Ухвала суду № 138950079, 13.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/95/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.08.2026 Справа № 908/1929/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/1929/26

за позовом першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ 0290997328) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:

позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХ (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96, код ЄДРПОУ 23789160)

про стягнення 2 837 503.47 грн.

Без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ШЛЯХ про стягнення з відповідача безпідставно набуті (збережені) кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:052:0382 протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2025 в розмірі 2 837 503,47 грн

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.08.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1929/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Разом з позовною заявою заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області подано до суду заяву (вих.. № 57-101-592вих.-26) про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд накласти арешт на борону ротаційну гідрофіковану, марка БР-9Г, рік випуску 2018, заводський номер № 003, маса машини 1800 кг; завантажувач зерна пересувний, марка ЗЗП 100, рік випуску 2018, заводський номер № 1047, маса машини 1500 кг; культиватор міжрядний навісний, марка КМН-5,6-01, рік випуску 2018, заводський номер № 0011, шасі № НОМЕР_1 , маса машини 1150 кг; транспортний засіб марки «ГАЗ 31029», номерний знак НОМЕР_2 , 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб, номер кузова/шасі НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки «МАЗ 5551», номерний знак НОМЕР_4 , 1995 року випуску, об`єм двигуна ХТМ555100S0053986, 11150 см. куб, номер кузова/шасі право власності на які належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 23789160; вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, 69005) у межах суми ціни позову за вимогою до ТОВ «ШЛЯХ» в розмірі 2 837 503,47 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.08.2026 розгляд заяви про забезпечення позову у справі № 908/1929/26 визначено судді Азізбекян Т.А.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Поряд із правом особи на звернення до суду із позовною заявою, з метою захисту невизнаних та оспорюваних прав, свобод та інтересів, передбачені певні гарантії позивача на виконання рішення суду у разі задоволення позову, якими є вжиття судом заходів забезпечення позову за заявою.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст.ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Предметом позову у цій справі є стягнення з ТОВ «ШЛЯХ» безпідставно набутих (збережених) коштів у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:052:0382 протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2025 в розмірі 2 837 503,47 грн

Прокурором встановлено, на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:052:0382 розташовано об`єкт нерухомого майна, що з 01.02.2005 по 01.05.2026 перебував у приватній власності ТОВ «ШЛЯХ». Протягом періоду часу з 01.01.2022 по 31.12.2025 ТОВ «ШЛЯХ» користувалось земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:052:0382 без достатньої правової підстави, не сплачуючи плату за користування нею. З моменту набуття ТОВ «ШЛЯХ» права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:07:052:0382, у відповідача виник й обов`язок з оформлення права користування вказаною земельною ділянкою. Натомість, встановлено, що в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про речові права (чинні або раніше діючі) ТОВ «ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 23789160), в тому числі, право користування (оренди), на вказану земельну ділянку. Відповідачем (набувачем), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в достатньому розмірі за відсутності укладеного договору, збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати ТОВ «ШЛЯХ» за рахунок Запорізької міської ради.

Вказані обставини обумовили необхідність захисту інтересів держави, у зв`язку з чим, заступником керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Господарського суду Запорізької області подано позовну заяву про стягнення з ТОВ ШЛЯХ 2837503,47 грн.

Прокурор зазначає, що у даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно (в тому числі, транспортні засоби), що належать відповідачу та знаходяться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ними. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради та вплинути на виконання цього рішення.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ «ШЛЯХ» зареєстровано об`єкти нерухомості, що розташовані на тимчасово окупованих російською федерацією територіях Запорізької області, що в силу абз. 5 п.п. 5 п. 10-2 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», на теперішній час виключає вжиття заходів примусового виконання рішень за рахунок вказаного майна.

Разом з цим, встановлено, що у власності ТОВ «ШЛЯХ» на теперішній час перебувають об`єкти рухомого майна, передані йому в рахунок вартості його частки при виході зі складу учасників іншої юридичної особи, за домовленістю сторін оцінені на суму 4 155 000,00 грн, а саме:

1) борона ротаційна гідрофікована, марка БР-9Г, рік випуску 2018, заводський номер № 003, маса машини 1800 кг, за домовленістю сторін оцінена на суму 1 325 000,00 грн;

2) завантажувач зерна пересувний, марка ЗЗП 100, рік випуску 2018, заводський номер № 1047, маса машини 1500 кг, за домовленістю сторін оцінений на суму 1 410 000,00 грн;

3) культиватор міжрядний навісний, марка КМН-5,6-01, рік випуску 2018, заводський номер № 0011, шасі № НОМЕР_1 , маса машини 1150 кг, за домовленістю сторін оцінений на суму 1 420 000,00 грн.

Шляхом моніторингу онлайн майданчиків з продажу сільгосптехніки встановлено, що вартість подібних об`єктів рухомого майна становить:

1) борони ротаційної гідрофікованої БР-9Г від 505 000,00 до 565 000,00 грн;

2) зернометача (зернометателя) ЗЗП-100 від 250 000,00 до 280 000,00 грн;

3) культиватора міжрядного КМН-5,6 від 72 000,00 до 100 000,00 грн.

