Рішення № 138946563, 12.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

12.08.2026 Справа № 363/6070/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

представника позивача - адвоката Мельнікової І.Г. (у режимі ВКЗ),

представника відповідача - Мельника Я.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2024 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 21.11.2024) представник позивача - адвокат Мельнікова І.Г. подала вказану вище позовну заяву, у якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №895 від 16.09.2024, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Новохатньою Наталією Сергіївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 несплаченої заборгованості зі сплати основного боргу аліментів в розмірі 389 420грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 26.09.2024 ОСОБА_1 отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, прийняту 25.09.2024 державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кучанською О.О. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни №895 від 16.09.2024 про стягнення з нього на користь

ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 389 420 грн. Сторона позивача вважає дії відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки, на момент вчинення виконавчого напису заборгованість не була безспірною, а приватний нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису. Представник позивача, посилається на положення статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, та зазначає, що виконавчий напис може бути вчинений лише за умови подання документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. У позовній заяві також зазначено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.11.2007 по 14.05.2012, від шлюбу мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14.05.2012 у цивільній справі № 2-794/12 шлюб між сторонами розірвано. 01.12.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про визначення місця проживання та сплату аліментів на дітей, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., зареєстрований у реєстрі за № 2551. За пунктом 3.1 договору сторони дійшли згоди встановити обов`язок батька, тобто ОСОБА_1 , сплачувати на утримання дітей аліменти у розмірі 15 000 грн, тобто по 5 000 грн щомісяця на одну дитину. Відповідно до абзацу першого пункту 3.4 договору аліменти сплачуються батьком у повному розмірі або частинами в сумі 15 000 грн щомісяця, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за поточний місяць, шляхом перерахування коштів на поточний картковий рахунок матері. Сторона позивача зазначає, що ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно на одну дитину, але не менше рекомендованого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття. При цьому, вона посилалася на умови договору про визначення місця проживання та сплату аліментів на дітей від 01.12.2021. У свою чергу, ОСОБА_1 звертався із зустрічною позовною заявою, у якій просив суд зменшити розмір аліментів та внести зміни до договору від 01.12.2021 у частині розміру аліментів, зменшивши щомісячний розмір аліментів до 6 000 грн, тобто по 2 000 грн щомісяця на одну дитину. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11.10.2023 у цивільній справі №363/1485/23 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до договору від 01.12.2021. Постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2024 рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11.10.2023 в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, змінено шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до договору, залишено без змін. Представник позивача зазначає, що від приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Попруги А.М., позивач отримав заяву стягувача ОСОБА_2 від 12.12.2023 про сплату заборгованості, яка складається із суми основного боргу з аліментів та пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. За твердженням сторони позивача, у заяві стягувача не було вказано алгоритму обрахування боргу за основною заборгованістю та за пенею. 29.12.2023 на електронну адресу представника стягувача Мельника Ярослава Ярославовича адвокатом позивача Мельніковою І.Г. був надісланий лист із проханням надати детальний розрахунок заборгованості із зазначенням періодів виникнення боргу та алгоритму обрахунку пені. У відповідь на цей лист Мельник Я.Я. 31.12.2023 повідомив, що не має уповноваженої можливості надання детального розрахунку заборгованості за платником аліментів

ОСОБА_1 , оскільки здійснює цивільне представництво між нотаріусом та довірителем ОСОБА_2 . Представник позивача зазначає, що у виконавчому написі від 16.09.2024 вказано прострочену суму основного боргу з аліментів за період з 2022 року по 21.05.2024 у сумі

152 000 грн та пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 235 920 грн. Загальна сума заборгованості складає 387 920 грн, а разом із витратами за вчинення виконавчого напису - 389 420 грн. Посилаючись на положення статті 196 СК України, представник позивача зазначає, що пеня за прострочення сплати аліментів є змінною величиною, основою для обчислення якої є заборгованість за аліментами за певний місяць. У зв`язку з цим, за її твердженням, для правильного обчислення пені необхідно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки, позивачу був невідомий алгоритм розрахунку пені, безспірність нарахованої неустойки є спростованою, а розрахунок здійснено всупереч положенням статті 196 СК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права. Крім цього, сторона позивача вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» щодо нотаріального округу. У позовній заяві також зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються із суми сплаченого судового збору та орієнтовної суми витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн, при цьому зазначивши, що документи та розрахунок витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом, будуть надані суду під час розгляду справи.

