Рішення № 138947545, 13.08.2026, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/839/26

Провадження № 2/700/728/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Бесараб Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Лисянка цивільну справу №700/839/26, провадження №2/700/728/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Медвєдєва Наталія Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А H О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в особі представника Медвєдєва Наталія Олександрівна звернулося до суду із позовом до до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 27.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №24.05.2025-100000180, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 189 днів, дата повернення кредиту 01.12.2025. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за один день користування кредитом. Комісія за надання кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 1400,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1400,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Неустойка в розмірі 300,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язання. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, відповідно до договору від 27.05.2025 та квитанції про перерахунок коштів надало відповідачу кредит у розмірі 20000,00 грн. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилася заборгованість у розмірі 63600,00 грн, що складається з тіла кредиту 20000,00 грн, процентів в розмірі 29400,00 грн, комісії, пов`язаної з наданням кредиту 1400 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2800,00 грн та неустойки в розмірі 10000,00 грн. З урахуванням вищенаведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором 24.05.2025-100001873 від 27.05.2025 в розмірі 63600,00 грн та судові витрати у розмірі 2786,18 грн.

04.08.2026 року відповідачем ОСОБА_1 направлено відзив на позовну заяву, з викладенням своїх заперечення проти позову, в яких відповідач позовні вимоги визнала частково у загальному розмірі 30000,00 грн., в частині стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1400,00 грн., додаткової комісії обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2800,00 грн, неустойки в розмірі 10000,00 грн., а також кабальної частини договірних відсотків на суму 19400 грн. просить відмовити та зменшити розмір позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до загальної суми 30000,00 грн., яка складається з 20000,00 грн. залишку основного боргу та 10000,00 грн. обґрунтованих процентів. Судові витрати по сплаті судового збору та поштових послуг покласти на відповідача суворо пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

05.08.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача Чехун Ю.В. направила відповідь на відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечила з приводу вимог відповідача та наполягала на задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Представник позивача, повідомлений через систему «Електронний суд». Крім того в прохальній частині позовної заяви просить про розгляд справи без участі позивача та його представника, за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, у відзиві на позов просить розглянути справу за її відсутності.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Станом на 13.08.2026 клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом із матеріалів справи встановлено, що 27.052025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір №24.05.2025-100000180, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 189 днів, процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, процентна ставка «Економ» фіксована незмінна у розмірі 0,5% за один день користування кредитом. Дата повернення кредиту 01.12.2025. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 1400,00 грн, яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1400,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Крім того, нараховується неустойка в розмірі 300,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е575.

Відповідно до п.3.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).

Відповідно до п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74XX-XXXX-4144.

Згідно з п. 4.3. Договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1 Договору Позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця.

27.05.2025 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих.№1-1704 від 17.04.2026 на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. про успішне перераховання коштів на платіжну картку клієнта: 27.05.2025 19:02:09 на суму 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер

картки 5168745170834144, номер транзакції в системі iPay.ua 754320571,

призначення платежу: Видача за договором кредиту №24.05.2025-100000180, чим виконав свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим, згідно розрахунку заборгованості за договором № 24.05.2025-1000000180 від 27.05.2025 року станом на 10.07.2026 виникла загальна заборгованість у розмірі 63600,00 грн: 20000,00 грн - основний борг; 29400,00 грн - залишок відсотків; 4200,00 грн залишок комісій; 10000,00 грн залишок штрафів.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України «Кредит».

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі. До теперішнього часу відповідач не сплатила в повному обсязі позивачу заборгованість, розрахунок та розмір якої зазначені в додатку до позовної заяви, чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Також, частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Встановлено, що відповідач з усіма умовами договору була ознайомлена, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії, підписала договір №24.05.2025-100000180 від 27.05.2025, зобов`язалася їх виконувати, однак умови договору порушила, що не спростовано відповідачем. Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення нею зобов`язання щодо їх повернення.

Враховуючи погодження сторонами умов кредитного договору, фактичного надання позичальнику кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 50800,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 20000,00 грн, процентів в сумі 29400,00 грн., комісії за надання кредиту в сумі 1400 грн.

Щодо стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд зазначає наступне.

У вищезазначеному кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення пункту 9 Заявки кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2023 року у справі №181/384/21 при розгляді справи за аналогічних правовідносин.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) та від 13 липня 2022 року у справі 363/1834/17 (провадження №14-53цс21).

Тому суд дійшов висновку, що встановлення комісії за обслуговування споживчого кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Отже, в частині стягання додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2800,00 грн - відмовити.

З приводу вимоги відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення «кабальної частини договірних відсотків на суму 19400,00 грн.», суд зазначає, що позивачем було здійснено нарахування процентів за користування кредитом в межах строку кредитування, у відповідності до умов кредитного договору, а саме: протягом 105 днів за процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1,0% - 200,00 грн. в день та за 84 дні за процентною ставкою «Економ» в розмірі 0,5 % - 100,00 грн. в день, що не перевищували максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки, визначений законодавством, тому суд не знаходить підстав для задоволення цієї вимоги відповідача.

Щодо стягнення неустойки за кредитним договором, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Заявляючи вимогу про стягнення неустойки позивач покликався на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування неустойки за договорами про споживчий кредит.

Проте поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за кредитним договором від 27.05.2025 в розмірі 10000,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, та відповідно до вимог ст. ст.526,629,1048,1054 ЦК України стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає заборгованість за кредитним договором №24.05.2025-100000180 від 27.05.2025 в загальному розмірі 50800,00 грн (20000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 29400,00 грн - заборгованість по процентам, 1400,00 грн. заборгованість по комісії за видачу кредиту).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають задоволенню частково, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, 50800,00 грн (вимоги позивача, які підлягають задоволенню) відповідає 79,87 % від заявленої ціни позову 63600,00грн, отже саме такий відсоток від сплаченого позивачем судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, що в грошовому еквіваленті становить 2126,46 грн (79,87% від суми 2662,40 грн).

Відповідно до статті 133 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Витрати на поштові відправлення (зокрема, витрати на направлення копії позовної заяви та додатків до неї іншим учасникам справи) є складовою частиною інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, та належать до судових витрат, які підлягають відшкодуванню.

За загальним правилом, якщо позов задоволено частково, такі поштові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а в разі повного задоволення стягуються з відповідача повністю на користь позивача.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачені ТОВ «Споживчий центр» поштові витрати в сумі 123,78 грн. підлягають частковому відшкодуванню з відповідача в сумі 98,86 грн.(123,78 *79,87%)

На підставі ст.ст.11,205,207, 512-515,526,610,612, 625-629,634,638, 1049,1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст.410,12,81,141,223,258,259,263-265,352,354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», представник позивача Медвєдєва Наталія Олександрівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №24.05.2025-1000000180 від 27.05.2025 в розмірі 50800,00 грн (п`ятдесят тисяч вісімсот гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 2126,46 грн (дві тисячі сто двадцять шість гривень 46 копійок) та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками у паперовій формі у розмірі 98,86 грн.(дев`яносто вісім гривень 86 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299 , р/р НОМЕР_1 .

Представник позивача Медвєдєва Наталія Олександрівна, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ,01032;

Представник позивача Чехун Юлія Віталіївна, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032,реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_2 ;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платників податків: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія БЕСАРАБ