Рішення № 138949811, 11.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026м. ДніпроСправа № 904/2070/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Масенко А.О. (в залі суду);

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача-1: Відякіна Х.В. (в залі суду);

від відповідача-2: представник не з`явився,

дослідивши матеріали справи №904/2070/26

за позовом Самарівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Самарівської міської ради

до 1. ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

2. КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОМОСКОВСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Самарівська окружна прокуратура (далі прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Самарівської міської ради (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач-1) та до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА "НОВОМОСКОВСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ" (далі - відповідач-2) у якій прокуратура просить суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 09.03.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 11.03.2021, №5 від 25.08.2021, №6 від 27.09.2021, №7 від 28.09.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 28.10.2021, №10 від 03.11.2021, №11 від 15.11.2021, №12 від 29.11.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №252 від 03.02.2021, укладеного між відповідачами 1, 2 та стягнути з відповідача-1 на користь позивача грошові кошти в сумі 704.181,96 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору прокуратура просить суд стягнути з відповідача-1.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2070/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026.

Ухвалою від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.05.2026.

Через систему «Електронний суд» 28.04.2026 від відповідача-1 надійшов відзив, у якому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Через систему «Електронний суд» 14.05.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2070/26 до ухвалення рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС».

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2070/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2026.

Через систему «Електронний суд» 15.05.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

Через систему «Електронний суд» 18.05.2026 від прокуратури надійшли заперечення проти клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 19.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено вирішення клопотання відповідача-1 про зупинення розгляду справи, відкладено підготовче засідання у справі до 16.06.2026.

Ухвалою від 16.06.2026 у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі відмовлено. Підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 14.07.2026.

Через систему «Електронний суд» 10.07.2026 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, у яких останній просить прийняти додаткові пояснення до розгляду, врахувати їх під час вирішення спору та винесення рішення у справі №904/2070/26.

Відповідач-1 наголосив, що Закон України «Про публічні закупівлі» від 27.05.2026 №4888-IX (далі Закон №4888-IX) вніс фундаментальні зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» №922-VIII, і законодавець у Прикінцевих положеннях прямо передбачив зворотну дію цієї норми. Відповідач-1 наголосив, що норма застосовується до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом №922-VIII. Так, п. 1 Розд. XІV Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-IX прямо передбачено строк введення окремих положень цього розділу (п. 7, пп. 9, 11 та абз. 1, 4-11, пп. 13 п. 10) в дію з дня набрання чинності цим Законом. Поряд з цим абз. 1 пп. 13 п. 10 Розд. XІV Закону №4888-IX внесено зміни до чинного Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі Закон №922-VIII), а саме: згідно абз. 4, 7 пп. 13 п. 10 Закону №4888-IX, викладено в новій редакції положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII. В свою чергу положеннями п. 7 Розд. XІV Закону №4888-IX, який набрав чинності 24.06.2026, як вважає відповідач-1, передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 N922-VIIІ в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 N922-VIII.

Оскільки, Закон №922-VIII набрав чинності 19.02.2016, то відповідач-1 доходить висновку, що нова редакція п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII має застосовуватися до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з 19.02.2016, тобто ретроактивно поширюються на правовідносини, що є предметом даного спору.

Ухвалою від 15.07.2026 позивача та відповідача-2 повідомлено, що наступне засідання у справі відбудеться 11.08.2026.

З довідок про доставку електронних листів вбачається доставка до електронних кабінетів позивача та відповідача-2 ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі 20.04.2026.

Відповідачу(ам) в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов`язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).

Крім цього, відповідачу(ам) роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Отже, строк для подачі відзиву тривав до 05.05.2026, з урахуванням положень ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Станом на дату винесення рішення відзив відповідачем не надано.

В судовому засіданні 11.08.2026 прокурор і представник відповідача-1 відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

За результатом проведення конкурентної процедури закупівлі UA-2020-12-28011229-c (ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія) між відповідачами 1,2 був укладений договір про закупівлю електричної енергії №252 (далі - договір).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 905.000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 1.3 договору). Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021 (п. 2.1 договору).

В подальшому між відповідачами 1, 2 було укладено 12 додаткових угод до договору, з яких 11 додаткових угод стосувались підвищення (збільшення) ціни за електричну енергію.

Так, 09.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №1, якою ціну електричної енергії з 2,11 грн за кВт*год з ПДВ збільшено до 2,31888 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 823.479,44 кВт/год.

10.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №2, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,54062 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 751.607,87 кВт/год.

11.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №3, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,62462 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 727.552,94 кВт/год.

25.08.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №5, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,88682 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 685.656 кВт/год.

27.09.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №6, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,17521 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 539.799 кВт/год.

28.09.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №7, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,31746 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 529.233 кВт/год.