Одночасно із позовною заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 26.11.2024 задоволено та зупинено виконання (стягнення), що здійснюється в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 Бершадським відділом державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни №895 від 16.09.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 несплаченої заборгованості зі сплати основного боргу аліментів в розмірі 389 420 грн., до набрання рішенням суду у цивільній справі № 363/6070/24 законної сили.

Іншою ухвалою суду від 26.11.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом учасників справи та призначено до розгляду. Крім цього, вказаним судовим рішенням, за клопотанням представника позивача у порядку статті 84 ЦПК України, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Наталії Сергіївни належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №895 від 16.09.2024.

10.12.2024 до суду, засобами поштового зв`язку та за підписом представника відповідача - адвоката Я.Мельника, надійшов відзив (з додатками) на позовну заяву, у якому відповідач позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні (том 1 а.с. 68-81).

17.12.2024 до суду, засобами поштового зв`язку та за підписом представника відповідача - Я.Мельника, надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (том 1 а.с. 85-116).

30.01.2025 представником відповідача - адвокатом Мельником Я.Я. подано апеляційну скаргу на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 26.11.2024 про забезпечення позову, яку постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2025 залишено без задоволення, а ухвалу суду - без змін (том 1 а.с. 145-222, том 2 а.с. 1- 22).

21.02.2025, 26.03.2025 до суду, через систему «Електронний суд», представником відповідача подано заяви про долучення доказів (том 2 а.с. 26-28, а.с. 42-44).

Ухвалою суду від 13.11.2025 повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Новохатньої Н.С. матеріали нотаріальної справи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 895 від 16.09.2024.

Витребувані матеріали надійшли до суду 31.12.2025 (том 2 а.с. 119-157).

25.03.2026 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача - адвокатом Мельніковою І.Г. подано письмові пояснення з додатком (том 2 а.с. 175-182).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.05.2026 відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, з підстав та мотивів, зазначених у вказаному судовому рішенні (том 2 а.с. 213-214).

Так, під час розгляду справи судом, участь брали представники сторін - адвокати Мельнікова І.Г. та Мельник Я.Я.

Треті особи, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не з`явилися. При цьому, від Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Н.С. на виконання ухвал суду надала лише витребувані матеріали нотаріальної справи.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мельнікова І.Г. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, зазначивши, що між сторонами тривалий час існують спори щодо аліментних зобов`язань, їх розміру та способу виконання. Сторони виїхали за кордон на початку повномасштабної війни, а позивач певний час не міг влаштуватися на постійну роботу, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів. Представник позивача не заперечувала, що певна сума заборгованості зі сплати аліментів у позивача існувала, однак зазначила, що на час розгляду справи, за її твердженням, основна сума боргу погашена, а спірним залишається питання пені. Представник позивача пояснила, що після отримання першої заяви від нотаріуса Попруги А.М. вона зверталася до представника відповідача з проханням надати розрахунок заборгованості та пені, однак розрахунок наданий не був. Також, представник позивача зазначила, що позивачу надходила кореспонденція від іншого нотаріуса, однак, зі слів позивача, він фактично проживав за кордоном і повного пакету документів, який був поданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не отримував. Під час дослідження доказів представник позивача звертала увагу суду на квитанцію від 29.07.2022 на суму 3 000 грн, зазначаючи, що цей платіж був здійснений на користь відповідача як аліменти на дітей, а тому, на її думку, розрахунок заборгованості та пені, поданий нотаріусу, не може вважатися безспірним. При цьому, представник позивача не надала суду повного альтернативного розрахунку заборгованості та пені станом на дату вчинення виконавчого напису, а також не зазначила, у якому саме рядку розрахунку пені, поданого нотаріусу, мав бути врахований платіж на суму 3 000 грн та як саме врахування цього платежу змінює кінцеву суму, зазначену у виконавчому написі. Представник позивача посилалася на те, що розмір пені, зазначений у виконавчому написі, відрізняється від розміру пені, який надалі зазначався відповідачем у зустрічній позовній заяві, поданій у цій справі. На думку представника позивача, така різниця підтверджує спірність розміру пені.

