Рішення № 138947223, 27.07.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/851/26

Номер провадження 2/556/901/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №67305481 від 23.06.2025, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ФІН» та ОСОБА_1 , що в подальшому передали право вимоги за ними на користь позивача, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 23.06.2025року між ТОВ «Еко Фін» і ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №67305481.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 7000.00 грн.; строк користування кредитними коштами 365 днів, з 23.06.2025 та закінчується 22.06.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду; проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становлять - 1.00 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до умов кредитного договору, при застосуванні Програми лояльності та/чи акційних умов отримання кредиту, відповідно до Правил можуть застосовуватися інші значення дисконтної (пільгової) процентної ставки; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за базовою (стандартною) процентною ставкою в розмірі 1.0 % за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

06 березня 2026 року укладено договір №06-03/26 відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №21377084. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №67305481.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №№67305481 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24360.00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17080.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 280.00 грн..

На підставі вищевикладеного просять позовні вимоги задовольнити.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 30 березня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 12 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив у позовній заяві проводити розгляд справи за відсутності їх представника, не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Належним чином повідомлена відповідачка, в судове засідання не з"явилася без повідомлення причин неявки, відзив на позов не подала.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

23.06.2025 між ТОВ «Еко Фін» і ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua ), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем позикодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір №67305481.

Згідно п.2.2. Договору, кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту) : 7000 (сім тисяч гривень 00коп.).

Як зазначено в п. 2.3. Договору, строк користування кредитними коштами складає 365 (днів), який починається з 23.06.2025 та закінчується 22.06.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Відповідно до п.2.4. , п.2.5. Договору, дисконтний (Пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.07.2025 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 351 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 22.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п.2.6. Договору, проценти за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду нараховуються за дисконтною (пільговою) процентною ставкою в розмірі 365 % відсотків річних ( Денна процентна ставка - 1 % за один день) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.

Відповідно до п.2.9. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 32550 грн. та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 25550 грн. та суму кредиту у розмірі 7000 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, на дату укладення Договору, 3701.77%. Денна процентна ставка, на дату укладення цього Договору, розраховується за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та становить: 25550 грн. / 7000 грн. / 365 днів х 100% = 1 відсотків в день.

Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): споживчі потреби, у т.ч. придбання позичальником будь-яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.2.10. договору).

В п.2.11. договору сторони погодили, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.2.12. договору розмір фіксованої процентної ставки, встановлений договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника.

Відповідно до п.3.2.2.2.1. договору у випадку невиконання позичальником умов цього договору, зокрема, але не виключно: порушення позичальником строків оплати процентів, невжиття заходів щодо підтвердження його фінансового стану, тощо кредитор має право вимагати дострокового погашення усієї заборгованості за кредитом - направити вимогу про дострокове погашення заборгованості.

Додатком №1 до договору є графік розрахунків (платежів) відповідно до якої дата видачі кредиту 23 червня 2025 року, дата останього платежу 22 червня 2026 року, сума кредиту - 7 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 25500,00 грн.

23 червня 2026 року відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

Кредитний договір №67305482 від 23 червня 2025 року, додаток №1 до нього та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором YjE5NTgx.

Підписавши вказаний договір, відповідач погодилася із зазначеними у договорі умовами та взяла на себе зобов`язання з їх виконання.

05.07.2025 між первісним кредитором на відповідачкою було укладено Додатковий договір про пролонгацію № 1 /67305481 до ДОГОВОРУ ПРО СПОЖИВЧИЙ КРЕДИТ/КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ від 23.06.2025 № 67305481.

Знідно п.1. Додаткового Договору, відповідно до статей 651, 653, 654 Цивільного кодексу України та пунктів 3.3.1. 3.3.9. Договору Сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 19.07.2025.

Пункт 1.1 Додаткового договору, у зв`язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в пункти 2.4., 2.5. та 2.8. Договору, виклавши їх в наступній редакції: «2.4. Дисконтний (Пільговий) період складає 27 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 19.07.2025 (рекомендована дата платежу).». «2.5. Поточний період складає 338 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду, і закінчується 22.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).»» «2.8.Позичальнику рекомендується (не обов`язково) повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти в рекомендовану дату платежу 19.07.2025 (день завершення дисконтного (пільгового) періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.06.2026 (останнього дня строку кредитування).». 1.2. У зв`язку з продовженням (поновленням) дисконтного (пільгового) періоду користування кредитними коштами Сторони погодили внести зміни в «Графік розрахунків (платежів)», який є невід`ємною частиною Договору (Додаток № 1 до Договору), виклавши його в новій редакції, що додається до цього Додаткового договору. 2. Відповідно до умов п. 3.3.7.3. Договору Позичальник, не пізніше наступного календарного дня після дати укладення (підписання) цього Додаткового договору, оплачує суму нарахованих станом на дату укладення (підписання) Додаткового договору процентів та пені (в разі її застосування), а саме 910 гривень.

