Рішення № 138950084, 12.08.2026, Господарський суд Запорізької області

Єдиний державний реєстр судових рішень

номер провадження справи 17/55/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 Справа № 908/739/26

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/739/26

за позовною заявою: керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А) в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206

до відповідача: громадської організації Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ, 69002, м. Запоріжжя, вул. Леппіка, буд. 4, кв. 25

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: департамент освіти і науки Запорізької міської ради, 69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 39-Б

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Запорізька гімназія № 58 Запорізької міської ради, 69126, м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд. 7

про розірвання договору та повернення нежитлового приміщення

У судовому засіданні приймали участь:

від прокуратури: Кузьмина А.С., посвідчення від 22.06.26 № 085950

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи 1: Соколов Ю.К., довіреність від 30.12.25 № 01.01-24/26

від третьої особи 2: Шапка В.І., керівник, витяг з ЄДР

СУТЬ СПОРУ:

24.03.26 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява керівника Запорізької обласної прокуратури за вих. від 24.03.26 № 24-5056-26 в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з вимогами до громадської організації Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ (далі ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ) за участі департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (третя особа 1) та Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (третя особа 2) про:

- розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 укладеного між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та громадською організацією Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ ;

- зобов`язання громадської організації Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ повернути департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю департаменту освіти і науки Запорізької міської ради нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № № 1-8 загальною площею 142,0 кв.м за адресою по вул. Поточній, 7 в м. Запоріжжі.

24.03.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/739/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 30.03.26 судом позовну заяву керівника Запорізької обласної прокуратури за вих. від 24.03.26 № 24-5056-26 залишено без руху. Останньому надано строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху та встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надсилання) Господарському суду Запорізької області заяви про усунення недоліків позовної заяви, в якій (до якої):

- зазначити повне вірне місцезнаходження (для юридичних осіб) відповідача;

- надати докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення на ім`я та вірну (повну) адресу місцезнаходження відповідача або докази надсилання позовної заяви з додатками в електронній формі через підсистему Електронний кабінет.

31.03.26 до суду в системі Електронний суд від виконуючого обов`язки керівника прокуратури надійшла заява за вих. від 31.03.26 № 24-5056-26 про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній усунув недоліки позовної заяви, які викладені в ухвалі суду від 30.03.26.

Крім того, заявник просить суд залучити до участі у справі в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме:

- Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 39-Б, код ЄДРПОУ 37573094);

- Запорізьку гімназію № 58 Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26316344).

Ухвалою від 31.03.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/739/26. Залучено до участі у цій справі в якості третіх осіб 1 та 2, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а саме: департамент освіти і науки Запорізької міської ради (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд 39-Б, код ЄДРПОУ 37573094 - третя особа 1) та Запорізьку гімназію № 58 Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, вул. Поточна, буд. 7, код ЄДРПОУ 26316344 - третя особа 2). Підготовче судове засідання призначено на 28.04.26 о/об 10 год. 00 хв.

06.04.26 до суду в системі Електронний суд від третьої особи 2 надійшли пояснення щодо позову або відзиву.

13.04.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

14.04.26 до суду в системі Електронний суд від представника позивача надійшла заява з проханням забезпечити участь у судовому засіданні, призначеному на 28.04.26 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/739/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 20.04.26 судом (з підстав викладених в тексті такої ухвали) залишено без задоволення заяву представника позивача (сформовану в системі Електронний суд 14.04.26) про участь у судовому засіданні 28.04.26 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/739/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

24.04.26 на електронну пошту (адресу) суду від Голови громадської неприбуткової організації Дзю-Дзюцу Дякова В.М. (відповідача у справі) надійшла заява (без електронного цифрового підпису) за вих. від 24.04.26 з проханням перенести судове засідання у зв`язку з тим, що він не мав можливості ознайомитись із матеріалами справи № 908/739/26.

Представник відповідача в судове засідання 28.04.26 не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.04.26 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 908/739/26 на 26.05.26 об 11 год. 30 хв.

28.04.26 до суду в системі Електронний суд від представника третьої особи 1 надійшла заява про виконання вимог п. 9 резолютивної частини ухвали суду від 31.03.26.

28.04.26 до суду в системі Електронний суд від третьої особи 2 надійшла заява про виконання вимог п. 9 резолютивної частини ухвали суду від 31.03.26.

18.05.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача (адвоката Музичук А.В.) надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи № 908/739/26 та прохання внести до РНОКПП адвоката Музичук А.В. до додаткових відомостей про учасника справи та надати доступ до електронної справи в підсистемі Електронний суд (яка задоволена судом).

25.05.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача з метою забезпечення права відповідача на дослідження доказів у справі та викладення обґрунтованих заперечень проти позову надійшло клопотання з проханням відкласти підготовче засідання у справі № 908/739/26.

25.05.26 до суду в системі Електронний суд від прокурора надійшла заява про виконання вимог п. 9 резолютивної частини ухвали суду від 31.03.26.

В засіданні 26.05.26 представник відповідача підтримала клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (проти якого заперечили прокурор, представники позивача і третіх осіб 1 та 2).

Розглянувши в засіданні 26.05.26 вказане клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, судом відмовлено у його задоволенні через необґрунтованість.

В засіданні 26.05.26 судом з`ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.

Прокурором, представниками позивача, відповідача і третіх осіб 1 та 2 повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.

02.06.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшов відзив за вих. від 02.06.26 на позовну заяву (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 03.06.26), в якому представник відповідача просить суд визнати поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновити відповідачу строк для подання відзиву. У задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

11.06.26 до суду в системі Електронний суд від прокурора надійшли заперечення за вих. від 11.06.26 № 24-5056-26 проти заяви (клопотання) відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, в яких керівник Запорізької обласної прокуратури заперечує проти поновлення пропущеного відповідачем строку на подачу відзиву останнім.

Також 11.06.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли пояснення керівника Запорізької обласної прокуратури за вих. від 11.06.26 № 24-5056-26, в яких останній просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.07.26 до суду надійшли додаткові пояснення за вих. від 12.07.26 (зареєстровано канцелярією суду та передано судді 13.07.26), в яких представник відповідача просить суд:

- визнати поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновити відповідачу строк для подання відзиву;

- визнати поважними причини неподання відповідачем доказів у встановлений законом строк, поновити відповідачу строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи № 908/739/26 новий доказ, а саме: Акт оцінки об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення, як найпростішого укриття від 06.07.22 і дослідити вказаний доказ під час розгляду справи по суті;

- відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

13.07.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшла заява за вих. від 13.07.26 про виконання ухвали суду, в якій представник відповідача на виконання п. 9 резолютивної частини ухвали від 31.03.26 та п. 3 резолютивної частини ухвали від 28.04.26 повідомляє суд про відсутність у відповідача іншого листування між сторонами по справі по суті спору окрім того, що надане до матеріалів справи № 908/739/26.

13.07.26 до суду в системі Електронний суд від представника департаменту освіти і науки Запорізької міської ради надійшла заява за вих. від 13.07.26 з проханням надати можливість приймати участь у судовому засіданні 14.07.26 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/739/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 14.07.26 судом задоволено заяву представника департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (сформовану в системі Електронний суд 13.07.26) про участь у судовому засіданні 14.07.26 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/739/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

14.07.26 до суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення за вих. від 14.07.26, в яких представник відповідача надає пояснення по суті спору та просить суд відмовити заявнику та позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача (прокурора) понесені відповідачем судові витрати в т.ч. витрати на правничу допомогу.

В засіданні 14.07.26 представник відповідача підтримала клопотання (викладене в п. 1, прохальної частини відзиву сформованому в системі Електронний суд 02.06.26), про визнання поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновлення відповідачу строку для подання відзиву (проти якого заперечили прокурор, представники позивача та третіх осіб 1, 2).

Прокурор та представники позивача і третьої особи заперечили проти заяви (клопотання) відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву з підстав викладених, зокрема, в запереченні прокурора за вих. від 11.06.26 проти заяви (клопотання) відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.

Ухвалою від 14.07.26 судом відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання (п. 1 прохальної частини відзиву сформованого в системі Електронний суд 02.06.26) про визнання поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновлення відповідачу строку для подання відзиву, з підстав викладених у вказаній ухвалі суду, відзив (сформований в системі Електронний суд 02.06.26) на позовну заяву залишено без розгляду.

Так, зокрема, відмовляючи у задоволенні вказаного вище клопотання судом враховано наступне.

Статтею 15 ГПК України унормовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України унормовано, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Статтею 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно із ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 та 5 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4). Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (ч. 5).

У відповідності до ч. 2 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається у строк встановлений судом, який не може бути меншим 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

За приписами ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 207 ГПК України визначено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно із п. 6 резолютивної частини ухвали від 31.03.26 про відкриття провадження у справі № 908/739/26, відповідачу було визначено строк для подання … відзиву на позов … протягом 15 днів від дня вручення вказаної ухвали; … заперечень на відповідь на відзив із документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і доданих до нього доказів іншим учасникам справи - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив (листом з описом вкладення). Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем (чами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами (набрав законної сили 18.10.23) вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов`язковому порядку мають надсилатися іншій стороні, можуть надсилатися в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).

Матеріали справи свідчать (і жодною із сторін не заперечувалось), що станом на час відкриття провадження у цій справі та на протязі її розгляду судом в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) відсутні відомості щодо реєстрації ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ.

У зв`язку з чим копія ухвали про відкриття провадження у справі № 908/739/26 від 31.03.26 була направлена судом на адресу відповідача 31.03.26 (69002, м. Запоріжжя, вул. Леппіка, буд. 4, кв. 25) рекомендованим листом через оператора поштового зв`язку АТ Укрпошта.

20.04.26 на адресу суду повернулась копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.03.26 у справі № 908/739/26 у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, яка міститься в матеріалах цієї справи.

Тобто, з причини незалежних від суду, відповідач не отримав вказану ухвалу про відкриття провадження у справі № 908/739/26.

24.04.26 о 12 год. 55 хв. на електронну пошту (адресу) суду надійшла заява (без ЕЦП) за вих. від 24.04.26 за підписом керівника ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ Д`якова В.М. про перенесення судового засідання у цій справі.

Обставина того, що відповідач 24.04.26 надіслав на електронну пошту (адресу) суду заяву з проханням перенести судове засідання надало суду підстави для висновку та свідчить, що відповідач (в особі його керівника Д`якова В.М.) був обізнаний про відкриття провадження у цій справі.

18.05.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшла заява з проханням надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи № 908/739/26, з забезпеченням можливості зробити фотокопії документів які знаходяться в справі та внести РНОКПП адвоката Музичук А.В. до додаткових відомостей про учасника справи та надати доступ до електронної справи в підсистемі Електронний суд.

19.05.26 представнику відповідача був наданий доступ до справи № 908/739/26 в підсистемі Електронний суд.

З підстав наведених вище суд виходить з того, що відповідачу (в особі керівника) не пізніше 24.04.26 стало відомо про наявність ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.03.26 про відкриття провадження у справі № 908/739/26, в якій відповідачу (у даному випадку ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ) було визначено строк для подання … відзиву на позов … протягом 15 днів від дня вручення вказаної ухвали.

Тобто, фактично ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ (керівника Д`якова В.М.) було повідомлено про наявність на розгляді в Господарському суді Запорізької області справи № 908/739/26 та про початок перебігу строків визначених судом для захисту прав у т.ч. ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що строк для подання відзиву сплинув після 23 год. 59 хв. 11.05.26.

Правовий аналіз норм чинного ГПК України свідчить про те, що господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках.

Тобто, причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (правовий висновок сформульовано у постанові КГС ВС від 17.12.20 у справі № 911/4670/13, аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.20 у справі № 910/15481/17).

Поряд з цим, відповідно до п. 5.11. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.19 у справі № 911/4590/13), фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06.

Представник відповідача у своєму клопотанні від 25.05.26 (документ сформований в системі Електронний суд 25.05.26) зазначила, що станом на 25.05.26 нею не опрацьовано документи в повному обсязі.

З урахуванням викладеного вище в тексті цієї ухвали у справі № 908/739/26, а також приймаючи до уваги те, що:

- відповідно до вимог частин 2, 4 ст. 13 ГПК України, учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій;

- ухвалою від 31.03.26 судом відкрито провадження у справі № 908/739/26, судове засідання було призначено до слухання на 28.04.26 о 10 год. 00 хв.;

- відповідач уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Музичук А.В. 14.05.26, тобто через 20 днів від дати 24.04.26;

- як свідчить ордер про надання правничої допомоги, серії АР № 1318270, на підставі договору без номеру від 14.05.26 адвокат Музичук А.В. вправі надавати правову допомогу ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ в Господарському суді Запорізької області;

- 25.05.26 до суду в системі Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання з проханням відкласти підготовче засідання у цій справі, оскільки тільки 19.05.26 відповідач та представник відповідача були ознайомлені з усіма матеріалами справи № 908/739/26, однак станом на 25.05.26 документи не було опрацьовано в повному обсязі;

- чинне законодавство України не забороняє юридичній особі (підприємству, установі чи організації) мати декілька представників, які мають змогу представляти інтереси такої юридичної особи;

- ухвалою від 26.05.26 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/739/26. Вирішено розпочати розгляд справи по суті з 02.07.26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.26 о 12 год. 00 хв.