27.10.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №8, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,61603 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 513.739 кВт/год.

28.10.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №9, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,70954 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 509.361 кВт/год.

03.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №10, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,81711 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 504.591 кВт/год.

15.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №11, якою ціну електричної енергії збільшено до 4,19844 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 496.812 кВт/год.

29.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №12, якою ціну електричної енергії збільшено до 4,61272 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 489.475 кВт/год.

На думку прокурора, упродовж дії договору відповідачем-1 необґрунтовано, безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі та ринок електричної енергії, збільшено ціну за одиницю товару більш ніж на 10%.

Прокурор наголосив, що договором визначена ціна за 1 кВт*год у розмірі 2,11 грн з ПДВ. Згідно з рахунками та актів прийому-передачі електричної енергії за період дії договору спожито 561.208 кВт/год. Відповідно до інформації, розміщеної на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів, відповідачем-2 на рахунок позивача-1 у період з 29.03.2021 до 30.12.2021 включно були перераховані грошові кошти в сумі 1.888.330,84 грн.

Враховуючі, як вважає прокурор, безпідставність та незаконність збільшення ціни за одиницю товару загальна сума зайво сплачених бюджетних коштів складає 704.181,98 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач правом на подачу письмових пояснень не скористався.

Стислий виклад позиції відповідача-1

Відповідач-1 пояснює, що до складу ціни електричної енергії також входили регульовані тарифи на послуги, які регулюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а саме тариф на послуги оператора системи передачі. Ціна за 1 кВтгод електричної енергії договору визначена в цілому, з урахуванням регульованих тарифів на послуги з передачі та без застосування формули визначення ціни. Умовами договору, у тому числі комерційною пропозицією, формула розрахунку ціни, тарифи операторів системи та ціна послуг постачальника окремо не визначалися. Також відповідач-2 зауважує, що чинне законодавство не містить припису, що в договорі мають бути обов`язково розписані всі витрати постачальника, які є складовими ціни товару. В договорі не визначено жодної формули формування ціни.

При прийнятті рішення про наявність підстав для збільшення ціни за одиницю товару споживач і постачальник, як зазначає відповідач-1, керувалися встановленими п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» обмеженнями, виходили зі специфіки ринку електричної енергії, оцінювали ризики розірвання договору у комплексі з перспективою перебування споживача на ПОНі, тому відповідач-1 вважає, що такі дії відповідають принципам ефективності та максимальної економії бюджетних коштів.

Стислий виклад позиції відповідача-2

Відповідач-2 правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи прокурора щодо відзиву відповідача-1 на позовну заяву

Прокурор наголошує, що відомості про «формулу» розрахунку вартості електричної енергії за договором, передбачені вимогами законодавства, зазначені у Комерційній пропозиції до договору, в самому договорі та у виставлених споживачу рахунках. При цьому включення вартості послуг з передачі та розподілу електричної енергії до вартості електричної енергії за договором жодним чином не змінює їх суть і не перетворює їх на товар.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни товару; правильності обрання способу захисту; дійсності/недійсності (нікчемності) додаткових угод; обґрунтованості вимоги про стягнення грошових коштів.

Суд встановив, що згідно з заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу від 03.02.2021 відповідач-2 з 03.02.2022 почав отримувати електричну енергію від відповідача.

03.02.2021 між відповідачем-2 (далі відповідач-2, споживач) та відповідачем-1 (далі відповідач-1, постачальник) був укладений договір №252 про закупівлю електричної енергії (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, за цим договором постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування товару: Електрична енергія. Код CPV за ДК 021:2015 - 09310000-5 «Електрична енергія» (далі товар або електрична енергія). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 становить 905.000 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки товару: до 31.12.2021 (п. 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,11 грн, в тому числі ПДВ 0,35 грн за 1 кВт/год. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Відповідно до п. 4.3 договору вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 цього договору, та становить: 1.591.291,67 грн, крім того ПДВ 318.258,33 грн, всього з ПДВ 1.909.550,00 грн.

Цей договір, як визначено у п. 12.1, набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31,12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В подальшому, між відповідачами 1, 2 було укладено 11 додаткових угод, якими збільшено ціну товару. При цьому додаткова угода №1 від 09.03.2021 в силу приписів ст. 631 ЦК України почала свою дію з дати укладення основного договору, з 03.02.2021.

Отже 09.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №1, якою ціну електричної енергії з 2,11 грн за кВт*год з ПДВ збільшено до 2,31888 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 823.479,44 кВт/год.

10.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №2, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,54062 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 751.607,87 кВт/год.

11.03.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №3, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,62462 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 727.552,94 кВт/год.

25.08.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №5, якою ціну електричної енергії збільшено до 2,88682 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 685.656 кВт/год.

