Рішення № 138947087, 13.08.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/476/26

Номер провадження 2/948/490/26

13.08.2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

21 травня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №874566 від 04.09.2024 у розмірі 14 184,00 грн, судові витрати у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.09.2024 ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали електронний кредитний договір №874566, згідно якого відповідачу було видано кредит в розмірі 9 000 грн. шляхом зарахування їх на платіжну картку позичальника, строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до 22.11.2024. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 14 184,00 грн.

10.07.2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було укладено договір факторингу №10072025, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №874566 від 04.09.2024 загальною сумою 14 184,00 грн (а.с.1-9).

У зв`язку з тим, що відповідач має заборгованість перед позивачем за даним кредитним договором, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 29.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.49).

У судові засідання представник позивача не з`явився, про розгляд справи повідомленй належним чином та завчасно, шляхом направлення тексту судової повістки по електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с.51,52,58,59), у позовній заяві просить справу розглядати за відсутність позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.8 на зв.).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явилася, належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про невручення через відсутність адресата (а.с.62,63, 80, 81).

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

За положеннями ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

Судом установлено, що 04.09.2024 шляхом заповнення Анкети клієнта, між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №874566, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 9 000,00 грн (п.1.2), строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення 22.11.2024 (п.1.3), базовою процентною ставкою 0,99% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (п.1.4.1) та основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (п.1.4.2).

Денна процентна ставка на дату укладення договору складає 0,44% в день (п.1.7).

Згідно п.п.1.8-1.10 Договору загальні витрати за кредитом складають 3118,50 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 2230% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 12118,50 грн (а.с.28 на зв.).

У п.2.1 Договору зазначено, що кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.29).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (а.с.29 на зв.).

Як зазначено у п.6.1 Договору, сторони домовились, що повернення та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів (а.с.30 на зв.).

Підписуючи договір позичальник підтверджує, що перед укладенням договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», вказана в ч.ч.1,2,4,5 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії та розміщені на сайті суду, а також що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у кредит, що розміщені на сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.9.2).

Кредитний договір №874566 від 04.09.2024 та Таблиця (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором підписані ОСОБА_1 електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора v46251 04.09.2024 22:21, що відправлений на номер НОМЕР_2 (а.с. 35,36). Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомилася з умовами договору та прийняла їх.

Окрім того, відповідачем ОСОБА_1 04.09.2024 о 22:19 був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором v58379 Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація, яка надається споживачу до укладення договору (а.с.40-41).

За інформацією ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» 04.09.2024 від ТОВ «ФК «АБЕКОР» ОСОБА_1 було успішно перераховано кошти у сумі 9 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 500560822 (а.с.24).

Таким чином, ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов`язання виконало, перерахувавши на картку відповідача НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 9 000,00 грн.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «АБЕКОР», сума загальної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 14 184,00 грн, з яких: 9000,00 грн - прострочене тіло, 2 065,50 грн - нарахування на прострочене тіло, 3 118,50 грн - нарахування відсотків (а.с.43).

За інформацією АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером телефону за вказаною карткою, а також надано рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом якого є картка № НОМЕР_4 за період з 04.09.2024 по 08.09.2024 (а.с.64-67).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляі (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що кредитний договір №874566 від 04.09.2024 та паспорт споживчого кредиту підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердила прийняття нею умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору (а.с.35, 41 на зв.).

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

ТОВ «ФК «АБЕКОР» свої зобов`язання виконало, перерахувавши 04.09.2024 на картку відповідача НОМЕР_1 9000,00 грн, що підтверджується інформацією наданою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» (а.с.24).

Крім того, за повідомленням АТ «Універсал Банк» від 08.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 та за період з 04.09.2024 по 08.09.2024 їй було перераховано 9000,00 грн (а.с.65зв).

Отже, ТОВ «ФК «АБЕКОР» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у п.2.1 договору, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «АБЕКОР» 04.09.2024 кредитні кошти в сумі 9 000,00 грн. та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

10.07.2025 між ТОВ «ФК «АБЕРКОТ» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» було укладено договір факторингу №10072025, за умовами якого (а.с.).

Згідно Реєстру прав вимоги №1 від 10.07.2025, до ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №874566 від 04.09.2024 у розмірі 14 184,00 грн, в тім числі: 9 000,00 грн -заборгованість за тілом кредиту, 5 184,00 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.23).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №874566 від 04.09.2024.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 000,00 грн суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п.1.2 кредитного договору №874566 від 04.09.2024 зазначено, що сума кредиту за цим договором складає 9000,00 грн (а.с.28).

Разом з цим, судом із досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1 на кредитну картку № НОМЕР_1 04.09.2024 отримала 9000,00 грн (а.с.24, 65-66).

Таким чином, підтверджено отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 9000,00 грн.

Також, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «АБЕКОР», відповідачем ОСОБА_1 оплата тіла кредиту не здійснювалася (а.с.43).

Доказів, які б підтверджували повернення тіла кредиту, відповідач не надала. Отже, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту в повному обсязі відповідачем не виконані.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 9 000,00 грн, зобов`язання з їх повернення не виконала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на суму 9 000,00 грн.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 5 184,00 грн, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦКУкраїни право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що клієнт, підписуючи цей договір, підтверджує, що перед його укладенням йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01 р., ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» (а.с.27). Відповідно до п.7.8., особи, що підписали цей Договір, заявляють, що текст Договору прочитаний ними повністю, положення Договору зрозумілі.

За умовами п.1.3 кредитного договору кредит надається строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до 22.11.2024 (а.с.28).

Як видно з розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «АБЕКОР», відповідач ОСОБА_1 не здійснювала сплату нарахованих відсотків (а.с.43).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за відсотками у розмірі 5 184,00 грн.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 14 184,00 грн, судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн, сплачений позивачем при подачі позову.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. (а.с. на 8 зв.).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Клієнт) та адвокатське бюро «Калачик та партнери» (Адвокат) 18.11.2025 уклали Договір №8/2025 про надання правничої (правової) допомоги за умовами якого, адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду відповідно до Акту наданих послуг. Пунктом 1.2 Договору визначено види послуг щодо надання правової допомоги (а.с.14).

Актом про надання правничої (правової) допомоги від 20.05.2026 до договору №8/2025 від 18.11.2025 підтверджено факт надання Адвокатським бюро та прийняття клієнтом послуг згідно договору (підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості до ОСОБА_2 до суду загальної юрисдикції). Загальна вартість послуг 10 000,00 грн (а.с.17).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за кредитним договором №874566 від 04.09.2024 у розмірі, 14 184,00 грн, де 9000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5 184,00 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», ЄДРПОУ: 41240530, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф. 89.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва