Ухвала суду № 138947607, 10.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Номер справи 703/6844/24

1-кп/703/181/26

УХВАЛА

10 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України,

у с т а н о в и в :

На розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні 15.07.2026 захисником ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 заявлене клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження та зупинення судового провадження щодо останнього у зв`язку із призовом його для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, до його звільнення з військової служби, оскільки призов унеможливлює явку обвинуваченого в судові засідання.

Обвинувачений ОСОБА_15 у власній письмовій заяві від 01.07.2026 заперечував проти продовження судового розгляду, оскільки призваний на військову службу, що унеможливлює його явку в судові засідання та належний захист власних прав та законних інтересів, клопотав про виділення матеріалів щодо нього в окреме провадження із наступним зупиненням судового провадження.

Сторони кримінального провадження проти задоволення клопотання не заперечували.

Судом, з урахуванням позицій учасників справи, з`ясованих обставин в межах розгляду вказаного клопотання, установлено наступне.

Відповідно до наказу №178 від 25.06.2026 ОСОБА_15 з 25.06.2026 зараховано до списків особового складу, призначено на посаду та постановлено на всі види забезпечення, він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Проходження обвинуваченим ОСОБА_15 військової служби в Збройних Силах України за мобілізацією підтверджується довідкою за підписом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.06.2026 №2873.

Згідно зі ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває на всій території України донині.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно приховання мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент ведення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях.

Особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час, частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, і на теперішній час не завершився.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального ) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника ); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

З наведених документів вбачається проходження військової служби за мобілізацією, в особливий період, ОСОБА_15 , оскільки він зарахований до списків особового складу відповідної частини, призначений на посаду та приступив до виконання службових обов`язків за посадою та в силу обсягу його службових обов`язків, такі ним виконуються поза межами місця постійного проживання а також територіальної юрисдикції суду.

Відповідно до загальних положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Відповідно до статті 323 КПК України встановлено, що участь обвинуваченого під час судового провадження, щодо розгляду кримінальних правопорушень є обов`язковою.

За обставинами даної справи, явка обвинуваченого ОСОБА_15 в судові засідання не є можливою.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Тобто, обов`язок доведення вини стосовно кожного з обвинувачених окремо покладається на прокурора.

Статтею 21 КПК України визначено що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з вимогами ч. 1-2 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 217 КПК України, у разі необхідності, матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду (ч. 4 ст. 217 КПК України).

Європейський суд з прав людини у своїй судовій практиці підкреслював значення першочергової та найбільш очевидної гарантії, яка повинна бути надана в тих випадках, коли обвинувачені в одній справі постають перед судом у рамках окремого провадження (рішення у справі «Караман проти Німеччини», пп. 42-43 та 64-56), де зазначено: «якщо характер пред`явленого обвинувачення не дозволяє суду обійтися без висновків про співучасть третіх осіб у рамках окремого судового провадження і дані висновки можуть вплинути на вирішення питання про правову відповідальність третіх осіб, які постануть перед судом окремо, дану ситуацію слід вважати серйозною перешкодою для виділення справи в окреме провадження.

Будь-яке рішення про окремий розгляд справ, настільки тісно пов`язаних між собою з точки зору загальних обставин, повинно ґрунтуватися на ретельному аналізі всіх конкуруючих інтересів, і іншим обвинуваченим повинна бути надана можливість заперечувати проти виділення справи в окреме провадження».

Тобто, єдиною обов`язковою умовою для виділення матеріалів є наявність такої необхідності та відсутність негативного впливу на повноту судового розгляду.

При цьому, оцінка необхідності (практичної потреби) такого виділення законодавцем віднесена до дискреційних повноважень суду, який розглядає справу. Така оцінка має надаватися, виходячи із можливості ефективного досягнення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, а також з урахуванням обов`язку суду провести судове провадження у розумний строк (ч. 2 ст. 28 КПК України).

З огляду на обсяг пред`явленого ОСОБА_15 обвинувачення, суд приходить до переконання, що виділення матеріалів щодо нього в окреме провадження та його зупинення, і продовження судового розгляду щодо решти обвинувачених, суттєво не перешкоджатиме повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванню обставин справи.

Суд зазначає, що завданням кримінального провадження є швидкий, повний та неупереджений судовий розгляд, зокрема, з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В протилежному випадку, неможливість проведення судового засідання, у зв`язку з неприбуттям обвинуваченого ОСОБА_15 , матиме наслідком затягування судового провадження стосовно інших обвинувачених.

Конструкція ст. 335 КПК України дозволяє дійти висновку, що зупинення судового провадження можливе за наявності об`єктивних перешкод для його продовження. Наприклад, у випадку ухилення обвинуваченого від явки до суду, суд може прийняти рішення щодо приводу обвинуваченого (ст. 140 КПК України), накладення на нього грошового стягнення (ст. 139 КПК України) або ж звернення застави у дохід держави (ст. 182 КПК України). Зупинення з підстав захворювання обвинуваченого на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу можливе у тих випадках, коли ця хвороба виключає його участь у судовому провадженні. Ці висновки щодо тлумачення положень ст. 335 КПК України забезпечують дотримання належної правової процедури та з урахуванням диференціації процесуальної форми дозволяють уникнути надмірного формалізму у правозастосуванні.

Суд бере до уваги зміст та загальну спрямованість змін до КПК України, які були внесені Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» та Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав». Так, законодавець наділяє правозастосувача можливістю оцінювати потребу: (1) проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану (п. 4 ч. 1 ст. 280 КПК України); (2) звернення до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування підозрюваному чи обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (абз. 2 ч. 1 ст. 616 КПК України). Отже, закон передбачає існування дискреційного порядку вирішення питань, пов`язаних із мобілізацією підозрюваних (обвинувачених) для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

На відміну від інших підстав для зупинення судового провадження, при зупиненні у зв`язку з мобілізацією обвинуваченого необхідно враховувати реальну можливість його участі у судових засіданнях, виходячи зокрема з (1) роду військ, (2) завдань, які виконує відповідний військовій підрозділ, його дислокації, (3) посади обвинуваченого тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої ВП ВС в постанові від 12.11.2025 в справі №754/947/22, з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм (п. 81).

У разі, коли суд вирішує питання щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, в оцінці процесуального обов`язку щодо зупинення провадження йому потрібно враховувати особисту думку сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі (п. 109).

За обставинам даної справи, обвинувачений, призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, не вчинив дій, які б свідчили про наявність його волевиявлення щодо продовження судового розгляду, а навпаки, письмово висловив позицію щодо зупинення судового провадження до звільнення із військової служби. Специфіка кримінального провадження передбачає особисту участь обвинуваченого в судовому розгляді, за винятком випадків, прямо передбачених законом, до яких перебування на військовій службі не належить.

Отже наявні передбачені чинним законодавством підстави для зупинення судового провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що окрім ОСОБА_15 , обвинувачення пред`явлені ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України що їх слід розглядати в загальному порядку.

Враховуючи викладене та ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_15 призваний до Збройних Сил України для проходження військової служби за мобілізацією, на особливий період, суд вважає за доцільне виділити з матеріалів справи №703/6844/24 в окреме провадження та зупинити виділене кримінальне провадження щодо останнього до звільнення його із військової служби та продовжити розгляд справи щодо решти обвинувачених у загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 214, 217; 314, 315, 323, 335, 372, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_16 , подане в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 про виділення в окреме провадження матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_15 та зупинення судового провадження щодо ОСОБА_15 - задовольнити.

Матеріали про обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України виділити з матеріалів справи №703/6844/24 в окреме провадження.

Судове провадження в справі про обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України зупинити до звільнення обвинуваченого ОСОБА_15 із військової служби.

Прокурору забезпечити формування та надати суду перелік матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, що мають значення для виділеного кримінального провадження.

Копію ухвали направити до канцелярії Смілянського міськрайонного суду для оформлення виділеного провадження з присвоєнням нового єдиного унікального номера судової справи та його реєстрації в автоматизованій системі розподілу судових справ у порядку ст. 35 КПК України.

Продовжити розгляд справи про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України; ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України у загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений 12.08.2026.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3