Рішення № 138948245, 17.05.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/2408/24

Провадження № 2-о/932/70/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А., розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 , поданої представником адвокатом Ангеловим Юрієм Віталійовичем, заінтересовані особи Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява представника адвоката Ангелова Юрія Віталійовича в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення факту смерті (загибелі) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого: АДРЕСА_1 , місце смерті: район с. Білогорівка, Луганської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована наступним.

Так, установленню підлягає факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, солдата ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання службово-бойових завдань на території с. Білогорівка Луганської області, з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

За даним фактом слідчим відділення поліції №5 Дніпровського районного управління поліції Головного управління поліції в Дніпропетровській області порушено кримінальне провадження №12024041650000225 від 17.02.2024 за ч.1 ст. 115 КК України та розпочато досудове розслідування.

Згідно висновку службового розслідування №6/36/10/2-773 від 18.03.2024 було встановлено, що в під час дії воєнного стану та особливого періоду, відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині): 15.01.2024 №16 солдат ОСОБА_3 вибув у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для виконання бойового завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

В ході виконання бойового завдання 06.02.2024 біля населеного пункту Білогорівка Луганської області в період з 12:00 год. по 13:00 год. під час проведення противником штурмових дій вівся масований артилерійський обстріл, який супроводжувався скидами снарядів та боєприпасів з безпілотних літальних апаратів в наслідок чого біля солдата ОСОБА_4 вибухнув боєприпас, ймовірно ВОГ-17 (гранатометний боєприпас калібру 30 мм.). В наслідок чого військовослужбовець отримав численні осколкові поранення, першу до медичну допомогу йому надавав начальник варти 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону сержант ОСОБА_5 ,. але від отриманого поранення військовослужбовець помер. Згодом розпочався мінометний обстріл і з метою збереження тіла загиблого сержант ОСОБА_6 спільно зі стрільцем 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_7 відтягнули тіло солдата ОСОБА_8 до найближчої будівлі та відійшли на позицію відділення «Дача».

Після припинення мінометного обстрілу в темний час доби орієнтовно з 17:00 год. до 18:00 год. 06.02.2024 сержант ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_7 спільно ще із двома військовослужбовцями НОМЕР_3 оаембр Збройних Сил України перенесли тіло солдата ОСОБА_3 до підвального приміщення позиції відділення «Дача», але 07.02.2024 внаслідок попадання в позицію керованої авіаційної бомби його тіло опинилося під завалами. Тіло пізніше вдалося розкопати та витягнути з під завалів і перенести в сусіднє підвальне приміщення, проте орієнтовно через 1-2 години був нанесений ще один авіаційний удар противником та скинуто керовану авіаційну бомбу внаслідок чого стався обвал плит перекриття і дістати тіло солдата ОСОБА_3 через постійні обстріли противником та відсутність спеціальної інженерної техніки виявилось можливим. Вищевказане підтверджується поясненнями сержанта ОСОБА_6 та солдата ОСОБА_7 . В подальшому, через відсутність тіла сержанта ОСОБА_3 можливості його евакуювати з позиції відділення «Дача» по даному факту од чергової служби Центрального територіального управління Національної гвардії ОСОБА_3 біля населеного пункту Білогорівка Луганської області безвісти за особливих обставин.

Згідно наказу командира частини (по стройовій частині) від 08.02.2024 №43: солдата ОСОБА_3 зараховано в списки особового складу таким, що зник з 06.02.2024 безвісти під час участі в заходах зі забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської Федерації (виконання завдань із захисту Вітчизни). Загибель солдата ОСОБА_3 мала місце під час активних бойових дій в районі с. Білогорівка Луганської області, ця територія є тимчасово окупованою територією України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Дана обставина позбавляє можливості отримати документи, передбачені ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року N 52 в редакції наказу Міністерства юстиції України 18 грудня 2010 року № 3307/5 (лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть) та зареєструвати факт смерті померлої особи у встановленому законом порядку. Судово-медична експертиза смерті ОСОБА_2 з цих же причин не проводилась. Станом на момент подання заяви тіло знаходиться на місці загибелі, а евакуація є неможливою.

У зв`язку із відсутністю документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, які є підставою для державної реєстрації смерті, органи РАЦСу не мають можливості зареєструвати смерть ОСОБА_3 .

Встановлення факту смерті необхідно для державної реєстрації в органах РАЦСу, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав, зокрема оформлення спадщини після його смерті.

Посилаючись на викладені обставини, представник заявниці просить суд установити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого: АДРЕСА_1 , місце смерті: район с. Білогорівка, Луганської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Заявник та заінтересована особа у судове засідання не з`явились. Представником заявника подана заява про розгляд справи без участі заявника.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність заявника та представника заінтересованої особи.

Дослідивши подану заяву та докази по справі, встановивши зміст спірних правовідносин, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як роз`яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як убачається з матеріалів справи, є військовослужбовцем та проходив службу на посаді стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, солдата ВЧ НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Судом установлено, що під час дії воєнного стану та особливого періоду, відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині): 15.01.2024 №16 солдат ОСОБА_3 вибув у службове відрядження до ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для виконання бойового завдання з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

В ході виконання бойового завдання 06.02.2024 біля населеного пункту Білогорівка Луганської області в період з 12:00 год. по 13:00 год. під час проведення противником штурмових дій вівся масований артилерійський обстріл, який супроводжувався скидами снарядів та боєприпасів з безпілотних літальних апаратів в наслідок чого біля солдата ОСОБА_4 вибухнув боєприпас, ймовірно ВОГ-17 (гранатометний боєприпас калібру 30 мм.). В наслідок чого військовослужбовець отримав численні осколкові поранення, першу до медичну допомогу йому надавав начальник варти 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону сержант ОСОБА_5 ,. але від отриманого поранення військовослужбовець помер. Згодом розпочався мінометний обстріл і з метою збереження тіла загиблого сержант ОСОБА_6 спільно зі стрільцем 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_7 відтягнули тіло солдата ОСОБА_9 до найближчої будівлі та відійшли на позицію відділення «Дача».

В подальшому сержант ОСОБА_5 та солдат ОСОБА_7 спільно ще із двома військовослужбовцями НОМЕР_3 оаембр Збройних Сил України перенесли тіло солдата ОСОБА_3 до підвального приміщення позиції відділення «Дача», але 07.02.2024 внаслідок попадання в позицію керованої авіаційної бомби його тіло опинилося під завалами. Тіло пізніше вдалося розкопати та витягнути з під завалів і перенести в сусіднє підвальне приміщення, проте орієнтовно через 1-2 години був нанесений ще один авіаційний удар противником та скинуто керовану авіаційну бомбу внаслідок чого стався обвал плит перекриття і дістати тіло солдата ОСОБА_3 через постійні обстріли противником та відсутність спеціальної інженерної техніки виявилось можливим.

Через деякий час територію, яку контролювали Українські військові, зайняли війська російської федерації, тому тіло солдата ОСОБА_2 залишилось на окупованій території.

Зазначені факти й обставини загибелі ОСОБА_2 підтверджуються як матеріалами службового розслідування, так і поясненнями його побратимів.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, - не пізніше п`яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; встановлення у судовому порядку факту смерті; звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. У разі настання смерті в дорозі (у поїзді, на судні, в літаку тощо) державна реєстрація смерті може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально.

Заявниця є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Бабушкінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (ст. ст. 305-309 ЦПК України). Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абз. 1 ч. 1 ст. 317 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 25.10.ю2023 року у справі за №607/1612/23 (провадження за №61-6323св23) вказано, що: «загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» (далі - Закон за №2345-ІХ від 01.07.2022 року) ст. 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Так, ст. 317 ЦПК України (в редакції Закону за №2345-ІХ від 01.07.2022 року) передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

У постановах від 26.04. 2023 року у справі за № 337/3725/22, від 29.03.2023 року у справі за №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

При цьому Верховний Суд звернув увагу на те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Вказані висновки застосовані Верховним Судом у постановах від 13.03. 2024 року у справі за №204/7924/23 (провадження за №61-16728св23), від 06.06. 2024 року у справі за №188/56/24 (провадження за №61-6215св24).

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України - фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України - фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України - заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд доходить висновку, що для встановлення факту смерті військовослужбовця за обставин, які свідчать про його ймовірну загибель в ході виконання бойового завдання, застосовується інша правова процедура, а саме спочатку особа оголошується безвісно відсутньою, а потім до місцевого суду подається заява про оголошення особи померлою.

Установлення факту смерті застосовується коли неможливо зареєструвати факт смерті особи, проте така особа померла унаслідок біологічних причин, а не за особливих обставин, якими у даному випадку є участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони та відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Заявниця не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів, що ОСОБА_2 дійсно загинув та не довела місце його загибелі, точне місце дислокації та ведення бойових дій, точне місце ураження та перебування тіла, характер поранень і т.д. Всі обставини, на які посилається заявниця, носять характер припущень, тому суд не може ухвалити позитивне рішення лише на припущеннях.

Таким чином, оскільки заявницею обрана неналежна правова процедура, а саме подана заява про установлення факту смерті, коли необхідно звертатися до суду із заявою про оголошення особи померлою за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (в тому числі унаслідок безпосередньої участі у бойових діях), а також не надано достатньо доказів для доведення факту смерті, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви.

Суд звертає увагу, що встановлення фактів, які мають юридичне значення, є можливим лише тоді, коли заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

При цьому доказів, що ОСОБА_2 оголошувався безвісно відсутнім чи з цього питання приймалось якесь рішення чи збирались документи, немає.

За таких обставин, заява про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 76, 81, 293, 315, 317, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником адвокатом Ангеловим Юрієм Віталійовичем, заінтересовані особи Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