У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Мельник Я.Я. проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що договір від 01.12.2021 прямо передбачає обов`язок батька сплачувати аліменти, відповідальність у вигляді пені 1% у разі прострочення та можливість застосування нотаріального способу захисту. Пояснив, що відповідач діяла у законний спосіб, звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, оскільки позивач не виконував договір належним чином, на момент звернення до нотаріуса суми були обраховані, нотаріусу було надано повний пакет документів, банківські розрахунки та підтвердження сплати/несплати аліментів, на підставі яких нотаріус вчинив виконавчий напис. На думку представника відповідача, подальше погашення позивачем основного боргу, не свідчить про неправомірність виконавчого напису на момент його вчинення, а може враховуватися під час виконання виконавчого документа. Також, представник відповідача пояснив, що нотаріус діяла відповідно до наданих їй повноважень і встановленої процедури, а порядок нарахування пені передбачений пунктом 3.5 договору, який визначає пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Як зазначив представник відповідача, позивач не звертався зі скаргами щодо дій нотаріуса до органів нотаріального самоврядування чи дисциплінарних органів, а одразу звернувся до суду, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість позову та затягування виконання зобов`язання.

Так, у відзиві на позовну заяву зазначено, що 01.12.2021 між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір між батьками про визначення місця проживання та сплату аліментів на дітей, який є чинним, не розірваним, не визнаним недійсним та не зміненим у частині розміру аліментів і порядку їх сплати. За доводами сторони відповідача, договором прямо передбачено обов`язок ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання трьох дітей у загальному розмірі 15 000 грн щомісяця, тобто по 5 000 грн на кожну дитину, не пізніше 20 числа кожного місяця. Також, договором передбачено відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, та передбачено можливість стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі невиконання батьком своїх обов`язків за договором. Як зазначено у відзиві, ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору, зокрема не сплачував аліменти в повному обсязі, а з 15.01.2024 почав перераховувати лише по 6 000 грн, тобто менше передбачених договором

15 000 грн щомісячно. У відзиві також зазначено про цивільну справу №363/1485/23, у якій ОСОБА_2 зверталася з позовом про стягнення аліментів, а ОСОБА_1 - із зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів. За результатами розгляду цієї справи договір від 01.12.2021 у частині розміру аліментів не було змінено, а тому обов`язок ОСОБА_1 сплачувати аліменти у передбаченому договором розмірі залишився чинним. Представник відповідача вказував, що звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису було правомірним, оскільки такий спосіб захисту прямо передбачений договором та статтею 189 СК України. На думку сторони відповідача, на момент вчинення виконавчого напису, заборгованість була безспірною, оскільки боржнику було направлено заяву-вимогу від 29.05.2024 про сплату заборгованості, яку він отримав 06.06.2024, однак заборгованість у повному обсязі не погасив, заперечень щодо її наявності або розміру до моменту звернення до нотаріуса не подав, власного контррозрахунку не надав. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу були подані всі необхідні документи, зокрема нотаріально посвідчений договір від 01.12.2021, заява-вимога від 29.05.2024, докази її вручення боржнику, банківська виписка та розрахунок пені, при цьому, вважає, що факт незгоди боржника із розміром боргу після відкриття виконавчого провадження, не означає відсутності безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису. У відзиві представник відповідача також зазначив про витрати на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження яких мають бути подані у встановленому ЦПК України порядку.