- строк для подання відзиву відповідачем на позовну заяву сплинув 11.05.26;

- відповідачем не вказано об`єктивних причин, що перешкоджали йому (їй) укласти договір на правову допомогу з адвокатом до 11.05.26;

- клопотання відповідача про визнання поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновлення відповідачу строку для подання відзиву було подано до суду 02.06.26, тобто вже після закриття підготовчого провадження ухвалою суду від 26.05.26 у цій справі;

- твердження представника відповідача про те, що відзив подається у 15-денний строк з моменту ознайомлення представника відповідача адвоката Музичук А.В. з матеріалами справи 19.05.2026, тобто у строк до 03.06.2026 включно, є безпідставними, оскільки процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву не пов`язується з датою ознайомлення представника з матеріалами цієї справи;

- жодного доказу поважності пропуску строку для подачі відзиву відповідачем суду не надано;

- відповідач (в особі керівника та представника) несе ризик настання наслідків пов`язаних з не вчиненням нею (ними) процесуальних дій) в рамках справи № 908/739/26, що стало наслідком пропуску процесуальних строків на надання відзиву на позовну заяву такою стороною;

- представником відповідача всупереч приписам ст. 119 ГПК України не доведено поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву;

- усні обґрунтування представника відповідача містять лише формальні обставини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву і не спростовують факту порушень з боку керівника ГО ЗФ ДЗЮ-ДЗЮЦУ Д`якова В.М. обов`язку з 18.10.23 … зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України;

- фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (відповідно до п. 5.11. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.02.19 у справі № 911/4590/13, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5/452/06);

- прийняття відзиву на позовну заяву на стадії розгляду справи по суті за відсутності доведених поважних причин пропуску строку може призвести до порушення принципів змагальності та рівності учасників справи, оскільки інші учасники процесу були позбавлені можливості своєчасно ознайомитися з таким доказом та надати щодо нього свої пояснення чи заперечення;

- у суду (в контексті вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України про те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій) відсутні правові підстави для поновлення відповідачу у справі № 908/739/26 строку для подання відзиву на позовну заяву.

А тому, як наслідок, через необґрунтованість та з урахуванням правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 09.10.18 у справі № 5/452/06 про те, що можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись, як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача (п. 1 прохальної частини відзиву сформованого в системі Електронний суд 02.06.26) про визнання поважними причини неподання відповідачем відзиву у встановлений законом строк та поновлення відповідачу строку для подання відзиву, відзив (сформований в системі Електронний суд 02.06.26) на позовну заяву залишено без розгляду.

В судовому засіданні 14.07.26 судом прийнято до розгляду пояснення прокурора за вих. від 11.06.26 № 24-5056-26, пояснення представника відповідача (за усним клопотанням) за вих. від 12.07.26, заяву представника відповідача за вих. від 13.07.26 та додаткові пояснення представника відповідача за вих. від 14.07.26.

В засіданні 14.07.26 судом оголошено перерву до 15.07.26 об 11 год. 30 хв.

В засіданні 15.07.26 представник відповідача підтримала клопотання (викладені в п. 2, 3 прохальної частини додаткових пояснень сформованих в системі Електронний суд 12.07.26, а пункт 1 вказаного клопотання просила залишити без розгляду за усним клопотанням проголошеним в засіданні 14.07.26) про визнання поважними причини неподання відповідачем доказів у встановлений законом строк, поновлення відповідачу строку для подання доказів та долучення нового доказу до матеріалів цієї справи (проти яких заперечили прокурор, представники позивача та третіх осіб 1, 2).

Ухвалою від 15.07.26 судом відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання (п. 2 прохальної частини додаткових пояснень сформованих в системі Електронний суд 12.07.26) про визнання поважними причини неподання відповідачем доказів у встановлений законом строк та поновлення відповідачу строку для подання доказів, з підстав викладених у вказаній ухвалі. Доказ, який подано відповідачем із пропуском встановленого законом строку (п. 3 прохальної частини додаткових пояснень сформованих в системі Електронний суд 12.07.26) до розгляду не прийнято.

Крім того, в судовому засіданні 15.07.26 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення представника відповідача сформовані в системі «Електронний суд» 14.07.26.

В засіданні 15.07.26 судом розпочато розгляд справи по суті в порядку ст. 208 ГПК України … Крім того, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 29.07.26 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 29.07.26 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 03.08.26 о 09 год. 45 хв.

В засіданні 03.08.26 завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 219 ГПК України, 03.08.26 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 12.08.26 о 12 год. 00 хв.

В засіданні 12.08.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор та позивач (в особі уповноваженого представника) в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 24.03.26 № 24-5056-26, в додаткових поясненнях за вих. від 13.04.26 № 908/739/26 та в поясненнях за вих. від 11.06.26 № 24-5056-26. Просили суд:

- розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 укладеного між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ГО Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ ;

- зобов`язати ГО Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ повернути департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю департаменту освіти і науки Запорізької міської ради нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № № 1-8 загальною площею 142,0 кв.м за адресою по вул. Поточній, 7 в м. Запоріжжя.

Відповідач (уповноважений представник) в судових засіданнях проти позову заперечила з підстав викладених у додаткових поясненнях за вих. від 14.07.26. Просила суд відмовити прокурору та позивачу в задоволені позовних вимог повністю та стягнути з прокурора (позивача) витрати на правничу допомогу у відповідному розмірі.

Треті особи 1 та 2 (в особі уповноважених представників кожен (на) в судових засіданнях заявлені позовні вимоги прокурора та позивача підтримали в повному обсязі з підстав викладених в поясненнях третіх осіб щодо позову або відзиву за вих. від 06.04.26.

З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.

Крім того, судом враховано, що:

- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;

- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;

- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;

- сторони та третя особа по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.08 між управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Орендодавець), відділом освіти Орджонікідзевської районної адміністрації міської ради (Балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю громадської організації Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 08/08 (Договір), яким Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.07 № 542/5, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення підвалу № 1-1, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 по вул. Поточній, 7, загальною площею 100,99 кв.м., які знаходяться на балансі відділу освіти Орджонікідзевської районної адміністрації міської ради, вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковую вартістю) 88 867,00 грн станом на 31.12.07.

Згідно з актом прийому-передачі від 20.02.08, управління комунальної власності Запорізької міської ради та відділ освіти Орджонікідзевської районної адміністрації міської ради передали, а ГО «Запорізька федерація «ДЗЮ-ДЗЮЦЮ» прийняла приміщення підвалу № 1-1, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9 загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 по вул. Поточній, 7 загальною площею 100,99 кв.м., вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 88 867,00 грн станом на 31.12.07.