Зазначені відомості свідчать про те, що визначена сторонами за домовленістю ціна вказаного майна вочевидь не відповідає його дійсній вартості та є завищеною, порівняно з цінами на нього на онлайн майданчиках з продажу сільгосптехніки.

Також, згідно відомостей РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях встановлено, що ТОВ «ШЛЯХ» є власником транспортних засобів:

1) марки «ГАЗ 31029», номерний знак НОМЕР_2 , 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб, номер кузова/шасі НОМЕР_3 ;

2) марки «МАЗ 5551», номерний знак НОМЕР_4 , 1995 року випуску, об`єм двигуна 11150 см. куб, номер кузова/шасі НОМЕР_5 .

Шляхом моніторингу онлайн майданчику з продажу вживаних автомобілів «Automoto.ua» встановлено, що вартість подібних транспортних засобів становить:

1) легкового автомобіля марки «ГАЗ 31029» (Волга 1995) від 20 178,00 до 51 566,00 грн;

2) самоскида марки «МАЗ 5551» (різних років випуску) від 111 475,00 до 829 910,00 грн. («МАЗ 5551» 2006).

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до або має намір звернутись до суду.

Одним із заходів забезпечення позову відповідно до ст. 137 ГПК України є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Тобто, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з мотивів неможливості чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Тобто, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий або майбутній позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з мотивів неможливості чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

В постановах від 11.12.2023 у справах № 922/3528/23 та №904/1934/23, Верховний Суд зробив наступні висновки.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Указана правова позиція також викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 07.10.2024 у справі № 908/1291/24 (справа за аналогічним позовом органів прокуратури Запорізької області).

За таких обставин, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи не співмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

Окрім цього, Верховний Суд у п.п. 41, 42 постанови від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23 зазначає: « 41. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі № 918/812/21 (на яку посилається скаржник) відхилив посилання скаржника на те, що арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору та вказав, що можливість накладення арешту на майно у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог; у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.».

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 по справі № 908/2382/21, суд дійшов висновку що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Зокрема у вказаній постанові (справа за аналогічним позовом органів прокуратури Запорізької області ) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету значної суми коштів в розмірі 2 837 503,47 грн.

У даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Не накладення арешту на рухоме майно Відповідача у подальшому унеможливить виконання судового рішення, що, у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.

Вартість рухомого майна, в тому числі, транспортних засобів ТОВ «ШЛЯХ» є співмірною з розміром несплаченої орендної плати за землю, що підлягає стягненню з товариства.

Також про співмірність заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на об`єкти рухомого майна свідчить те, що він не обмежуватиме права власника або третіх осіб на користування ними; арешт на них запропоновано накласти у межах суми ціни позову за вимогою до ТОВ «ШЛЯХ» в розмірі 2 837 503,47 грн.

З урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у Відповідача (боржника) присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у розмірі позовних вимог здатне суттєво погіршити майновий стан останнього, у той час як накладення арешту на об`єкти рухомого майна (транспортні засоби) мінімально впливатиме на повсякденну роботу ТОВ «ШЛЯХ», не ускладнюючи його господарську діяльність, та не перешкоджатиме розпоряджанню власними грошовими коштами.

Отже, обраний вид забезпечення позову накладення арешту на майно, що належить Відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Зазначений захід забезпечення позову не буде мати наслідком припинення господарської діяльності ТОВ «ШЛЯХ», не призводитиме до погіршення стану належного ТОВ «ШЛЯХ» майна чи зниження його вартості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення заяви про поворот виконання ухвали суду.

Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України констатує, що застосування заходів забезпечення позову, у вигляді накладення арешту на рухоме майно (транспортні засоби), належні на праві власності відповідачу, не завдасть шкоди останньому, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно до статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4).

Керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/1929/26, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на борону ротаційну гідрофіковану, марка БР-9Г, рік випуску 2018, заводський номер № 003, маса машини 1800 кг; завантажувач зерна пересувний, марка ЗЗП 100, рік випуску 2018, заводський номер № НОМЕР_6 , маса машини 1500 кг; культиватор міжрядний навісний, марка КМН-5,6-01, рік випуску 2018, заводський номер № 0011, шасі № НОМЕР_1 , маса машини 1150 кг; транспортний засіб марки «ГАЗ 31029», номерний знак НОМЕР_2 , 1995 року випуску, об`єм двигуна 2400 см. куб, номер кузова/шасі НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки «МАЗ 5551», номерний знак НОМЕР_4 , 1995 року випуску, об`єм двигуна ХТМ555100S0053986, 11150 см. куб, номер кузова/шасі право власності на які належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 23789160; вул. Перемоги, буд. 96, м. Запоріжжя, 69005) у межах суми ціни позову за вимогою до ТОВ «ШЛЯХ» в розмірі 2 837 503,47 грн

Стягувачем за даною ухвалою є: Шевченківська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд 118 а; ідентифікаційний код 0290997328)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю ШЛЯХ (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96, код ЄДРПОУ 23789160)

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її прийняття -13.08.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 13.08.2029.

Ухвалу складено та підписано 13.08.2026.

Відповідно до положень ст. ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Суддя Т.А. Азізбекян