У додаткових поясненнях представника позивача зазначено, що додатком до заяви про вчинення виконавчого напису від 16.09.2024 є розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2022 по 21.05.2024, однак такий розрахунок, на її думку, не був направлений ОСОБА_1 до звернення відповідача до нотаріуса. Вважає, що ненаправлення боржнику розрахунку пені позбавило його можливості перевірити алгоритм обрахунку пені, надати контраргументи та заперечити щодо її розміру до моменту вчинення виконавчого напису. Також, у додаткових поясненнях зазначено, що частково аліменти на картковий рахунок ОСОБА_2 перераховувалися від імені ОСОБА_1 його матір`ю. На підтвердження цього подано копію квитанції від 29.07.2022 на суму 3 000 грн. Сторона позивача вважає, що цей платіж не був врахований при обрахунку суми пені.

Оскільки, у прийнятті зустрічного позову було відмовлено, під час розгляду справи суд досліджував і оцінював лише ті докази, які наявні у матеріалах як додатки до позовної заяви, відзиву, додаткових письмових пояснень та витребувані судом матеріали нотаріальної справи. Докази, подані в обґрунтування зустрічного позову, який не був прийнятий до спільного розгляду, судом як докази у цій справі не досліджувалися та не оцінювалися.

Так, суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу, у тому числі шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Такий договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування майна від боржника нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

За змістом частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами подаються оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для вчинення виконавчого напису стягувач або його уповноважений представник подає нотаріусу заяву, у якій, зокрема, зазначаються строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови подання документів, що підтверджують безспірність заборгованості, а безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування майна, і це право існує, доки суд не встановить зворотного. Боржник має право оспорювати виконавчий напис у судовому порядку як із підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача повністю або в частині розміру заборгованості.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише формальною перевіркою додержання нотаріусом процедури та факту подання стягувачем документів. Суд має перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису існувала заборгованість, чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених спорів щодо заборгованості або її розміру.

Судом встановлено, що 01.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками про визначення місця проживання та сплату аліментів на дітей, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Попругою А.М., зареєстрований у реєстрі за № 2551 (том 1 а.с. 5-6,

том 2 а.с. 124-126).

Згідно з пунктом 3.1 договору сторони погодили обов`язок батька сплачувати на утримання дітей аліменти у розмірі 15 000 грн щомісяця, тобто по 5 000 грн на одну дитину.

Згідно з пунктом 3.4 договору аліменти сплачуються батьком у повному розмірі або частинами в сумі 15 000 грн щомісяця, не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за поточний місяць, шляхом перерахування коштів на поточний картковий рахунок матері.

Відповідно до пункту 3.5 договору у разі прострочення виплати аліментів частково або в повному обсязі батько сплачує пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє батька від виконання зобов`язань за договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі невиконання батьком своїх обов`язків за договором аліменти на дітей можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем нотаріально посвідчений договір, визначає розмір, порядок і строки сплати аліментів на дітей, відповідальність за прострочення їх сплати та можливість стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також підтверджує наявність у ОСОБА_1 договірного аліментного зобов`язання перед ОСОБА_2 , розмір щомісячного платежу - 15 000 грн, строк його сплати - до 20 числа кожного поточного місяця, а також погодження сторонами відповідальності у вигляді пені.

Корім цього, вказаний договір встановлює правову підставу для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у випадку невиконання боржником обов`язків за договором.

Матеріали справи не містять доказів того, що договір від 01.12.2021 визнано недійсним, розірвано або змінено у встановленому законом порядку в частині розміру аліментів, строків їх сплати, відповідальності за прострочення чи можливості стягнення аліментів на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 11.10.2023 у цивільній справі №363/1485/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про внесення змін до договору від 01.12.2021 шляхом зменшення розміру аліментів (том 1 а.с. 17-19).

Постановою Київського апеляційного суду від 12.03.2024 рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови апеляційного суду, а в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про внесення змін до договору залишено без змін (том 1 а.с. 20-23).