Додатковою угодою від 26.04.11 до договору, сторонами замінено Орендодавця з управління комунальної власності Запорізької міської ради на департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Балансоутримувача з відділу освіти Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради (п. 1). Крім того, вказаною додатковою угодою в п. 7 сторонами внесено зміни до п. 3.3. розділу 3 «Орендна плата».

Додатковою угодою від 03.09.12 до договору сторонами внесено зміни до п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору» та в пункти 3.1. і 3.3. розділу 3 «Орендна плата» (п. 1 та 2 Додаткової угоди).

У відповідності до акту прийому-передачі від 03.09.12, департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради передали, а ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» прийняла нежитлові приміщення №№ 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 та тамбур сходу підвалу будівлі (літ. А-4) загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 по вул. Поточній, 7, загальною площею 36,65 кв.м., вартість яких визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 30 923,00 грн станом на 30.03.12.

Додатковою угодою від 18.11.14 сторонами продовжено термін дії договору до 20.11.16 та внесено зміни до пунктів 3.1. і 3.3. розділу 3 «Орендна плата» (п. 1 та 2 Додаткової угоди).

Додатковою угодою від 18.03.16 до договору, сторонами внесено зміни до п. 3.2. розділу 3 «Орендна плата» (п. 1 Додаткової угоди).

Додатковою угодою від 02.12.19 до договору, термін дії договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 продовжено на 2 роки 11 місяців, а саме до 20.09.22 (п. 1 Додаткової угоди).

Згідно із п. 3 Додаткової угоди від 02.12.19 до договору, дія цієї додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, розповсюджується на правові відносини, що виникли до її укладання, а саме з 20.10.19.

Пунктом 4 Додаткової угоди від 02.12.19 до договору визначено, що по тексту договору оренди замість слів: «… приміщення підвалу №№ 1-1, 1-6, 1-7, 1-8, 1-9, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5 та тамбур сходу підвалу будівлі (літ. А-4) загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 по вул. Поточній, 7, загальною площею 137,64 кв.м. …» читати: «… нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8 загальною площею 142,0 кв.м. по вул.. Поточній, 7а …».

Згідно із п. 5 Додаткової угоди від 02.12.19 до договору, сторони вирішили викласти договір оренди від 20.02.08 № 08/08 в наступній (новій) редакції:

1.1. Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.07 № 542/5, угоди від 21.11.07 про виконання умов конкурсу на право оренди приміщення підвалу будівлі ЗОШ № 58 та наказів департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 06.01.12 № 03, від 14.03.12 № 85, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8 загальною площею 142,0 кв.м. по вул. Поточній, 7а, яке перебуває в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 703 372,00 грн станом на 30.09.19 (Додаток № 1 до договору).

1.2. Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу.

Згідно із п. 2.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), Орендар вступив у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору, акту прийому-передачі майна (20.02.08).

Відповідно до п. 2.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Балансоутримувачу (Орендодавцю), одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним нормативно-правовими актами з цього питання.

Пунктом 2.5. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19) визначено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Згідно із п. 3.2. та 3.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), орендна плата з 20.10.19 за повний місяць жовтень 2019 року становить 590,24 грн. Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати. Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п. 4.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), майно, придбане за рахунок амортизаційних відрахувань, а також поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок цих відрахувань, є власністю Орендодавця.

Орендар зобов`язується, зокрема:

- своєчасно, згідно діючих норм, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт орендованого майна та утримувати його в належному технічному та санітарному стані. Капітальний ремонт виконується по узгодженню з Орендодавцем та Балансоутримувачем (п. 5.6. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19);

- зберігати орендоване майно відповідно до умов договору (п. 5.10. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19);

- забезпечувати безперешкодний доступ до орендованого майна представників Орендодавця та Балансоутримувача з метою здійснення контролю за виконанням умов цього договору. За першою вимогою Орендодавця або Балансоутримувача і в установлений ним термін надавати інформацію про виконання умов договору та стан об`єкту оренди (п. 5.11. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19);

- у разі припинення дії договору оренди або дострокового розірвання договору повернути Орендодавцю, Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцю, Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря (п. 5.13. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19).

Відповідно до п. 6.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), Орендар має право використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.

Розділом 7 (Обов`язки Орендодавця) визначено: п. 7.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), передати за участю Балансоутримувача Орендарю орендоване майно згідно з цим договором по акту приймання-передачі.

Пунктом 8.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19) визначено право Орендодавця виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього договору.

У відповідності до п. 8.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), право Орендодавця контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна переданого в оренду.

Згідно із розділом 9 Договору, Балансоутримувач має право:

- вимагати від Орендаря виконання обов`язків, які передбачені цим договором, в т.ч. шляхом звернення до суду (виступаючи позивачем) (п. 9.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19);

- … вимагати дострокового розірвання цього договору оренди у випадку порушення Орендарем обов`язків передбачених цим договором (п. 9.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19);

- здійснювати контроль за виконанням Орендарем умов цього договору (п. 9.10. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19).

Згідно із п. 10.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього договору.

Відповідно до п. 10.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), з метою проведення перевірки дотримання умов цього договору Орендодавцем або Балансоутримувачем орендованого майна створюється комісія з залученням необхідних фахівців, за результатами роботи якої складається акт перевірки та надаються висновки, рекомендації або висуваються вимоги щодо усунення Орендарем виявлених комісією порушень.

Пунктом 10.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), не усунення Орендарем у встановлений в акті перевірки термін виявлених порушень може бути підставою для розірвання цього договору в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Спори, що виникають у ході виконання умов цього договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір вирішується в судовому порядку (п. 10.5. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19).

У відповідності до п. 11.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), цей договір вважається продовженим на 2 роки 11 місяців, а саме до 20.09.22.

Згідно із п. 11.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), цей договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей договір може бити достроково розірвано за рішенням господарського суду (суду) у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з ін. підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від цього договору не допускається.

Пунктом 11.5. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19) визначено, що після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника.

Відповідно до п. 11.9. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема:

- дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- … в інших випадках, передбачених чинними законодавством України.

Додатковою угодою від 28.04.20 до наведеного в тексті цього рішення договору, сторонами вирішено:

- звільнити Орендаря від сплати орендної плати за договором оренди від 20.02.08 № 08/08 з 17.03.20 тимчасово до скасування введених протоколом обмежувальних заходів щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19 (Обмежувальні заходи) (п. 1 Додаткової угоди);

- після скасування введених протоколом Обмежувальних заходів Балансоутримувач відновлює нарахування орендної плати за договором оренди від 20.02.08 № 08/08 без попередження про це Орендаря. Датою відновлення нарахування орендної плати є дата, визначена розпорядчим документом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування. … (п. 4 Додаткової угоди).

