Постанова № 138947357, 07.08.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/967/26

Провадження № 3/568/535/26

07 серпня 2026 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Делалова О.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -

встановив:

11.05.2026 року, о 13:15 годині на автодорозі М-06 «Київ Чоп»,423 км. у с Крупець, Дубенського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримувала посвідчення водія відповідної категорії, чим вчинила правопорушення повторно протягом року (02.01.2026 року, відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА 6446765 за ч. 2 ст. 126 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу). Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.1 а. ПДР та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», за що передбачена, відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, однак пояснила, що діяла у стані крайньої необхідності, оскільки через погіршення стану її чоловіка, вона вирішила здійснити до нього поїздку задля з`ясування надання йому належного лікування. Інших осіб, які б могли її відвезти не було, просила закрити провадження у справі у зв`язку з вчиненням нею дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у стані крайньої необхідності.

Її представник, адвокат Юхман Я.В. просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що станом на 11.05.2026 року ОСОБА_1 не отримувала посвідчення водія. Зазначає, що до матеріалів справи не долучено постанову серії ЕНА №6446765, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому повторність не доведена належними доказами. Окрім цього, вказав, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом через крайню необхідність, оскільки їхала до чоловіка військовослужбовця, який повідомив їй про хворобливий стан та погане самопочуття. Крім того, захисник вважає, що відеозапис з бодікамер працівників поліції є неналежним доказом, оскільки запис переривається та не містить всіх подій.

Заслухавши усні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, дослідивши матеріали справи, суддя констатує, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1№ 663214 від 11.05.2026 року, в якому зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 п. 2.1 А ПДР та ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП;

- витягом з адмінпрактики, який містить інформацію про те, що постановою від 02.01.2026 серії ЕНА № 6446765 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень, який ОСОБА_1 сплатила 06.01.2026;

- відеозаписом, де зафіксовано автомобіль Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала ОСОБА_1 , спілкування з працівниками поліції, в ході якого ОСОБА_1 не заперечувала факту керування автомобілем та пояснила, що наразі посвідчення водія не має, постанову про притягнення по ч.2 ст. 126 КУпАП наразі оскаржує, а також зазначила, що у Франківському районному суді м. Львова в провадженні знаходяться інші справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, зокрема і за ч.5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Щодо клопотання ОСОБА_1 та її захисника про закриття провадження у справі у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 , що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у стані крайньої необхідності, суддею зазначається наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Слід зауважити, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинене у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В контексті ст. 280 КУпАП та конкретно викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, що мали місце 11.05.2026 о 13 год. 19 хв. та які є предметом розгляду в даній справі, суддею критично оцінюються доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника щодо перебування у стані крайньої необхідності, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що на момент події існувала реальна небезпека, для уникнення якої не існувало інших способів, крім вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Так, для того, щоб дістатися лікарні цілком можливо було скористатись громадським транспортом, або скористатись допомогою друзів. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 знала, що не отримувала водійські права, знала також про адміністративне стягнення, накладене на неї постановою від 02.01.2026 серії ЕНА № 6446765 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також повідомила, що відносно неї на розгляді у суді Львова перебуває адміністративне провадження за ч.5 ст. 126 КУпАП. Крім того, в процесі розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 не згадує про необхідність відвідування нею лікарні, не згадує про крайню необхідність.

Таким чином, аналізуючи наведене вище, враховуючи пояснення ОСОБА_1 та її захисника, відсутність доказів, які б підтверджували існування стану крайньої необхідності, відсутність конкретної шкоди, задля відвернення якої ОСОБА_1 вчинила дії, що мають ознаки адміністративного правопорушення, суддя дійшов висновку, що ОСОБА_1 не діяла в стані крайньої необхідності, а клопотання захисника є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

При цьому твердження захисника про недоліки матеріалів справи про адміністративне правопорушення суддя оцінює критично. Так, відеозапис з бодікамер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки він безперервно фіксує весь час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 з моменту зупинки автомобіля Tesla Model, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала ОСОБА_1 .

На підтвердження повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 в матеріалах справи наявний витяг з адмінпрактики щодо винесення постанови від 02.01.2026 серії ЕНА № 6446765. Крім того, сама ОСОБА_1 підтверджує, що раніше уже притягувалася до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без посвідчення водія.

Суддя вважає, що надані суду докази є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і в своїй сукупності, взаємозв`язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, та винуватість у ньому ОСОБА_1 .. Підстав сумніватися в достовірності вказаних доказів у судді немає.

Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

ОСОБА_1 протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, висновків для себе не зробила та повторно вчинила правопорушення. Обставини, які пом`якшують чи обтяжують її відповідальність не встановлені.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Враховуючи вказане та характер вчиненого правопорушення, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.23, 33, 126, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 притягнути до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот гривень 00 копійок) на р/р UA218999980313020149000017001, код ЄДРПОУ - 38012494, ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл./21081300, Банк отримувача Казначейство України, Код класифікації доходів бюджету 21081300 з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений статтею 307 КУпАП, штраф підлягає стягненню із правопорушника у примусовому порядку у подвійному розмірі, відповідно до ст. 308 КУпАП.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп. на р/р UA908999980313111256000026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106,(код за ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення даної постанови.

Суддя О.М. Делалова