Згідно з копією заяви ОСОБА_2 від 12.12.2023 (том 1 а.с. 11-13), посвідченої приватним нотаріусом Попругою А.М., ОСОБА_2 , через свого представника, повідомила ОСОБА_1 про наявність заборгованості за договором та запропонувала її сплатити, попередивши про можливість звернення за вчиненням виконавчого напису.

Отже, позивач був обізнаний про претензії відповідача щодо неналежного виконання договору та про намір відповідача використати нотаріальний спосіб захисту у випадку несплати заборгованості.

Водночас, заява від 12.12.2023 не є тим документом, на підставі якого безпосередньо було вчинено оспорюваний виконавчий напис №895, оскільки перед зверненням до приватного нотаріуса Новохатньої Н.С. за вчиненням виконавчого напису, боржнику була направлена окрема заява-вимога від 29.05.2024 (том 2 а.с. 127-132, 133, 154-156).

З листа представника позивача від 29.12.2023 та відповіді представника відповідача від 31.12.2023, убачається, що адвокат Мельнікова І.Г. зверталася до представника ОСОБА_2 із проханням надати детальний розрахунок заборгованості та пені, а представник відповідача повідомив про відсутність уповноваженої можливості надати такий розрахунок (том 1 а.с. 14-16).

Як встановлено судом, вказане листування стосуються попереднього етапу врегулювання питання заборгованості, який передував заяві-вимозі від 29.05.2024 та зверненню до приватного нотаріуса Новохатньої Н.С. за вчиненням виконавчого напису та не спростовуєть наявності документів, поданих нотаріусу 16.09.2024 і не доводять відсутності безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису.

Згідно із заявою-вимогою від 29.05.2024, підписаною представником ОСОБА_2. та адресованою ОСОБА_1 , боржнику було повідомлено, що станом на 21.05.2024 за ним наявна заборгованість зі сплати основного боргу з аліментів за 2022-2024 роки у розмірі

185 000 грн та пеня у розмірі 235 920 грн, а загальна сума заборгованості становить 420 920 грн. також, боржнику було запропоновано протягом одного місяця з дня отримання заяви сплатити заборгованість, а також повідомлено про право стягувача звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису у разі несплати боргу.

Таким чином, заява-вимога від 29.05.2024 підтверджує факт попереднього повідомлення боржника про суму заявленої заборгованості, її складові - основний борг та пеню, строк для добровільного виконання, а також намір стягувача застосувати нотаріальний спосіб захисту.

Згідно з інформацією АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення, заява-вимога від 29.05.2024 була вручена ОСОБА_1 особисто 06.06.2024 (том 2 а.с. 154). Отже, позивач був належним чином повідомлений про заявлену стягувачем заборгованість до звернення відповідача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Досліджені судом докази, зокрема матеріали нотаріальної справи, спростовують доводи пояснення представника позивача про те, що позивач не отримував кореспонденцію від нотаріуса.

При цьому, відсутність у матеріалах справи окремого доказу направлення боржнику разом із заявою-вимогою від 29.05.2024 повного помісячного розрахунку пені, не є достатньою підставою для висновку про відсутність безспірності заборгованості, оскільки боржнику було направлено заяву-вимогу із зазначенням суми основного боргу, суми пені, загальної суми заборгованості, підстави її виникнення та попередження про можливість вчинення виконавчого напису, а нотаріусу при зверненні за вчиненням виконавчого напису було подано розрахунок пені (том 2 а.с. 144-148).

Згідно із заявою про вчинення виконавчого напису від 16.09.2024, поданою представником ОСОБА_2 приватному нотаріусу Новохатній Н.С., стягувач звернувся до нотаріуса після спливу строку, наданого боржнику для добровільного погашення заборгованості (том 2 а.с. 121-123).

Також, із вказаної заяви убачається, що станом на 21.05.2024 загальна заборгованість становила 420 920 грн, з яких 185 000 грн - основний борг, 235 920 грн - пеня. Після 21.05.2024 боржник частково погасив основний борг у розмірі 33 000 грн, у зв`язку з чим до стягнення було заявлено 152 000 грн основного боргу та 235 920 грн пені.

