Рішення № 138947945, 13.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4158/25

Провадження № 2/740/116/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Дударця Д.В.,

за участю секретаря Каленіченко Т.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бовшика М.Ю. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача адвоката Приходька С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про поділ майна подружжя та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бовшик М.Ю., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення коштів, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 06 вересня 2019 року позивач зі ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2025 року було розірвано.

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено у позові, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, яку з 23 листопада 2022 року проходив у 47 бригаді Збройних Сил України, а згодом переведений до військової частини НОМЕР_1 .

Під час служби позивач відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», а також Постанови Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» отримував грошове забезпечення, що підтверджуються довідкою про доходи № 6496 від 23.05.2025.

26 серпня 2023 року позивач потрапив у полон та вважався зниклим безвісти, а з 20.12.2024 вважався таким, що перебував у полоні держави агресора.

На підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» ОСОБА_2 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 звернулася із заявою та з 01.09.2023 згідно з наказом № 284 від 01.10.2023 на особистий рахунок отримувала повне грошове забезпечення.

За час спільного проживання та перебування позивача на службі в Збройних Силах України ОСОБА_2 отримала дохід в розмірі 2 467 472,37 гривень.

Позивач зауважив, що домовленості щодо особистого розпорядження відповідачем отриманими коштами він не надавав, оскільки перебував у полоні на території іншої держави.

Крім того після розірвання шлюбу ОСОБА_2 не повідомила військову частину НОМЕР_1 про те, що не перебуває в шлюбних відносинах з позивачем та з 27 січні 2025 року до квітня 2025 року вона неправомірно отримувала грошові кошти у сумі 375 413,49 гривень.

Таким чином позивач вважав, що ним та ОСОБА_1 як колишнім подружжям під час шлюбу були набуті грошові кошти в розмірі 2 092 058,88 гривень (2 467 472,37 гривень - 375 413,49 гривень), які є їх спільною сумісною власністю та підлягають поділу. А грошові кошти у сумі 375 413,49 гривень, безпідставно отримані відповідачем після розірвання шлюбу, є його особистою власністю та мають бути повернені.

Посилаючись на означені обставини, позивач ОСОБА_1 просив:

- визнати грошові кошти в розмірі 2 092 058,88 гривень спільним сумісним майном подружжя його та ОСОБА_2 ;

- визнати грошові кошти в сумі 375 413,49 грн його особистим майном;

- стягнути зі ОСОБА_2 1 421 442 (один мільйон чотириста двадцять одна тисяча чотириста сорок дві) гривні 93 копійки;

- стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 07.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Підготовче засідання, призначене на 10.11.2025, було відкладено за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 31.12.2025 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України та військову частину НОМЕР_1 .

28.01.2026 через систему «Електронний суд» від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерства оборони України надійшли до суду пояснення, в яких зазначив, що до розірвання шлюбу сторін, а саме 27.01.2025, грошове забезпечення позивача є спільним сумісним майном подружжя. А про розірвання шлюбу зі ОСОБА_1 відповідач зобов`язана була повідомити військову частину, оскільки грошові кошти з 27.01.2025 є особистим майном.

Підготовче засідання, призначене на 27.02.2026, відкладено за клопотанням представника відповідача.

09.03.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про долучення копій документів.

Ухвалою суду 18.03.2026 за результатами підготовчого засідання справу призначено до розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 27.05.2026, було знято з розгляду у зв`язку з підвищеною небезпекою під час повітряної тривоги.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бовшик М.Ю. підтримали доводи позовної заяви та просили її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Приходько С.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пояснивши, що кошти були нараховані відповідачу на законних підставах, які вона витрачала на сім`ю, оскільки на її утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши надані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом

У справі встановлено, що з 06 вересня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 10).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/7111/25 від 27 січня 2025 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішення набрало законної сили 27.02.2025 (а.с. 74-76).

Згідно з довідкою тимчасово виконуючого обов`язки начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2025 № 6404 солдат ОСОБА_1 з 11.07.2023 до теперішнього часу перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 13).

З довідки тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2025 № 12802 вбачається, що солдат ОСОБА_1 20.07.2023 отримав вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку та забій правого променево-зап`ясного суглобу (а.с. 73).