Додатковою угодою від 24.03.21 до договору, сторонами вирішено:

- звільнити Орендаря від сплати орендної плати за договором оренди від 20.02.08 № 08/08 з 08.01.21 по 24.01.21 включно (п. 1 Додаткової угоди);

- Балансоутримувач відновлює нарахування орендної плати за договором оренди від 20.02.08 № 08/08 без попередження про це Орендаря з 25.01.21. … (п. 4 Додаткової угоди).

Як свідчить п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.22 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.25 № 614 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.22 № 634»), строк дії наведеного в тексті цього рішення договору оренди від 20.02.08 № 08/08 (з урахуванням додаткових угод до нього наведених в тексті цього рішення по справі) автоматично продовжився на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

У відповідності до акту обстеження місця внутрішнього водогону від 12.08.24, затв. директором Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради від 12.08.24, постійно діюча технічна комісія провела обстеження місця аварії внутрішнього водогону, що сталась у підвальному приміщені, яке знаходиться в оренді ГО «ДЗЮ ДЗЮЦУ» за адресою вул. Поточна, 7 Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради, аварія водогону мала місце 11.08.24 на з`єднанні металевої та пластикової труби. Стався прорив, через який потік води затопив кімнату спортивного залу. Рівень води досягав 70-90 см. У зв`язку із затопленням залу пошкоджені гіпсокартонні перекриття стін, підтоплена будівля школи, підтоплені водою гімнастичні мати. На телефонні дзвінки Д`яков Віталій (директор громадської організації) щодо аварії не відповів. З дня аварії на об`єкті Д`яков Віталій не з`являвся. Встановлено, що заняття в приміщенні не проводяться. Приміщення закрите. З директором Д`яковим Віталієм зв`язок відсутній. Ліквідація аварії, вичерпування води із затопленого залу проведена працівниками Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради.

Відповідно до листа за вих. від 06.06.25 № 07.01-19/841 «Щодо розірвання договору оренди», центральний відділ освіти департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, зважаючи на те, що захисна споруда використовується для ведення господарської діяльності у воєнний час, просить громадську організацію «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» звільнити приміщення передане згідно договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 загальною площею 142,0 кв.м., по вул. Поточній, 7а м. Запоріжжя, в найкоротший термін та розірвати договір оренди.

Згідно з клопотанням директора Запорізька гімназія № 58 Запорізької міської ради за вих. від 09.06.25 № 07-07/138, адміністрація Запорізької гімназії № 58 просить начальника центрального відділу освіти і науки департаменту освіти і науки Запорізької міської ради розглянути питання про передачу підвального приміщення, яке надане в оренду ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» Запорізькій гімназії № 58 для організації навчального процесу у змішаному форматі у 2025-2026 навчальному році.

У відповідності до акту обстеження стану використання нежитлового приміщення за договором оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 у Запорізькій гімназії № 58 Запорізької міської ради, затв. директором Запорізької гімназії № 58 від 23.06.25, постійно діюча технічна комісія з обстеження приміщень Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради за участі представника Балансоутримувача (департаменту освіти і науки Запорізької міської ради) провели візуальне обстеження нежитлового приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (у складі приміщень № № 1-8) за адресою: вул. Поточна, 7 м. Запоріжжя, загальною площею 142,0 кв.м., яке перебуває в оренді у ГО «ДЗЮ-ДЗЮЦУ», відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08, з метою встановлення факту використання приміщення за цільовим призначенням (розміщення дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу) та оцінки його санітарно-технічного стану комісія вирішила:

- зафіксувати факт невиконання ГО «ДЗЮ-ДЗЮЦУ» умов договору оренди від 20.02.08 № 08/08, а саме: відсутність використання приміщення за цільовим призначенням (розміщення дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу), що є істотним порушенням умов договору; неналежний санітарно-технічний стан приміщення; наявність заборгованості зі сплати орендної плати за період з 01.01.25 по 15.09.25 у розмірі 3 669,77 грн;

- відповідно до ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, найпростішим укриттям є цокольне або підвальне приміщення, в якому створені умови для тимчасового переховування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю. Підвальні приміщення закладів освіти розглядаються чк потенційні укриття за умови їх відповідності технічним вимогам (наявність вентиляції, освітлення, доступності). Дане приміщення включене до офіційного переліку укриттів на сайті Запорізької міської ради (zp.gov.ua/pages/78331-adresi-ukrittiv) та у мобільному додатку «DozoR Укриття». У зв`язку з цим є нагальна потреба використовувати зазначене приміщення для забезпечення організації освітнього процесу у воєнний час у відповідності до вимог ст. 32 Кодексу цивільного захисту України з метою використання як найпростішого укриття.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.08.25 № 641 «Про організацію діяльності комунальних закладів дошкільної освіти та дошкільних підрозділів комунальних закладів загальної середньої освіти м. Запоріжжя за очною формою зі змішаним режимом навчання на час дії правового режиму воєнного стану» вирішено, здійснити організацію освітнього процесу зі здобувачами освіти молодшого, середнього, старшого дошкільного віку в комунальних закладах дошкільної освіти та дошкільних підрозділах комунальних закладів загальної середньої освіти міста Запоріжжя, які мають погодження та прийняті рішення Радою оборони Запорізької області, за очною формою зі змішаним режимом навчання з 01.09.25 на час дії правового режиму воєнного стану відповідно до додатку 1 цього рішення (п. 1).

Відповідно до клопотання директора Запорізька гімназія № 58 Запорізької міської ради за вих. від 15.09.25 № 07-07/226, адміністрація Запорізької гімназії № 58 просить першого заступника директора департаменту освіти і науки Запорізької міської ради розглянути питання про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 з громадською організацією «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» та передачу підвального приміщення, яке надане в оренду ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» Запорізькій гімназії № 58 для організації навчального процесу за очною формою у змішаному форматі.

23.09.25 департамент освіти і науки Запорізької міської ради направив на адресу ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» листа за вих. від 22.09.25 № 01.01.-21/2953 (Щодо розірвання договору оренди», в якому повторно пропонує останньому укласти додаткову угоду про розірвання договору оренди за згодою сторін протягом 10 календарних днів з моменту отримання цього листа, погасити заборгованість за орендну плату в розмірі 2 169,77 грн у найкоротший термін, але не пізніше 05.10.25 та звільнити приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (Літ А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8, загальною площею 142,0 кв.м. по вул. Поточній, 7а, м. Запоріжжя та передати його Балансоутримувачу (департаменту освіти і науки Запорізької міської ради) до 05.10.25 (вказаний лист було повернуто відправнику відповідним відділенням АТ «Укрпошта» 11.10.25).

Як свідчить Акт обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту від 31.12.25 № 2167, складений за результатами проведення контрольного обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме: найпростіше укриття за адресою: м. Запоріжжя, Вознесенівський район, вул. Поточна, буд. 7, форма власності об`єкта фонду: комунальна, Балансоутримувач об`єкта фонду: Запорізька гімназія № 58 Запорізької міської ради; встановлено наявність порушень вимог законодавства, а саме: п. 2 ч. 3 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України - укриття учасників освітнього процесу здійснювати в протирадіаційних укриттях або вжити заходів щодо пристосування наявних найпростіших укриттів до вимог протирадіаційних укриттів, необхідно усунути до 01.03.26. З урахуванням вимог глави 2 розділу VI Вимог, об`єкт фонду визнано готовим до використання за призначенням.

Листом за вих. від 06.02.26 № 53001-907/5302-7 ГУДС України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області повідомило Запорізьку обласну прокуратуру, що (дослівно): «… Відповідно до Плану комплексних обстежень об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту на 2025 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 28.11.2024 № 1272 (зі змінами науказу ДСНС України від 07.02.25 № НС-157та наказу ДСНС України від 04.06.2025 № НС-627), комісією були проведені в періоди з 22.10.2025 по 28.10.2025р. комплексні обстеження та з 29.12.2025 по 31.12.2025р. контрольні обстеження об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме найпростішого укриття розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Поточна, 7.

За результатами обстеження вищезазначеного об`єкта складено акт обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту з описом виявленого порушення під час обстеження та прийнято рішення, що зазначене порушення необхідно усунути до 01.03.2026 року.

Також повідомляємо, що відповідно до Плану комплексних обстежень об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту на 2026 рік, затвердженого наказом ДСНС України від 01.12.2025 № 1526 комплексне обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту, а саме найпростішого укриття розташованого за адресою м. Запоріжжя вул. Поточна, 7 заплановане у серпні місяці 2026 року.».

Листом за вих. від 26.02.26 № 01.01-21/634 департамент освіти і науки Запорізької міської ради повідомило голову ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ», що з лютого 2024 року в Запорізькій гімназії № 58 Запорізької міської ради освітній процес організовано в очній формі зі змішаним режимом навчання на базі найпростішого укриття. Відповідно до ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, постанови КМУ від 10.03.17 № 138 «Деякі питання використання об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» (зі змінами) та п. 10.3. договору оренди від 20.02.08 № 08/08, Балансоутримувач (департамент освіти і науки Запорізької міської ради) ініціює обстеження нежитлового приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 (вул. Поточна, 7, площа 142,0 кв.м.) спільно з представниками ДСНС для визначення можливості використання як найпростішого укриття в умовах воєнного стану. Обстеження відбудеться 10.03.26 об 11 год. 00 хв. А тому, департамент освіти і науки Запорізької міської ради прохає відповідача забезпечити безперешкодний доступ комісії (в т.ч. представників ДСНС) до приміщення, надати ключі та пояснення щодо стану. Крім того, департаментом повідомлено відповідача, що уразі відсутності уповноваженого представника останнього, обстеження проводитиметься за його відсутності з фіксацією в акті, а не допуск буде розцінено, як порушення умов договору оренди від 20.02.08 № 08/08 та законодавства про цивільний захист.

Запорізька гімназія № 58 Запорізької міської ради звернулась до начальника управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Запорізької міської ради, до голови Вознесенівської районної адміністрації Запорізької міської ради та до начальника Запорізького районного управління ЦЗ та ПБ ГУ ДСНС України з клопотанням за вих. від 27.02.26 № 01-19/36, в якому просить надати представників відповідних служб на 10.03.26 об 11 год. 00 хв. для участі в роботі комісії з метою обстеження частини підвального приміщення, розташованого в будівлі Запорізької гімназії № 58 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поточна, 7 на можливість його використання, як найпростішого укриття в умовах воєнного стану. Необхідність створення комісії зумовлена потребою в розширені площі захисної споруди (найпростішого укриття), розташованого в будівлі Запорізької гімназії № 58 для організації освітнього процесу зі здобувачами освіти за очною формою зі змішаним режимом навчання та укриття населення на час дії правового режиму воєнного стану.

Листом за вих. від 04.03.26 президент (голова) ГО «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» повідомив департамент освіти і науки Запорізької міської ради, що (дослівно):

«… Воєнний стан не припиняє автоматично договору оренди та не надає повноважень щодо примусового вилучення майна чи позбавлення права користування поза межами судової процедури.

2. У зв`язку з вище сказаним, оскільки постанови на які ви посилаєтесь не мають до мене ніякого відношення, не представляється можливості забезпечити доступ до орендованого приміщення.

3. Договір є чинним. Орендна плата сплачується своєчасно.

4. Будь які дії щодо проникнення до приміщення, переміщення або пошкодження майна без згоди орендаря можуть мати ознаки протиправних та тягнути за собою відповідальність згідно із законодавством.».

У відповідності до службової записки за вих. від 10.03.26 № 01-19/41, директор Запорізької гімназії № 58 доводить до відому першого заступника директора департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, що (дослівно):

«… 10.03.2026 року в призначений термін прибула комісія у складі головного спеціаліста відділу ЖКГ та благоустрою районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському районі Максима ГОРОШАНСЬКОГО, головного інспектору відділу управління цивільного захисту та превентивної діяльності Головного управління ДСНС у Запорізькій області Сергія НІКОЛАЄНКО, головного спеціаліста відділу координації дій в районах міста Управління з питань попередження надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Андрія ЛАЗАРЕНКО для проведення обстеження підвального приміщення на можливість його використання найпростішого укриття в умовах воєнного стану. Орендар для надання доступу до приміщення на вказаний час не з`явився, доступу до приміщення не надав, чим грубо порушив пункт 5.10 договору 08/08 від 20.02.2008р. Обстежити приміщення комісія не змогла за відсутністю доступу.».

Мотивуючи заявлені позовні вимоги прокурор (позивач) зазначає, що (дослівно):

«… комунальне майно нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № 1-8 загальною площею 142,0 кв.м, яке могло б використовуватись для забезпечення потреб безпечного освітнього процесу під час дії воєнного стану, наразі використовується громадською організацією «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» виключно для зберігання їх спортивного інвентаря та інших речей. Вказане свідчить про грубе порушення принципу ефективності використання комунального майна, який полягає в тому, що майно територіальної громади повинно використовуватися з метою максимального задоволення потреб населення. …».

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами (учасниками) письмові докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в т.ч., шляхом звернення з позовом до суду.

Згідно із ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ст. 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються главою 58 ЦК України.

Статтею 759 ЦК України унормовано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Як встановлено судом, звертаючись до суду із позовом у цій справі про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 та зобов`язання повернути нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № № 1-8 загальною площею 142,0 кв.м за адресою по вул. Поточній, 7 в м. Запоріжжя керівник Запорізької обласної прокуратури у позовній заяві за вих. від 24.03.26 № 24-5056-26 просить суд розірвати вказаний договір та повернути нежитлове приміщення у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме у зв`язку:

- із початком військової агресії російської федерації проти України;

- із необхідністю використанням переданого нежитлового майна за договором для забезпечення потреб безпечного освітнього процесу під час дії воєнного стану;

- із необхідністю використання переданого нежитлового майна за договором як найпростіше укриття.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України унормовано, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою передбачено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання - лише на підставі договору або закону. При цьому, припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Суд зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина 4 ст. 652 ЦК України передбачає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, ст. 652 ЦК України встановлює виключний, а не загальний механізм судового втручання у договірні правовідносини, який може бути застосований лише за умови одночасного встановлення всіх чотирьох умов, передбачених частиною 2 цієї статті, та за наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між зміною обставин і неможливістю збереження договірного балансу.

Суд виходить з того, що істотна зміна обставин у розумінні цієї норми не може ототожнюватись з будь-якими небажаними для сторони наслідками виконання договору або з втратою економічної доцільності зобов`язання, якщо такі наслідки випливають із природи правочину та прийнятого стороною ризику.

Застосування ст. 652 ЦК України не пов`язується з порушенням договору іншою стороною і спрямоване на врегулювання наслідків істотної зміни обставин за умови доведеності критеріїв, визначених ч. 2 цієї статті.

Закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка встановлює, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Водночас, договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а й на підставі рішення суду, зокрема, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони має встановити факт зміни істотної обставини за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.

Так, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов`язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов`язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов`язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов`язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто, сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов`язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому, фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб`єктивний, а як об`єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов`язання.

Саме позивач (в даному випадку прокурор) при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.18 у справі № 910/5110/17, від 23.07.19 у справі № 910/13249/17, від 01.08.20 у справі № 910/16784/20, від 04.03.25 у справі №910/3688/24.

З матеріалів цієї господарської справи вбачається, що згідно із п. 1.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), Орендодавець, Балансоутримувач на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.07 № 542/5, угоди від 21.11.07 про виконання умов конкурсу на право оренди приміщення підвалу будівлі ЗОШ № 58 та наказів департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 06.01.12 № 03, від 14.03.12 № 85, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8 загальною площею 142,0 кв.м. по вул. Поточній, 7а, яке перебуває в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 703 372,00 грн станом на 30.09.19 (Додаток № 1 до договору).

Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення дитячо-юнацького спортивно-оздоровчого комплексу (п. 1.2. Договору з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19).

У відповідності до п. 11.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), цей договір вважається продовженим на 2 роки 11 місяців, а саме до 20.09.22.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року …

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, та … Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії режиму воєнного стану в Україні. Активна фаза військової агресії російської федерації триває і станом на час прийняття процесуального рішення в даній справі по суті спору.

Запровадження воєнного стану в Україні є загальновідомою та об`єктивно непередбачуваною на момент укладення спірного договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 обставиною, що відповідає першій умові істотної зміни обставин.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.08.25 № 641 «Про організацію діяльності комунальних закладів дошкільної освіти та дошкільних підрозділів комунальних закладів загальної середньої освіти м. Запоріжжя за очною формою зі змішаним режимом навчання на час дії правового режиму воєнного стану» вирішено здійснити організацію освітнього процесу зі здобувачами освіти молодшого, середнього, старшого дошкільного віку в комунальних закладах дошкільної освіти та дошкільних підрозділах комунальних закладів загальної середньої освіти міста Запоріжжя, які мають погодження та прийняті рішення Радою оборони Запорізької області, заочною формою зі змішаним режимом навчання з 01.09.25 на час дії правового режиму воєнного стану відповідно до додатку 1 цього рішення (п. 1).

Так, з метою забезпечення доступу до якісної освіти в умовах воєнного стану, поєднуючи безпечне перебування в укриттях (очні заняття) з онлайн-форматом в м. Запоріжжі запроваджено змішану форму навчання.

Вказані обставини не пов`язані з вольовими діями Орендодавця та Балансоутримувача, не могли бути ними враховані під час укладення договору, а причини та наслідки вторгнення військ російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану в Україні об`єктивно не можуть бути усунені Орендодавцем чи Балансоутримувачем, що свідчить про наявність другої умови.

Вбачається, що подальше виконання умов спірного договору оренди нежитлового приміщення призводить до негативних наслідків у вигляді відсутності належних умов для гарантування безпечного освітнього процесу (у даному випадку, але не виключно, учням гімназії, вчителям та ін.) особам в умовах воєнного стану, створюється загроза для життя та здоров`я цивільного населення через неможливість їх укриття у разі небезпеки в найпростішому укритті, яке може бути розташоване в приміщені, що орендує відповідач згідно договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08.

Судом прийнято до уваги, що інтереси ГО «Запорізька федерація «ДЗЮ-ДЗЮЦУ» не порушуються через те, що вона і так фактично не використовує орендоване приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № 1-8. Також із суті договору оренди та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин (введення військового стану) в даному випадку повинен нести Орендодавець. Вказане відповідає третій та четвертій умовам.

На даний час (у даному випадку станом час розгляду цієї справи місцевим господарським судом) як на території держави Україна, так і території переважної частини Запорізької області проходять бойові дії та наносяться ракетні удари по об`єктах промисловості, інфраструктури та житлових будинках (у т.ч. по м. Запоріжжю), що є загальновідомим фактом та доказуванню не підлягає.

Тобто, є наявною ситуація, коли зобов`язання за договором об`єктивно не можуть продовжувати виконуватись сторонами та внаслідок зміни обставин кінцевий результат буде не тим, на який сторони розраховували при укладенні договору.

Адже при укладенні вказаного Договору сторони ніяк не могли передбачити, що підвали шкіл будуть використовуватись як найпростіші укриття і в них будуть проводитись заняття.

Враховуючи наведене, суд визнає правомірною та обґрунтованою заявлену прокурором вимогу щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 укладеного між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та ГО Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна унормовано, що правовим наслідком припинення договору оренди є обов`язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Відповідно до п. 2.4. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), у разі закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Балансоутримувачу (Орендодавцю), одночасно із підписанням акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинним нормативно-правовими актами з цього питання.

Пунктом 2.5. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19) визначено, що обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні за договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.19 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.19 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.20 №145/2047/16-ц).

Приписи ст. 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов`язку в натурі та примусове виконання обов`язку. А отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов`язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.

Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання ГО Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ повернути департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за участю департаменту освіти і науки Запорізької міської ради нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень № № 1-8 загальною площею 142,0 кв.м за адресою по вул. Поточній, 7 в м. Запоріжжя є законною, обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню судом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), через не доведеність, судом відхиляється твердження представника відповідача, які викладені в судових засіданнях та в додаткових поясненнях за вих. від 17.07.26.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому, позивач (в даному випадку прокурор) самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги у відповідній частині (а саме зазначеній вище в тексті цього рішення) є доведеними, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави суд зазначає наступне.

Статтею 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.25 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01.01.27, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

При цьому, в мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

На вказане також звернув увагу Верховний Суд у п. 68 постанови від 18.12.25 у справі № 160/4161/24.

Верховний Суд у постанові від 09.10.24 у справі № 394/438/22 зазначив, що винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3 рп/9 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.18 у справі № 806/1000/17, від 26.07.18 у справі № 926/1111/15, від 19.09.19 у справі № 815/724/15, від 28.01.21 у справі № 380/3398/20, від 05.10.21 у справі № 380/2266/21, від 02.12.21 у справі № 320/10736/20, від 23.12.21 у справі № 0440/6596/18 тощо).

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. 1, 3, 6-8, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності під час користування державною та комунальною власністю, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме всіх можливих законних способів та засобів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на дане майно.

Відповідно до ст. 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Аналогічні державні гарантії містить ст. 4 Закону України «Про освіту».

Таким чином, держава зобов`язана забезпечувати доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних закладах.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти в державних і комунальних закладах освіти; надання стипендій та пільг здобувачам освіти таких закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про освіту» визначає, що держава гарантує реалізацію права на освіту, у тому числі шляхом створення безпечних і здорових умов навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується, зокрема, за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти є інвестицією в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.

З метою забезпечення доступу до якісної освіти в умовах воєнного стану, поєднуючи безпечне перебування в укриттях (очні заняття) з онлайн-форматом в м. Запоріжжі запроваджено змішану форму навчання.

Рішенням Ради оборони Запорізької області від 26.08.25 № 207 запроваджено очну форму зі змішаним режимом навчання в Запорізькій гімназії № 58 Запорізької міської ради.

У навчальному закладі розроблено механізм дій при оголошенні сигналу «Повітряна тривога».

Зокрема, встановлено, що всі учасники освітнього процесу повинні рухатися до найближчого укриття фонду захисних споруд. В даному випадку найближче укриття це підвальне приміщення гімназії.

Підсумовуючи вищевикладене в цьому процесуальному рішенні суду, а також порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження вказаним нерухомим майном, що перебуває у комунальній власності та повинне використовуватись для потреб освітнього процесу та забезпечення безпеки населення, спричиняють шкоду інтересам територіальної громади і є підставою для втручання органів прокуратури, у т.ч. для звернення з позовами до суду про повернення таких об`єктів.

Спірні правовідносини відповідають саме об`єктивно винятковій моделі коли в умовах правового режиму воєнного стану ефективний судовий захист інтересів держави без участі прокурора є неможливим.

У цих правовідносинах прокурор захищає не «приватний» інтерес, а публічний (державний) інтерес у сфері охорони дитинства в Україні, що включає забезпечення належних умов для гарантування безпеки та права на освіту.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі № 912/2385/18.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно із ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

У п.п.1.1 п.1 Положення про Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Положення) зазначено, що Департамент є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, першому заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради за відповідним напрямком роботи.

Департамент (п.п.1.6 п.1 Положення) в межах своїх повноважень має право укладати від свого імені угоди, договори з юридичними та фізичними особами, набувати майнових прав, нести обов`язки, бути позивачем, відповідачем та третьою особою у судах усіх інстанцій.

Згідно із п. п. 3, 6 п. 2 Положення, для реалізації політики держави та органів місцевого самоврядування у сфері управління та відчуження майна права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя на Департамент покладаються завдання здійснення повноважень орендодавця об`єктів, що перебувають у комунальній власності, відповідно до чинного законодавства України та актів органів місцевого самоврядування м. Запоріжжя з питань орендних відносин здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням комунального майна суб`єктами, які наділені правами та обов`язками щодо такого майна законом або договором.

Відповідно до п. п. 1 п. 5.1. Положення, Департамент при виконанні покладених на нього завдань має право представляти інтереси міської ради, виконавчого комітету в межах делегованих Департаменту повноважень, визначених цим Положенням та рішеннями міської ради та її виконавчого комітету.

Згідно з умовами оспорюваного договору в цій справі, Орендодавцем комунального майна - нежитлового приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8 є департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 8.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 02.12.19), до прав Орендодавця належить виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого Майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього Договору.

Таким чином, департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як виконавчий орган Запорізької міської ради та орендодавець за оспорюваним договором, в силу вищезазначених положень є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, який наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді Запорізькою обласною прокуратурою на адресу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради скеровано лист за вих. від 17.02.26 № 24-5056-26, в якому повідомлялось про виявлені порушення та з`ясовувалися наміри департаменту звернутися до суду за захистом порушеного права.

З відповіді департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради за вих. від 02.03.26 № 32/01/01-07/45 вбачається, що департаментом порушення законодавства не встановлено, заходи щодо звернення до суду з позовом не вжито.

Таким чином, наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення до суду прокурора.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Запорізькою обласною прокуратурою листом за вих. від 18.03.26 № 24-5056-26 повідомлено департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про намір звернутись до Господарського суду Запорізької області із вказаним позовом в інтересах держави.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 50, 53, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 130, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 20.02.08 № 08/08 укладений між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068) та громадською організацією «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» (вул. Леппіка, буд. 4, кв. 2, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 26122410).

Зобов`язати громадську організацію «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» (вул. Леппіка, буд. 4, кв. 2, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 26122410) повернути департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, код ЄДРПОУ 37573068) за участю департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, будинок 39-Б, м. Запоріжжя, 69019, код ЄДРПОУ 37573094) нежитлове приміщення № 2 підвалу будівлі Запорізької гімназії № 58 Запорізької міської ради (літ. А-3,-4) у складі приміщень №№ 1-8 загальною площею 142,0 кв. м за адресою: вул. Поточній, 7 в м. Запоріжжя. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з громадської організації «Запорізька федерація ДЗЮ-ДЗЮЦУ» (вул. Леппіка, буд. 4, кв. 2, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 26122410) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Дмитра Апухтіна, 29а, м. Запоріжжя, 69005, р/р: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800), кошти, витрачені на сплату судового збору у 2026 році при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.08.2026.

Суддя В.Л. Корсун