Дослідивши заяву про вчинення виконавчого напису, суд встановив, що вона підтверджує врахування стягувачем часткового погашення основного боргу після направлення заяви-вимоги від 29.05.2024 та спростовує довід про довільну зміну суми заборгованості між заявою-вимогою від 29.05.2024 та виконавчим написом від 16.09.2024, оскільки зменшення основного боргу з

185 000 грн до 152 000 грн зумовлено частковим погашенням боргу у розмірі 33 000 грн.

Так, згідно з матеріалами нотаріальної справи, до заяви про вчинення виконавчого напису були додані: договір між батьками від 01.12.2021, заява-вимога від 29.05.2024, інформація про вручення цієї заяви боржнику, виписка з поточного рахунку ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» та розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2022 по 21.05.2024.

Згідно з банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк», поданою нотаріусу, убачається рух коштів по рахунку ОСОБА_2 , визначеному договором для сплати аліментів, за період, який охоплює спірні правовідносини, на підставі якого можливо було перевірити надходження коштів, їх розмір і періоди сплати(том 2 а.с. 134-143).

Згідно з розрахунком пені, який міститься у матеріалах нотаріальної справи, убачається помісячний розрахунок прострочення сплати аліментів, у якому зазначені відповідні періоди, суми прострочених платежів, дати прострочення, фактичні погашення, кількість днів прострочення та сума пені. Отже, нотаріусу був поданий не лише договір і заява стягувача, а й спеціальний розрахунок, який стосувався саме пені за прострочення сплати аліментів.

Сторона позивача, заперечуючи проти правильності цього розрахунку, не подала суду власного повного альтернативного розрахунку основного боргу та пені станом на дату вчинення виконавчого напису, який би дозволив встановити інший розмір заборгованості або підтвердити неправильність суми, зазначеної у виконавчому написі.

Оцінюючи довід представника позивача про те, що пеня у розмірі 235 920 грн є спірною з огляду на приписи статті 196 СК України, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній розрахунок, з якого б убачалося, за який саме місяць або за який саме період розмір пені перевищує допустимий розмір, визначений законом, або яким саме чином поданий нотаріусу розрахунок суперечить статті 196 СК України.

Посилання представника позивача, що загальна сума пені, зазначена у виконавчому написі, перевищує залишок основного боргу, заявленого до стягнення після часткового погашення, не доводять неправильності розрахунку, оскільки пеня нараховувалася за періоди прострочення, які виникали до часткового погашення основного боргу.

Так, згідно з квитанцією від 29.07.2022 на суму 3 000 грн (том 2 а.с. 178) убачається здійснення платежу на користь ОСОБА_2 із призначенням «аліменти на дітей». Разом із тим предметом доказування у цій справі є не факт існування окремого платежу, а те, чи спростовує цей платіж безспірність заборгованості у розмірі, зазначеному у виконавчому написі, станом на дату його вчинення. Стороною позивача не надано повного альтернативного розрахунку основного боргу та пені, з якого б убачалося, яким саме чином врахування платежу 3 000 грн змінює загальну суму заборгованості, зазначену у виконавчому написі.

Крім того, після отримання 06.06.2024 заяви-вимоги стягувача від 29.05.2024 і до вчинення виконавчого напису 16.09.2024, позивач не надав доказів направлення стягувачу чи нотаріусу письмових заперечень щодо розміру заборгованості, власного контррозрахунку або доказів неврахування конкретних платежів.

Отже, квитанція від 29.07.2022 на суму 3 000 грн підтверджує факт здійснення платежу, однак не підтверджує самостійно ані неврахування цього платежу у розрахунку, поданому нотаріусу, ані неправильність кінцевої суми основного боргу та пені, зазначеної у виконавчому написі.

Згідно з виконавчим написом №895 від 16.09.2024 (том 1 а.с. 7, том 2 а.с. 120), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С. запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором від 01.12.2021 за період з 01.03.2022 по 21.05.2024, а саме: 152 000 грн - прострочену суму основного боргу з аліментів; 235 920 грн - пеню у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення;

1 500 грн - витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису. Загальна сума до стягнення за виконавчим написом становить 389 420 грн.