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.08.2023 № 246 солдата ОСОБА_1 , гранатометника 1 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти знято з усіх видів забезпечення з 26 серпня 2023 року та з продовольчого забезпечення з 27 серпня 2026 року у зв`язку з проведенням службового розслідування у справі зникнення безвісти, пов`язаної із захистом Батьківщини і при виконанні військової служби (а.с. 79).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 № 369 солдата ОСОБА_1 , який з 26 серпня 2023 року вважався зниклим безвісти, з 20 грудня 2024 року на підстві отриманого повідомлення СЕДО вх. №2769 від 20 грудня 2024 року визнано вважати таким, що перебуває у полоні держави-агресора (а.с. 81).

У заяві, адресованій на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 просила перерахувати виплати її чоловіка ОСОБА_1 на свій картковий рахунок, відкритий у АТ «ПриватБанк» (а.с. 14 зворот).

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 працює у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до примітки грошове забезпечення, інші одноразові виплати та додаткову винагороду за період з 01.10.2023 до 30.04.2025 виплачувалися на картковий рахунок ОСОБА_2 , оскільки її чоловік ОСОБА_1 перебував у полоні. Загальна сума доходу за період з 01.10.2023 до 30.04.2025 становить 2 424 380,69 грн. Загальна сума доходу, перерахована на картковий рахунок ОСОБА_2 , за період з 01.10.2023 до 30.04.2025 становить 2 220 493,76 грн (а.с. 15 зворот).

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.05.2025 № 134 солдата ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений з полону держави-агресора, який з 08 травня 2025 року перебуває на лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 14).

Норми права, які були застосовані судом

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Аналогічно врегульовано питання набуття подружжям майна у спільну сумісну власність та його поділ у ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 6 цієї ж статті, зокрема, передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).

Згідно з пунктами 3-7 Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):

до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;

протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідними указами Президента України; воєнний стан в країні триває по теперішній час).

Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінет Міністрів України (зобов`язаний) невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Кабінету Міністрів України (доручено) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації (пункт 6 Указу № 64/2022).

На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168, якою вирішив питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, зокрема установив виплату додаткової винагороди для військовослужбовців на період дії воєнного стану.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, на період воєнного стану встановлені розміри додаткової грошової допомоги в залежності від характеру виконання бойових завдань, військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), у тому числі тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У пункті 1-2 Постанови № 168, зокрема, зазначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Отже, щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям на період воєнного стану має постійний характер на такий період та входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Мотивована оцінка та висновки суду

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 2019 року, який був розірваний на підставі рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/7111/25 від 27 січня 2025 року, яке набуло законної сили 27 лютого 2025 року.

За період перебування ОСОБА_1 у полоні з серпня 2023 року до 30 квітня 2025 року було нараховано грошове забезпечення у загальному розмірі 2 424 380,69 гривень. Сума до видачі - 2 388 131,71 гривень.

ОСОБА_2 у період часу з жовтня 2023 року до квітня 2025 року отримала на свій картковий рахунок, відкритий у АТ КБ «Приватбанк», суму грошового забезпечення за період перебування ОСОБА_1 у полоні у загальному розмірі 2 220 493,76 грн, що підтверджується довідкою про доходи, виданою військовою частиною НОМЕР_1 № 6496 від 23.05.2025 (а.с. 16).

З огляду на вищевикладене, оскільки грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, закріплені за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, щомісячно виплачуються членам сімей зазначених військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира, який ухвалює рішення про виплату такого забезпечення, суд дійшов висновку, що кошти, отримані ОСОБА_2 в період шлюбу з відповідачем не є особистою власністю ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 , а є спільним майном подружжя ОСОБА_4 .

Судом враховано, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами взаємної згоди подружжя на розпорядження майном - заробітною платою позивача ОСОБА_1 , отриманою відповідачем у період перебування позивача у полоні.

Доказів того, що отримані кошти були витрачені на спільні сімейні потреби, що відповідає меті, з якою ці кошти виплачувалися державою, відповідач суду не надала.

Як вбачається з досліджених доказів, виплата грошового забезпечення відповідачу відбулася на підставі адміністративного акту, а саме наказу командира військової частини НОМЕР_1 , який на час розгляду справи судом не скасований, а отже була правова підстава для набуття відповідачем права на грошове забезпечення.

Однак після розлучення колишня дружина втратила право на отримання коштів як член сім`ї, тому позивач просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти за період з 27 січня 2025 року до квітня 2025 року у розмірі 375 413,49 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд бере до уваги, що рішення про розірвання шлюбу між сторонами, яке ухвалене судом 27 січня 2025 року, набрало законної сили 27.02.2025.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти за період березень - квітень 2025 року, що згідно з довідкою про доходи становить 83 693,32 гривень.

Як зазначено у позові, між сторонами як колишнім подружжям під час шлюбу були набуті грошові кошти в розмірі 2 092 058,88 гривень (2 467 472,37 гривень - 375 413,49 гривень), які є їх спільною сумісною власністю та підлягають поділу.

Разом з тим, відповідно до довідки про доходи, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , загальна сума доходу, перерахована на картковий рахунок ОСОБА_2 , за період з жовтня 2023 року до квітня 2025 року становить 2 220 493,76 грн (а.с. 15 зворот).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2 частку спільного майна, а саме заробітної плати, що була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 в період часу з жовтня 2023 року до березня 2025 року в розмірі 1 068 400,22 гривні = (2 220 493,76 гривень - 83 693,32 гривень)/2.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню безпідставно набуті грошові кошти за період березень - квітень 2025 року в розмірі 83 693,32 гривень, а всього в загальній сумі 1 152 093,54 гривень.

Витрати на правничу допомогу

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження своїх повноважень представником позивача адвокатом Бовшиком Миколою Юрійовичем надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВА №1125834 від 18.06.2025, акт прийому - передачі виконаних робіт до Договору № 44 від 13.05.2025, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 44 від 22.07.2025 згідно з якою ОСОБА_1 за договором № 44 від 22.07.2025 сплачено 18 000,00 грн.

Відповідно до детального опису робіт, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги, вартість робіт складається із консультації правового характеру 1 год - 1 000,00 грн, підготовки авдвокатського запиту до військової частини 30 хв - 500 грн, витребування докуметів із військової частини 30 хв - 500 грн, консультування та визначення способу захисту клієнта 1 -год 1 000,00 грн, вивчення доказів, наданих віськовою частиною 2 год - 2 000,00 грн, вивчення судової практики 2 год - 2 000,00 грн, підготовки процесуальних документів 3 год 3 000,00 грн, підготовки позовної заяви та письмових доказів 7 год - 7 000,00 грн, направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу 30 хв - 500 грн та направлення позовної заяви до суду 30 хв - 500 грн. Загальна вартість послуг 18 000,00 грн (а.с. 18).

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Зважаючи на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг наданої правничої допомоги, зокрема, кількість поданих позивачем процесуальних документів та об`єктивно необхідний адвокату час для їх підготовки, кількість судових засідань, у яких адвокат брав участь під час розгляду справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу в розмірі 18 000, 00 грн є неспівмірним зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом роботи.

З огляду на конкретні обставини справи, керуючись критеріями реальності адвокатських витрат і розумності їх розміру, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 14 589,18 грн (18 000,00х1 152 093,54/1 421 442,93).

Судовий збір

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати зі сплаті судового збору у розмірі 9 084,00 грн.

Ураховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 362,67 грн (9 084,00х1 152 093,54/ 1 421 442,93).

Керуючись статтями 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 60, 61, 65, 70, 71 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про поділ майна подружжя та стягнення коштів, задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до ОСОБА_2 1/2 частку спільного майна подружжя, а саме заробітної плати ОСОБА_1 , що була зарахована на картковий рахунок ОСОБА_2 , в період часу з 01 жовтня 2023 року до березня 2025 року в розмірі 1 068 400 (один мільйон шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень 22 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 83 693 (вісімдесят три тисячі шістсот дев`яносто три) гривнi 32 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7362 (сім тисяч триста шістдесят дві) гривнi 67 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 589 (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 18 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, адреса: проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168;

Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