 робочих днів з дати направлення відповідної письмової вимоги. Датою направлення вимоги про сплату штрафних санкцій та/або збитків є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилалась така вимога. При несплаті Постачальником штрафних санкцій та/або збитків протягом строку, вказаного у цьому п. 7.14. Договору, Покупець має право застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію, а саме отримати суму нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, спричинених невиконанням та/або несвоєчасним виконанням Договору та/або порушенням умов Договору із суми, що підлягає сплаті Постачальнику. Про застосування оперативно-господарської санкції Покупець зобов`язаний письмово повідомити Постачальника. Датою направлення такого повідомлення є дата відправлення, зазначена в документах (фіскальний чек, накладна, опис вкладення в цінний лист) підприємства зв`язку, через яке надсилається таке повідомлення.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс- мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання Стороною зобов`язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов`язань контрагентами Сторони- правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у Сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.

Згідно з п. 8.2. Договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про це іншу Сторону. В такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього Договору (номер та дату). Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої Сторони посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань.

Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування Сторони яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала Сторона. З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання Стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс- мажорні обставини), конкретних зобов`язань по Договору внаслідок дії таких обставини, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс- мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причинно- наслідковий зв`язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою Стороною своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.3. Договору).

Відповідно до п. п. 8.3.1. - 8.3.3. Договору у випадку, якщо Сторона надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної (форс-мажорних обставин), видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово- промислова палата, така Сторона зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу. Якщо документ видається уповноваженими органами іноземних держав (не держави Україна), такий документ повинен бути легалізованим, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Сторона, яка надає документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав (не держави Україна), повинна забезпечити їх переклад на українську мову.

У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із Сторін має право розірвати цей Договір. Договір припиняє свою дію з дати направлення повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку якою вважається дата відправлення, зазначена в документі (в тому числі, але не виключно фіскальний чек, квитанція, накладна, опис вкладення в цінний лист, декларація) підприємства зв`язку, через яке надсилається таке повідомлення. Ненадання документів, або невідповідності вимог до таких документів та/або інформації, яка повинна міститися у таких документах, відповідно до п. 8.3 Договору, позбавляє відповідну Сторону права посилатися на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), як на підставу невиконання або порушення строку виконання договірних зобов`язань та звільнення від відповідальності (п. 8.4., 8.5. Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2023 позивач направив відповідачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин.

Позивач обґрунтовує наявність форс-мажорних обставин наступними обставинами:

- після доставки товару в Україну до порту м. Чорноморськ товар мав рухатися далі до місць поставки по Україні автомобільним транспортом. Проте 24.11.2023 та 30.11.2023 до Vorex LLC надійшли листи від Logistics Plus Inc. про те, що у період з 17.11.2023 по 19.11.2023 та з 24.11.2023 до 27.11.2023 у порту м. Чорноморськ стався форс-мажор, який полягав у тому, що у порту було зафіксовано шквальний вітер швидкістю понад 25 м/с, що призвело до зупинки роботи порту. Таким чином, вантажні роботи у порті були повністю зупинені;

- у зв`язку зі снігопадом, який стався 24.11.2023 по території України, було перекрито рух для всіх видів транспорту на напрямах М-15 Одеса-Рені, км. 11-920 - км. 307 718; М-16 Одеса-Кучурга, км 0000-59175; М-05 Київ-Одеса, км. 274 435 - 466 700; для важковагових транспортних засобів: М-28 Одеса-Южне-/М-14/, км. 3 450-28 315. Саме цими напрямами мали слідувати вантажні автомобілі із товаром за договором.

На підтвердження таких обставин позивачем надано Сертифікат № 3200-23-4875 від 27.12.2023 Київської обласної торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин.

Крім цього, 25.12.2023 позивач отримав лист від компанії Logistics Plus Inc. від 25.12.2023 про настання форс-мажорних обставин у період з 04.10.2023 - 12.11.2023: доставка Товару здійснюється через порт у м. Констанца, в якому настали обставини непереборної сили (сильний вітер та закриття навігації у порту Констанца) у період з 04.10.2023 по 12.11.2023. Ця обставина підтверджується Сертифікатом № 1500 Торгово-промислової палати м. Контанца (Румунія) від 20.12.2023.

30.12.2023 позивач у передбачений Договором 7-денний строк звернувся до відповідача з повідомлення про настання форс-мажорних обставин, про які дізнався лише 25.12.2023.

09.01.2024 відповідач листом № 302.1-022-180 повідомив про неприйняття Сертифікату №1500 від 20.12.2023 з огляду на те, що такий документ був наданий румунською мовою (не легалізовано, відсутній апостиль, що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа).