Згідно з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_3 від 25.09.2024 (том 1 а.с. 8), державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №895, виданого 16.09.2024 приватним нотаріусом Новохатньою Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 389 420 грн.

Згідно з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 25.09.2024, накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів у розмірі 428 667 грн. (том 1

а.с. 9).

Пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, про відсутність станом на час розгляду справи основної заборгованості зі сплати аліментів, суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних доказів повного погашення заборгованості, яка була предметом виконавчого напису.

При цьому, суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є не встановлення поточного розміру аліментної заборгованості станом на день ухвалення рішення, а перевірка наявності чи відсутності підстав для визнання виконавчого напису №895 від 16.09.2024 таким, що не підлягає виконанню.

Тому, навіть у разі подальшого погашення боржником певної частини або всієї суми основного боргу після вчинення виконавчого напису, свідчить про відсутність підстав для вчинення виконавчого напису на дату його вчинення, а може враховуватися на стадії виконання виконавчого документа.

Щодо доводів представника позивача про різницю між сумою пені, зазначеною у виконавчому написі, та сумою пені, зазначеною у зустрічному позові, суд зазначає, що зустрічний позов не був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, судом не досліджувалися та не оцінювали докази, подані виключно в обґрунтування зустрічного позову.

Водночас, суд оцінює ті документи, які були подані нотаріусу при вчиненні виконавчого напису та містяться у матеріалах нотаріальної справи, оскільки саме вони мають значення для встановлення того, чи підтверджувалась безспірність заборгованості на момент вчинення виконавчого напису.

Щодо доводів позивача про порушення нотаріусом правил щодо нотаріального округу, суд встановив, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С., а матеріали справи не містять доказів того, що нотаріальна дія була вчинена поза межами нотаріального округу нотаріуса.

Доводи сторони позивача про те, що у грудні 2023 року їм не було надано детального розрахунку заборгованості, не свідчать про відсутність безспірності заборгованості станом на 16.09.2024 - день вчинення нотаріусом спірно напису, а листування між представниками ОСОБА_1 і ОСОБА_7 стосувалося попередньої заяви і попереднього етапу врегулювання питання заборгованості, тоді як перед зверненням до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису боржнику була направлена заява-вимога від 29.05.2024, яку позивач отримав 06.06.2024, тобто більш ніж за три місяці до вчинення виконавчого напису.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що після отримання заяви-вимоги від 29.05.2024 і до вчинення виконавчого напису 16.09.2024 ОСОБА_1 повідомляв стягувача або нотаріуса про незгоду з наявністю чи розміром заборгованості, подавав контррозрахунок, докази повного погашення боргу або інші документи, які б об`єктивно свідчили про наявність невирішеного спору щодо саме тієї заборгованості, яка в подальшому стала предметом виконавчого напису.

Посилання позивача на те, що пеня мала стягуватися виключно у судовому порядку, суд відхиляє, оскільки між сторонами існує нотаріально посвідчений договір, який передбачає відповідальність за прострочення сплати аліментів, а статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат» допускають вчинення виконавчого напису за документами, що встановлюють заборгованість або іншу відповідальність боржника, за умови підтвердження її безспірності відповідними документами.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами відсутність заборгованості, її інший розмір або наявність невирішеного спору щодо заборгованості чи її розміру станом на момент вчинення виконавчого напису.

Суд також не встановив істотного порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, яке б могло бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин підстав для визнання виконавчого напису № 895 від 16.09.2024 таким, що не підлягає виконанню, суд не вбачає.

Позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 15, 16 ЦК України, статтями 189, 196 СК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 12.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 34821997, адреса: 24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь,

вул. Миколаєнка, 25, поверх 2;

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Новохатня Наталія Сергіївна, адреса: АДРЕСА_3 (ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Суддя О.П. Лукач