Згідно Виписки за кредитом перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕКО ФІН» заборгованість ОСОБА_1 перед первісним кредитором за кредитним договором №67305481 становить 24080.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17080.00 грн.

06 березня 2026 року укладено договір №06-03/26 відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №21377084. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №67305481.

Акт приймання-передачі реєстру боржників до договору №06-03/26 підписаний ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» 06 березня 2026 року.

Відповідно до реєстру Боржників до договору факторину №06-03/26 до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №67305481 від 23.06.2025 в розмірі 24080.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17080.00 грн.

З розрахунку заборгованості за договором №67305481 від 23 червня 2025 року, виконаним ТОВ «Факторинг Партнерс», убачається, що станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24360.00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 7000.00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 17080.00 грн. ; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 280.00 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

Положеннями ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За приписом статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.

Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Положеннями ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За приписами ст.ст.526,527,530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з умовами Договорів позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит/кредитний №67305481 від 23.06.2025, ТОВ «Еко Фін» належним чином виконало свої договірні зобов`язання, перерахувавши 23 червня 2025 року на платіжну картку відповідача кошти в сумі 7 000,00 грн. Також матеріалами справи підтверджуються обставини переходу права вимоги за вказаним договором на користь позивача.

Укладення договору №67305481 від 23.06.2025 узгоджується зі статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», сторони погодили умови надання послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність сторін договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору №21377084 від 13 травня 2025 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України).

Підписуючи договір №67305481 від 23.06.2025 сторони досягли домовленості щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів як плати за користування отриманими позичальником кредитними коштами, відповідач погодилася із запропонованими умовами договору та взяла на себе зобов`язання з їх виконання.

Нарахування відсотків здійснювалось первісним кредитором у межах строку кредитування та за узгодженою сторонами відсотковою ставкою.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Сума заборгованості за процентами відповідає положенням договору, проценти, нараховані первісним кредитором в сумі 17080,00 грн. є законними, в добровільному порядку позивач не сплатив ані тіло кредиту, ані процентів, а тому позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту та нараховані проценти первісним кредитором підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про нарахування позивачем, після укладення договору факторингу процентів в межах строку дії кредитного договорув розмірі 280,00 грн., то судом встановлено наступне.

До позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №67305481 від 23.06.2025 - 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 17080 грн. - заборгованість за відсотками про що зазначено у Реєстру боржників до договору факторингу №06-03/26 від 06.03.2026.

Отже, до позивача за вказаним договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму зазначену в реєстрі боржників, а тому нарахування ним самостійно процентів в сумі 280,00 грн., хоча й в межах строку договору, суперечить положенням договору факторингу, оскільки права цієї вимоги він не отримував.

Враховуючи вищевикладене, у ОСОБА_1 виник обов`язок по поверненню кредитних коштів за кредитним договором №67305481 від 23.06.2025 у розмірі 24080,00 грн., з них: 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 17080 грн. - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат, то судом встановлено наступне.

Стосовно вимоги про стягнення 13 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною позивача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 02 липня 2024 року №02-07/2024; заявку на надання юридичної допомоги № 7 від 07.03.2026; Витяг з Акту № 30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026; прайс-лист.

Так, у Витягу з Акту № 30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026 вказано, що адвокатом надано позивачу правову допомогу (послуги), які складаються з: 4000 гривень - надання усної консультації ( за дві години); 9000 гривень - складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду ( за п`ять годин). Загальна сума, яку позивач мав сплатити за надані адвокатом послуги становить 13 000 гривень.

Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги,входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, надані позивачем до суду докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.

Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.

Також суд зважає на те, що такі послуги у Витягу з Акту № 30 про надання юридичної допомоги від 11.03.2026: надання усної консультації; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто подання позовної заяви. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов`язана виключно з пред`явленням позову.

Зважаючи на це, суд вважає, що вказана сума в розмірі 13000 гривень є неспівмірною до витраченого адвокатом часу, а тому підлягає зменшенню, оскільки судових засідань у справі не було, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а подання позову, не потребували від адвоката значних зусиль та витрат значної кількості часу.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводився у відсутності сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 24360,00 грн. Судом задоволено позовні вимоги в 24080, що становить 95,85% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2551,91, що становить 95,85 % від 2662,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 264-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150 ) заборгованість за Кредитним договором №67305481 від 23.06.2025 у розмірі 24080 (двадцять чотири тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок, з них: 7000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту); 17080 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150 понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) гривні 91 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150 ) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371 , місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 );

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .