Рішення № 138949045, 13.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1432/26

Провадження № 2/177/1309/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судових засідань Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/1432/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

30.04.2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що 23.06.2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 669548989 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов Розділу 2 договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що є невід`ємною частиною договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

На виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську карту відповідача: № 4323-38XX-XXXX-5786, яка була вказана відповідачем при укладанні договору. Проте, в порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

Відповідно до умов договору, відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Договір між Товариством та відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 договору.

23.09.2025 року у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/54.

Зобов`язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі, в свою чергу відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 70275,36 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за договором після розірвання договору не нараховуються. Проте, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. Розмір штрафних санкцій включено до загального розрахунку заборгованості, однак позивач не включає їх до розміру позовних вимог.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 275,36 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Представником відповідача 01.07.2026 подано додаткові пояснення по справі, які за своїм змістом фактично є відзивом по справі, в яких просила відмовити в задоволені позову в повному обсязі, оскільки надані Позивачем докази не є належними та достатніми для підтвердження заявлених вимог. Вважає, що комісія нарахована неправомріно. Наданий позивачем кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту. При цьому, ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмінна сплату вказаної суми. Вважає, що відсотки позивачем мали б бути нараховані саме за 29 днів користування кредитними коштами, тобто по 22.07.2025, а не так як розрахував позивач до 17.02.2026. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка кредитного договорю створювалася у порядку визначеному ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб. Наголошує, що вона не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує, що саме цю редакцію договору вона розуміла та узгодила із позивачем. Переконливих доказів належності саме їй зазначеного «одноразового ідентифікатора» позовна заява не містить. Позивачем не доведено, що саме ці кредитні умови були погоджені відповідачем.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Таліон Плюс» не з`явився, за допомогою системи «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача подала заяву про розгляд справи без їх участі.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний сторонами спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення сторін, суд розглядає справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що 23.06.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка допомога» був укладений договір кредитної лінії № 669548989.

Відповідно до п.2.1 Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 22 639 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Згідно п.2.3. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 22 639 грн 00 коп. 23.06.2025 року.

Відповідно до п.3.1. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 29 (двадцять дев`ять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Пунктом 5.1. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року передбачено, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 4323-38XX-XXXX-5786, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

Відповідно до п.п.7.1.-7.3. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 22.07.2025, а саме протягом 29 (двадцяти дев`яти) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. У разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду Рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту зміщується на відповідну дату закінчення Дисконтного періоду, визначену за правилами цього Договору. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту 23.07.2030.

Як вбачається з п.п.8.1. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.

Згідно п.8.3. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно п.8.5 Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 1 358,34 грн.

Як вбачається з п.п.14.8.-14.9. Договору кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків Кредитодавця та Позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов`язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін.

Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором TBKX, відправленим 23.06.2025 року 19:34:12 на номер телефону відповідача та введеним 23.06.2025 року 19:36:11.

До матеріалів позовної заяви позивачем також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в редакції з 29.03.2024 року.

Виконання первісним кредитором умов укладеного договору, підтверджується наданим платіжним дорученням від 23.06.2025 року, згідно якого на картку відповідача ОСОБА_1 було здійснено перерахування кредитних коштів, згідно кредитного договору № 669548989 від 23.06.2025 року у розмірі 22 639,00 грн, а також витребуваною судом у АТ«А Банк» випискою з рухом коштів по рахункам та платіжною інструкцією №8863171439050.128 від 23.06.2025.

Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором № 669548989 від 23.06.2025 року становить 70 275,36 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 638,28 грн.; заборгованості за процентами у розмірі 46 278,74 грн., комісії 1358,34 грн.

23.09.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/54.

Предметом Договору факторингу №МВ-ТП/54 від 23.09.2025 року є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 23.09.2025 року на виконання умов Договору факторингу №МВ-ТП/54 від 23.09.2025 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» право вимоги до ОСОБА_1 (п.13 Реєстру прав вимог) на загальну суму 49 202,94 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 надсилалось повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 669548989 від 23.06.2025 року ТОВ «Таліон Плюс».

Таким чином відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу №МВ-ТП/54 від 23.09.2025 року.

Позивачем до матеріалів справи долучено повідомлення ОСОБА_1 про дострокове розірвання Договору № 669548989 від 23.06.2025 року та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 81 594,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим ТОВ «Таліон Плюс» за Договором № 669548989 від 23.06.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 81594,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 638,28 грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 46 278,74 грн, неустойка становить 11 319,14 грн та комісія 1 358,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Також слід зазначити, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора TBKX, який був надісланий на номер телефону відповідача, зазначений нею у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 23.06.2025 року.

У ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 1077, ЦК України встановлено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника

Як встановлено судом, 23.09.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/54, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Так, враховуючи наведене ТОВ «Таліон Плюс» у встановленому законом порядку набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії № 669548989 від 23.06.2025 року.

За умовами вищезазначеного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 22 639,00 грн, користувалася ними, та частково сплачувала заборгованість.

Відтак, суд приходить до переконання, що заборгованість за тілом кредиту в сумі 22 638,28 грн та комісії у розмірі 1 358,34 грн на підставі вказаного договору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс», а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо заборгованості за нараховані відсотки слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

За умовами договору № 669548989 від 23.06.2025 року кредитні кошти надавалися до 22.07.2025 року.

Так, відповідно до п. 3.1. договору на момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 29 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п.3.2. кредитного договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду не може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

При цьому, сторони узгоджують, що кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 29 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 328 грн 28 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет (пункт 3.3 договору).

Матеріали справи не містять відомостей про, що відповідачем ОСОБА_1 будь-яким чином було активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, чи то в особистому кабінеті, чи то в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Відтак, кредитор в порушення вимог ст.1048 ЦК України продовжував нараховувати відсотки у розмірі, передбаченому договором з розрахунку по 221,86 грн за кожен день користування кредитними коштами після 23.07.2025 року.

Сума відсотків за 29 днів користування кредитними кошами становить 328, 28 грн. Саме у такому розмірі відсотки можуть бути стягнуті з відповідача.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 22 638, 28 грн тіла кредиту та 328,28 грн відсотків, та 1 358,34 грн комісії, а всього 24 324,90 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ»; додаткову угоду №3033 від 12.03.2026 року до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, якою сторони погодили, що вартість становить 5000,00 грн. Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 відповідно до Договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року. Платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №288 від 12.03.2026 про оплату 5000,00 грн.

Суд, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах позивача, дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 730,50 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (34,61 %).

Крім того, відповідно до положення п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір пропорційно частині задоволених позовних вимог (34,61 %) в розмірі 921,46 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 324,90 (двадцять чотири тисячі триста двадцять чотири грн дев`яносто коп.) гривень, понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 921,46 (дев`ятсот двадцять одну грн сорок шість коп.) гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 1 730,50 (одна тисяча сімсот тридцять грн п`ятдесят коп.) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лященко