27.09.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №6, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,17521 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 539.799 кВт/год.

28.09.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №7, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,31746 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 529.233 кВт/год.

27.10.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №8, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,61603 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 513.739 кВт/год.

28.10.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №9, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,70954 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 509.361 кВт/год.

03.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №10, якою ціну електричної енергії збільшено до 3,81711 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 504.591 кВт/год.

15.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №11, якою ціну електричної енергії збільшено до 4,19844 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 496.812 кВт/год.

29.11.2021 між відповідачами 1, 2 укладено додаткову угоду №12, якою ціну електричної енергії збільшено до 4,61272 грн за кВт*год з ПДВ, а очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період до 31.12.2021 зменшено до 489.475 кВт/год.

Поставка електричної енергії відповідачем-1 відповідачу-2 підтверджується актами прийому-передачі, а саме: №250000270295-1 за лютий 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 62.977 кВт/год на суму 163.537,69 грн з ПДВ; №251000391930-1 за березень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.375 кВт/год на суму 121.718,51 грн з ПДВ; №255700231219-1 за квітень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.413 кВт/год на суму 121.816,51 грн з ПДВ; №251500585030-1 за травень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 30.977 кВт/год на суму 81.302,68 грн з ПДВ; №250000377235-1 за червень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 33.806 кВт/год на суму 88.727,70 грн з ПДВ; №251500656011-1 за липень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 39.038 кВт/год на суму 102.459,78 грн з ПДВ; №251700390866-1 за серпень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 33.798 кВт/год на суму 97.568,63 грн з ПДВ; №251700431236-1 за вересень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.700 кВт/год на суму 154.482,12 грн з ПДВ; №254500671387-1 за жовтень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 75.041 кВт/год на суму 284.978,74 грн з ПДВ; №250500768898-1 за листопад 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 74.806 кВт/год електричної енергії на суму 342.957,77 грн з ПДВ; №250500768899-1 за грудень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 71.277 кВт/год електричної енергії на суму 328.780,84 грн з ПДВ.

Як повідомив прокурор, що не спростовано відповідачем-1, відповідно до інформації, розміщеної на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів, відповідачем-2 на рахунок позивача-1 у період з 29.03.2021 до 30.12.2021 включно були перераховані грошові кошти в сумі 1.888.330,84 грн.

Оскільки прокурор вважає, що додаткові угоди укладені між відповідачами 1, 2 всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», то наявні підстави для звернення до суду з даною позовною заявою з метою захисту інтересів держави.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову прокурор визначив визнання недійсними додаткових угод №1 від 09.03.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 11.03.2021, №5 від 25.08.2021, №6 від 27.09.2021, №7 від 28.09.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 28.10.2021, №10 від 03.11.2021, №11 від 15.11.2021, №12 від 29.11.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №252 від 03.02.2021, укладеного між відповідачами 1, 2 та стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів у розмірі 704.181,96 грн.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору, тобто станом на 03.02.2021, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

Ураховуючи принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).

Оскільки договір та оскаржувані прокурором додаткові угоди, якими підвищено ціну на товар були укладені починаючи з 03.02.2021, то до спірних правовідносин сторін застосовується редакція Закону України «Про публічні закупівлі», яка діяла з 23.01.2021 (дата набрання чинності новою редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII).

Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Спір у справі №904/2070/26 виник у зв`язку з тим, що прокурор вважає неправомірним (за відсутності належних доказів та таким, що відбулося з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») підвищення ціни на товар.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (редакція від 23.01.2021, яка була актуальна на час укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як встановлено судом, 03.02.2021 між позивачем та відповідачем було підписано договір і починаючи з 03.02.2021 почали діяти нові ціни шляхом укладання між сторонами договору оскаржуваних додаткових угод за умовами яких зменшився обсяг поставки товару та збільшилася ціна товару.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Отже визначальним питанням для правильного вирішення спору по суті є встановлення об`єктивної наявності (або відсутності) коливання ціни товару, яке потягло за собою внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти.

Підвищення ціни на товар відповідач обґрунтовував зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку.

Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд доходить висновку, що матеріали справи не доводять наявності коливань ціни товару на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів, які б суд визнав належними.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (п. 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

В результаті укладення оскаржуваних додаткових угод ціна за одиницю товару неодноразово збільшувалася від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Між тим Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Однак, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у гл. 5 Розд. 1 ГПК України.

Однак долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на природний газ, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Укладаючи договір постачання (закупівлі) товару на певний строк, товариство як продавець фактично гарантує можливість продати цей товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Уклавши договір на певних умовах, у тому числі погодивши ціну, товариство діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Отже споживач мав право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна поставки товару вже була визначена в договорі поставки. При цьому така відмова споживача не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні договору та комерційної пропозиції, яка є додатком до договору.

