Рішення № 138950184, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2026Справа № 910/5049/26Суддя Н.Б. Плотницька, розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс-Трансбуд" (02167, місто Київ, вулиця Милославська, будинок 16, квартира 279)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12)

про стягнення 617 279 грн 40 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс-Трансбуд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон" про стягнення 617 279 грн 40 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про надання послуг перевезення вантажів від 31.05.2024 № ПВ/31/05-2424 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 436 295 грн 60 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 134 873 грн 05 коп. пені, 12 054 грн 65 коп. 3 % річних та 34 056 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5049/26, справу визнано малозначною та розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Крім того вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у Головного управління ДПС України у м. Києві письмові докази.

19.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

19.05.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.05.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

01.06.2026 до Господарського суду міста Києва від Головного управління ДПС України у м. Києві надійшли письмові докази.

17.07.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Суд, розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не оспорюється факт надання послуг та сума заборгованості.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон" (далі по тексту - замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікс-Трансбуд" (далі по тексту - перевізник, позивач у справі) укладено договір перевезення вантажів №ПВ/31/05-2424 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, за цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених цим договором доставляти власними силами та власним, або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником товарний бетон (далі по тексту - Вантаж), з місця відправлення до пункту призначення і видати Вантаж уповноваженому на його одержання особі (далі по тексту- одержувач), а замовник бере на себе зобов`язання пред`явити для перевезення Вантаж та сплатити плату за його перевезення.

Згідно з пунктом 8.1 Договору, цей договір вважається укладеним сторонами та скріплений печатками сторін, і набирає чинності з моменту його підписання. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Сторони домовилися, що у випадку, якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна із сторін не заявить про намір розірвання договору, то договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію кожного наступного календарного року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 8.2-8.4 Договору).

Перевезення Вантажів здійснюється перевізником за заявками замовника цілодобово. Місце відправлення, одержувач, пункт призначення, обсяг Вантажу, час відправлення та доставки Вантажу погоджується сторонами на підставі заявок замовника. Заявки надаються замовником не пізніше 15 години дня, що передує дню перевезення. Заявки оформлюються в письмовій формі та скріплюються підписом уповноваженої замовником особи. Заявки надаються: а) особисто, шляхом вручення оригіналу; б) поштою, шляхом пересилання поштового відправлення; в) електронною поштою, шляхом направлення електронного листа, через систему «Googlemail» (Gmail); г) факсом, шляхом направлення факсу. В окремих випадках, заявка на перевезення може бути надана перевізнику телефоном, тобто без складання письмового документу, в цьому випадку підписані замовником товарно-транспортні накладні (в т.ч. зведені накладні) будуть достатнім доказом того, що така заявка виконана перевізником (пункти 1.2 - 1.3 Договору).

Основними обов`язками перевізника за цим Договором викладені у пункті 3.1 є, але не виключно:

3.1.1. здійснювати перевезення визначеного замовником Вантажу власними силами та власним або орендованим автотранспортом, для чого він визначає типи та кількість автомобілів, необхідних для його перевезення;

3.1.3. своєчасно подати у всі пункти завантаження автотранспорт у кількості необхідній для виконання заявки замовника;

3.1.4. дотримуватись вимог заявок замовника та виконувати всі заявки замовника, надані відповідно до вимог п. 1.3.1.;

3.1.7. доставити Вантаж до місця призначення, визначеного товарно-транспортною накладною у строки обумовлені заявкою замовника та віддати його одержувачеві;

3.1.9. після кожного рейсу здавати замовнику належним чином оформлені товарно-транспортні накладні. Накладні за останній рейс здаються не пізніше ранку наступного дня.

На виконання умов Договору перевізником за дорученням замовника надано послуги з перевезення бетону, що підтверджується товаро-транспортними накладними виконання робіт (надання послуг) та актами надання послуг.

Крім того, сторони Договору погодили, що вартість наданих перевізником замовнику послуг визначається в актах надання послуг.

Як зазначає позивач, перевізником належним чином виконано умови Договору, тобто у строки, порядку та у спосіб визначені Договором, надані послуги замовнику, а останній прийняв такі послуги у повному обсязі не маючи жодних претензій.

Одним із основних обов`язків замовника є здійснення оплати належних перевізникові платежів (підпункт 4.1.5 пункту 4.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.4 Договору, до 5-го числа місяця, наступного за звітним, перевізник надає на узгодження замовнику разом з актом виконаних робіт реєстр товарно-транспортних накладних та вказані товарно-транспортні накладні. В реєстрі товарно-транспортних накладних перевізник вказує дату, державний номер авто, номер ТТН, вантажоодержувача, адресу об`єкта, об`єм вантажу, відстань доставки, тариф, вартість перевезення. Дату акта виконаних робіт перевізник вказує не пізніше останнього календарного дня місяця, в якому здійснювалися перевезення. До 10-го числа місяця, наступного за звітним, підписується акт виконаних робіт між сторонами за звітний місяць з розбивкою виставлених рахунків, на підставі якого перевізник формує остаточний рахунок-фактуру.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, оплата виконаних за цим договором перевезень здійснюється замовником на умовах післяплати протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури. Рахунок-фактура, сформований перевізником з дотриманням вимог пункту 2.4 Договору, є підставою для здійснення замовником оплати за виконані перевезення. Якщо з будь-яких причин перевізник не виставить рахунок або не вручить його замовнику, або порушить строки їх виставлення та вручення, то це не вважається порушенням Договору зі сторони перевізника.

Разом з тим, відповідач не сплатив позивачу за перевезення вантажу за період з вересня 2024 року по грудень 2025 року 436 295грн 60 коп., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Заперечуючи проти заявлених позовних відповідач зазначає, що у останнього не виник обов`язок з оплати послуг з огляду на ненадання позивачем рахунків на оплату.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору перевезення вантажів № ПВ/31/05-2424 від 31.05.2024 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом(стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, що діяв на момент укладення договору встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

В силу вимог частини 1 статті 1 Закону Україну "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Відповідно до частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 2 статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Як вбачається із частини 3 статті 929 Цивільного кодексу України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Як вбачається із пункту 1.1 Договору за цим договором, перевізник бере на себе зобов`язання в порядку та умовах визначених цим Договором доставляти власними силами та власним, або орендованим автомобільним транспортом ввірений йому замовником товарний бетон, з місця відправлення до пункту призначення і видати Вантаж уповноваженій на його одержання особі, а замовник бере на себе зобов`язання пред`явити для перевезення Вантаж та сплатити плату за його перевезення.

Відповідно до пункту 1.3 договору місце відправлення, одержувач, пункт призначення, обсяг вантажу, час відправлення та доставки вантажу погоджується сторонами на підставі заявок замовника.

Як вбачається з матеріалів справи загальна вартість перевезення вантажу за період з вересня 2024 року по грудень 2025 року становить 436 295 грн 60 коп., що підтверджується актами надання послуг, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зауважує, що перевезення, виконання якого було доручено позивачу відповідно до вищевказаного разового договору, виконані ним у повному обсязі, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучено позивачем до позовної заяви, та які містять підписи та відбитки печаток одержувача вантажу (з урахуванням вказаних у заявках відомостей про водія, транспортний засіб, маршрут та найменування вантажу).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та не заперечується відповідачем виконання позивачем відповідно до умов договору перевезення вантажів №ПВ/31/05-2424 від 31.05.2024 перевезення товарного бетону на суму в розмірі 436 295 грн 60 коп.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість перевезення вантажу є твердою та залежить від відстані перевезення та зазначається у Додатках до договору (Специфікація на послуги з перевезення).

Абзацом другим пункту 2.5 договору передбачено, що загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних перевізником заявок замовника, підтверджених належним чином оформленими товарно - транспортними накладними, протягом дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.5 договору, зокрема, передбачено, що оплата виконаних за цим договором перевезень здійснюється замовником на умовах післяплати протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку - фактури. Рахунок - фактура, сформований перевізником з дотриманням вимог пункту 2.4 договору є підставою для здійснення замовником оплати за виконані перевезення.

Як зазначає відповідач, позивач всупереч умов договору не надсилав на його адресу рахунку - фактури, а тому у відповідача фактично не настав строк оплати за вказаним договором перевезення вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в додатках до позовної заяви не надав рахунки - фактури та не спирався на них, як докази при поданні позовної заяви.

Разом з тим, позивач 19.05.2026 разом із додатковими поясненнями надіслав на адресу суду рахунки на оплату: №36 від 30.09.2024, №37 від 31.10.2024, № 38 від 30.11.2024, №39, від 31.12.2024, №12 від 31.03.2025, №13 від 30.04.2025, № 14 від 31.05.2025, №15 від 30.06.2025, №16 від 31.07.2025, №17 від 31.08.2025, №18 від 30.09.2025, №19 від 31.10.2025, №20 від 31.12.2025. Вказані рахунки були доставлені 19.05.2026 і в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон".

Позивач у поясненнях від 19.05.2026 зазначає, що вищезазначені рахунки надсилались позивачу разом із актами виконаних робіт у відповідні дати зазначені у таких актах, однак доказів цього матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням пункту 2.5 договору перевезення вантажів №ПВ/31/05-2424 від 31.05.2024, суд приходить до висновку, що момент з якого в Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон" виник обов`язок по оплаті наданих й прийнятих послуг слід відраховувати з 19.05.2026.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариством з обмеженою відповідальністю "Мікс-Трансбуд" в розмірі 436 295 грн 60 коп.

Отже, зважаючи на те, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, та з метою уникнення процесуального формалізму, позовні вимоги щодо стягнення 436 295 грн 60 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 134 873 грн 05 коп. пені, 12 054 грн 65 коп. 3 % річних та 34 056 грн 10 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення з 15.10.2024 по 27.04.2026.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (що діяв на момент укладення договірних відносин) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Разом з тим, як встановлено судом строк виконання зобов`язання у відповідача настав під час розгляду справи судом, а тому підстави для нарахування 134 873 грн 05 коп. пені, 12 054 грн 65 коп. 3 % річних та 34 056 грн 10 коп. інфляційних втрат відсутні.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керрот Груп Бетон" (04050, місто Київ, вулиця Іллєнка Юрія, будинок 12, ідентифікаційний код 45203534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс-Трансбуд" (02167, місто Київ, вулиця Милославська, будинок 16, квартира 279, ідентифікаційний номер 45224219) 436 295 (чотириста тридцять шість тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн 60 коп. заборгованості та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 235 (п`ять тисяч двісті тридцять п`ять) грн 54 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька