Рішення № 138946843, 12.08.2026, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1487/26

провадження 2/527/1240/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 527/1487/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», який подано представником позивача Столітнім Михайлом Миколайовичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим у системі «Електронний суд».

В обґрунтування позову представник зазначив, що 15.04.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5462977 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «52692». На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 6000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. 28.11.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 28/11/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. До позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5462977 від 15.04.2025 року загальна сума заборгованості склала 22586,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 6000,00 грн, заборгованості за процентами 12986,00 грн, штрафні санкції 3000,00 грн, комісія 600,00 грн. ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 29.11.2025 року по 10.04.2025 року (133 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7581,00 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором № 5462977 від 15.04.2025 року загальною сумою 27167,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 6000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 12986 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 133 календарних днів 7581 грн, комісія за надання кредиту 600,00 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 5462977 від 15.04.2025 року загальною сумою 27167,00 грн, сплачений судовий збір 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив, що просить проводити розгляд справи у його відсутність та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:00 год 21.07.2026 та на 10:00 год 12.08.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

15 квітня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5462977 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «52692». Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 6000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Відповідно до п. 1.4.1 стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом. Згідно п. 1.4. комісія за надання кредиту становить 600,00 гривень (а.с.40-52).

15 квітня 2025 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 27289, у якому викладено істотні умови, які за своїм змістом є аналогічними викладеними у кредитному договорі (а.с.14-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В п. 2.1. Кредитного договору зазначено, що кредит надається клієнту у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно довідки ТОВ «ПЕЙТЕК», 15.04.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 6000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 (а.с.33).

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 15.04.2025 було зараховано кошти в сумі 6000,00 грн (а.с.130).

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

28.11.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 28/11/2025 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги до Боржників вказаними у Реєстрі боржників (а.с.57-67).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 28.11.2025 до Договору факторингу № 28/11/2025 до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5462977 в сумі 22586,00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 6000,00 грн, заборгованості за процентами 12986,00 грн, штрафні санкції 3000,00 грн, комісія 600 грн (а.с.29-32).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Кредитним договором № 5462977 від 15.04.2025 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на підставі договору факторингу.

Згідно Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 5462977 від 15.04.2025, станом на 28.11.2025, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованість ОСОБА_1 становить 22596 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 6000,00 грн, заборгованості за процентами 12996,00 грн, штрафні санкції 3000,00 грн, комісія 600,00 грн (а.с.18-25).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 45462977 від 15.04.2025, за період з 29.11.2025 року по 10.04.2026 року (133 календарних днів), складеного ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 7581,00 грн (а.с. 26-27).

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 20567,00 грн суми заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено в ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 6000,00 грн, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу та сплати відсотків у встановленому договором розмірі та у повному обсязі не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 20567,00 грн суми заборгованості за процентами є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, комісія за надання кредиту становить 600,00 гривень (п.1.4.).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п.1.4. Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5462977 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 600,00 грн заборгованості по комісії за надання кредиту до задоволення не підлягає.

Вирішення питання судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 27167,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 26567,00 грн, що становить 97,79 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2603,56 грн, що складає 97,79 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Столітній М.М. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 10000,00 грн (а.с.36-37, 56, 71-72).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою. При підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3911,60 грн, що складає 97,79 % від 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13, 76-81, 206,223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 44559822 за Договором № 5462977 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 15 квітня 2025 року:

6000,00 грн - суму заборгованості за основною сумою боргу,

20567,00 грн - суму заборгованості за відсотками,

а всього 26567,00 грн (двадцять шість тисяч п`ятсот шістдесят сім гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 2603,56 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3911,60 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим.2, код ЄДРПОУ: 44559822);

відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_3 ).

Суддя А.О. Олефір