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже укладення оскаржуваних додаткових угод до договору за вказаних обставин суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними.

Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог ст. 216, 1212 ЦК України.

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним договором та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченими додатковими угодами) на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів). Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у cправі №916/3308/24.

Як повідомив прокурор та не спростовано відповідачем-1, відповідно до інформації, розміщеної на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів, відповідачем-2 на рахунок позивача-1 у період з 29.03.2021 до 30.12.2021 включно були перераховані грошові кошти в сумі 1.888.330,84 грн.

Поставка електричної енергії відповідачем-1 відповідачу-2 у розмірі 561.208 кВт/год підтверджується актами прийому-передачі, а саме: №250000270295-1 за лютий 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 62.977 кВт/год на суму 163.537,69 грн з ПДВ; №251000391930-1 за березень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.375 кВт/год на суму 121.718,51 грн з ПДВ; №255700231219-1 за квітень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.413 кВт/год на суму 121.816,51 грн з ПДВ; №251500585030-1 за травень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 30.977 кВт/год на суму 81.302,68 грн з ПДВ; №250000377235-1 за червень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 33.806 кВт/год на суму 88.727,70 грн з ПДВ; №251500656011-1 за липень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 39.038 кВт/год на суму 102.459,78 грн з ПДВ; №251700390866-1 за серпень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 33.798 кВт/год на суму 97.568,63 грн з ПДВ; №251700431236-1 за вересень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 46.700 кВт/год на суму 154.482,12 грн з ПДВ; №254500671387-1 за жовтень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 75.041 кВт/год на суму 284.978,74 грн з ПДВ; №250500768898-1 за листопад 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 74.806 кВт/год електричної енергії на суму 342.957,77 грн з ПДВ; №250500768899-1 за грудень 2021 року про використання відповідачем-2 електричної енергії у розмірі 71.277 кВт/год електричної енергії на суму 328.780,84 грн з ПДВ.

З урахуванням ціни визначеної у договорі, відповідач-2 за 561.208 кВт/год (*2,11 грн) електричної енергії мав заплатити відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 1.184.148,88 грн, а фактично сплатив 1.888.330,84 грн.

З огляду на обставини справи суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 704.181,96 грн є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон №4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та викладено його в такій редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до п. 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

- пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

- пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

- підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом №4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України №4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України №4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України №4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії щодо правовідносин 2022 року висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/4867/24, постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі №924/11/26, від 02.07.2026 у справі №918/23/26.

Отже позиція відповідача-1 про ретроспективну дію Закону №4888-IX відхиляється судом.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.

Статтею 1311 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 наведено правовий висновок, зокрема, про те, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Невжиття органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, відповідно до п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 Верховним Судом встановлено, що прокурор не повинен встановлювати причини невиконання уповноваженими державою органами відповідних функцій у спірних відносинах. Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 обчислення розумного строку для реагування відповідного органу на повідомлення прокурора повинно враховувати не лише останнє повідомлення прокурора про подання позову до суду, а й попередні листи, направлені прокурором органу, якщо в них міститься інформація про стверджуванні порушення (а не просто направлено запит на надання інформації).

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Представництво інтересів держави в суді, передбачене п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином.

Виключність звернення прокурора до суду в порядку представництва інтересів держави полягає у субсидіарному (додатковому) характері цієї функції, яка може бути реалізована лише за умови дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Невжиття органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже керівником Самарівської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор довів обставини недійсності оскаржуваних додаткових угод та наявність спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди №1 від 09.03.2021, №2 від 10.03.2021, №3 від 11.03.2021, №5 від 25.08.2021, №6 від 27.09.2021, №7 від 28.09.2021, №8 від 27.10.2021, №9 від 28.10.2021, №10 від 03.11.2021, №11 від 15.11.2021, №12 від 29.11.2021 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №252 від 03.02.2021, укладеного між КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "НОВОМОСКОВСЬКИЙ КОМБІНАТ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ" (Україна, 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, ВУЛИЦЯ ЗІНИ БЄЛОЇ, будинок 156-Б; ідентифікаційний код 03341517) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (Україна, 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42082379) недійсними.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (Україна, 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42082379) на користь САМАРІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 51206, Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, місто Самар, вул.Гетьманська, будинок 14; ідентифікаційний код 34359199) грошові кошти у розмірі 704.181,96 грн (сімсот чотири тисячі сто вісімдесят одну грн 96 к.).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (Україна, 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д; ідентифікаційний код 42082379) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 37.736,58 грн (тридцять сім тисяч сімсот тридцять шість грн 58 к.) судового збору.

Видати наказ(и) після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 13.08.2026.

Суддя С.А. Дупляк