Компанія VOREX LLC звернулась до румунського адвоката пана Соріна Дінча з питання надання правової допомоги та представництва в Румунії в процедурі отримання апостилю на цьому сертифікаті про форс-мажорні обставини відповідно до Гаазької конвенції 1961 року з метою подальшого використання цього сертифікату в Україні.

31.01.2024 адвокат пан Сорін Дінча повідомив листом, що отримання апостилю на оригіналі документа, виданого Торгово-промисловою палатою Румунії не видається можливим, адже згідно з румунським законодавством сертифікат про настання форс-мажорних обставин не видається публічним / державним органом або посадовою особою відповідно до положень Гаазької конвенції, саме тому всі документи, видані Торгово-промисловою палатою Румунії (яка не є публічним / державним органом) не підлягають апостилюванню.

Крім цього, згідно з положеннями Гаазької конвенції 1961 року, сертифікат про форс-мажорні обставини звільняється від вимоги апостилювання, адже є прямо пов`язаним з комерційною операцією, а отже його зміст повинен вважатися дійсним на території будь-якої держави, де цей документ запитується.

Більше того, відповідно до Угоди між Україною та Румунію про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах (стаття 13) апостилізація таких документів не обов`язковою.

16.02.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 1602/2024 щодо форс-мажорних обставин за Договором, та надав копію сертифікату Торгово-промислової палати м. Констанца №1500 від 20.12.2023 мовою оригіналу (румунською) з апостилем нотаріально завіреного перекладу на українську та англійську мови, у якому також заявив вимогу, зокрема, про оплату товару.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що період дії форс-мажорних обставин відповідно до сертифікату Київської обласної (Регіональної) Торгово-Промислової Палати №3200-23-4875 від 27.12.2023 - з 24.11.2023 по 15.12.2023.Обставини, зазначені в цьому Сертифікаті ТПП, не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки відповідно до листа ДП "Морський порт "Чорноморськ" від 29.11.2023, партія труб сталевих, прибула у ДП "Морський Торговельний порт "Чорноморськ" 20.11.2023, тобто через 15 днів після спливу граничного строку поставки за Договором- 05.11.2023. Отже, настання форс-мажорних обставин, на які посилається компанія Vorex LLC, наступили вже після спливу граничного строку поставки товару за Договором, а тому не могли вплинути на об`єктивну можливість позивача виконати свої обов`язки щодо вчасної поставки Товару за Договором.

Крім цього, сертифікат №3200-23-4875 від 27.12.2023 фактично містить перелік форс-мажорних обставин, пов`язаних погіршенням погодних умов, перелік документів, що нібито підтверджують настання форс-мажорних обставин. При цьому, Сертифікат не містить інформації про конкретні обставини непереборної сили, що унеможливили виконання зобов`язань за Договором, початок виникнення і строк дії форс-мажорних обставин та причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили та порушенням зобов`язань за Договором. Також, вказаний сертифікат засвідчує форс-мажорну обставину щодо обов`язку компанії Vorex LLC поставити товар: Труби обсадні, безшовні 339,72 мм (13 3/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням Butеress, однак відповідно до умов Договору № UGV421/30-23 від 07.08.2023 постачальник зобов`язався поставити труби обсадні, безшовні 244,48 мм (9 5/8 дюймів) з муфтовим різьбовим з`єднанням "Преміум" всього - 5700т.

Щодо неприйняття Сертифікату Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) №1500 від 20.12.2023 відповідач зазначає, що з цього сертифікату вбачається, що Eastship Projects & Logistics SRL, як Постачальник за Договором FN від 17.08.2023, зобов`язався надати вільні причали для стоянки підрозділу внутрішнього водного транспорту, завантажувати вантаж та здійснювати оформлення митних формальностей на користь ТОВ "Логістика Плюс", як Бенефіціара. В подальшому, ТОВ "Логістика Плюс" (Україна), як Брокер, зобов`язалось забезпечити портові операції внутрішнім водним транспортом на користь ТОВ "Ворекс", як замовника (субпідрядника ТОВ "Логістика Плюс"), який в свою чергу, зобов`язався здійснити операції на користь АТ "Укргазвидобування".

При цьому, в Сертифікаті зазначено, що 07.10.2023 до порту Констанца-Південна прибуло судно NewSeas Amber, яке виконувало операції з розвантаження труб за Договором від 23.06.2023№UGV371/30-23, укладеним між АТ "Укргазвидобування" та компанією Vorex LLC та детально зазначено про дату (час) початку/завершення/призупинення/відновлення та завершення навантажувальних робіт, зазначені також і причини зупинення навантажувальних робіт.

Така ж інформації міститься в Сертифікаті щодо судна AAL GLANDSTONE, яке виконувало операції з розвантаження труб за Договором № UGV420/30-23 від 07.08.2023, укладеного між АТ "Укргазвидобування" та компанією Vorex LLC.

З матеріалів позовної слідує, що товар за спірних Договором, транспортувався з TAICANG, CHINA до порту Константа судном KRASZEWSKI. Однак, з Сертифікату Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) № 1500 від 20.12.2023 не вбачається коли саме судно KRASZEWSKI прибуло до порту Констанца для виконання операції розвантаження труб за Договором. Не зазначено також і дату (час) початку/ призупинення/відновлення та завершення навантажувальних робіт.

Таким чином, за доводами відповідача, Сертифікат Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) № 1500 від 20.12.2023 не містить такої ознаки форс-мажорної обставини як причинно-наслідковий зв`язок між несприятливими погодними умовами у період з 04.10.2023 по 12.11.2023 та неналежним виконанням Договору з боку Vorex LLC.

Крім цього, сертифікат № 1500 від 20.12.2023 видано на запит компанії EASTSHIP PROJECTS AND LOGISTICS SRL і засвідчив наступне: "невиконання договірних зобов`язань, за Договором, укладеним з ТОВ "Логістика Плюс", протягом періоду 04.10.2023-12.11.2023 не може бути покладено на EASTSHIP PROJECTS AND LOGISTICS SRL, оскільки це сталось внаслідок непередбачуваної та нездоланої форс-мажорно події". Тобто, Сертифікат засвідчив обставини непереборної сили, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов`язань саме для EASTSHIP PROJECTS AND LOGISTICS SRL, а не для Vorex LLC за Договором. Також, умовами Договору не передбачено доставку Товару через порт Констанца та Постачальником не взято до уваги можливість зміни логістичних шляхів для доставки Товару, зокрема автомобільним транспортом.

За доводами відповідача, Сертифікат №3200-23-4875 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 27.12.2023, виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою та Сертифікат Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) № 1500 від 20.12.2023 не відповідають умова Договору та критеріям встановленим Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Регламентом Торгово-промислової палати України, а тому такі Сертифікати не можуть свідчити про настання форс-мажорних обставин.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні й невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими й іншими нормативними актами.

Отже, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.1.1. Регламенту Торгово-промислової палати України, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об`єктивно впливають на виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Одним з можливостей підтвердження форс-мажору (неможливості виконати зобов`язання) є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Регламент Торгово-промислової палати України встановив низку вимог до документів, які сторона договірних правовідносин надає для отримання сертифіката про форс-мажорні обставини (п. 6.9. Регламенту). Вони повинні свідчити про: непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настання зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставини (неминучість події та/або її наслідків); надзвичайність обставин (мають винятковий характер і знаходяться поза межами впливу сторін); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією та неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою тощо).

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 звернув увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.0112022 у справі №904/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку (постанова Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18).

Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд встановив наявність у період з 04.10.2023 - 12.11.2023, з 17.11.2023 по 19.11.2023, з 24.11.2023 до 27.11.2023, форс-мажорних обставин, які безпосередньо унеможливили поставку позивачем товару за Договором у передбачений ним строк, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-4875 від 27.12.2023 Київської обласної торгово-промислової палати та Сертифікатом № 1500 Торгово-промислової палати м. Контанца (Румунія) від 20.12.2023.

Суд зазначає, що сертифікатом Торгово-промислової палати м. Констанца (Румунія) №1500 від 20.12.2023 належним чином засвідчено неможливість у період з 04.10.2023 по 12.11.2023 у зв`язку з несприятливими погодними умовами здійснювати розвантаження Товару контрагентом позивача, що безпосередньо впливає і на об`єктивну можливість дотримання останнім строків поставки товару за Договором відповідачу.

Доводи відповідача про відсутність погодження у Договорі поставки Товару саме через порт м. Констанца та недослідження позивачем альтернативних способів доставки (зокрема автомобільним транспортом) судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки належними доказами підтверджується прибуття Товару обраним Постачальником способом та в місце, що відповідає умовами укладеного між сторонами правочину.

Необґрунтованими суд визнає і твердження відповідача щодо наявності підстав для неприйняття сертифікату Київської обласної (Регіональної) Торгово-Промислової Палати №3200-23-4875 від 27.12.2023, ним належним чином підтверджується період дії форс-мажорних обставин, які хоча і настали після спливу граничного строку поставки товару за Договором, проте продовжили неможливість поставки товару на час їх дії.

Судом встановлено, що про наявність форс-мажорних обставин відповідач був повідомлений належним чином та в передбачені Договором строки (30.11.2023), тож підстави для нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 7.11. Договору та утримання коштів у розмірі 1 282 091,96 дол. США на підставі п. 7.14. цього правочину станом на час направлення вимоги № 302.1-022-6728 від 29.12.2023 були відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 1 282 091,96 дол. США заборгованості за поставлений за Договором товар.

При цьому суд відхиляє як безпідставні заперечення відповідача про те, що позивачем заявлено позов лише на підставі ст. 1212 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до договірних відносин.

Як безпосередньо вказано позивачем у позовній заяві та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, пред`явлена до стягнення з відповідача сума коштів у розмірі 1 282 091,96 дол. США є саме заборгованістю за поставлений товар.

Суд звертає увагу на те, що позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У цивільному законодавстві діє принцип "jura novit curia". Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип "jura novit curia" застосовується у випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Але застосування судом цього принципу не є безмежним.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20 звернув увагу на те, що принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).

Судом встановлено, що позивачем належним чином обґрунтовано у позовній заяві вимогу про стягнення заборгованості за поставлений товар, а відсутність посилання в тексті позову на відповідні положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не може бути підставою для відмові в позові, з огляду на обов`язок суду застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.

Крім того, 07.07.2023 між позивачем та АТ "КБ "Глобус" укладено Банківську гарантію №21620/32, якою Банк гарантує належне виконання Vorex LLC, реєстраційний номер 6422837, адреса місцезнаходження: 201, Джерман Стріт, м. Ері, штат Пенсильванія, США, 16507 (201 German Street, Erie, PA, USA, 16507), поштова адреса: 201, Джерман Стріт, м. Ері, штат Пенсильванія, США, 16507 (201 German Street, Erie, PA, USA, 16507), банківські реквізити: НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" МФО 380526, іменований надалі "Принципал", зобов`язань по виконанню договору, що укладається за результатами закупівлі "23Т-154_44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з`єднанням класу "Преміум")" (оголошення № UA-2023-05-03-008168-a від "03" травня 2023 року) (далі - Договір), укладеного Принципалом з Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (код ЄДРПОУ 30019775, ІПН 300197726657, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) іменованим надалі "Бенефіціар".

Гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару на Вимогу будь-яку суму вказану в Вимозі Бенефіціара, що не перевищує 767 901,15 доларів США (код валюти-840), не пізніше 5 робочих днів з дати отримання Вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, та без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

25.12.2023 відповідач звернувся до Банку з вимогою про стягнення банківської гарантії.

29.12.2023 позивач дізнався зі свіфт-повідомлення (вимоги) № EXBSUAUXXXX 759 GRN/23/656/OR про стягнення банківської гарантії у зв`язку з невиконанням зобов`язань за Договором у встановлені строки.

Як вказує Компанія, на момент звернення до Банку відповідач володів інформацією щодо настання форс-мажорних обставин, які були належним чином повідомлені позивачем, однак свідомо їх не врахував та не надав їм жодної правової оцінки.

Постачальник виконав свої зобов`язання у повному обсязі 15.12.2023, тож не пізніше 22.12.2023 (5 банківських днів) відповідач мав направити відповідну інформацію банку з метою вивільнення коштів за банківською гарантією та звільнення Банку і Vorex LLC від відповідних зобов`язань. Проте відповідач звернувся за стягненням цих коштів у повному обсязі в сумі 767 901,15 дол. США, що призвело до безпідставного набуття грошових коштів без належних правових підстав.

09.01.2024 Банк здійснив списання суми банківської гарантії в розмірі 767 901,15 дол. США.

24.01.2024 Банк звернувся до Vorex LLC з листом вих. № 1-206 про здійснення списання суми гарантії у розмірі 676 188,01 дол. США та заборгованості у розмірі 91 713,14 дол. США.

23.01.2024 - 26.01.2024 Банк здійснив договірне списання коштів (суми гарантії у розмірі 767 901,15 дол. США) з рахунку позивача з призначенням платежу "компенсаційний платіж за гар. 21620/32 від 07.07.2023 р. до ГД 21620/ЮГ-20 від 09.11.2020 р." на свій рахунок.

Позивач зазначає, що звернення відповідача до Банку за перерахуванням суми гарантії порушує умови Договору та є безпідставним, відповідно сума коштів у розмірі 767 901,15 дол. США отримана відповідачем без достатніх правових підстав.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК).

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Статтею 563 цього ж Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Згідно зі ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Як передбачено ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 звернув увагу на те, що з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання; якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Об`єднана палата звернула увагу, що тлумачення наведених законодавчих положень таким чином, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов`язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов`язання принципалом, тобто те, що основне зобов`язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов`язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших. Тому об`єднана палата відхиляє таке тлумачення законодавства.

Об`єднана палата зазначила, що слід за можливості прагнути до такого тлумачення законодавства, щоб не виникала суперечність між його окремими положеннями та не було необхідності у наданні переваги одним положенням перед іншими. Тому об`єднана палата виходить із такого.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що переглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання.

Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.

Об`єднана палата зазначила, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи. Тим самим у разі виникнення спору щодо наявності чи відсутності боргу принципала останній та бенефіціар в частині стягнення боргу міняються місцями: не бенефіціар звертається до суду за стягненням боргу (бо він вже одержав від гаранта суму боргу, яку вважав наявною), а принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала.

Як встановлено судом та описано вище, під час виконання умов Договору в частині поставки товару існували форс-мажорні обставини, які унеможливили поставку в передбачений Договором строк. Про наявність таких обставин відповідач був повідомлений належним чином та в передбачені Договором строки, тож звернення до Банку з вимогою про сплату суми банківської гарантії було здійснено відповідачем без достатніх підстав, за наявності обставин, що звільняють Постачальника від відповідальності за порушення строків поставки товару.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 767 901,15 дол. США безпідставно отриманих коштів.

Крім сум заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 282 091,93 дол. США та безпідставно збережених коштів у розмірі 767 901,15 дол. США, позивачем також нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 136 142,01 дол. США 3% річних та 1 885,99 дол. США пені.

Пунктом 7.13. Договору сторони погодили, що за порушення строків оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позивачем розраховано суму пені виходячи із суми заборгованості - 2 049 993,11 дол. США, за період з 17.01.2024 по 17.07.2024.

Проте судом вище було встановлено, що сума заборгованості відповідача за Договором складає 1 282 091,93 грн, тож пеня підлягає нарахуванню лише на означену суму. Сума безпідставно отриманих коштів банківської гарантії не є оплатою за товар та не підпадає під дію п. 7.13. Договору.

У той же час за здійсненим судом перерахунком сума пені, яка підлягає нарахуванню відповідачу, перевищує заявлену позивачем, тож стягненню з відповідача підлягає пеня в заявленому позивачем розмірі - 1 885,99 дол. США.

Щодо пред`явленої до стягнення суми 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем розраховано суму пені виходячи із суми заборгованості - 2 049 993,11 дол. США, за період з 17.01.2024 по 03.04.2026.

Проте з 17.01.2024 підлягають нарахуванню 3% річних лише на суму заборгованості відповідача за Договором - 1 282 091,93 дол. США.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зазначила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Також Велика Палата Верховного Суду в цій постанові вказала на те, що згідно із частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Норма вказаної статті регулює відносини, коли у боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма зазвичай застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника.

Проте у статті 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 ЦК України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 ЦК України не застосовується.

За таких обставин, судом встановлено, що право позивача здійснити нарахування 3% річних на суму безпідставно отриманих коштів банківської гарантії в розмірі 767 901,15 дол. США виникло з моменту списання з його рахунку цієї суми.

У зв`язку з цим судом здійснено перерахунок 3% річних на суму банківської гарантії в розмірі 767 901,15 дол. США за період з 27.01.2024 до 03.04.2026.

За розрахунком суду, загальна сума 3% річних, обрахована з 17.01.2024 до 03.04.2026 на суму заборгованості - 1 282 091,93 дол. США, та з 27.01.2024 до 03.04.2026 - на суму безпідставно отриманих коштів банківської гарантії в розмірі 767 901,15 дол. США, складає 135 414,01 дол. США.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, які зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи і твердження сторін судом відхиляються та в цьому рішенні не висвітлюються як такі, що не спростовують встановлених вище обставин та не впливають на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) на користь Vorex LLC (201 German st., Erie PA 16507, EIN 81-4177949, State of Pennsylvania, entity number 6422837) 1 282 091 (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі дев`яносто один) долар США 93 центи заборгованості, 767 901 (сімсот шістдесят сім тисяч дев`ятсот один) долар США 15 центів безпідставно збережених коштів банківської гарантії, 135 414 (сто тридцять п`ять тисяч чотириста чотирнадцять) доларів США 01 цент 3% річних, 1 885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п`ять) доларів США 99 центів 99 пені та 1 150 019 (один мільйон сто п`ятдесят тисяч дев`ятнадцять) грн 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 13.08.2026.

Суддя Т.М. Ващенко