Рішення № 138950158, 13.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2026Справа № 910/16538/25

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянув без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ІНСТИТУТУ ФІЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕСТЕТ"

про стягнення заборгованості за договором оренди майна в розмірі 70 483,45 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року ІНСТИТУТ ФІЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (далі - позивач, Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕСТЕТ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості за договором оренди майна в розмірі 70 483,45 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2026 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.01.2026 через систему "Електронний суд" позивачем до суду була подана заява про усунення недоліків із додатками - доказами сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/16538/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджено наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, Україна, місто Київ, проспект Науки, будинок 46, корпус 2, кімната 109.

Однак, поштове відправлення, яке було скеровано на адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження у справі було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у справі 910/16538/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Будь-яких заяв та клопотань від представників сторін не зареєстровано.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом фізики Національної академії наук України (надалі - Позивач, Інститут, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Естет», (надалі - Відповідач, Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 0-9/22 від 24.10.2022 (далі - Договір оренди) з терміном дії на період дії воєнного стану та 12 місяців після його припинення чи скасування.

Також між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № К-09/22 від 24.10.2022 (далі - Договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п.1.1. Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 42,99 м 2 частину нежитлових приміщень будівлі лабораторно-технологічного корпусу № 3, літ. «К» на 1-му поверсі кімнати №№ 11, 35 та частину коридору (реєстровий номер 05417302.1.ХПХУТТ288) за адресую: м. Київ, проспект Науки 46, що перебуває на балансі Орендодавця.

Майно передається в оренду з метою використання під офіс (п.1.2 Договору оренди). Передане в оренду майно має статус державного майна, яке знаходиться у сфері управління Національної академії наук України і передане на праві оперативного управління Позивачу та обліковується на його балансі.

Відповідно до п.3.1. Договору оренди місячна орендна плата визначена за результатами проведення аукціону і становить - 3 854,98 грн без ПДВ.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Орендодавця за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Орендодавцем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 Договору оренди.

Відповідно пункту 3.3 Договору оренди, Орендар сплачує орендну плату Орендодавцю щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (договори типу 5 (А) і 5 (В).

Відповідно до п.3.4 Договору оренди, Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Орендодавець передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 3.11. Договору оренди, у разі його припинення, Орендар не звільняється від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Відповідно до п.9.2. Змінюваних умов Договору оренди, Орендар компенсує Орендодавцю витрати не утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Згідно пункту 11.1 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно із законом та Договором.

Передача приміщень Відповідачу від Позивача відбулась по акту приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 24.10.2022.

Листом від 01.08.2024 № 01/08 Відповідач звернувся до Позивача з проханням розірвати Договір оренди від 24.10.2022 та Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Одночасно гарантуючи погасити загальну суму заборгованості до 31.12.2024.

Повернення приміщень Позивачу від Відповідача відбулась по акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 31.08.2024.

За твердженням Позивача, яке не спростовано Відповідачем та матеріалами справи, Орендарем не виконувалися належним чином зобов`язання за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат щодо оплати за оренду приміщення починаючи з вересня 2023 року, щодо відшкодування витрат на земельний податок з січня 2024 року та щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

З огляду на порушення Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування майном згідно умов Договору оренди та Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Позивачем було направлено Відповідачу претензію від 28.08.2024 № 60/8-497 про погашення заборгованості за оренду приміщення в сумі - 61 923, 06 грн; земельного податку в сумі - 2 129,38 грн, за вивіз сміття в сумі - 69,73 грн; відшкодування витрат за опалення в сумі - 1 056,91 грн; відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення в сумі - 903,41 грн; відшкодування витрат за електроенергію в сумі - 6 431, 01 грн.

Після отримання Відповідачем претензії на підтвердження суми наявної заборгованості сторонами було складено та підписано без зауважень акт звіряння взаємних розрахунків за період: Січень 2024 року - Серпень 2024 року.

Проте, Відповідачем було сплачено заборгованість лише частково у сумі 2030,05 грн.

Відтак, Позивач звернувся за захистом свого порушеного права до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача боргу за оренду майна та інших платежів, що утворився в період з жовтня 2023 по вересень 2024 у сумі 70 483,45 грн, з яких 61 923,06 грн становить заборгованість з орендної плати, 2 129,38 грн - відшкодування витрат на земельний податок та 6 431,01 грн - відшкодування витрат на утримання орендованого майна та комунальних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом статті 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Судом встановлено, що укладені між сторонами спірні договори за своєю правовою природою є договорами оренди державної власності.

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України (чинного на момент укладення Договору оренди) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 759 та частин 1, 5 статті 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи, а саме Актом від 24.10.2022 приймання-передачі в оренду нерухомого або іншого окремо визначеного майна, що належить до майнового комплексу НАН України підтверджується факт передачі Позивачем в оренду, прийняття Відповідачем та користування ним спірного приміщення за Договором оренди.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності заборгованості в сумі 72 513,50 грн відповідачем було визнано шляхом підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за період: Січень 2024 року - Серпень 2024 року.

Також долучені до позовної заяви Оборотно-сальдових відомостей по рахунку 2117.1 за період з 01.09.2024 по 07.07.2025 підтверджують сплату позивачем заборгованості в сумі 2 030,05 грн за Договором № О-9/22 від 24.10.2022 та Договором № К-09/22 від 24.10.2022.

Відтак, станом на момент розгляду справи матеріалами справи підтверджено наявність у Відповідача заборгованість в сумі 70 483,45 грн, з яких: 61 923,06 грн заборгованість за оренду приміщення; 2 129,38 грн заборгованість за земельний податок та 6 431, 01 грн відшкодування витрат за електроенергію.

Враховуючи вказані положення матеріального права та обставини спірних правовідносин, вбачається, що Відповідач, взявши на себе відповідні зобов`язання за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат не виконав їх належним чином, допустивши неналежне виконання зобов`язань зі сплати орендних платежів, земельного податку та комунальних послуг. Указані обставини підтверджуються доданими позивачем до позовної заяви доказами (договорами, актами приймання-передачі майна, виставленими рахунками на оплату, актами звірки, підписаними сторонами тощо).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази, вимоги та заперечення учасників справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов позовом ІНСТИТУТУ ФІЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕСТЕТ" про стягнення заборгованості в розмірі 70 483,45 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЕСТЕТ" (03680, Україна, місто Київ, проспект Науки, будинок 46, корпус 2, кімната 109; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30967652) на користь ІНСТИТУТУ ФІЗИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (03680, Україна, місто Київ, проспект Науки, будинок 46; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05417302) 61 923,06 грн заборгованості за оренду приміщення; 2 129,38 грн заборгованості із земельного податку, 6 431, 01 грн відшкодування витрат за електроенергію та 3 028,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